Банківське право: Територія ризику

Ігор ЛИННИК,
партнер Gryphon Investment Consulting Group, адвокат, керівник практики управління фінансовими ризиками, податкових спорів, захисту бізнесу

Діяльність українських банків, що діють на території Криму, на сьогодні є ризикованою та не гарантує виконання зобов’язань за кредитними договорами

У зв’язку з подіями, які відбулися 16 березня 2014 року на півдні України, територію Криму було включено до складу Російської Федерації (РФ), у результаті чого російська сторона прийняла ряд нормативно-правових актів, у тому числі й Федеральний закон від 2 квітня 2014 року № ­37-ФЗ «Про особливості функціонування фінансової системи Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя на перехідний період» (Закон РФ від 2 квітня 2014 року), для врегулювання правовідносин на банківському та небанківському фінансовому ринках Республіки Крим як суб’єкта РФ, попри те, що ані Україною, ані міжнародною спільнотою рішення про приєднання Криму до РФ не було визнане легітимним.

У силу невизнання Україною факту включення Криму до складу РФ на сьогодні фактично існує подвійне нормативно-правове регулювання правового статусу українських банків на території Криму. Така ситуація є серйозним ударом по банківській системі України та негативно впливає на можливість виконання банками та їхніми клієнтами взаємних зобов’язань за кредитними/депозитними договорами.

Міжнародна спільнота, у свою чергу, жорстко розкритикувала дії РФ щодо Криму, зокрема необхідно відзначити резолюцію Генеральної асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України від 27 березня 2014 року, а також рішення Ради міністрів Ради Європи від 2 квітня 2014 року, відповідно до якого незаконне приєднання Криму до РФ не може слугувати підґрунтям для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Умови продовження

За даними Національного банку України (НБУ), на території Криму зареєстровано два банки та понад тисячу відділень близько двадцяти українських банків. Сукупна вартість активів українських банків, які функціонують на території Криму, становить близько 2 % усіх активів банківської системи України. Тобто частина банківського ринку, що має значну вагу для економіки України, потрапила під подвійне регулювання правових систем України та РФ.

З прийняттям РФ Закону від 2 квітня 2014 року було встановлено особливості діяльності банків, зареєстрованих або таких, що проводять діяльність на території Криму, протягом перехідного періоду (а саме: з 2 квітня 2014 року до 1 січня 2015 року). Під дію зазначеного Закону потрапили банки з місцезнаходженням на території Криму, які станом на 16 березня 2014 року були зареєстровані за законодавством України та мали ліцензію НБУ, а також банки України, які функціонують на території Криму через відокремлені структурні підрозділи (філії, відділення тощо).

Закон РФ від 2 квітня 2014 року дозволяє українським банкам продовжувати свою діяльність на території Криму без отримання відповідної ліцензії Центрального банку РФ (ЦБ РФ) до 1 січня 2015 року та одночасно встановлює щодо цих банків умови продовження своєї діяльності:

а) належне виконання зобо­в’язань за договорами, а також надання можливості клієнтам здійснювати платежі із використанням грошової одиниці РФ — рубля;

б) повідомлення ЦБ РФ про продовження своєї діяльності протягом 15 днів з моменту набуття чинності Законом РФ від 2 квітня 2014 року (тобто до 17 квітня 2014 року);

в) надання ЦБ РФ реєстру зобов’язань перед кредиторами та вкладниками, звітності та інформації про свою діяльність.

У разі недотримання українськими банками вимог Закону РФ від 2 квітня 2014 року останні зобов’язані припинити свою діяльність у Криму.

При цьому банки України з місцезнаходженням на території Криму за умови виконання зазначених вище вимог до 1 травня 2015 року можуть зареєструватися як кредитні організації та отримати банківські ліцензії ЦБ РФ, а банки України, які здійснюють свою діяльність у Криму через відокремлені структурні підрозділи, можуть створювати кредитні організації за законодавством РФ з отриманням банківської ліцензії ЦБ РФ.

Ігор ЛИННИК: «Невирішеними залишаються питання, куди та за яким законодавством українські банки, ЩО діятимуть на території Криму, подаватимуть звітність та сплачуватимуть податки»

Також варто наголосити на тому, що Закон РФ від 2 квітня 2014 року дозволяє ЦБ РФ припиняти діяльність структурних підрозділів українських банків у разі невиконання ними своїх зобов’язань на території Криму протягом одного та більше днів. Такими «надповноваженнями» ЦБ РФ уже скористався декілька разів у відношенні до деяких українських банків.

Складний вибір

З огляду на те, що Україна не визнає факту переходу території Криму до складу РФ та вважає її тимчасово окупованою територією, яка є невід’ємною частиною України та на яку поширюється дія Конституції та законів України, функціонування українських банків у Криму підпадає під регулювання Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інші нормативно-правові акти України.

При цьому прийнятий для врегулювання складної ситуації в Криму Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № ­1207-VII, який набув чинності 27 квітня 2014 року (Закон про окуповані території), фактично є «бланкетним», тобто він лише декларує, що на території Криму діють Конституція та закони України. Також у Законі зазначено, що акт (рішення, документ), виданий органами, які створені в порядку, не передбаченому законами України, є недійсним та не створює правових наслідків.

Окрім цього, Законом про окуповані території для НБУ було рекомендовано прийняти відповідні нормативно-правові акти на виконання цього Закону. Такі акти могли б стати серйозною підтримкою стабільності банківської системи України, оскільки на сьогодні українські банки, які діють у Криму, перебувають у стані невизначеності, оскільки бояться втрати своїх активів та застосування санкцій як з боку України, так і з боку РФ.

Враховуючи зазначене, українські банки на території Криму були поставлені перед вибором, а саме:

— повністю припинити роботу в Криму й виконувати зобов’язання перед кримськими вкладниками через відділення на материковій частині України;

— продати свої активи іншим банкам, які продовжуватимуть свою діяльність на території Криму;

— переорієнтуватися на законодавство РФ (до 1 січня 2015 року) і продовжувати діяльність на території Криму.

Однак кожен із цих кроків для українських банків є досить ризикованим та не дає гарантії того, що їхні активи будуть захищені, а зобов’язання за кредитними/депозитними договорами будуть виконані. Більше того, згодом, у випадку повернення території Криму до складу України, можуть виникнути питання про легітимність правочинів, укладених на території Криму не за законодавством України, що може мати наслідком визнання таких правочинів недійсними.

Невирішеними залишаються питання щодо того, куди та за яким законодавством українські банки, які діятимуть на території Криму протягом перехідного періоду, подаватимуть звітність про свою діяльність та сплачуватимуть податки.

Попри складну політико-територіальну ситуацію в Криму, взаємні зобов’язання банків та їхніх клієнтів щодо виконання ними умов за кредитно-депозитними угодами ніхто не скасовував. Вкладники українських банків у Криму для повернення своїх депозитів можуть звернутися до будь-якого відділення таких банків на материковій частині України та зняти свої кошти. Важче в такій ситуації буде банкам з клієнтами — боржниками за кредитними договорами, які проживають на території Криму, оскільки дос­туп до них може бути обмежено як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин.

Таким чином, українські банки на території Криму фактично постали перед складним вибором: визнавати й виконувати акти російського законодавства й надалі працювати в Криму або призупиняти свою діяльність на території Криму й чекати, доки ситуація з визначенням його правового статусу стабілізується.

Далі буде…