Тема: Кримський статут

Дмитро НАБУГОРНОВ, юрист МЮФ Goldblum and Partners

У світі останніх подій найбільше виникають потреби в отриманні висококваліфікованих послуг, консультацій від фахівців щодо законодавства як Російської Федерації, так і України.

Вважаю, що більшість юридичних фірм наразі намагаються вирішити питання щодо надання послуг своїм клієнтам стосовно законодавства Російської Федерації шляхом відокремлення юристів своєї фірми, які надають послуги винятково з питань, що стосуються окупованої частини України, а саме: АРК, ДНР, ЛНР.

Також відбуватиметься розподіл юридичних фірм та підвищення конкуренції на ринку надання юридичних послуг, через що менш адаптовані юрфірми будуть орієнтуватися на вузький круг клієнтів. Таким чином, збільшиться попит на фахівців-юристів, які матимуть глибші знання з російського законодавства. Частина фірм, які не є міжнародними і не мають своїх фахівців або представництв у Росії, займатимуться підготовкою юристів, поглибленим вивченням законодавства РФ.

Іншим варіантом може виступати залучення фахівців та/або взагалі молодих юристів із Росії з досвідом роботи або взагалі без такого, які обізнані із законодавством РФ. Юридичним фірмам вигідніше найняти фахівців з російського законодавства, ніж витрачати час та гроші на підвищення кваліфікації штатних юристів. Із чого підвищиться необхідність в отриманні, а також залученні фахівців на договірних засадах для виконання одноразових завдань чи для налагодження шаблонної роботи.

Оскільки в Україні не дуже багато кваліфікованих фахівців у галузі російського права, то, звичайно, підвищаться ціни на отримання юридичних послуг на окупованих територіях України. Хоча все це не може гарантувати надання якісної правової допомоги клієнтам, є фірми, які мають і представництва в Росії, і своїх штатних фахівців, тому більшість клієнтів віддаватиме перевагу саме останнім.

Наталія УЛЬЯНОВА, директор ЮФ ICF Legal Service

Найбільшою проблемою є те, що Росія не визнає право України, а Україна — Росії. Для тих, хто проживає на півострові, це означає двостороннє невизнання правових наслідків тих чи інших юридичних дій, здійснених за правом однієї держави іншою. Звідси витікають більш конкретні перепони. На практиці можемо сказати, що в Криму нині активно проходить перереєстрація українських юридичних осіб у ТОВ, зареєстрованих за правом РФ. Практика така, що сьогодні без переоформлення фактично неможливо буде здійснювати будь-яку діяльність.

По суті, юристи на території півострова залишились ті самі, що були й до березня цього року. Їм просто доводиться відтепер діяти відповідно до норм російського права, якого вони, певна річ, не знають. Але деякі російські юридичні компанії вже активно відкривають у Криму філії, що значною мірою допоможе при вирішенні питань російського законодавства.

Наша компанія має 10-річній досвід консультування клієнтів як з питань ведення бізнесу в Україні, так и з питань російського законодавства, оскільки в нас є тісні партнерські зв’язки з топовими російськими юридичними компаніями.

Сергій ЛИСИЦЯ, адвокат ЮК «Дешунін та Партнери»

Організаційно-правова форма здійснення юридичної діяльності в Криму мало чим відрізняється від її українського аналога. Це обумовлено схожістю нормативного регулювання в Україні та в Російській Федерації умов здійснення господарської діяльності. Юридична діяльність може провадитись у формі приватної адвокатської діяльності, підприємства у формі ТОВ та індивідуального підприємця. Суттєвою відмінністю є лише те, що російській Мінфін заперечує можливість поєднання адвокатської діяльності з одночасною діяльністю особи як індивідуального підприємця і застосовувати спрощену систему оподаткування.

З точки зору практичного застосування, будь-яка господарська діяльність в Криму після його «вимушеного переходу» під юрисдикцію Російської Федерації можлива лише за умови переорієнтування на російські вимоги. До 1 січня 2015 року є так званий перехідний період, коли підприємства можуть мати місце знаходження в Криму і залишатися не включеними до російського реєстру, а відтак не підпадати під дію російського законодавства.

