Корпоративне право: Товариський інтерес

Тетяна ВОЙТОВИЧ,
юрист ЮФ VoxLegum Євгеній ЖУРАВСЬКИЙ, юрист ЮФ VoxLegum

Ефективні правові засоби захисту інтересів мажоритарних та міноритарних акціонерів мінімізують ризики у корпоративних відносинах та сприяють зростанню ефективності акціонерного товариства

Загальновідомо, що розвиток корпоративного сектора в Україні тісно пов’язаний з розвитком цивілізованого корпоративного управління, а вдосконалення останнього, у свою чергу, забезпечує вітчизняному та іноземному інвестору надійний захист прав власності, виробництву — ресурси для подальшого розвитку, державі — ефективне управління процесами на ринку. Завдання, яке нині стоїть перед Україною — створення комфортного інвестиційного клімату, і виконати його можна, лише зробивши систему корпоративного управління зрозумілою для іноземних інвесторів. Головне ж зав­дання, яке непокоїть акціонера, — захист його прав.

Таким чином, не викликає сумніву, що захист прав акціонерів є одним із найважливіших елементів системи корпоративного управління і безпосередньо впливає на ефективність функціонування акціонерних товариств.

Типові порушення

Порушення прав акціонерів залежить від ефективності використання ними різних способів захисту. Правові способи захисту потребують більших витрат часу, але є надійнішими щодо інших. При цьому, вдавшись до них, акціонер має більші шанси відновити свої порушені права.

Згідно з принципами Організації економічного співробітництва та розвитку, важливим показником, який визначає ступінь захисту прав акціонерів, є наявність ефективних засобів правового захисту від порушень, що не потребують значних витрат коштів та часу. Довіра дрібних акціонерів зростає, якщо правова система передбачає механізми, які дозволяють їм звертатися до суду, коли вони мають вагомі підстави вважати, що їхні права було порушено.

Типовими порушеннями прав як міноритарних, так і мажоритарних акціонерів є неповідомлення власників акцій про проведення загальних зборів акціонерів; зміна місця і термінів проведення загальних зборів; недосконалі процедури реєстрації та розрахунку кворуму на загальних зборах; внесення змін до порядку денного зборів у ході їх проведення; відсутність в акціонерів, які придбали акції товариства на вторинному ринку, можливості ознайомлення зі статутом товариства; порушення прав акціонерів під час додаткової емісії акцій тощо.

Закон України «Про акціонерні товариства» та низка інших нормативно-правових актів є базовими документами, що регулюють внутрішньокорпоративні правовідносини. Якщо ж з якихось причин акціонер втрачає внутрішньокорпоративні можливості для відновлення своїх прав, то внутрішньокорпоративна боротьба переходить у судову площину.

Реєстрація та голосування

Як правило, при лобіюванні певного рішення загальних зборів інте­рес для акціонера становлять дві стадії прийняття рішення, а саме: реєстрація акціонерів (або їхніх представників) та безпосередньо голосування. Розгляньмо детальніше ці дві стадії.

Реєстрація акціонерів для участі в загальних зборах здійснюється на підставі переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах. Ключовим поняттям для реєстрації акціонерів та подальшого їх голосування є поняття «кворуму». Згідно з положеннями Закону України «Про акціонерні товариства», наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах акціонерного товариства. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі в них акціонерів, які сукупно є власниками не менш ніж 60 % голосуючих акцій. В Україні не завжди дотримуються цього правила.

На практиці є випадки, коли рішення загальних зборів приймалося без повідомлення акціонера про скликання загальних зборів і без його участі у зборах, незважаючи на те, що йому належав 51 % статутного капіталу (фактично за відсутності кворуму).

Законодавство України встановлює різні вимоги до кількості голосів, необхідних для ухвалення рішень. Так, для прийняття рішення з поточних питань потрібна проста більшість голосів учасників зборів акціонерів (частина 3 статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»), а для найбільш важливих питань (наприклад, внесення змін до статуту) — кваліфікована більшість голосів акціонерів, понад 3/4, ніж є учасників зборів (частина 5 статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Так, будь-яке значиме для функціонування АТ рішення вимагає ґрунтовної підготовки для його прийняття. Якщо просту більшість голосів можна забезпечити достатньо легко, оскільки рішення, які приймаються таким чином, не впливають на вектор розвитку АТ, то забезпечення 3/4 + 1 голос є більш складним питанням і пов’язане воно, насамперед, з трьома обставинами.

По-перше, співвідношення акцій в акціонерному капіталі (наявність мажоритарного акціонера, міноритаріїв, сторонніх акціонерів) визначає голосування з ключових питань. Воно дозволяє виявити акціонерів, здатних впливати на прийняття рішень, та акціонерів, які допомагають прийняти необхідне рішення.

По-друге, представництво цих акціонерів при реєстрації акціонерів, які мають право брати участь у загальних зборах. Відповідно до частини 3 статті 39 Закону є певні вимоги до довіреності, яка може містити завдання щодо голосування, тобто перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно проголосувати. Представник акціонера зобов’язаний виражати волю акціонера відповідно до довіреності. Але не всі акціонери користуються зазначеною нормою, яка саме і покликана захистити інтереси акціонерів. Зазвичай видається загальна довіреність з правом участі у зборах та під час голосування. Вказана загальна довіреність, як правило, і становить ризики для прийняття рішення на загальних зборах. Недбалим ставленням до оформлення довіреності можна скористатися в тому випадку, якщо рішення є ключовим, і не всі акціонери задоволені його прийняттям.

І, по-третє, ключову роль відіграють різні обставини правомочності. До цієї категорії обставин потрібно віднести ситуації, коли ініціатором скликання загальних зборів є акціонери, які володіють у сукупності більш ніж 10 % голосів.

Згідно з частиною 4 статті 45 Закону України «Про господарські товариства», такі акціонери мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління товариства не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до вимог частини 1 статті 43 зазначеного Закону. До цих обставин треба віднести і особливості проведення загальних зборів, якщо одним з учасників (акціонерів) є держава в особі Фонду державного майна України.

Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити, що для прийняття рішення з ключових питань важливими каталізаторами розвитку подій на загальних зборах є наявність коаліції акціонерів, а також те, хто саме є ініціатором.

Якщо ж пропозицію щодо розгляду питань порядку денного вносить мажоритарний акціонер, але який не володіє 3/4 голосів, то у нього постає питання вибору «союзника»: іншого акціонера або міноритарія (менше 10 %) У свою чергу, щоб вирішити ключове питання, інший мажоритарний акціонер чи міноритарій домовляється з мажоритарним акціонером, щоб «проштовхнути» запропоноване питання, або блокує рішення, голосуючи «проти» пропозиції мажоритарного акціонера.

Механізми забезпечення

Варто звернути увагу на судову практику вирішення корпоративних спорів, узагальнення якої викладене в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Виділяються такі можливості втручання в корпоративні процеси: безпідставне внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів, визнання недійсною довіреності на право участі та голосування, визнан­ня недійсним рішення загальних зборів тощо.

Окремо треба зазначити, що додаткові механізми забезпечення інтересів та захисту прав окремих груп акціонерів, у тому числі міноритарних, можуть бути закладені безпосередньо в статуті і саме такий інструмент захисту прав наразі є найефективнішим у нашій країні.

Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що захист прав акціонерів є одним із найважливіших елементів системи корпоративного управління і безпосередньо впливає на ефективність функціонування акціонерних товариств.