Тема: Форс-мажорна нота

Євгенія РУЖЕНЦЕВА

Невиконання українським бізнесом взятих на себе зобов’язань із кожним днем стає дедалі поширенішим, як стає актуальною і практика визнання останніх подій у країні обставинами непереборної сили. Тож у фокусі «УЮ» — форс-мажор у договірних зобов’язаннях

ДИСКУСІЯ

Яким чином довести настання обставин непереборної сили, що завадили виконанню договірних відносин? Яким має бути застереження у договорі щодо форс-мажору? Яким є порядок засвідчення факту виникнення обставин непереборної сили?

Анна ВІННИЧЕНКО,
директор ЮК WinnerLex

Використання інституту форс-мажору є, як ніколи, актуальним для українського бізнес-середовища, оскільки суспільно-політичні події, що відбуваються останнім часом в Україні, призводять до збільшення кількості випадків невиконання договірних зобов’язань. При цьому необхідно зауважити, що ані в Господарському, ані в Цивільному кодексах України такого поняття не міститься, натомість використовуються поняття «випадок» та «непереборна сила» (стаття 218 Господарського кодексу України, стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», правом на засвідчення форс-мажорних обставин наділено Торгово-промислову палату України, при цьому згідно зі змістом статті 11 цього ж Закону право засвідчення обставин форс-мажору регіональним ТПП не надано.

Також вкрай важливим є той факт, що коло доказів причинно-наслідкового зв’язку між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання зобов’язання необхідно визначати, виходячи з конкретної ситуації.

Зазвичай при укладенні договорів, особливо зовнішньоекономічних, сторони на власний розсуд визначають перелік обставин непереборної сили, за настання яких вони можуть звільнятися від відповідальності за порушення зобов’язань або навіть змінювати свої подальші відносини. Звільнення від цивільно- та господарсько-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань унаслідок обставин непереборної сили також прямо передбачено чинним законодавством України, норми якого можна безпосередньо застосовувати навіть за відсутності чи неповноти відповідного застереження в тексті договору.

Однак при цьому необхідно враховувати позицію Вищого господарського суду України, якою зазначається, що сторони не вправі встановлювати на власний розсуд обставини, які мають надзвичайний характер. Разом із тим сторони відповідно до частин 1 та 2 статті 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою може бути і обставина, що має надзвичайний характер (інформаційний лист від 7 квітня 2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

У випадку зовнішньоекономічних відносин Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів передбачає звільнення сторони договору від відповідальності за невиконання зобов’язань, якщо вона доведе, що порушення було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати взяття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди або її наслідків. У випадку виникнення спору для застосування умов форс-мажору зацікавленій стороні договору швидше за все буде необхідно довести не тільки те, що мала місце подія непереборної сили, але й те, що неможливість виконання зобов’язання безпосередньо пов’язана і є наслідком саме цієї події.

Яким чином довести настання обставин непереборної сили, що завадили виконанню договірних відносин? В яких випадках кваліфікація подій як форс-мажору неможлива? Яким має бути застереження у договорі щодо форс-мажору?

Святослав БАРТОШ,
юрист ЮФ FELIX

Найперше потрібно звернути увагу на визначення форс-мажорних обставин у самому договорі. Якщо та чи інша подія не підпадає під визначене в договорі формулювання форс-мажорних обставин, то і посилатися на неї як на підставу для звільнення від господарсько-правової відповідальності неможливо.

Наступним кроком є встановлення причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажором та порушенням зобов’язання. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання необхідно довести, що саме та обставина, на яку сторона договору посилається як на форс-мажор, повністю унеможливила належне виконання нею договірних зобов’язань.