Однак час невпинно спливає, і для більшості підприємств уже сьогодні потрібно замислитися щодо їх включення до російського реєстру і можливої зміни організаційної форми. У першу чергу це стосується тих організаційних форм підприємств, яких немає в російському праві, зокрема приватних підприємств.

Особливу увагу цьому питанню потрібно приділити підприємствам із складною корпоративною структурою — акціонерним товариствам. Їхньому включенню до російського реєстру передуватиме складний підготовчий процес, що включає адаптацію корпоративних документів, підготовку та проведення позачергових зборів акціонерів, а можливо, і перевипуск цінних паперів.

Питання залучення російських фахівців має вирішуватися в кожному конкретному випадку індивідуально. Як правило, якщо йдеться про господарські, адміністративні та цивільні справи — українські юристи мають право брати в них участь і за потреби швидко набувають необхідних знань та досвіду роботи в російському праві. Це вже підтверджується кількома виграними справами в арбітражному суді Криму фахівцями нашої компанії.

Однак якщо йдеться про кримінальний процес, то без залучення атестованих адвокатів Російської Федерації захист клієнтів стане неможливим. На сьогодні, поки триває так званий перехідний період, слідчі органи Криму не заперечують проти участі в справах адвокатів, атестованих в Україні.

За час окупації юристи нашої компанії вже неодноразово представляли інтереси клієнтів у судових та слідчих органах Криму. Уже є кілька справ, у яких судами Криму винесені рішення іменем Російської Федерації на користь наших клієнтів. І хоча правовий статус цих рішень з точки зору українського законодавства викликає багато запитань, для сторони, яка повністю підпорядковуються новій кримській владі, воно є безумовним.

Суттєвих правових труднощів за умови належної підготовки та вивчення російського і так званого перехідного законодавства з супроводом таких справ не виникає. Більші незручності становлять технічні моменти із значною ускладненістю відві­дування півострова взагалі і суттєвих затримок на кордоні під час так званого митного контролю.

Наталія УЛЬЯНОВА, директор ЮФ ICF Legal Service

Кримський бізнес тепер може розраховувати на скасування податків. У цілому ж, за задумом розробників, цей закон спрямований на збільшення капіталізації та прибутковості юридичних осіб, розвиток туристичної інфраструктури та створення робочих місць. Розробники також наголошують на тому, що ВЕЗ допоможе повернути роботу місцевого бізнесу в правове поле українського законодавства. Однак фактично на сьогодні Крим перебуває під юрисдикцією Російської Федерації, що ставить півострів у цікаве становище подвійного підпорядкування — Україні та Росії. І ось тут виникає природне запитання: в який спосіб Україні забезпечити імплементацію цієї ВЕЗ? Крим зараз — це новий округ Росії, а відповідно, у Києва в такій ситуації, очевидно, немає чітких механізмів для того, щоб забезпечити «повний цикл» роботи такого режиму.

Володимир РАТУШНЯК, керуючий партнер ЮК «Альянс Ратушняк і Партнери»

Як оцінювати закон про ВЕЗ Криму? Загалом, гадаю, це вимушений компроміс. На превеликий жаль, громадянське суспільство та професійна юридична спільнота були мало поінформовані про всі аспекти та умови, переговори і процес «напрацювання» альтернативних варіантів. Вважаю, що певна частина вимог мали ультимативний характер і, очевидно, політичне забарвлення. Читаючи закон, розумієш, що існує певний сенс, який вгадується «між рядків». Складається враження, що деякі комерційні інтереси конкурували з політичними та державними інтересами держави Україна. Виникає запитання, як далеко можна заходити в таких компромісних рішеннях? І воно далеко не риторичне. Ключові міжнародні організації, уряди та парламенти багатьох країн світу, а також преса і громадянське суспільство поступово переключаються на проблеми Донбасу, а кримське питання поволі, на превеликий жаль, переходить у категорію «вирішених», з чим ніяк не можна погоджуватися. Черга за міжнародними судами.

