№09 Вересень 2014 року → У вільний час

Фокус: У світлі пригод

Віолетта ЛОБАН

Хоч би скільки годин юрист проводив на роботі, він все одно знаходить час на власні захоплення, навіть витратні та складні для реалізації

Для людини, яка любить і цінує життя, мало основного професійного заняття, навіть того, яке можна назвати справжнім покликанням. Світ дарує безліч чудових можливостей, якими людина, як художник своєї долі, може додати їй кольору. Тож «УЮ» вирішив з’ясувати, що, крім професії, приносить юристам задоволення?

 

Сім футів під кілем

 

Сергій ПІОНТКОВСЬКИЙ, керуючий партнер МЮФ Baker & McKenzie

 

Морські подорожі під вітрилами мене цікавили з дитинства. Але я почав займатися вітрильними яхтами лише в 2007 році, коли закінчив курси та отримав сертифікат шкіпера. Потім була практика в Малайзії і Таїланді. А за рік продовжив вивчати яхти на Британських Віргінських островах. Для мене як юриста це була чудова можливість відвідати одну з найбільших офшорних юрисдикцій у світі та на власні очі побачити офіси, в яких зареєстровані сот­ні тисяч офшорних компаній. Наступного року знову повернувся до мальовничого Таїланду. Після цього два роки поспіль ходив уздовж берегів Егейського моря Туреччини вже в ролі капітана.

Як кажуть досвідчені капітани, яхти — це мистецтво змокнути до нитки та отримати морську хворобу, повільно рухаючись у невідомому напрямку великим коштом. Водночас унікальна можливість подорожувати безкрайніми морськими просторами на яхті під віт­рилами без двигуна, використовуючи лише природну силу вітру, надає ні з чим незрівняне відчуття свободи та самостійності.

 

Марафонська мрія

 

Сергій КОННОВ, старший партнер АК «Коннов і Созановський»

 

Одне з моїх хобі — марафон (участь у забігах), хоча марафонську дистанцію я поки не пробіг жодного разу — ще готуюся. На те воно і хобі, що можна дозволити собі «гнучкий графік» досягнення мети.

Перш ніж захопитися бігом, я став пішоходом. Кілька років тому ми з друзями вирішили один раз на місяць (перший вівторок) обходитися без особистого автотранспорту, пересуваючись містом пішки навіть у справах.

Потім особисто мені одного дня без автомобіля стало не вистачати, і піші прогулянки почастішали, тим більше, що в гарну погоду гуляти Києвом — одне задоволення (ось тільки покинуті на тротуарах машини заважають насолоді).

А потім у Лімассолі (на Кіпрі) мій друг затягнув мене на 10-кілометрову пробіжку, і відтоді я почав свій рух у напрямку марафонської дистанції (42,2 км). До речі, перші десять кілометрів далися мені насилу, але вже менше, ніж за рік (у липні 2014 року) я досить упевнено пробіг напівмарафон (21 км) у Сан-Франциско.

Не скажу, що я посилено і відповідально тренуюся. Але майже щодня в своє задоволення я проходжу або пробігаю не менш ніж 5 км (як правило, вечорами). Також часто користуюся велосипедом (для поїздок на більш довгі дистанції). Усе разом це дає надію на досягнення в майбутньому заявленої мети — марафонського забігу. Наступна спроба, можливо, буде в Берліні. А в 2015 році знову хотів би взяти участь у забігу в Сан-Франциско — надто вже добре там бігати!

 

Вітер в обличчя

 

Ольга ФАЙЗІЄВА, голова департаменту корпоративного права АО ENGARDE

 

Маючи вельми інтенсивний і напружений ритм життя та графік роботи, який частенько перевалює за 70 годин на тиждень, я замислювалася про хобі, яке давало б мені можливість виплеснути накопичений негатив, заспокоїтися і, одночасно, зарядитися новою енергією. При цьому я розуміла, що класичні «жіночі заняття» на кшталт в’язання чи вишивання — не мій формат. Мені потрібен сплеск емоцій, викид адреналіну, важкість подолання і бажано, щоб усе це було під рукою тут і тепер, оскільки мій спосіб життя не дозволяє відлучатися часто і надовго. Тому гірський велосипед — ідеальний вибір для мене. Швидкісні спуски, затяжні або круті підйоми, свіже повітря і відчуття вітру в обличчя, та й просто задоволення від природи навколо — це саме той коктейль емоцій, без якого моє життя було б менш цікавим. Я закохалася в цей вид спорту з першого разу, коли кілька років тому мій тренер і хороший друг запропонував поїхати в Карпати покататися на гірському велосипеді, відвідуючи місцеві визначні пам’ятки. Мені сподобалося все: така собі суміш драйву, азарту, фізичних навантажень і, звичайно ж, чудового настрою. Зрозуміла, що моє це. І крапка.