Далі сторона — порушник зобов’язання, повинна надати підтвердження наявності форс-мажору. Спосіб такого підтвердження напряму залежить від виду договору, зобов’язання за яким не виконуються належним чином. У випадку, якщо такий договір є зовнішньоторговельним або пов’язаним із будівництвом житла, то належним доказом засвідчення обставин форс-мажору є відповідний висновок ТПП України. В інших випадках можливе використання різноманітних довідок, актів, висновків органів державної влади, місцевого самоврядування, експертних організацій, які видані в рамках їхніх повноважень.

Не менш важливим моментом є те, що сторона договору, яка не виконала належним чином своє зобов’язання, повинна довести, що вона вжила всіх залежних від неї заходів для недопущення порушення зобов’язання.

Дмитро СКУРУХІН,
головний юрисконсульт юридичного департаменту ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

Важливість питання неможливості виконання зобов’язань для українського бізнесу сьогодні важко переоцінити. Банківський сектор як найбільш «зарегульований» не тільки не став винятком, а й отримав додаткові «бонуси» з боку регуляторів ринку. Так, 7 квітня 2014 року правлінням Національного банку України було прий­нято постанову № 202, яка для певного кола банків (конкретних учасників якого досить важко визначити як самому НБУ та і банкам України) встановив певні обмеження діяльності, серед яких і заборона банкам «здійснювати витрати на консультаційні послуги фінансового характеру».

Не розглядаючи чіткість та коректність формулювань положень постанови НБУ, треба зупинитися на розгляді можливості посилання банками на зазначену заборону здійснювати витрати як на обставину форс-мажору, що унеможливила виконання ними зобов’язань за договорами. З огляду на положення статті 218 Господарського кодексу України, статті 617 Цивільного кодексу України та статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів убачається, що в суді не складе особливих зусиль довести неможливість виконання зобов’язань за договорами, виходячи із наведених норм нормативного акта НБУ. Однак з практичної точки зору можуть виникнути й певні труднощі.

По-перше, ТПП, що має майже виключне право на видачу виснов­ків щодо настання форс-мажорних обставин, що виникли на території України, має законні підстави відмовити у наданні висновку, якщо договір не віднесений до категорії ЗЕД-договорів або якщо заявник не є суб’єктом господарської діяльності, що здійснює будівництво житла. По-друге, ускладнити процес підтвердження настання форс-мажорних обставин може і відсутність чіткого визначення таких обставин, оскільки питання кваліфікації як обставин форс-мажору прийняття органами влади нормативних актів є досить неоднозначним.

Можна сміливо стверджувати, що відсутність повного нормативного визначення форс-мажорних обставин та чітко регламентованої процедури отримання сторонами договору підтвердження їх настання створює перепони для учасників господарських відносин у їх нормальній взаємодії. Навіть дотримання всіх необхідних попереджувальних заходів (таких як детальний опис форс-мажорних обставин у договорі, своєчасне інформування контрагента про настання такого роду обставин тощо) хоча й певною мірою зменшують ризики притягнення до відповідальності за таких обставин, але не виключають їх у цілому. Лише певна практика, що складатиметься найближчим часом, дасть змогу оцінити розмір цих проблем та стратегії їх подолання. У разі продовження строку дії постанови № 202 значною мірою таку практику створюватимуть банківські установи.

Володимир БАБІЙ,
юрист ЮК Moris Group

Законодавець безпосередньо зазначає, які події не можуть бути кваліфіковані як форс-мажорні стосовно господарсько-правової відповідальності: порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, подія не може бути кваліфікована як форс-мажорна, якщо вона не має характеру надзвичайності, екстраординарності порівняно зі звичайними умовами життєдіяльності та непередбачуваності, відсутності можливості уникнути негативних наслідків надзвичайної події. Крім того, події, що об’єктивно могли бути попереджені, проте в силу суб’єктивних обставин не були попереджені, також не можуть бути кваліфіковані як форс-мажорні.

