Моя компанія: Податкова справа Владислава Соколовського

Наприкінці 90-х років, коли український ринок юридичних послуг тільки зароджувався, нішеві юридичні фірми не мали такої популярності, як сьогодні, адже непросто було передбачити, що користуватиметься попитом завтра або післязавтра. Владислав Соколовський все ж вирішив зайнятися саме тим, що в нього виходило найкраще, і 15 років тому заснував компанію, яка зосередилася на вирішенні майже винятково податкових питань. Сьогодні «Соколовський і Партнери» має одну з найбільших в Україні команду податкових адвокатів та є однією з найуспішніших нішевих юрфірм. Про те, як правильно будувати вузькоспеціалізовану компанію, «УЮ» дізнавався у керуючого партнера АО «Соколовський і Партнери» Владислава СОКОЛОВСЬКОГО

Владиславе В’ячеславовичу, «Соколовський і Партнери» — одна з небагатьох українських юридичних компаній, що є вузькоспеціалізованими з моменту створення. Чому саме ці напрями були обрані? І наскільки такий підхід взагалі себе виправдав?

Ми завжди були спеціалізованою компанією — нашою ключовою практикою із самого початку було податкове право. Мабуть, так склалося історично. Це сьогодні податкову практику мають усі юрфірми, а у 1997 році, коли я виграв свою першу податкову справу, не так багато компаній займалися цими питаннями. Чому? Наприкінці 90-х років податкові юристи взагалі мало чим могли допомогти своїм клієнтам, оскільки у податкової було багато прав і найбільшим з них — можливість без рішення суду стягувати кошти з рахунків. Тож робота юристів полягала в тому, щоб повернути ці кошти через суд. Самі клієнти не бачили перспективи у судовому розгляді, тож практично не зверталися за юридичною допомогою щодо ­оскарження дій податкової. У 2000 році змінилося законодавство і право безакцептного списання у податкової забрали, тож з’явилася можливість відстояти інтереси клієнта у суді.

Також уже 10 років як ми займаємося і кримінальним правом. Це логічно, оскільки податкове право сьогодні тісно пов’язане з кримінальним, майже всі податкові перевірки завершуються кримінальними провадженнями. Можна сказати, що ми працюємо на стику податкового та кримінального права, чим і вирізняємося з-поміж інших. Щоб працювати у цій галузі, потрібно мати сильну команду податкових адвокатів, і вона у нас є.

Так, цей підхід себе, зрештою, виправдав. У 2008—2009 роках багатьом юрфірмам довелося масово закривати деякі практики та думати, чим їх перекрити. А наші практики завжди залишаються актуальними.

 

На ринку нині часто можна почути думку, що за спеціалізаціями майбутнє. Ви з цим згодні?

Важко сказати. Нам наша спеціалізація дала стабільність — раніше вона була менш прибутковою, але ніколи не була економічно невигідною.

Так, більшість юридичних фірм приділяли багато уваги практикам, які наразі різко зменшили прибутковість. Приміром, з 2002-го по 2008 рік нерухомість була однією з головних практик багатьох юрфірм, сьогодні ж її частка значно зменшилася.

Ми ніколи не йшли у тренді ринку, не ганялися за прибутковими практиками, просто робили те, що вміли доб­ре робити. Хоча, звичайно, інші практики давали більшу доходність, проте часто ми відмовлялися від пропозицій, які не були пов’язані з основною спеціалізацією.

Податкове право завжди було і є дуже динамічним, та й контролюючі органи віднаходять усе нові й нові засоби тиску на платників податків, тому ми вирішили для себе зосередитись на постійному удосконаленні своїх знань та напрацюванні нових методів захисту бізнесу від податкового тиску та кримінальних переслідувань. Сьогодні одним із своїх найбільших досягнень вважаю вміння відмовляти.

 

Натомість сьогодні ваші практики є найпопулярнішими. Ви це відчуваєте на прибутковості?

Так, відчуваємо. Це логічно: збільшилася кількість податкових перевірок і всі вони завершуються податковими донарахуваннями. А для того, щоб відкрити кримінальне провадження, достатньо донарахувати податкових зобов’язань на суму близько 600 тисяч гривень.

 

І тенденції є такими, що найближчим часом ситуація нав­ряд чи зміниться.