Андрій ІЛЮК, молодший юрист ЮК «Нобілі»

Після анексії Криму український бізнес потрапив у скрутне становище. Фактично півострів перебуває під юрисдикцією двох правових систем, що викликає багато питань, у тому числі правових.

Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особ­ливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII був прийнятий з метою надання відповідей на питання, які виникають як у бізнесу, зареєстрованого на півострові, так і того, який хоча й зареєстрований на іншій території України, але здійснює свою діяльність у Криму.

Позитивним моментом для господарюючих суб’єктів є звільнення на території ВЕЗ «Крим» від обов’язку сплачувати загальнодержавні податки та збори. Невизначеність у питанні, кому сплачувати, а кому не сплачувати податки, створює для бізнесу безліч проблем, а подвійне оподаткування не тільки суперечить власне природі податків, а й негативно впливає на фінансове становище підприємства. Відтепер платники податків звільнені від загальнодержавних податків і можуть не перейматися можливими штрафними санкціями та відповідальністю законодавству України. І хоча Законом передбачено можливість справляти місцеві податки і збори на окупованій території, фактично на сьогодні адміністрування таких податків і зборів є неможливим.

Півострів активно переходить на розрахунки в іноземній (для України) валюті — російським рублем. З цією метою законодавець запроваджує в Криму мультивалютний режим, таким чином дозволяючи суб’єктам господарських відносин використовувати іноземну валюту для оплати товарів (робіт, послуг), що продаються або надаються в межах ВЕЗ «Крим». Це правило є своєчасним, оскільки українське законодавство за загальним правилом вимагає проводити всі розрахунки лише у національній валюті — гривні.

З прийняттям цього Закону договірні зобов’язання з кримськими контрагентами потребують змін, уточнень і допов­нень, оскільки Закон встановлює нові спеціальні правила перетину адміністративного кордону з АР Крим, у тому числі товарами. Крім цього, залежно від умов конкретного договору сам факт прийняття Закону може бути визнаний форс-мажором з усіма юридичними наслідками, обумовленими сторонами правочину.

Загалом створення вільної економічної зони «Крим» є позитивним моментом у регулюванні сьогоденної економічної ситуації на півострові. І хоча може здатися, що Україна «відпустила» свої підприємства, але насправді надано можливість бізнесу перевести подих, пережити ту ситуацію, яка склалася на півострові, та продовжити свою діяльність.

Альона ПАНЧИК, «Адвокатське бюро Гречківського»

Правовідносини, які виникають на території Криму, фактично підпадають під регулювання одразу як законодавства України, так і законодавства Російської Федерації. Разом із тим територіальні органи державної влади України на території Криму вже або ліквідовані, або їхня робота заблокована. У той же час 14 вересня 2014 року відбулися вибори до органів місцевого самоврядування Криму, Державної Ради Республіки Крим, які пройшли відповідно до виборчого законодавства Російської Федерації, а за адресами територіальних органів державної влади та установ України нині вже розміщуються філії та відділення органів державної влади Російської Федерації. І наскільки б незаконним і неправовим не видавалося приєднання Криму до Російської Федерації, треба визнати, що юрисдикція України на території Криму de facto відсутня. Тому суб’єкти господарювання, які продовжуватимуть діяльність на території Криму, мають грати за правилами російського законодавства, оскільки прийняті Україною закони та підзаконні нормативно-правові акти нівелюються органами влади новоутвореної Республіки Крим.

Дещо інша, складніша ситуація, пов’язана із правовим режимом нерухомості, яка знаходиться на території Криму. На сьогодні є практика подвійної, так званої паралельної, реєстрації прав на земельні ділянки та нерухомість, відмінну від земельних ділянок. Так, власники, які мають правовстановлюючі документи на нерухомість зразка України, отримують правовстановлюючі документи зразка Російської Федерації, і навпаки — нові власники нерухомості, які набули прав на неї вже на підставі російського законодавства, намагаються отримати про всяк випадок правовстановлюючі документи українського зразка.

