Практика: Юрій ЗАПІСОЦЬКИЙ: «Останнім часом бачу високу довіру до нашого МКАС»

Улітку минулого року юридична компанія Moris Group започаткувала практики міжнародного комерційного арбітражу та антидемпінгових розслідувань. Чим було зумовлено появу нового напряму, якими є перші успіхи та які проблеми постають перед новоспеченою командою, «УЮ» дізнавався у керівника практик Юрія ЗАПІСОЦЬКОГО

Пане Юрію, чим керувалася компанія, відкриваючи дві практики? І чи не пошкодували про це з огляду на нинішню ситуацію?

Обидва напрями — як міжнародний арбітраж, так і антидемпінгові розслідування — ми почали розвивати через збільшення клієнтських запитів з цих питань. Не можу сказати, чи це є модними нині практиками, оскільки не відстежували загальну тенденцію на ринку. Так сталося, що одночасно у декількох великих клієнтів виникла потреба саме у таких послугах. Довелося започатковувати.

Нині я справді хотів би сфокусуватися в першу чергу на антидемпінгових розслідуваннях. Тим більше, що наразі є перспективи щодо вільної торгівлі з ЄС, СОТ теж відкоригувала свої вимоги і далі коригуватиме. Тож практика, вочевидь, буде динамічною з огляду на зміну правил.

Зрештою, це ті проекти, що тривають як мінімум 18 місяців — потрібно зібрати інформацію, розпочати розслідування. Звісно, якщо вимагати простіших заходів, то це забере менше часу, але якщо робити все за класикою, то це справді мінімум півтора року. Тим більше, враховуючи нашу бюрократію, коли кожна кадрова заміна у міністерстві додатково гальмує процес на два-три місяці.

Якщо міжнародний комерційний арбітраж сьогодні серед юридичних фірм справді є популярним, то антидемпінгові розслідування як напрям діяльності заявляє не так багато юрфірм. Чим пояснюється підвищення попиту на них з боку ваших клієнтів?

З огляду на загальну економічну ситуацію останнім часом з’явилася тенденція до збільшення собівартості енергоресурсів, тож продукція багатьох українських товаровиробників, які є нашими клієнтами, стала менш конкурентною порівняно із закордонними аналогами. У той же чає є низка країн, де місцеве виробництво цієї продукції субсидується державою. За таких умов конкурентоспроможність наших товарів суттєво знижується, особливо якщо немає адекватних механізмів захисту українського товаровиробника. І виробникам доводиться ініціювати розслідування, аби домогтися захисту своїх інтересів.

Які проекти сьогодні на стадії завершення?

На цей час у нас декілька таких проектів. Рішення про заходи вже прийняті, але через кадрові перестановки останніх тижнів воно ще не оформлене. Сподіваюся, що незабаром процес пожвавиться і все стане простішим. Міністерство економічного розвитку і торгівлі — ключове у цьому питанні і на нього наразі покладаю дуже великі надії.

Проекти, про які йдеться, стосуються іноземних виробників полівінілхлориду, а також китайських виробників медичних засобів. Власне, із Китаєм сьогодні активно налагоджуємо зв’язки з метою отримання ­актуальної ­інформації, результатів маркетингових досліджень китайських ринків тощо. Донедавна з цього питання ми співпрацювали з колегами із Москви, які через більший товарообіг та географічне сусідство мали доступ до великої кількості даних. З огляду на останні події важко спрогнозувати, як продовжуватиметься ця взаємодія.

Як плануєте з цього виходити?

Самі збиратимемо. Щоправда, робота нашого посольства оптимізму не додає. А часто потрібна інформація щодо таких товарів, стосовно яких і в Україні важко знайти дані. Але вирішуватимемо, безвихідних ситуацій не буває.

Узагалі, на мою думку, антидемпінгові розслідування та застосування відповідних заходів мають ініціювати не виробники товарів. Такі речі мають відстежуватися на загальнодержавному рівні, особливо що стосується субсидованого експорту. Держава має автоматично ставити шлагбаум. Тим більше, що є і законодавча база, хоча вона й потребує доопрацювання.

Якими є основні недоліки законодавства щодо антидемпінгових заходів?

На цей момент основним недоліком є його деяке неузгодження з правилами ГАТТ/СОТ. Утім, як на мене, найближчим часом це буде усунуто.

На відміну від антидемпінгових розслідувань, міжнародний комерційний арбітраж — популярна сьогодні практика. Навряд чи він не практикувався раніше у вашій компанії, так?

Він справді був, але входив до судової практики. Тепер ми його виділили окремо, так само як і інші наші практики, що вийшли із судової, як-то податкова чи господарська. Так сталося, що мої клієнти мають транснаціональні інтереси і, відповідно, укладають чимало угод. А з особливостями нашої судової системи міжнародний арбітраж став тією соломинкою, яка дозволяє з цією системою не стикатися зовсім.

Проблема лише в тому, щоб потім домогтися визнання арбіт­ражних рішень…

Це окрема історія і справді проблема. Але чому вона є? Знову-таки, через особливості української судової системи. Так, не завжди визнати рішення можна через одне коло судового розгляду в усіх інстанціях, іноді доводиться пройти і два, і три, і від цього не застрахована жодна юридична фірма. Актуальності арбітражу це не скасовує.

Більше того, останнім часом стикаюся із тим, що високою є довіра до нашого Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Україні. Вітчизняні експортери (з порівняно невеликих компаній) при укладанні угод усе частіше вписують МКАС до арбітражного застереження, особливо у контрактах із нерезидентами.

Усі розуміють, що це одна інстанція, без апеляцій, без касацій. Так, досить дорого, але це оперативно, гнучко, зі зваженими та відповідальними і неупередженими арбітрами. Збільшення кількості справ у МКАС сьогодні можна пояснити не стільки довірою до арбітражу, скільки недовірою до судової системи, коли професія адвоката-господарника просто нівелювалася. Сподіваюся, що це зміниться. Так само, якщо буде розв’язано проблему із визнанням рішень міжнародних арбітражів, це буде лише плюсом для моєї практики.

Як плануєте розвивати свої практики і залучати клієнтів найближчим часом? Чи є вже маркетингова стратегія?

Оформленої стратегії поки що немає. Можу сказати, що у нашій компанії не сповідується ідеологія персонального «піару», оскільки просувається бренд фірми у цілому. Тож просуватимемо саме бренд. Хоча персональний підхід допомагає встановити зв’язки з колегами з інших фірм, особливо з міжнародних, які часто наймають як консультантів для своїх проектів фахівців з українського права.

Наразі 80 % клієнтів для моїх практик — це ті, з якими ми вже давно співпрацюємо. І лише 20 % відсотків приходять за рекомендаціями, в основному для послуг з міжнародного арбітражу.

Якими досягненнями у своїх практиках сьогодні загалом можете похвалитися?

Антидемпінгові процеси — об’єктивно дуже тривалі у часі, тому з огляду на те, що практика ця є новою, гучних завершених проектів наразі немає. Але сьогодні на завершальній стадії перебуває розслідування стосовно імпортерів полівінілхлориду та велике розслідування щодо китайських імпортерів медичних засобів.

Що стосується міжнародного арбітражу, то можу згадати вирішення інвестиційного спору в інтересах української компанії щодо контролю над об’єктом інвестування в Південно-Східній Азії (арбітраж ICC, Париж) та стягнення заборгованості за рядом зовнішньоекономічних контрактів в інтересах української кондитерської компанії з грузинських контрагентів (МКАС при ТПП, Київ).

-->