Найбільшою проблемою нашої країни сьогодні є те, що ніхто нічого не знає. Наприкінці грудня Міністерство доходів та зборів України оголосило, що зменшить кількість податків до дев’яти-десяти. Але про це говорилося і рік, і два, і п’ять тому. Або кажуть про зменшення кількості перевірок, а у реальному житті ця кількість лише збільшується. Сьогодні не можна передбачити, що буде через тиждень.

Хоча, гадаю, податкова практика завжди залишатиметься актуальною. У тій самій Німеччині масово притягуються до кримінальної відповідальності відомі тенісисти, медіамагнати та інші публічні особи за ухиляння від сплати податків. Будь-який бізнесмен завжди прагне сплачувати менше податків, а держава намагається стягнути якомога більше.

 

Ваша компанія сьогодні також опинилася у тренді завдяки тому, що є адвокатським об’єднанням. 15 років тому практика кримінального права не мала такої популярності, клієнти не потребували настільки часто адвокатського захисту. Чому було створено саме АО?

Чому вважається, що раніше такого не було? Це не так. Просто тоді на цю спеціалізацію багато хто не звертав уваги, оскільки вона не приносила особливого прибутку, як і податкова. Чому сьогодні всі кинулися у податкову та кримінальну практики? Бо вони стали прибутковими. А ще тому, що клієнт, врешті, зрозумів, що за адвокатський захист потрібно платити.

 

А раніше?

Раніше була така система, що люди просто йшли та домовлялися з тими ж податківцями. Проте в певний момент бізнес зрозумів, що домовитися стало важко, домовленості не спрацьовують. Крім того, посилився тиск з боку правоохоронних та податкових органів.

І саме те, що наша компанія є адвокатським об’єднанням, дозволяє нам сьогодні ефективно захищати клієнта у податкових спорах, коли в них з’являється кримінальна складова (яка останнім часом є майже завжди). Згідно з новим Кримінальним процесуальним кодексом України лише адвокат може представляти інтереси клієнтів у кримінальному процесі.

 

Ситуація у країні та підвищений попит на послуги адвокатів і юристів вплинули на стосунки клієнтів з юристами? Можна сказати, що клієнти стали більш вимогливими та обізнаними?

Клієнти не змінилися. Є деякі, які хочуть зрозуміти, які ставлять запитання, цікавляться. Це здебільшого наші нові клієнти. А є такі клієнти (особливо з-поміж тих, з ким ми давно працюємо), які роблять усе, що ми кажемо, оскільки розуміють, що самі не мають спеціальної освіти та досвіду для розв’язання проблем самотужки. Тим більше, що податкове право дуже мінливе: до Податкового кодексу України лише за 2013 рік було внесено 19 змін, а з початку його дії — 67. А новий КПК України, якому трохи більше за рік, узагалі повністю змінив систему кримінального процесу. Тішить, що тих клієнтів, з ким я довго працюю, вдається за деякий час привчити до того, що юриста (адвоката) потрібно слухати.

А вдається привчити до обов’язкових консультацій у разі реалізації нового, подеколи ризикованого, проекту? Чи іноді намагаються зробити щось в обхід юриста, аби пришвидшити процес?

Так, це проблема. І справді таке трапляється. Але ті клієнти, з якими ми працюємо давно, вже кілька разів обпеклися і після цього дують на воду. Іноді навіть доводиться їм говорити, що такий елементарний договір можна було б нам і не надсилати. А вони все одно просять перевірити, причому вже отримавши поради від досвідчених внутрішніх юрисконсультів та бухгалтерів.

 

З питань особистого характеру клієнтів також консультуєте? Ті ж розлучення, спадщина тощо.

У нас немає відповідних практик, проте є окремі адвокати, які займаються такими питаннями. Дуже часто звертаються топ-менеджери та власники компаній, у них постійно виникають проблеми з дружинами, чоловіками, родичами. Справді, з точки зору бізнесу нам вигідніше дотримуватися нашої основної спеціалізації, але якщо з клієнтом трапляється «надзвичайна ситуація» і потрібно діяти терміново, ми, звичайно ж, допомагаємо. А деякі клієнти просто не хочуть, щоб їхніми особистими справами займалися інші адвокати, адже нас вони вже знають багато років і можуть довіряти.

Проблемою в спілкуванні адвоката з постійним клієнтом є страх зіпсувати з ним стосунки. Так, відмова клієнту займатися його особистим питання може ним сприйматися як особиста образа. Тому робота адвоката складається не лише з професіоналізму, але й з уміння показати клієнту найефективніші способи розв’язання його проб­леми, зокрема необхідність залучення іншого фахівця.

