Банкрутство: Процедурні плутання

Катерина ЖАБОТИНСЬКА,
юрист ЮФ «Селепей, Волковецький і Партнери»

Окремі проблеми застосування нової редакції Закону про банкрутство

Юристи-практики нерідко стикаються з неоднозначними законодавчими нормами нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 19 січня 2013 року.
Одними з найбільш болючих питань, які потребують ретельної уваги з боку правників, є порядок проведення аукціону з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу та продовження строку ліквідаційної процедури, який може тривати понад 12 місяців.

ЦМК – у порядку



Відповідно до частини 5 статті 44 Закону про банкрутство, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Разом із тим розділ ІV Закону про банкрутство регламентує загальний порядок продажу майна через аукціон, яким встановлюється необхідність проведення повторного аукціону у разі закінчення першого аукціону без визначення переможця.
У зв’язку із вищевикладеним, виникає запитання: у разі якщо перший аукціон з продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу закінчився без визначення переможця, наступним кроком є проведення повторного аукціону з продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу чи першого аукціону з продажу майна боржника частинами?
Для відповіді на це запитання звернімося до аналізу судової практики і розгляньмо декілька рішень, які варті уваги.
У запропонованій для розгляду справі було проведено перший аукціон із продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу. Зазначений аукціон не відбувся у зв’язку з відсутністю заяв на участь у ньому. Далі організатором було проведено повторний аукціон з продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу. Зазначений аукціон не відбувся у зв’язку з відсутністю заяв на участь у ньому. 6 лютого 2014 року до суду надійшло клопотання, в якому ліквідатор просив суд надати згоду на проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу з правом пониження вартості на аукціоні на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2014 року в справі № Б-39/27-09 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора про надання згоди на проведення другого повторного аукціону з продажу всього майна боржника як цілісно-майнового комплексу. Одна з причин відмови, вказаної судом, є такою: «Укладаючи договір про проведення повторного аукціону, ліквідатор помилково не врахував приписи статті 44 Закону про банкрутство щодо можливості продажу окремими об’єктами, а не ЦМК, з огляду на те, що перший аукціон не відбувся саме у зв’язку з відсутністю бажаючих придбати об’єкт продажу як ЦМК. Недотримання приписів Закону призводить до необґрунтованого затягування процедури ліквідації, недотримання строків процедури тощо».
Таким чином, Харківський апеляційний господарський суд виходить з позиції того, що аукціон з продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу може бути проведений лише один раз. У випадку, якщо зазначений аукціон не відбувся, майно боржника має реалізовуватися частинами, при цьому повторний аукціон з продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу проводити не потрібно. У випадку ж, якщо переможець аукціону з продажу майна боржника частинами не визначений, організатор повинен провести повторний аукціон з продажу майна боржника частинами.
Господарський суд Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року в справі № Б26/161-09 (з чим погоджується Дніпропетровський апеляційний господарський суд у постанові від 4 березня 2014 року) дотримується наступної позиції щодо порядку реалізації майна боржника. Спочатку відбувається продаж майна через аукціон як цілісного майнового комплексу. У разі якщо переможець не буде визначений, проводиться перший аукціон з продажу майна частинами без можливості зниження початкової вартості майна. І тільки після цього організатор має право провести повторний аукціон з продажу майна частинами з можливістю зниження початкової вартості майна.
Проте говорити, що судова практика вирішує поставлене питання однозначно, не доводиться. Необхідно також врахувати, що рішень з цього приводу наразі ще небагато, що зумовлено недавнім прийняттям нової редакції Закону про банкрутство.

Часовий вимір ліквідаційної процедури



Чи може ліквідаційна процедура тривати понад 12 місяців?
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство) у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. При цьому жодного посилання про можливість продовження встановленого строку не передбачено.
Згідно з частиною 2 статті 22 попередньої редакції Закону про банкрутство, строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.
Аналіз вищенаведених статей викликає справедливе запитання, чому у новій редакції Закону про банкрутство немає положення про можливість продовження строку ліквідаційної процедури. Чи означає це, що ліквідаційна процедура не може тривати понад 12 місяців? Адже загальновідомим є факт, що здійснити продаж майна боржника у провадженні у справі про банкрутство протягом одного року практично неможливо. Крім цього, у ліквідатора є також ряд інших повноважень, передбачених статтею 41 Закону про банкрутство, реалізація яких також потребує часу.
Якщо звернутися до статей 46 та 83 Закону про банкрутство, то можна дійти висновку, що закінчення строку не є підставою для завершення ліквідаційної процедури та припинення провадження у справі про банкрутство. Завершення ліквідаційної процедури та припинення провадження у справі про банкрутство здійснюється господарським судом після затвердження звіту ліквідатора.
Отже, зі змісту нової редакції Закону про банкрутство (як спеціальної норми) не випливає можливість продовження встановлених строків, тому варто звернутися до Господарського кодексу України (як загальної норми). Відповідно до частини 1 статті 53 цього Кодексу, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Кодексом.
Незавершення ліквідатором ліквідації банкрута часто не залежить від нього, а зумовлено об’єктивними причинами: тривалістю розгляду вимог кредиторів за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, а також складанням реєстру вимог кредиторів, що, в свою чергу, впливає на визначення початкової вартості майна банкрута. Отже, причини пропуску строку, встановленого Законом про банкрутство, є підстави вважати поважними.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можна дійти виснов­ку, що строк ліквідаційної процедури може бути продовжений у разі об’єктивної неможливості закінчити ліквідацію банкрута протягом встановленого Законом про банкрутство строку в 12 місяців.
Отже, неможливість однозначного тлумачення норм нової редакції Закону про банкрутство зумовило ряд проблем на практиці, що призводить до виникнення спорів між сторонами. Вирішення таких спорів потребує часу і тягне за собою затягування процедури банкрутства.