№12 Грудень 2013 року → У вільний час

Post Scriptum: Показова робота

Тетяна КРУТЬ,
адвокат АФ «Династія», м. Дніпропетровськ

З моменту введення заборони на гральний бізнес в 2009 році, а саме: ухвалення Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 року (набув чинності 26 червня 2009 року), багато гральних установ зачинилися, але є ряд закладів, які просто змінили форму свого існування (зокрема, онлайн-казино та інтернет-клуби) або пішли у «підпілля» та продовжують незаконну діяльність.

Однак на сьогодні виникає значна прогалина щодо кримінальної кваліфікації дій осіб, що все-таки займаються гральним бізнесом. З практики відомі випадки, коли за статтею 2032 Кримінального кодексу України, а саме: за зайняття гральним бізнесом, осуджують не організаторів такого виду бізнесу, а осіб, що технічно обслуговують такі салони, — операторів, касирів тощо.

Перш за все, гральний бізнес є видом господарської діяльності. Чинне кримінально-процесуальне законодавство надає нам тлумачення господарської діяльності як будь-якої діяльності, у тому числі підприємницької, юридичних осіб, а також фізичних осіб, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Поняття «господарська діяльність» у плані кримінальної відповідальності має розглядатися як більш широке, ніж поняття «підприємництво», оскільки охоплює діяльність юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (не обов’язково суб’єктів підприємництва, крім органів державної влади та місцевого самоврядування). Мета отримання прибутку і систематичність при цьому не є обов’язковими.

Виходячи з наявних науково-практичних коментарів до Кримінального кодексу України, суб’єктом злочину, за статтею 2032, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і якій законом не заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а також службова особа, яка дала вказівку здійснювати заборонену для цього підприємства діяльність або керувала нею. Особи, яким узагалі заборонено займатися підприємництвом, за наявності для цього підстав можуть притягуватись до відповідальності за статтею 202.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, відповідати за зайняття гральним бізнесом має фізична особа — підприємець, яка здійснює таку діяльність, або посадова особа юридичної особи, котра віддала вказівку на проведення такого виду діяльності.

Теорія та практика кваліфікації злочинів у сфері грального бізнесу розходяться

Однак з аналізу судової практики видно, що теоретична частина питання не співпадає з практичними результатами, оскільки найчастіше власники такого забороненого бізнесу залишаються непокараними, а формально за них несуть відповідальність наймані працівники, які не здійснюють відповідну заборонену господарську діяльність, а лише вступають у трудові відносини з відповідним суб’єктом господарювання.

На практиці в судових рішеннях зазначають так: «засуджений не був організатором чи підприємцем, що займався гральним бізнесом, він, виходячи з вироку, «маючи умисел на зайняття гральним бізнесом, за попередньою змовою з невстановленими особами, розподіливши ролі таким чином, що невстановлені особи були організаторами злочинної діяльності з функціонування грального залу. При цьому засуджений, згідно з розподіленими ролями, дію­чи як виконавець злочинного діян­ня, прийняв від гравця грошову ставку і запропонував вибрати на свій розсуд ігровий апарат для здійснення азартної гри».

Виходячи з вищевказаного, не зрозуміло, в чому умисел засудженого на зайняття гральним бізнесом, саме бізнесом, а не обслуговування гральних автоматів. Таким чином, як правоохоронні органи, так і органи «Феміди» помилково вважають, що будь-яка причетність до гральних закладів уже є гральним бізнесом, і кваліфікують такі злочини відповідно за статті 2032 Кримінального кодексу України.

Так, виходячи з наведеного, вважаємо, що вищеназвані вироки є нічим іншим, як показовістю в роботі правоохоронних органів для створення статистики розкриття злочинів у сфері грального бізнесу, хоча насправді організатори таких гральних закладів не покарані та благополучно продов­жують свою незаконну діяльність, під пильним наглядом та протекцією правоохоронців.

Крім того, такі випадки є згубними, перш за все, для простих громадян, що по незнанню влаштовуються на роботу до гральних закладів, а в результаті отримують штрафи у більш ніж 100 тисяч гривень, які є для них «не підйомними» сумами.