Є й інший момент. Клієнт чого хоче? Він хоче насамперед психологічної розрядки. Він хоче о першій чи другій ночі поговорити з адвокатом як із психоаналітиком. Він хоче, щоб його вислухали та заспокоїли словами «усе буде добре, привозьте документи, розберемося».

 

У відносинах юриста з клієнтом психологічна складова є суттєвою?

Ці відносини на 60 відсотків складаються з емоцій. Для клієнтів юристи часто є шаманами, які стрибають нав­коло вогнища із бубном. Вони не розуміють, що відбувається та як ми досягаємо результату. Але вони хочуть бути спокійними, що отримають від нас захист та впевненість у завтрашньому дні. А що ми напишемо у меморандумі, позовній заяві чи скарзі, їх рідко цікавить. Клієнти живуть емоціями.

 

У клієнтів юристів є звичка, почувши чи прочитавши якусь новину, одразу телефонувати своєму адвокатові за роз’ясненнями. Ваші таке теж полюбляють?

Іноді буває ще смішніше. У нас недавно був випадок, коли водій поділився з директором почутим по радіо. Директор одразу звернувся до нас. Ми чесно три дні шукали, виставили чималий погодинний рахунок, але так нічого з того питання і не знайшли. Довелося їхати на радіостанцію та просити відшукати, що саме говорилося в ефірі того дня. З’ясувалося, що говорилося про одне, а ми шукали зовсім інше.

Справді, така проблема є. Клієнт щось десь почув, злякався, придумав… Буває, що вночі він прокидається і в нього раптом з’являється ідея. Але законів він не знає, тому телефонує юристу і радісно ділиться з ним своїми думками. Буває і так, що у клієнта насправді є проблема, але перш ніж я зможу витягнути з нього бодай якусь суттєву інформацію, він мені годину емоційно розповідатиме про інші речі.

 

Як залучаєте клієнтів? Що спрацьовує, окрім «сарафанного» радіо?

Великий пул клієнтів ми маємо завдяки тривалому періоду роботи. Мабуть, близько 70—80 відсотків приходять за рекомендаціями. Десь 20—30 відсотків сьогодні приходять до нас завдяки Інтернету та після проведених нашими адвокатами семінарів. Реклама у друкованих виданнях після 2006 року має практично нульову ефективність.

 

Демпінг сьогодні процвітає на ринку юридичних послуг?

Можливо, але ми не стикаємося. Щоб говорили про демпінг, потрібно визначити, що вважати демпінгом. Якщо деяким компаніям справді вдається отримати хороший результат при низьких витратах, то чому ні. Ефективність роботи юридичної фірми включає багато факторів, і ціна юридичної допомоги — дуже важливий, але не головний чинник.

 

Який варіант оплати юридичних послуг сьогодні, з вашого дос­віду, є оптимальним?

Клієнт хоче почути остаточну суму. І на ринку сьогодні зможуть далі просуватися ті, хто цю суму сформує.

 

Але ж це складно. Тим більше, що юристи з огляду на все ж таки гуманітарне мислення часто мають проблеми з цифрами та розрахунками.

Звичайно, складно. Якби можливо було одразу передбачити та сформувати кінцеву суму, то багато фірм почувалися б сьогодні набагато ліпше з фінансової точки зору. Але проблема якраз і полягає у формуванні цієї суми. Мабуть, мені допомагає в цьому моя перша технічна освіта, здобута у Київському політехнічному інституті, — я можу досить швидко прикинути орієнтовну вартість проекту.

 

Багато і давно говорять про те, що погодинна оплата юридичних послуг незабаром відійде в небуття. А вона ніяк не відмирає.

Вона не відімре, вона деформується. У багатьох випадках справді неможливо встановити остаточну вартість проекту, тому доводиться застосовувати погодинну оплату, яка клієнтам перестає подобатися. Адже у них бюджет. З погодинною оплатою багато проблем, клієнти часто не розуміють, яким чином рахуються години. І потім, коли виставляються рахунки, починаються переговори, які години враховувати, а які ні, яку ­знижку дати тощо. А одразу сказати, скільки годин буде витрачено на проект, і, таким чином, прикинути суму проекту юристи часто не можуть.

 

У вас виходить?