Застереження стосовно форс-мажору в договорі має містити, по-перше, максимально деталізований перелік подій, які можуть бути кваліфіковані як форс-мажорні, що, хоча й не абсолютно, але максимально деталізує договір у цій частині, по-друге, кваліфікаційні складові, не зазначені ані в статтях 263 і 617 ЦК України, ані в статті 218 ГК України. Звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, що сталося внаслідок непереборної сили, прямо передбачено законодавством України, а тому відсутність відповідного застереження, як і неточність формулювання такого застереження в договорі, жодним чином не позбавляє можливості посилатися на форс-мажор. У той же час неточність формулювання несе певні ризики щодо звільнення від господарсько-правової відповідальності, оскільки частина 2 статті 218 ГК України містить положення: «якщо інше не передбачено договором».

Олена ФОМІНА,
провідний юрист ЮК «НОБІЛІ»

У чинному законодавстві немає універсального переліку обставин, які є форс-мажором, навпаки, ця категорія є гнучкою, що дає змогу сторонам договору визначити перелік обставин, які вони вважатимуть такими. Доцільним є встановлення відкритого переліку з визначення критеріїв, якими сторони керуватимуться при вирішенні питання, чи підпадає та або інша обставина під поняття форс-мажору в рамках конкретних правовідносин.

У форс-мажорному застереженні мають бути врегульовані процедурні питання: що саме має зробити сторона для того, щоб у майбутньому мати можливість посилатися на обставини форс-мажору для повного чабо часткового звільнення від відповідальності. Оскільки форс-мажорні обставини можуть тривати досить довго, доцільно передбачити граничний строк, після якого сторони можуть припинити взаємні зобов’язання з вказівкою, що в цьому разі відшкодування збитків не відбудеться.

Відсутність у договорі форс-мажорного застереження не позбавляє можливості посилатися на обставини непереборної сили на підставі норм цивільного та господарського законодавства України, хоча і значною мірою може ускладнити процес доказування. Можливість звільнення від відповідальності передбачена частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України.

Доказом настання форс-мажору може бути висновок Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), право надавати який передбачено частиною 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України». Висновки надаються на підставі зібраних заявником доказів настання таких обставин. Факт настання форс-мажору вже було підтверджено більшістю орендарів ТРК «Глобус», що стали заручниками масових протестів на Майдані Незалежності.

Неможливість належного виконання зобов’язань за договорами, укладеними із суб’єктами господарювання, що знаходяться в Криму, на жаль, є реальністю. Доставка товарів на територію чи з території Криму, як і проведення грошових переказів, є неможливим.

Сподіваємося, що Законом про статус окупованих територій буде заповнено правовий вакуум, що утворився після анексії Криму. Але, вочевидь, вже можна говорити про наявність підстав для звільнення від відповідальності у зв’язку з форс-мажором.

Прийняття Національним банком України постанови «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій» № 49 від 6 лютого 2014 року може в окремих випадках вважатися форс-мажором. Зазначеною постановою було введено обмеження на виконання доручень клієнтів у межах залишків на рахунках на початок операційного дня, а також введено обмеження на покупку іноземної валюти. Якщо через дію цієї пос­танови мало місце порушення строків оплати за договором, такі обставини можуть розглядатися як форс-мажорні.

Для кваліфікації події в Україні як форс-мажорної обставини необхідно виходити із детального аналізу форс-мажорного зас­тереження та умов договору.

Надія БАХАРЄВА,
керуючий партнер АО «Глоріус»

У першу чергу потрібно враховувати саму обставину непереборної сили, характер договірного зобов’язання та причинно-наслідковий зв’язок між ними, що призвів до невиконання/неналежного виконання зобов’язання. Якщо всі ці фактори в сукупності об’єктивно свідчать про непереборну силу, що стала на шляху добросовісного контрагента, тоді довести настання відповідних обставин можна або 1) шляхом отримання висновку Торгово-промислової палати України (стосовно ЗЕД-договорів) чи територіальної ТПП (стосовно договорів резидентів), або 2) шляхом звернення до суду зі зверненням про визнання фактів загальновідомими (як у випадку подій у Криму). Для отримання висновку ТПП чи при зверненні до суду доведеться зібрати певні свідчення дії форс-мажору, наприклад газети, журнали з відповідними статтями, відеозаписи випусків новин тощо.

