Тема: Кредитні історії

Ольга ГРИЦАК,
юрист ЮК Jurimex

Зміна статусу території або громадянства не є обставиною непереборної сили в кредитних договорах

З огляду на окупацію Криму російськими військами, правові підстави діяльності банківських установ і кредитних спілок є невизначеними. Завдяки цьому в багатьох позичальників складається ілюзія, що зміна Кримом юрисдикції може вважатися ­підставою припинення зобов’язань та початком кредитної історії з чис­того аркуша. Тому ми спробуємо дати відповідь на найболючіше для позичальників і позикодавців питання — чи можна події в Криму розглядати як підставу для невиконання кредитних зобов’язань або їхнього відстрочення.

Кредити повертати

Так, порядок повернення запозичених коштів визначається умовами кредитного договору. Цим документом також визначені як підстави відповідальності за порушення взятого на себе зобов’язання, так і умови звільнення від неї. Тобто, в першу чергу саме з аналізу тексту окремо взятого договору можна дійти вис­новку, які саме дії чи події є обставинами непереборної сили (форс-мажором) і якими документами вони мають бути підтверджені. При цьому зазначаємо, що ані зміна статусу території, ані громадянства не є обставиною непереборної сили в кредитних договорах. І при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов’язання. Так, наприклад, якщо позичальник не повертає кошти, оскільки внаслідок подій у Криму він зазнав збитків, то цю обставину неможливо вважати форс-мажором: адже недостатність коштів, виходячи зі статті 617 Цивільного кодексу України, не є обставиною непереборної сили.

Варто зауважити, що при укладенні кредитного договору сторони в багатьох випадках вважали, що обставини непереборної сили не настануть і не наділяли відповідні положення договору належною увагою. Вони визначали, що «панацеєю» при підтвердженні факту настання обставин непереборної сили є висновок Торгово-промислової палати України.

Водночас, згідно зі статтею 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП України засвідчує обставини форс-мажорного характеру щодо обмеженого кола правовідносин, а саме: 1) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; 2) відповідно до умов договорів за зверненнями суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників). Звісно, що кредитний договір не має спільних рис із зазначеними договорами.

І, в свою чергу, регіональні ТПП не наділені повноваженнями підтверджувати обставини форс-мажорного характеру; такий висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2010 року в справі № 3-6031к09. Незважаючи на те, що статтею 11 цього Закону передбачено право торгово-промислових палат здійснювати інші повноваження, які не суперечать законодавству, засвідчення обставин форс-мажорного характеру щодо інших правовідносин, ніж ті, що обумовлені статтею 14 названого Закону, все ж може суперечити повноваженням ТПП України. Отже, ймовірність отримання висновку ТПП України, який би підтверджував, що події в Криму можуть впливати на виконання кредитного договору, є надзвичайно низькою.

Ліцензування

До того ж, як убачається з положень Федерального закону «Про особливості функціонування фінансової системи Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на перехідний період», до 1 січня 2015 року банки Криму та Севастополя мають право функціонувати згідно із законодавством України, і банківські установи не позбавлені права вимагати повернення кредитних коштів від позичальників. Проте, починаючи із зазначеної дати, вони повинні діяти на підставі ліцензії, що має бути отримана відповідно до російського законодавства; вимоги щодо отримання ліцензії поширюються і на небанківські фінансові установи. Звісно, наявність такого документа стане належною правовою підставою вимагати від позичальників повернення кредитних коштів.

У свою чергу, така ліцензія може бути видана банку за умови, якщо його статутний капітал становить не менш ніж 300 мільйонів рублів. З огляду на наведене у випадку відсутності такої ліцензії в позикодавця, зобов’язання кримських позичальників фактично будуть припинені без жодних негативних наслідків для останніх. Звісно, така ситуація виявиться неможливою, якщо банк відчужуватиме свої активи фінансовим установам із російською ліцензію, адже в такому випадку право вимоги до позичальника перейде до банку-правонаступника. Разом із тим необхідно обумовити на законодавчому рівні заборону зміни умов кредитних договорів в односторонньому порядку банками-правонаступниками. У протилежному випадку це може спричинити банкрутство багатьох кримських підприємств.

Разом із цим необхідно зауважити, що протягом тривалого часу на території Криму не функціонує Реєстр прав власності на нерухоме майно, що може сприяти виведенню майна з-під застави або іпотеки банків та його відчуження на користь третіх осіб, що знову ж таки є спонуканням до невиконання умов кредитного договору позичальниками.

Отже, в умовах «дуалізму» юрисдикцій кожний позичальник самостійно вирішує питання щодо доцільності повернення запозичених коштів. Проте маємо зауважити, що стабільність економіки нашої країни певною мірою залежить від кожного з нас і від того, чи готові ми виконувати взяті на себе зобов’язання.