В окремих випадках особи, зацікавлені у відчуженні або набутті нерухомості, укладають два договори — один відповідно до права України, інший — Російської Федерації з метою подальшої реєстрації у компетентних органах цих держав і отримання двох правовстановлюючих документів. Таке прагнення «перестрахуватися» цілком закономірне, оскільки, незважаючи на те, що статтею 12 Закону Російської Федерації «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» на території Криму визнаються правовстановлюючі документи, видані органами України, але насправді «наші» документи не мають юридичної сили для реалізації власником своїх прав на володіння, користування і розпорядження нерухомістю.

Антон ФЕДУН, старший юрист МЮК «Александров та Партнери»

Ситуація в Криму щодо ведення бізнесу залишається невизначеною. Фактично Російська Федерація вважає Крим своєю територією і робить спроби поширити дію свого законодавства на неї, а Україна вважає своєю і намагається врегулювати правові питання тимчасової окупації своєї території.

21 березня 2014 року Державна дума РФ прийняла Федеральний конституційний закон № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», який визначив порядок інтеграції Криму в правову систему Російської Федерації та відповідний перехідний період до 1 січня 2015 року.

За загальним правилом до юридичних осіб Криму, зареєстрованих відповідно до українського законодавства, буде застосовано механізм перереєстрації (Федеральний закон Російської Федерації від 5 травня 2014 року № 124-ФЗ).

Згідно з цим Законом для того, щоб юридична особа набула право перереєструватися в юридичну особу Російської Федерації, їй необхідно привести свої установчі документи у відповідність до законодавства Російської Федерації і звернутися із заявою про внесення відомостей про неї до єдиного державного реєстру юридичних осіб у термін до 1 січня 2015 року. Якщо цього зроблено не буде, то після 1 січня 2015 року такі юридичні особи зобов’язані набути статусу філії іноземної особи.

Незважаючи на вказану обмеженість у часі, бізнес у Криму не поспішає обирати запропонований РФ шлях своєї інтеграції в російське правове середовище шляхом перереєстрації в юридичні особи Російської Федерації. Так, станом на жовтень 2014 року перереєструвалися лише близько 20 % юридичних осіб.

Вищезазначений факт може свідчити лише про обережний підхід бізнесу у питанні вибору законодавства, в рамках якого він планує здійснювати свою діяльність, а також намагання мінімізувати ризики для себе від подальшої зміни зовнішньо- і внутрішньополітичної ситуації в Криму.

А тому серед клієнтів, які працюють у Криму і хочуть продовжувати там здійснювати свою діяльність, затребуваною є послуга з підбору механізмів забезпечення присутності в межах правової системи як України, так і Російської Федерації. Серед таких механізмів клієнти часто обирають створення юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства України, юридичної особи в РФ та наповнення її статутного капіталу за рахунок майна та/або майнових прав засновника.

Дмитро НАБУГОРНОВ, юрист МЮФ Goldblum and Partners

Стає зрозумілим, що при прийнятті будь-якого рішення громадянами в правовому полі або при взаємодії суб’єктів правових цивільних/господарських відносин виникають труднощі застосування норм законодавства України та Російської Федерації.

Громадяни мають чітко розуміти, якими є наслідки неправильно застосованого закону в тій чи іншій ситуації та чітко формулювати свої мотиви. У випадку, коли є чітке розуміння та сконструйована потреба, тільки тоді можна буде вирішувати питання щодо застосування українського чи російського законодавства.

Більшість громадян, організацій, державних органів тощо у своїй роботі при взаємодії з кримськими правовідносинами керуються практикою, законодавством, що і при взаємодії із Російською Федерацією. Необхідно для відносин, що склалися, застосовувати або міжнародне право, яке регулюватиме як кримські правовідносини, так і взаємодію суб’єктів, які проживають на Кримському півострові, з іншими громадянами України або відокремлення цієї ланки правовідносин в окреме право, окремими нормативними актами, які зможуть забезпечити цілісність, надійність, прозорість відносин, які склалися по кожній галузі, ланці, об’єкту тощо.