Більш далекоглядним є включення конкретних обставин форс-мажору в договір шляхом їх перелічення та зазначення порядку засвідчення цих обставин (частина 4 статті 219 ГК України). Для якісного зазначення форс-мажорної обставини у договорі повинні виконуватися такі вимоги: ця обставина має бути надзвичайною, тобто незважаючи на те, що факт його настання можливо припустити, час, місце, тривалість, наслідки такої обставини передбачити неможливо; ця обставина має перебувати поза контролем сторони і не бути пов’язаною з її діями; сторона не могла своїми розумними діями запобігти або подолати цю перешкоду; має бути причинно-наслідковий зв’язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов’язання за договором; факт настання такої обставини має бути засвідчений визначеною сторонами компетентною організацією.

Але навіть за відсутності відповідного застереження чинне законодавство надає можливість уникнути відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов’язання за наявності обставин форс-мажору за умови їх доведення (статті 617 ЦК України, статті 205, 218 ГК України, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» від 27 грудня 2010 року № 1235). Посилання на обставини форс-мажору неможливе, зокрема, через недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Зрештою, є можливість посилання не тільки на обставини непереборної сили, але й на суттєву зміну обставин (стаття 652 ЦК України).

Олена ПТАШЕНЧУК,
юрист АСК «Укррічфлот»

З огляду на останні події в Україні вкрай актуального значення для учасників ринку морських перевезень набуло «воєнне застереження» (war clause), яке, будучи складовою частиною міжнародно визнаних проформ договорів фрахтування, покликано регулювати відносини між сторонами чартеру у випадку настання воєнних ризиків як одного з виду форс-мажорних обставин.

Так, більшість чартерів передбачають необхідність отримання в розумно короткі терміни попередньої згоди судновласника у разі направлення судна у воєнну зону або зону загрози воєнних дій. За наявністю воєнних ризиків судновласнику може бути надане право без можливості застосування до нього санкцій, зупинити або не здійснювати навантажувально-розвантажувальні операції, відмовитися від підписання коносаменту.

Крім того, судновласник може бути уповноважений відхилитися від курсу слідування судна або відмовитись у продовженні узгодженого рейсу чи його частини. При цьому, якщо у такому випадку фрахтувальником не буде номінований безпечний порт для вивантаження вантажу, судновласник має право вивантажити вантаж у будь-якому безпечному порту на власний вибір та з компенсацією понесених витрат.

Окремо можуть регулюватися відносини сторін щодо зобов’язань зі сплати додаткових або підвищених у зв’язку з воєнними ризиками страхових премій, або навіть наслідків анулювання страхового покриття з боку страховиків у разі порушення умов воєнного застереження.

Більше того, умови чартеру, як правило, надають сторонам право розірвати відповідний договір у випадку початку військових дій між окремими країнами, в окремому географічному регіоні або із залученням держави прапору судна. Як більш жорстка умова може бути передбачено, що у випадку настання військових ризиків чартер припиняє свою дію автоматично.

Аналогічні спеціальні норми містяться також у національному законодавстві України, зокрема в статтях 152, 176 та 261 Кодексу торговельного мореплавства України. Однак найчастіше відповідні договори регулюються нормами англійського права.

У зв’язку з чим важливо враховувати, що під «військовими ризиками» відповідно до судової практики розуміються не тільки фактично оголошена війна, але й сама загроза війні, ворожі дії, операції військового характеру, революції, громадянські заворушення, а в окремих випадках навіть терористичні дії. Голов­ними ознаками наявності воєнного стану в країні або в межах окремої території є: наявність протистояння або конфлікту між окремими конфронтуючими сторонами, які виступають з політичними, територіальним або іншими вимогами; масштабність конфлікту та його безпосередній вплив на публічний порядок.