Не завжди, але у більшості випадків виходить. Частково завдяки тому, що в нас є спеціалізація. Ми постійно займаємося податковими питаннями, маємо багатий досвід надання консультацій з податкового права, оскарження повідомлень-рішень, через нас пройшли тисячі судових справ. Це допомагає порахувати, скільки годин може бути витрачено на той чи інший проект.

 

Білінговими програмами користуєтеся у роботі?

Так, маємо білінгову програму з 2004 року. Спочатку це була програма, розроблена нашим штатним програмістом суто під нашу фірму і нашу спеціалізацію. Із цим програмним забезпеченням ми працювали до 2012 року, а потім зрозуміли, що воно вже застаріває і замовили готовий продукт у компанії PSA Consulting. Нова система однозначно є потужнішою, аніж та, що в нас була, але деякі моменти у попередній програмі були реалізовані ліпше, тож юристи нею також частково користуються.

 

Наскільки білінгова програма здатна зекономити кошти та ресурси юридичній фірмі?

Усе залежить від того, наскільки людина вміє користуватися цим інструментом. Так, ця програма економить кошти та її впровадження цілком виправдане. Але іноді її потрібно доопрацьовувати під себе. Той програмний продукт, який ми використовуємо сьогодні, загалом адаптований під юридичний бізнес, проте наша компанія має податково-кримінальну спеціалізацію, а відповідно, і свою специфіку. Тому ми працюємо з розробниками для її підлаштування під наші вимоги.

А як вирішуєте HR-питання? Надаєте перевагу юристам з досвідом та адвокатським свідоцтвом або куєте свої ­кадри?

Здебільшого виховуємо свої кадри. Свідоцтво адвоката юристи у більшості своїй теж отримали вже під час роботи в нашому адвокатському об’єднанні. Ми запрошуємо на роботу випускників вишів або тих, хто навчається на останньому курсі, і допомагаємо їм набувати досвід. Наші партнери — це також колишні юристи компанії, експатів немає.

У нас немає і плинності кадрів, востаннє юристи змінювались п’ять років тому. Натомість щорічно наймаємо одного-двох нових співробітників. Сьогодні у нашому штаті налічується 30 осіб, з яких 21 — юристи. І приб­лизно 60 % співробітників є молодшими за 30 років. Але вони мають уже по чотири-сім років досвіду роботи. Усі стали адвокатами і один асоційованим партнером.

 

Чим можете пояснити таку вірність юристів компанії?

Мабуть, тим, що з роками ми навчилися добре підбирати людей, які підходять саме для нашої фірми. Коли ми шукаємо нового співробітника, то зазвичай з 200 резюме відбираємо 20—30, і з кожним проводимо декілька співбесід. Обираємо тих, хто має бажання працювати та дотримуватися дисципліни, інші в нас працювати не зможуть. Як би банально це не звучало, але саме на цих принципах і тримається компанія.

Крім того, є велика довіра співробітників один до одного. Для адвокатів важливо відчувати підтримку колег та бути впевненими в тому, що у будь-якій ситуації вони отримають допомогу. Намагаємося бути поруч і в юридичній практиці, і в життєвих ситуаціях. У нас 17 адвокатів і у разі потреби ми всі можемо прийти на допомогу комусь із колег.

 

З огляду на чималий практичний досвід юристи вашого об’єднання беруть участь у розробці податкового законодавства?

У період з 2000-го до 2005 року ми активно працювали з Верховною Радою України. Але я дійшов висновку, що немає сенсу цим займатися. Депутати — такі люди, що вимагають негайного результату. Хочуть, щоб юрист усе кинув і займався винятково підготовкою законопроекту, його узгодженням та відстоюванням. У такій ситуації дуже висока ймовірність віддавати «сирі» проекти. Тому я почав відмовлятися.

Законотворчістю потрібно займатися постійно, навіть залишати задля цього свій бізнес. А робити проекти поверхово, лише для того, щоб потім цим хизуватися, не хочеться. Багато юрфірм говорять про те, що вони беруть участь у підготовці законопроектів, але ж ефективність не надто висока, мало які з цих проектів приймаються. Зрештою, чому наше законодавство таке заплутане та неузгоджене? Бо все робиться швидко, на ходу, без аналізу.

Тож я дійшов висновку — і це стосується не лише законодавчої діяльності, а й усього життя, — що не доцільно лізти не в свою справу. Займатися треба тим, що ти вмієш та любиш, на що маєш час та ресурси. Це стосується і компанії, чия філософія — займатися своєю справою.