Арт-хроніка: Культурний фронт

Ніка ГЛАЗУНОВА

В Україні відкрився культурний фронт. Київ скорочує культурний та інформаційний обмін з Росією. Що прийде на заміну російському культурному продукту?

Львівські видавці відмовилися приймати російських видавців цього року, і це викликало великий скандал в українському культурному світі. Польща скасувала проведення Року культури в Росії. Англія згортає державну підтримку своїх культурних програм з Росією. Латвія і Литва заборонили в’їзд на свою територію відомим російським поп-співакам — Кобзону, Валерії та Газманову — за їхню публічну позицію щодо Криму і України. Українські ЗМІ критикують представників вітчизняного шоу-бізнесу за те, що вони їдуть до Москви отримувати якісь премії. Україна заборонила ретрансляцію російських телеканалів «РТР-Планета», «Росія 24», «Центр-International», «НТВ-Мир» і має намір ввести ліцензування російських книг. Місцеві книговидавці, письменники та експерти не в усьому згодні з цими заходами.

 

Заборонені книги і ТВ-контент

 

80 книг, які продаються нині в Україні, не є українськими і майже всі — надруковані в Росії. При цьому в східних областях російські книги займають до 99 % ринку. Президент громадської організації «Форум видавців» Олександра Коваль в інтерв’ю DW сказала, що не уявляє собі, яким чином і за якими критеріями можна буде провести селекцію російських книг на українському ринку. Адже серед російських книг зустрічаються і дуже якісні видання, аналогів яким немає в українському сегменті. Необхідно поступово підвищувати частку українських книг у кожному магазині держави. Крім книг, жертвами зростаючої ворожості між Україною та Росією стали російські серіали та фільми. Держкіно України відмовило в ліцензії на демонстрацію російського телесеріалу «Біла гвардія» і кінокартини «Піддубний», вказавши, що в цих стрічках міститься «зневага до української мови, народу і державності», а також перекручені та переписані на користь Росії окремі історичні факти. Група «1+1 медіа» відмовилася від показу контенту, який «вихваляє спецназівців і збройні сили Російської Федерації» і закликає інші загальнонаціональні канали приєднатися до такої ініціативи. «Нині група «1+1 медіа» прийняла рішення зняти з ефіру каналів групи всі такі серіали та інші продукти», — заявив гендиректор телеканалу Олександр Ткаченко.

 

Культурні діячі зайняли позицію

 

Культурні діячі обох країн також виявилися залученими в політичний контекст і змушені були зайняти той чи інший бік. Так, у березні діячі російської культури підписали лист на підтримку дій президента щодо Криму. Підтримали Путіна чимало відомих і шанованих людей: Олег Табаков, Юрій Башмет, Людмила Чурсіна та інші. «У дні, коли вирішується доля Криму і наших співвітчизників, діячі культури Росії не можуть бути байдужими спостерігачами з холодним серцем. Наша спільна історія і спільні корені, наша культура і її духовні витоки, наші фундаментальні цінності і мова об’єднали нас назавжди. Ми хочемо, щоб спільність наших народів і наших культур мала міцне майбутнє. Ось чому ми твердо заявляємо про підтримку позиції президента Російської Федерації по Україні та Криму», — зазначено в листі. У протилежному таборі опинилися Лія Ахеджакова, Андрій Макаревич, Борис Гребенщиков, Сергій Лазарєв, Олексій Кортнєв, Юрій Шевчук, Борис Акунін, Віктор Шендерович, Олег Басилашвілі та інші. Фотографії знаменитостей, які підтримали Україну і засудили агресію російського уряду, наклеїли на підлогу громадського туалету Київського вокзалу в Москві. Фотографії культурних діячів поміщені в середину п’ятикутної зірки, як на Голлівудській Алеї слави, а поруч з відомими прізвищами «красується» напис «П’ята колона. Чужі серед нас». У свою чергу, в Україні заговорили про заборону на в’їзд до країни російських діячів культури, які підтримали приєднання Криму до РФ. Список з 500 прізвищ представників культури РФ нині готує МВС України. Ситуацію активно обговорюють в мережі Інтернет. Приміром, лідер українського гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук з подібною забороною не згоден, оскільки впевнений, що така ініціатива уряду тільки підвищить рейтинги «заборонених» артистів, тут потрібно діяти зовсім інакше. «Якщо хочете зробити артиста ще більш популярним — забороніть йому в’їзд до країни. А якщо ж хочете покарати його — просто забудьте про його існування», — написав Вакарчук у своєму мікроблозі в Twitter.

 

Власний культурний простір

 

Разом із тим, відмовляючись від російського культурного продукту, необхідно оцінити, що може запропонувати український культурний простір натомість. Місце країни в світі не в останню чергу залежить від її культури. Досить тривалий час фольклорні культурні моделі були чи не єдиним ідентифікатором українського походження нашого культурного продукту. Однак до суспільства поступово приходить усвідомлення того, що звернення до духу давнини хоч і необхідне для потреб національної ідентичності, однак тільки на фольклорі не може ґрунтуватися стратегія, спрямована в майбутнє. Необхідно переглянути динаміку взаємовідносин держави та культури — від фінансування до ідеологічного замовлення з наступним контролем. Звична ситуація, коли виживає найсильніший, згубна для культури. Із закриттям маленького музею може зникнути величезний пласт культури — так що закони ринкової конкуренції тут не завжди прийнятні. Наразі Україна намагається реалізувати принцип «свій до свого по своє». Проте українці навряд розлюблять улюблених російських письменників та поетів, наприклад Лермонтова: «Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ, И вы, мундиры голубые, И ты, им преданный народ»…