Олексій ДОРОШЕНКО, керуючий партнер ЮФ PROXIMA

Правова ситуація у Криму та Севастополі нагадує ситуацію з правом 1917—1920 років: є лише право сильного. Безліч ситуацій, з якими нам доводилося стикатися у Криму, статус якого зараз визначений як тимчасово окупована територія, мають слабке відношення до права. Це стосується як майна юридичних осіб та господарських відносин, так і власності приватних осіб.

З березня на території Криму діяло одразу чотири законодавства: України, Російської Федерації, Кримського федерального округу та міста федерального значення Севастополь. При цьому виконання вимог одного права порушувало виконання вимог іншого. До цього треба додати відсутність легітимних судових органів, навчання та атестацію нотаріусів, відсутність будь-якої інформації про рухоме та нерухоме майно у держреєстрах, тимчасову відсутність будь-яких безготівкових розрахунків з Росією та Україною тощо.

Для клієнтів, які вирішили продовжувати бізнес на території Криму або Севастополя, треба буде виконувати вимоги російського федерального законодавства та місцевих органів влади, незважаючи на визнання чи невизнання їхньої легітимності. А тим, чиє майно конфісковане або може бути конфісковане, треба буде доводити свою позицію в українських та міжнародних судах.

Попри голосні заяви стосовно націоналізації майна України кримськими органами влади, це не є масовим явищем. Частіше продовжується управління таким майном навіть без зміни керівництва підприємств, навіть якщо керівники фактично перестали виконувати свої функції. Також протягом квітня-червня у Києві можна було зустріти російських представників, які домовлялися про зміну керівництва на деяких великих кримських підприємствах або про встановлення будь-яких договірних відносин для створення боргу цих підприємств для подальшого банкрутства.

Складність з виконанням усіх вимог законодавства підштовхує деяких представників великого бізнесу до продажу своїх активів представникам Росії. Але останні також не досить зацікавленні у придбанні таких активів, тим паче за реальною вартістю. Тому частина українського бізнесу, не маючи можливості отримати справедливу ціну, залишається на ­півострові.

Усі, хто зараз продовжує вести бізнес, пов’язаний з поставками до Криму, створюють компанії у Москві та прикордонних областях, а вже потім на півострові.

Велика проблема склалася з майном, яке було поставлено на об’єкти будівництва до Криму, бо неможливим є як його повернення, так і сплата кредиторської заборгованості за існуючими договорами. Тож у разі згоди двох сторін укладається новий договір між компанією, яка зареєстрована в Криму, та російською компанією. І кредиторська заборгованість з російської компанії вже повертається до України.

Марина СЕМЕНОВА, керуючий партнер ЮФ «Семенова і Партнери», м. Севастополь

Станом на сьогодні рішення, винесені українськими судами згідно із Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (стаття 12), «Про створення вільної економічної зони «Крим» (Закон № 1207-VII) та «Про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (пункт 12.11 статті 12; Закон № 1636-VII), на території Криму не виконуються.

Судові виконавці при наданні виконавчого документа, виданого за таким рішенням, відмовляють у відкритті виконавчого провадження, бо розглядають їх як рішення іноземних судів і вимагають визнання у порядку, передбаченому Мінською конвенцією (Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах).

При цьому Федеральним конституційним законом від 21 березня 2014 року № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» (стаття 9) визначено, що до 1 січня 2015 року на території Криму створюються суди РФ згідно із законодавством РФ про судову систему. До створення судів РФ правосуддя від імені РФ на вказаних територіях здійснюють суди, що діяли на день прийняття до РФ Республіки Крим та створення у складі РФ нових суб’єктів. Правосуддя та виконання судових рішень здійснюється згідно із процесуальним законодавством РФ. Тобто з точки зору законодавства РФ спори за участю осіб, зареєстрованих у Криму, повинні розглядатися в кримських судах. Таким чином, ризик отримати рішення на підставі, що передбачено пунктами «г», «д» статті 55 Мінської конвенції, значний.

