Банківське право: Комерція у цифрі

Олена ЛИННИК,
керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group, голова Комітету з банківського, фінансового та страхового права АПУ, заступник голови Громадської ради при Нацкомфінпослуг

З прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» країна зробить крок уперед на шляху до підвищення ефективності ведення бізнесу

Стрімкий розвиток інноваційних технологій в Україні та світі все більше спонукає суб’єкти господарювання різних секторів бізнесу використовувати у своїй підприємницькій діяльності сучасні досягнення у сфері електронних технологій та інтернет-комунікацій.

У різних країнах світу веден­ня ­бізнесу із застосуванням інфор­маційно-телекомунікаційних систем іменується по-різному: «електронна торгівля», «інтернет-торгівля», «мобільна торгівля», «електронний бізнес», «електронна комерція». Однак у діловому обігу найчастіше використовується термін «електронна комерція», який за своїм змістом є найбільш об’ємним і включає всі види діяльності у сфері електронної торгівлі.

 

Укладання електронних правочинів

 

На сьогодні порядок здійснення господарської діяльності з використанням інструментів електронної комерції в Україні не врегульовано. Однак Україна є досить близькою до цього, оскільки 3 червня 2014 року Верховною Радою України (ВРУ) в першому читанні було прий­нято проект Закону України «Про електронну комерцію» № 2306а від 17 червня 2013 року (законопроект про електронну комерцію).

У випадку прийняття цього закону в нашій державі на законодавчому рівні будуть закріплені такі правові та бізнесові категорії, як електрон­на комерція, електронний правочин, електронний товар, електронна торгівля, інтернет-магазин, принципи електронної комерції, а також буде визначений правовий статус суб’єктів правовідносин у сфері електронної комерції.

Так, згідно з положеннями зазначеного законопроекту, електронна комерція — це суспільні відносини, що виникають при укладанні та виконанні правочину з продажу (пос­тачання) товарів, виконання робіт, надання послуг або здійснення інших дій, спрямованих на отримання прибутку, створення зобов’язань із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо в результаті зазначених дій в учасників таких відносин виникають зобов’язання майнового характеру.

Окрім того, цей законопроект визначає, що одним із видів діяльності у сфері електронної комерції є елект­ронна торгівля, тобто діяльність з реалізації товарів, робіт, послуг, спрямованих на отримання прибутку шляхом укладення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Варто зауважити, що згідно з положеннями вищезазначеного законопроекту, суб’єктами у сфері електронної комерції можуть бути не лише суб’єкти господарювання (незалежно від форми здійснення підприємницької діяльності), але й фізичні особи, які пропонують до продажу товари, роботи, послуги без ознак підприємницької діяльності, а також споживачі та інші особи, котрі вчиняють електронний правочин.

При цьому суб’єкти електронної комерції поділяються на: 1) сторін електронних правочинів (продавці (постачальники) та покупці (споживачі) товарів, робіт і послуг) та 2) постачальників послуг проміжного характеру, що забезпечують ­функціонування електронної комерції (оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури тощо).

Законопроектом про електрон­ну комерцію також планується впровадити новий вид договірного зобов’язання — електронний правочин, тобто правочин, який укладається шляхом пропонування та акцептування оферти сторонами такого правочину за допомогою електронної форми представлення інформації за умови відсутності законодавчих обмежень щодо вчинення його в такий спосіб.

 

Розрахунок електронними грошима

 

Треба відзначити, що одним із найбільш актуальних питань у сфері укладання та виконання електрон­них правочинів є здійснення розрахунків за ними.

Так, відповідно до норм цивільного та господарського законодавства України, ціна договору (правочину), а також порядок здійснення розрахунків за ним визначаються сторонами самостійно з урахуванням вимог та обмежень, передбачених законодавством України.

Законопроектом про електронну комерцію передбачено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються в будь-який спосіб, не заборонений законодавством України. При цьому розрахунки з продавцями, постачальниками послуг за товари, роботи чи послуги, придбані за електронними правочинами, можуть здійснюватися такими способами: 1) готівкою; 2) шляхом переказу коштів через фінансові установи; 3) із застосуванням спеціальних платіжних засобів (платіжних карток або мобільних платіжних інструментів); 4) шляхом використання електронних грошей та 5) іншими способами, передбаченими законодавством України.

Тенденції розвитку світової торгівлі останніх років показують, що суб’єкти господарювання за підтримки та сприяння держави дедалі час­тіше використовують саме електронні гроші як засіб платежу за продані товари та надані послуги. Про це свідчить велика кількість інтернет-магазинів, інших інтернет-майданчиків та мобільних додатків, за допомогою яких споживач може обрати й придбати товар чи послугу, а також велика кількість сервісів, що дають змогу розрахуватися за ці товари та послуги електронними грошима.

При цьому законодавством Ук­раїни встановлені певні обмеження щодо здійснення розрахунків за товари та послуги із використанням електронних грошей.

По-перше, операції з електрон­ними грошима (тобто їх випуск, розповсюдження, обмін та погашення) мають здійснюватися винятково на території України.

По-друге, користувачі електрон­ними грошима (тобто власники електронних грошей — фізичні особи та суб’єкти господарювання) мають право розраховуватися за товари та послуги електронними грошима, вираженими в гривнях. При цьому користувачі — суб’єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші винятково для здійснення оплати товарів та послуг.

По-третє, українським законодавством передбачені також обмеження щодо граничних сум розрахунків електронними грошима.

Так, сума електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 2 000 грн, а якщо такий пристрій може бути поповнений — не більш ніж 8 000 грн. При цьому електронними грошима користувачі можуть розраховуватися на загальну суму не більш ніж 35 000 гривень протягом календарного року, якщо такі розрахунки здійснюються за допомогою електронного пристрою, який поповнюється та перебуває в розпорядженні користувача. До розрахунку цієї суми не включаються електронні гроші, погашені (тобто переведені в готівкові або безготівкові кошти) на вимогу користувача протягом календарного року.

По-четверте, торговці (тобто суб’єкти господарювання, які прий­мають електронні гроші як засіб платежу за продані товари та надані послуги) мають право приймати електронні гроші як оплату лише після укладення відповідного договору про участь у системі електронних грошей з банком, що здійснив їхню емісію, або з агентом з розрахунків. А використовувати отримані електрон­ні гроші торговці можуть винятково для обміну на безготівкові кошти або повертати електронні гроші користувачам у разі повернення останніми відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» товарів, прид­баних за електронні гроші.

Як підсумок необхідно зазначити, що впровадження в Україні інституту електронної комерції та розробка ефективного механізму здійснення розрахунків електрон­ними грошима за товари і послуги, придбані за електронними правочинами (з урахуванням вимог щодо криптографічного захисту інформації), стане значним кроком уперед на шляху до підвищення ефективності ведення бізнесу в нашій державі. За електронною комерцією та електрон­ними грошима майбутнє.