Банківське право: Статус поза мережею

Олена ЛИННИК,
керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group, голова Комітету з банківського, фінансового та страхового права АПУ, заступник голови Громадської ради при Нацкомфінпослуг

Подвійне нормативно-правове регулювання правового статусу українських банків та небанківських фінансових установ унеможливлює виконання зобов’язань за укладеними договорами в АР Крим

Ось уже протягом декількох місяців банківська та фінансова системи України перебувають у стані системної економічної кризи, яка поглиб­люється, в тому числі, у зв’язку із включенням Криму до складу Російської Федерації, факт якого не був визнаний Україною та міжнародною спільнотою. Українські банки та інші фінансові установи стали заручниками політичного конфлікту й фактично були позбавлені можливості надавати фінансові послуги на території Криму.

З метою врегулювання зазначеної ситуації 2 квітня 2014 року російською стороною було прийнято Федеральний закон № 37-ФЗ «Про особливості функціонування фінансової системи Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя на перехідний період», який дозволяє українським банкам та іншим фінансовим установам продов­жувати свою діяльність на території Криму до 1 січня 2015 року за умови виконання зобов’язань перед клієнтами та повідомлення Центрального банку РФ про такий намір. Починаючи з 1 січня 2015 року, вони повинні або переорієнтуватися на російське законодавство, або припинити свою діяльність на території Криму.

У свою чергу, Україна прийняла Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, що набув чинності 27 квітня 2014 року, відповідно до якого Крим визнається тимчасово окупованою територією України, на якій діють Конституція та закони України.

Таким чином, на сьогодні ми маємо подвійне нормативно-правове регулювання правового статусу українських банків та небанківських фінансових установ на території Криму, що має наслідком порушення нормального порядку функціонування банків та інших фінансових установ у цьому регіоні, а також спричинило виникнення загрози невиконання ними своїх зобов’язань перед споживачами фінансових послуг.

Передбачити відкликання

Як показала правозастосовна практика останніх місяців, застосування українського законодавства до діяльності вітчизняних банків, інших фінансових установ та їхніх ві­докремлених підрозділів у Криму виявилося проблематичним, а в деяких випадках — просто неможливим, що мало наслідком закриття переважної більшості їхніх кримських відділень. А до тих, що в надії на стабілізацію ситуації залишилися в Криму, з боку РФ застосовуються санкції (у формі заборони провадження діяльності в Криму) за невиконання зобов’язань перед клієнтами.

Тому з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків України, а також запобігання настанню ризиків у їхній діяльності, Національний банк України (НБУ) своєю постановою № 260 від 6 травня 2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (Постанова НБУ № 260) вирішив до закінчення окупації Криму заборонити українським банкам надавати фінансові послуги на території Криму, а також встановлювати кореспондентські відносини з банками України, іноземними банками та іншими кредитними і фінансовими установами, що діють на території півострову.

Так, Постановою НБУ № 260 передбачено відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на ­здійснення валютних операцій українських банків, центральні офіси яких знаходяться на території Криму, а також відключення їх від системи електрон­них платежів НБУ та припинення їхньої участі в міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах. Постановою № 260 НБУ також зобов’язав українські банки протягом місяця з дня набуття нею чинності припинити діяльність своїх відокремлених підрозділів на території Криму та обов’язково повідомити про це НБУ.

Таке рішення НБУ було зумовлене неможливістю державного регулятора банківського сектора економіки України здійснювати банківське регулювання, нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та їхніх відокремлених підрозділів, які розташовані на території Криму, що загрожує інтересам їхніх вкладників та кредиторів.

З метою захисту прав та законних інтересів споживачів фінансових пос­луг НБУ своїм листом від 12 травня 2014 року № 25-111/22430 «Щодо невиконання банками доручень на переказ коштів у національній та іноземних валютах на користь клієнтів, які мають відкриті рахунки в банках на території Автономної Республіки Крим та місті Севастополь» рекомендував українським банкам повернути своїм клієнтам невиконані платіжні доручення, а також врегулювати проблемні питання щодо нездійснених операцій з переказу коштів. Однак через різні причини (блокування рахунків, відсутність коштів, застосування санкцій з боку РФ тощо) українським банкам та їхнім відокремленим підрозділам у Криму виконати зазначені вимоги в короткий строк буде дуже проблематично.

Залишити або припинити

У свою чергу, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових пос­луг (Нацкомфінпослуг), як державний регулятор ринків небанківських фінансових послуг України також не залишилася осторонь кримської кризи й поінформувала учасників ринків фінансових послуг про своє бачення можливих варіантів поведінки фінансових установ у Криму з урахуванням необхідності дотримання ними фінансового законодавства України.

Зокрема, 14 травня 2014 року на сайті Нацкомфінпослуг було розміщено інформаційне повідомлення «Щодо діяльності фінансових установ та/або відокремлених підрозділів фінансових установ, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя». У цьому повідомленні зазначається, що з метою захисту інтересів ­споживачів фінансових послуг та недопущення порушень законодавства України фінансовими установами та їхні ві­докремленими підрозділами, які розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Криму, такі фінансові установи та їхні відокремлені підрозділи можуть провадити свою діяльність винятково за умови виконання ними фінансового законодавства України.

Якщо ж такі фінансові установи та їхні відокремлені підрозділи не мають можливості дотримуватися на території Криму фінансового законодавства України, Нацкомфінпослуг пропонує їм або змінити своє місцезнаходження (тобто залишити Крим і продовжувати свою діяльність на материковій Україні), або припинити надання фінансових послуг узагалі шляхом виключення інформації про них із Державного реєстру фінансових установ та анулювання їхніх ліцензій.

Нацкомфінпослуг наголошує на тому, що в разі продовження фінансовими установами своєї діяльності на території Криму, що супроводжуватиметься порушенням законодавства України, до них будуть застосовуватися відповідні заходи впливу (штраф, зупинення або анулювання ліцензії, введення тимчасової адміністрації тощо). При цьому з урахуванням негативного впливу на фінансову систему України наслідків виведення українських банків з території Криму (відповідно до Постанови НБУ № 260), Нацкомфінпослуг прийматиме рішення про застосування заходів впливу до фінансових установ індивідуально, з урахуванням нас­лідків порушень у кожному конкретному випадку.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що застосування українського фінансового законодавства в Криму є практично неможливим, а тому санкції для фінансових установ є невідворотними.

Таким чином, враховуючи складну політичну й економічну ситуацію, що склалася на півострові, внаслідок якої органи державної влади України фактично втратили можливість регулювати діяльність українських банків і фінансових установ, а також їхніх відокремлених підрозділів у Криму, зазначені вище рішення/рекомендації державних регуляторів ринків фінансових послуг видаються закономірними. Однак чи на такі кроки чекали банківський і фінансовий ринки України в настільки складний для них час? Адже найбільш гострим питанням, що непокоїть учасників ринків банківських та інших фінансових послуг, залишається проблема виконання в повному обсязі зобов’язань за укладеними договорами про надання фінансових послуг, що є можливим винятково за умови безперебійної роботи банків та інших фінансових установ, які стали фінансовими заручниками політичної та економічної кризи в державі.

Тож чекаємо від наших державних органів конструктивних та дієвих рішень щодо врегулювання ситуації в банківському та фінансовому секторах економіки України.