Чи можна посилатися на події, що відбуваються в Україні, як на обставини непереборної сили для звільнення від відповідальності у договірних правовідносинах? Чи доводилося вам це робити? Яким чином можна відстрочити податкові та кредитні зобов’язання за умов форс-мажору?

Анна ВІННИЧЕНКО,
директор ЮК WinnerLex

Наявність певних подій, які відбулися в Україні останнім часом, може бути кваліфіковано як обставини непереборної сили, тобто надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.

На жаль, нам відомо багато прикладів, коли масові акції громадянського протесту, зміна керівного складу органів управління державою, анексія Автономної Республіки Крим призвели до чисельних перебоїв у роботі окремих підприємств або навіть до повного розірвання ділових зв’язків.

Зважаючи на розташування нашої компанії в центрі Києва, біля станції метро «Арсенальна», в певні дні у розпал подій на вулиці Грушевського роботу офісу доводилося зупиняти задля безпеки співробітників. У цілому ж вплив останніх подій на можливість виконання представниками ринку юридичних послуг їхніх зобов’язань перед клієнтами, напевно, був одним із мінімальних, зважаючи, зокрема, на велику інтелектуальну складову юридичної діяльності, можливість працювати віддалено і досить стабільну роботу судової системи.

Виникнення обставин непереборної сили, звичайно, є підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків на підставі його заяви до податкового органу. Однак у такому випадку грошове зобов’язання вважатиметься узгодженим платником податків, і на нього нараховуватимуться відсотки у розмірі, встановленому Податковим кодексом України у розмірі пені.

Ірина ПАВЛЮК,
юрист АК «Коннов і Созановський»

Для відстрочки грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків необхідно подати відповідну заяву до контролюючого органу. Така заява має бути підкріплена доказами, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а саме:

— висновок ТПП про настання обставин непереборної сили або стихійного лиха на території України або

— рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджене Верховною Радою України.

Заява також має супроводжуватися економічним обґрунтуванням, що свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету в результаті застосування режиму відстрочки, впродовж якого стануться зміни політики управління виробництвом або збутом такого платника податків.

Сергій РИМАР,
радник АК «Правочин»

Революційні події, які відбувалися в Україні наприкінці 2013-го — на початку 2014 років, мали для деяких суб’єктів господарювання наслідком неможливість виконання та (або) порушення взятих на себе зобов’язань. Очевидно, що передбачити вказані події, а також впливати на них підприємства були не в змозі, а відтак вони правомірно можуть спробувати скористатися передбаченим законодавством положенням щодо звільнення від відповідальності (стаття 218 ГК України, стаття 617 ЦК України).

При цьому, незважаючи на те, що статтею 219 ГК України визначене право сторін передбачити у договорі певні обставини, які через свій надзвичайний характер можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, а також порядок засвідчення факту виникнення та існування таких обставин, вважаємо, що відсутність у договорі застереження щодо форс-мажору не позбавляє сторони можливості скористатися своїм правом на звільнення від відповідальності, посилаючись на вищезазначені імперативні вимоги законодавства.

Крім того, перед стороною, яка має намір посилатися на виникнення форс-мажору, безумовно, постає проблема доведення як існування цих обставин, так і їх безпосереднього впливу на неможливість виконання нею своїх зобов’язань. Чинне законодавство України не містить чітких вказівок, який орган має право та повноваження фіксувати форс-мажорні обставини у зобов’язаннях між резидентами, а тому доцільно здійснювати збір будь-якої належної доказової бази, яка підтверджує наявність цих обставин та їх безпосередній вплив на діяльність підприємства.

Наразі в практиці нашої компанії ще не траплялися випадки необхідності доведення форс-мажорних обставин у зв’язку з революційними подіями в Україні та анексією Криму як підставою звільнення від відповідальності, проте не виключаємо наявність таких проектів у майбутньому, враховуючи значущість цих подій для економіки в цілому.