 

Христина КОСТЮШКО, юрист АО ENGARDE

 

Декілька років тому я згадала про своє давнішнє захоплення і придбала велосипед. Спочатку я їздила переважно тротуарами і парками неподалік дому. З часом переконала себе зважитися з’їхати з тротуару на проїжджу частину і почати подорожувати за межі Києва на значні дистанції. На сьогодні найбільшим своїм велодосягненням вважаю подолання 110-кілометрової дистанції за маршрутом Київ — Гостомель — Нові Петрівці — Київ. Я планую закріпити цей результат, взявши участь у веломарафоні «Київська сотка 2014», який пройде цього вересня.

Велосипед для мене — це водночас відпочинок, тренування та емоційна розрядка. Як виявилося, в Києві та його околицях багато чудових місць для катання на велосипедах, де пішоходи та автомобілі не заважають насолоджуватися улюбленим хобі. Мене радує, що з кожним роком кількість прихильників велоспорту збільшується. Усе більше людей розуміють, що переваг від катання на велосипеді надзвичайно багато: він не забруднює довкілля, не вимагає знач­них витрат на обслуговування, а головне — дарує здоров’я, гарний настрій, зміцнює тіло і дух!

 

Нитки бажань

 

Лідія ГУДИР-ПОРИЦЬКА, менеджер по роботі з клієнтами ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»

 

Недавно освоїла новий та нестандартний для України вид рукоділля — плетіння мандал. Це давнє мистецтво індіанців Центральної та Південної Америки. Мандали плетуться на дерев’яних паличках кольоровими нитками та використовуються як обереги. У процесі виплітання яскравої геометрії мандали людина занурюється в стан творчого потоку, який врівноважує та заспокоює емоції, розслаб­ляє та відволікає від проблем. Якщо є питання або невирішені ситуації, які непокоять, у процесі плетіння завдяки такому практично медитативному стану можна знайти правильну відповідь, цікаву ідею, сформувати нове, свіже сприйняття. Споглядання вже готової мандали центрує, врівноважує, гармонізує емоційно-психологічний стан. А ще це чудовий та незвичайний подарунок друзям. Можна заплести в мандалу побажання, намір, мету, налаштувавшись перед плетінням на бажану тему чи людину. І готова мандала налаштовує свідомість і того, хто плете, і тих, хто споглядає, на потрібний лад, непомітно та м’яко запускає процес реалізації задуманого.

Уперше мене вразила сила творчості, коли на прохання знайомої сплела мандалу про усунення перешкод та вирішення питання з житлом. Через два тижні вона в’їхала в нову квартиру, про яку давно мріяла. Магія!

Хобі виявилося настільки захопливим, що віднедавна я вже почала проводити майстер-класи, розповідаючи не тільки про власне процес плетіння, але й наповнюючи практичним змістом. Кожне заняття присвячене певній психологічній темі, як-то постановка цілей, реалізація бажань та мрій, аналіз балансу різних сфер життя, достаток, гармонія відносин з людьми тощо.

 

У тонусі життя

 

Мар’яна ПОЛІЩУК, помічник адвоката АК «Коннов і Созановський»

 

Робота в юридичній сфері вимагає глибокого аналізу кожної справи, приділення уваги деталям, проникливості і, як наслідок, зазвичай не є дуже рухливою. Проте для мене важливим є поєднання різних видів діяльності, тому мої хобі пов’язані зі спортом та активним способом життя.

На сьогодні у кожного є безліч можливостей для реалізації своїх бажань. Для мене — це біг, спортивна ходьба, катання на велосипеді, плавання, латино­американські танці, канатні парки, фігурне катання, лижі… І обов’язковою програмою кожного року залишається купання на Водохреща.

Спорт завжди допомагає залишатися в тонусі, піднімає настрій та заряджає енергією і позитивними емоціями, тому навіть декілька активних хвилин на день допоможуть забути про стреси та переживання. Крім того, активний спосіб життя сприяє гармонізації та покращенню здоров’я і самопочуття. Тож раджу усім знаходити час для спорту серед рутинної, буденної роботи.

 

Ручна робота

 

Ірина ДРОФЕНКО, старший юрист АФ ENGARDE

 

У буденності є багато прекрасного, треба тільки придивитися. Пару років тому випадково побачила тарілку з декупажем і захотілося дізнатися, що це таке. Так і освоїла техніку декорування за допомогою серветок. Уже кілька років усі мої щоденники не схожі.

Дуже сподобалося, як цього літа дівчата почали прикрашати себе віночками. Неймовірна краса і відновлення давньої традиції. Вирішила спробувати зробити свій віночок — вдалося!

