Репортаж: Паралельна реальність

Як показує практика, щоб захистити інтереси клієнта в окупованому Криму та одночасно не поставити його у незручне становище перед українським законодавством, найліпшим виходом є дублювання всіх процедур та проваджень у двох правових полях — українському та російському

Ведення бізнесу, захист власності та взагалі реалізація будь-яких правовідносин у Криму є і ще тривалий час буде складним питанням для українських компаній та фізичних осіб. Півроку тому, одразу після окупації, робилося чимало припущень щодо того, як діяти далі, але реальність виявилася ще цікавішою.

Юридичні фірми, що мають чимало клієнтів, так чи інакше пов’язаних із Кримом, віднайшли певні способи вирішення проблемних питань. 9 жовтня юридична фірма «Ілляшев та Партнери» запросила на круглий стіл представників банків, Міністерства юстиції та суддівського корпусу, щоб обговорити, як сьогодні найпростіше та найнадійніше можна захистити власність та бізнес у Криму, розв’язати проблеми із кримськими контрагентами, отримати компенсацію за націоналізоване майно, стягнути заборгованість за кредитами тощо.

Відкриваючи захід, керуючий партнер компанії Михайло Ілляшев окреслив непросту ситуацію з кримською юрисдикцією, звернувши особливу увагу на спроби так званої націоналізації активів українських власників. За його словами, швидше можна говорити про конфіскацію або експропріацію, причому здебільшого йдеться не про галузі, а про націоналізацію майна конкретних підприємств. І тут постає питання, як власнику, що втратив майно, захистити свої інтереси та домогтися компенсації шкоди. У цьому разі юридична фірма «Ілляшев і Партнери» радить йти двома паралельними шляхами — в українській та російській юрисдикції. Окремим варіантом залишається також міжнародний арбітраж, але ця практика ще фактично не опробувана.

Голова Державної реєстраційної служби Ганна Онищенко зауважила, що справді за останні півроку накопичилося більше питань, аніж відповідей. Але в той же час наразі проблеми хоча б є зрозумілими, хоча й однозначних відповідей, як їх розв’язувати, немає. За словами пані Онищенко, якби вона була адвокатом, то використовувала б усі можливі способи, щоб захистити права свого клієнта. Але держава має свою офіційну позицію, згідно з якою Державна реєстраційна служба та Міністерство юстиції не визнають документи, видані незаконними органами влади Криму, і одночасно пропонують перереєструвати бізнес та права на майно на материковій Україні — у Херсонській та Запорізькій областях. Власне, на сьогодні цими областями було зареєстровано понад дві тисячі правочинів щодо кримської нерухомості.

Також наразі Державна реєстраційна служба займається вивченням міжнародного досвіду щодо визнан­ня або невизнання документів, ­виданих на невизнаних або окупованих територіях. «Якщо брати теорію міжнародного публічного права, то в нас Крим ближче до невизнаних територій, хоча за Законом України він є анексованою територією», — зазначила Ганна Онищенко. Найближчими до українсько-кримської ситуації є приклади Грузії, Молдови та Кіпру.

Голова Ради суддів України та суддя Верховного Суду України Валентина Симоненко, для якої проб­лема ускладнюється тим, що вона сама родом із Криму, теж висловила думку, що для більшої гарантії захисту бізнесу зі спірними питаннями краще звертатися одночасно до українських та російських судів. Офіційна ж позиція є іншою. Сьогодні за Законом про окуповані території справи, що повинні були вирішуватися у кримських судових інстанціях, мають передаватися до київських судів. Але проблемою є виконання рішень київських судів на території Автономної Республіки Крим. Якщо відповідач скаже, що він не визнає юрисдикцію українського суду, то позивач не отримає доступ до відсудженого майна. Крім того, пані Симоненко звернула увагу на потенційні шахрайства у зв’язку із можливістю вчинення паралельних правочинів. Приміром, людина цілком може здійснити подвійний продаж майна — за російським законодавством у Криму та за українським у Херсоні.

Юрист ЮФ «Ілляшев і Партнери» Леонід Гілевич розповів про основні варіанти переоформлення нерухомості — у рамках лише українського законодавства, у рамках лише російського законодавства та у двох юрисдикціях паралельно. З точки зору захисту своїх прав третій варіант є найоптимальнішим. У той же час він породжує низку проб­лем — законодавчі невідповідності, а також витрати на мита, підготовку документів та оподаткування. Утім, для іноземного інвестора цей варіант є справді найкращим, упевнений пан Гілевич.

Своїм досвідом із вирішення спорів з кримськими відповідачами із присутніми поділилися судді. Так, заступник секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Олексій Євсіков зауважив, що Закон про окуповані території вирішив деякі процесуальні проб­леми, пов’язані із розглядом господарських спорів, і такі справи зараз є, хоча їх і небагато. У той же час вони демонструють чимало проблем, приміром, якщо відповідач є резидентом Криму, то як повідомляти його про розгляд господарської справи. У такому разі можна або надсилати повідомлення поштою, або ж застосовувати правила міжнародних конвенцій. Другий варіант дуже затягує процес. Проблемою є і труднощі виконання рішень на території АРК. Тож пан Євсіков теж наголошує на необхідності подвійного провадження, «як би сумно це не звучало».

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Олена Ситник зауважила, що офіційна позиція ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ ще не опублікована, але питання наразі жваво обговорюється на нарадах. Основна проблема — підсудність.

Розповідаючи про способи захисту інтересів власників майна у міжнародних судах у випадку його експропріації, юрист ЮФ «Ілляшев і Партнери» Дмитро Шемелін запропонував два основних шляхи — через Європейський суд з прав людини та Міжнародний інвестиційний арбіт­раж. Звернутися до Європейського суду з прав людини можна двома способами: через приєднання до якоїсь справи між Україною та Ро­сією (де Україна захищає інтереси своїх громадян). Такий позов був колись поданий проти Туреччини Кіпром від імені його 1 600 громадян, і всі позивачі отримали відшкодування. Другий спосіб — позиватися до Росії в Євросуд самостійно. У будь-якому разі цей процес є тривалим. У випадку ж із інвестиційним арбітражем можуть виникнути проблеми із обґрунтуванням позову українського резидента до РФ, оскільки спершу це була інвестиція не до іноземної держави.

Представники банків, у свою чергу, окреслили дві основні проб­леми — стягнення кредитної заборгованості та подвійна виплата депозитних коштів. Голова наглядової комісії банку «Національний кредит» Андрій Оністрат поскаржився, що, скориставшись ситуацією, переважна більшість позичальників перестали обслуговувати кредити. Кожний згідно зі своєю мотивацією. За словами пана Оністрата, вся банківська система зіштовхнула із проблемою, як забрати гроші, стягнути знецінені активи, як працювати із кримською службою судових приставів тощо. Щоправда, деякі банки змогли домовитися із місцевими колекторами і вирішили це питання.

Заступник директора юридичного департаменту Piraeus Bank Діана Голанова, у свою чергу, розповіла про проблеми із вкладниками. Починаючи з травня, всі зобов’язання із виплат взяв на себе кримський Фонд гарантування вкладів, розпочавши процедуру переуступки йому прав вкладників українських банків. Кошти для виплат надходять до фонду, у тому числі і за рахунок майна, конфіскованого в українських банків, що були вимушені піти з півострова. У той же час українські банки мають власні зобов’язання перед вкладниками, а також процедуру видачі депозитів вкладникам з Криму на території материкової України. Тож деякі недобросовісні вкладники одночасно отримують гроші як у Фонді гарантування вкладів, так і у відділеннях банків в Україні. І проб­лема ця залишається.