Тема: Прогноз на завтра

Катерина СТАШКІВ,
адвокат, заступник керівника судового департаменту АО AVER LEX

Як свідчить судова практика, мінімізувати спірні питання, які можуть виникнути у сторін під час виконання договорів, у зв’язку з дією об’єктивних обставин, допоможе лише чітке та детальне врегулювання сторонами договору інституту форс-мажору

Виконання господарських та інших договорів супроводжується різними ризиками. Нерідко перепоною для належного виконання договірних зобов’язань можуть стати непередбачувані та надзвичайні обставини, які виникають незалежно від волі та дій сторін, тобто обставини непереборної сили, або форс-мажор. До форс-мажору зазвичай відносять обставини, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (землетрус, пожежа, зсув ґрунту, ураган, снігопад, ожеледь тощо), або непередбачуваними ситуаціями, що відбулися незалежно від волі і бажання сторін (війна, блокада, страйк тощо).

Визначаємо у договорі

Умови, коли виникає форс-мажор, визначаються сторонами самостійно, як правило, в окремому розділі договору. Відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу (ЦК) України настання обставин непереборної сили (форс-мажору) звільняє сторону від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов’язань за договором, якщо сторона доведе наявність таких обставин належними доказами. Тому щоб мати можливість посилатися на форс-мажорні обставини, сторони повинні максимально широко передбачити перелік таких обставин залежно від індивідуальних умов договору, оскільки в разі порушення умов договору однією із сторін, виникатиме спір щодо віднесення певних обставин, що стали перешкодою на шляху виконання умов договору, до форс-мажору.

При виникненні претензій з приводу невиконання однією із сторін умов договору, інша сторона має право ініціювати судовий процес. У такому випадку тягар доведення настання форс-мажору, внаслідок якого одна із сторін договору була позбавлена можливості виконати зобов’язання за договором належним чином, покладається саме на цю сторону. Варто зазначити, що обов’язковою умовою для підтвердження форс-мажорних обставин є наявність причино-наслідкового зв’язку між обставинами, які одна із сторін вважатиме форс-мажором, та неможливістю виконання умов договору. При укладенні договору сторони мають право самостійно визначити перелік доказів, якими підтверджуватиметься фактичне настання непередбачуваних обставин, а також орган, який їх повинен підтвердити.

Як свідчить судова практика, належним доказом підтвердження настання форс-мажору визнається вис­новок Торгово-промислової палати України, яка, відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», засвідчує обставини форс-мажору (постанова Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 23 лютого 2010 року № 21/95, постанова ВГСУ від 9 жовтня 2013 року в справі № 904/3070/13, постанова ВГСУ від 6 листопада 2013 року в справі № 904/3069/13). У постанові ВГСУ від 24 травня 2011 року в справі № 11/84 колегія суддів також визнала висновок Торгово-промислової палати України належним доказом підтвердження форс-мажору. Крім того, ­колегія суддів у цій справі погодилася з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством визначено виключний перелік органів, уповноважених підтверджувати такі факти, й висновок будь-якого іншого органу не є легітимним і не може бути використаний як підтвердження форс-мажорних обставин. До виключного переліку органів, уповноважених засвідчувати обставини непереборної сили, суд першої інстанції відніс як Торгово-промислову палату України, так і державні органи, що видають нормативно-правові акти, а саме: Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Президента України. Під час розгляду цієї справи надані позивачем докази відсутності подій надзвичайного характеру (довідки управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, лист Українського гідрометеорологічного центру) не були визнані судами належними та допустимими доказами.

Допустимі докази

Необхідно мати на увазі, що висновки регіональних торгово-промислових палат про настання обставин непереборної сили можуть бути визнані судами неналежними та недопустимими доказами, що підтверджують факт існування обставин непереборної сили, оскільки, на відміну від ТПП України, відповідно до статті 11 Закону України «Про торговельно-промислові палати в Україні» регіональні ТПП не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору. Такого висновку дійшла, зокрема, колегія суддів у постанові ВГСУ від 16 квітня 2013 року в справі № 5006/16/116/2012.

Проте така позиція суду не може вважатися беззаперечною, оскільки якщо сторонами договору, які є резидентами України, передбачено, що обставини форс-мажору можуть бути підтверджені винятково виснов­ками торгово-промислових палат в Україні, то такі висновки можуть надаватися регіональними ТПП, якщо в їхніх статутах передбачене повноваження засвідчувати настання форс-мажору на території України для договорів, де сторонами є резиденти України.

При зверненні до торгово-промислової палати для отримання висновку про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), сторона договору зобов’язана надати, окрім договору, виконання зобов’язання за яким однією із сторін є неможливим, також і документи, які підтверджують факт настання обставин та період дії таких обставин, через які виконання умов договору є неможливим. Перелік таких документів залежить від конкретного виду подій, які сталися, зокрема, це можуть бути довідки гідрометеорологічних центрів, служб з питань надзвичайних ситуацій тощо.

Податковий форс-мажор

Настання форс-мажорних обставин також має суттєве значення при виконанні сторонами договору податкових зобов’язань. Так, положеннями статті 101 Податкового кодексу України передбачено списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих на такий податковий борг. У підпункті 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України зазначено, що під терміном «безнадійний» мається на увазі, зокрема, податковий борг платника податків, що виникає внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», доказами, що підтверджують факт настання (існування) обставин непереборної сили є: 1) висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; 2) рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України. Отже, у разі виникнення податкових спорів сторона, в якої виникли податкові зобов’язання, може посилатися як на належні докази, що підтверджують факт існування форс-мажорних обставин, так і на ті документи, які визначені у вищезазначеній постанові Кабінету Міністрів України № 1235.

Отже, як показує практика, мінімізувати спірні питання, які можуть виникнути у сторін під час виконання договорів у зв’язку із дією об’єктивних обставин, які не залежать від їхньої волі, допоможе чітке та детальне врегулювання сторонами договору інституту форс-мажору. У разі ж якщо в досудовому врегулюванні спору усунути спір між сторонами не вдалося, то остаточне рішення щодо наявності або відсутності форс-мажорних обставин та, відповідно, наявності або відсутності підстави для звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов’язань приймає суд на підставі належних та допустимих доказів.