З кожним новим захопленням з’являються нові знання та вміння, яких сама від себе не очікуєш. Я не фанат одного напряму, все залежить від настрою: роблю свічки, варю мило, трохи шию, займаюся декупажем і роблю віночки. У ці рідкісні моменти отримую величезне задоволення від процесу, відволікаюся, бо це як форма медитації. Мені подобається створювати красу своїми руками. Бачити, як з різних шматочків чогось виникає річ, — у цьому більше емоцій, ніж матеріальної цінності.

Відкрию маленьку таємницю: цього літа проводила майстер-клас з декупажу для своїх колег — результати були приємною несподіванкою для всіх. Кожен із нас може не здогадуватися про приховані таланти.

 

Лижні враження

 

Владислав ДАНИЛЕЙКО, юрист МЮФ Integrites

 

Непросто визначитися, яка моя улюблена пора року — зима чи літо, адже, попри всі принади літа, взимку я маю можливість насолоджуватися катанням на гірських лижах. Уперше лижні черевики на мене батько начепив, коли мені було сім років. Тоді ми жили в Швеції. Відтоді відвідав чимало курортів у Європі та Північній Америці, де відчув всю красу іншого боку лижного спорту — своєрідна культура apr?s ski, коли після закриття всіх витягів лижники діляться враженнями, отриманими за день, в якійсь затишній хатині-ресторані (обов’язково з каміном) за шматком соковитого стейку і з різними напоями. Навчився розбиратися у лижному споряджені, друзі-новачки часто просять поради у всьому — від термоодягу до радіусу лиж. В Україні щороку їжджу в Буковель, іноді кілька разів на рік. Мрію спуститися з гори, на вершину якої дістався гелікоптером (heli-skiing).

А поки чекаю появи снігу, займаюся силовими тренуваннями в спортивному клубі. І хоч я далеко не найсильніший, найбільший чи найдосвідченіший у спорті та фітнесі у себе в спортзалі, для мене це важлива частина життя. Тренуванням я присвячую більшу частину вільного часу — тренуюся зранку, як тільки відкривається спортклуб, що означає підйом о 5:30 тричі на тиждень. Дощ, сніг — погода значення не має. Адже «кожен пропущений день праці треба три дні відпрацьовувати» (Хью Джекмен).

Для мене тренування загартовують самовіддачу та цілеспрямованість, що допомагає у формуванні себе як юриста, так і людини.

 

Підкорити вершини

 

Ксенія ГЕНС, виконавчий директор АК «Коннов і Созановський»

 

Будучи людиною з активною життєвою позицією, завжди захоплююся різними заняттями, серед яких одне з чільних місць займають спорт і активний відпочинок. Але хотіла б розповісти про захоплення багатьох людей, які закохані у природу та люблять активно відпочивати. Так, це — лижі!

Моє знайомство з цим видом спорту відбулося у 2007 році, відтоді він став моїм хобі. Уже на другий день після знайомства з лижами я опановувала «червоні траси» Буковелі.

Проте не все так солодко в такому досить небезпечному хобі. У 2010 році я поїхала з друзями на один із курортів в Альпах. Саме там сталася прикра подія. Альпи зовсім не такі, як Карпати, вони гострі, вищі, вкриті снігом і там дуже мало рослинності — майже немає дерев. Проте їхня краса заворожує. Я каталася на одній із складних «червоно-чорних» трас — вона мені дуже подобалася. Проте, коли випав туман, навіть у гірськолижних окулярах не можна було побачити рельєф — гора видавалася просто білим полотном, тож було вирішено спуститися ще раз та їхати обідати. Але гори не вибачають помилок та зухвалості. І от їдучи на шаленій швидкості, я втратила керування лижами та дуже сильно вдарилася лівим боком об схил, у результаті — зламана ключиця. Я дуже вдячна невідомій дівчині-іноземці, яка зупинилася, зв’язалася з рятувальниками і за 5 хвилин вони були біля мене. А далі все було як уві сні. Єдине, що тішило, — це був останній день катання, наступного дня я мала летіти додому. До речі, у мене єдиної з усієї нашої компанії на схилі з собою були паспорт та страховка для лижників. Тож це дуже важливо, якщо ви катаєтесь за кордоном. А від струсу мозку мене врятував шолом! Він розколовся майже на двоє з лівого боку.

Такі пригоди зовсім не відбили жагу до катання на лижах. Проте, можливо, я стала дещо обережнішою.

 

Зупинити момент

 

Ксенія ЗАБРОДСЬКА, юрист МЮФ Integrites, адвокат

 

Погляд. Простір. Горизонт. Що може бути краще за збереження цього моменту — для друзів, рідних, для себе — на майбутнє. Мене батьки навчили любити фотографію з дитинства, коли подарували в першому класі старенький плівковий «Зеніт». І почалося! Експерименти: природа, архітектура, квіточки й портрети. Детальніші експерименти: туман у горах на світанку, незвичний погляд львівської скульптури, квітка з характером, жива усміхнена людина, емоції, настрої природи та людей. Саме тому на все життя я полюбила портрети і те, що сьогодні називають тревел-фотографією, яка нині у тренді.

Цікаво, що ніколи не забуду здивування викладача з криміналістики, коли я самос­тійно, на першому ж занятті зарядила плівкою старенький «Київ-88». А під час одного довготривалого судового процесу, де позивач просив новий автомобіль, стверджуючи, що існуючий несправний і не на ходу, під час переговорів зафіксувала на невеличкий кишеньковий «цифровик» факт того, що позивач приїхав на тій, нібито несправній, машині, яка була аргументом у процесі. І хоча суд не прий­няв ці світлини як доказ, та оцінив враження про них у всій сукупності, і перемогу одержав відповідач — мій клієнт.

Тож приємно, що у професії моє хобі також стає у нагоді.

 

У пошуках Немо

 

Олександр КОВАЛЬ, адвокат, керівник департаменту АФ «Грамацький і Партнери»

 

Моя родина завжди надавала перевагу морському відпочинку. З часом я зрозумів, що моя тяга до моря всесильна.

Якось відпочиваючи на курорті Червоного моря, наважився пірнути з аквалангом і зрозумів, чому так багато людей прагнуть залишити межі вже освоєного ними простору заради незвіданих глибин, підкорити нові рубежі.

Уперше все здається незвичним: маска, обтягуючий костюм, незручне спорядження. Та коли заходиш у воду — все змінюється. Зробив перших вдих, почув шипіння повітря, розумієш, що дихаєш вільно, спорядження стає легким, з’являються незнайомі відчуття свободи. Відкриваються двері в новий світ, який щоразу все більше захоплює і вабить, демонструючи свою чарівність і непередбачуваність. Отримавши сертифікат, я не став одержимим дайвінгом. Водночас намагаюся використати кожну можливість пірнути з аквалангом, помилуватись зграями риб, що злякані спокійно і граціозно відпливають з м’якої пісочної ковдри, пересуваючись з незбагненною точністю, наче підкоряючись якійсь єдиній волі. Щоразу я для себе по-новому відкриваю наповнений життям надзвичайний підводний світ: диким і розміреним, деколи жорстоким, завмерлим у своїй примхливій красі і неповторності, із зовсім іншими, ніж на поверхні, законами джунглів, де немає місця милосердю, в якому слабкість є синонімом смерті, і ті, хто цього не розуміють, швидко вибувають з гри, а необачні і беззахисні помирають.

Лише навчившись занурюватися далі і глибше, залишатися під водою довше, людина по-справжньому зможе пізнати не тільки красу морських глибин, але й саму себе. Те, що раніше здавалося чужим і ворожим, стає знайомим і розкриває яскраву та видовищну картину морського життя у всьому його різноманітті.

 

Недитячі перевертні

 

Ярослав ПЕТРОВ, радник ЮФ «Астерс»

 

Уже чотири роки моїм літнім хобі стало плавання по річці Десенка на річкових та морських каяках. У 2010 році мій друг Федір Багненко запропонував мені та іншому нашому другу спробувати поплавати на річкових каяках. Ми знайшли базу в парку Дружби Народів, де можна було їх орендувати. Ідея річкового каяку в тому, щоб навчитися виринати з-під води у випадку, якщо у бурній річці людина в каяку перевернулася. Виринути потрібно, не покидаючи каяк. Нас дуже зацікавила ідея навчитися виконувати цей трюк. Мій друг серед тижня в Інтернеті дивився навчальні ролики із перевертання на каяку. Майже кожен вихідний ми збиралися компанією по троє-четверо осіб і поступово опановували каяк. У рамках таких річкових пригод ми відпливали на декілька кілометрів до нашого улюбленого пляжу і там тренувалися. Тренуватися необхідно було групою для підстраховування один одного. Поступово ми навчилися перевертатися в каяку. Спочатку ми це робили біля берегу, щоб у випадку помилки було б легко відтягнути каяк до берега. Коли ми опанували навички перевертання на каяку, ми могли це робити серед річки. Наприклад, ти пливеш на каяку і в літню спеку тобі забажалось пірнути під воду. Це вже не було проблемою, бо ми могли пірнати під час плавання на каяку. Після першого року тренувань ми щоліта продовжуємо традицію плавання на каяках. Мені дуже подобається, бо це чудова прогулянка на природі і можливість відпочити після важкого тижня. Торік до цього хобі також долучився один із партнерів ЮФ «Астерс». Ми декілька разів на літо плаваємо на морських каяках. Йому більше подобаються не річкові, а морські каяки, бо вони швидкісніші.