Рішення, винесені у Криму, на території України не виконуватимуться та не визнаватимуться. Це викликано тим, що згідно із законами України № 1207-VII та № 1636-VII Крим вважається територією України, відповідно, такі рішення не можуть розглядатися як рішення іноземних судів. Крім того, зазначеними Законами встановлено територіальну підсудність справ, раніше підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя судам.

Таким чином, щоб рішення суду за участю кримського відповідача могло бути реально виконане, позивачу ще на стадії підготовки позовної заяви необхідно визначитися, на якій території рішення підлягатиме виконанню та подавати позов до відповідного суду.

Дмитро НАБУГОРНОВ, юрист МЮФ Goldblum and Partners

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено порядок розгляду справ, які підсудні та підвідомчі судам на території Криму, відповідно до якого справи розглядатимуться в судах м. Києва, що визначаються судами апеляційної інстанції.

У той же час у Криму створюються федеральні суди відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему. Таким чином, судові рішення ухвалюються як на території Криму, так і в м. Києві.

Є три основних проблеми. Перша — це власне звернення до суду. Згідно із процедурою спочатку потрібно звернутися до суду на території Криму, який має передати справу на розгляд до апеляційної інстанції у м. Києві, де і вирішать, який суд міста розглядатиме справу. Другий варіант — одразу звертатися до районного суду м. Києва з позовною заявою із надією, що відкриють провадження. У першому випадку процедура може тривати досить довго, також реальними є відмова у розгляді справи та проблеми із отриманням матеріалів справи із суду АРК.

Другою проблемою є повідомлення сторони у справі про відкриття провадження або ж інформування щодо судового засідання. Суди намагаються впоратися із цим питанням за допомогою розміщення тексту повісток на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі оголошень по кожному суду окремо. Але і ці спроби не дають стовідсоткового розв’язання проблеми. Таким чином, суди будуть вимушені розглядати справи за відсутності сторони відповідача та/або позивача, тож означені рішення в майбутньому можуть бути легко скасовані або переглянуті.

Третьою проблемою є виконання на території АРК рішень українського суду, винесених стосовно суб’єктів, що перебувають на території Криму. Мінською Конвенцію встановлено, що необхідно звернутися до суду в АРК із заявою про видачу дозволу на примусове виконання рішення українського суду на території Криму і нібито такий дозвіл буде наданий безвідмовно. Також таке тлумачення відповідно до статті 9 Федерального конституційного закону від 21 березня 2014 року закріплено, що до 1 січня 2015 року виконання судових рішень здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації. Але є велика вірогідність, що виконання рішення буде відстрочене до нормалізації політичної ситуації на окупованих територіях. Термін такої відстрочки може складати і кілька днів, і кілька місяців, і кілька років, що в майбутньому може призвести і до нової необхідності звернення до суду.

Альона ПАНЧИК, «Адвокатське бюро Гречківського»

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність справ, чим фактично перенесено здійснення судочинства з Криму на материкову частину України. На практиці виникають такі ситуації, за яких судові рішення, які нині виносяться судами в Криму відповідно до російського законодавства, визнаються незаконними і не можуть бути виконані на території України, а рішення судів України можуть бути виконані на території Криму, але в порядку виконання судових рішень іноземних судів (статті 409—411 ЦК Російської Федерації). Разом із тим доцільність застосування паралельних проваджень значною мірою залежатиме від того, якої саме частини економічних інтересів та зв’язків суб’єкта оскарження стосуватиметься вирішення справи по суті та подальше виконання судового рішення. Можливість ініціювання паралельних проваджень з одного і того самого правового спору з метою «перестрахуватися» є, але шанси нормального перебігу судового процесу і виконання кримською стороною обох рішень, м’яко кажучи, мінімальні.

При цьому треба враховувати, що між Україною, Російською Федерацією та іншими державами — членами СНД діє Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року. Відповідно до статті 51 розділу ІІІ цієї Конвенції рішення, яке не вимагає примусового виконання, визнається на території кожної з держав — учасниць Конвенції. Однак цей механізм не поширюється на ті випадки, коли на території держави — учасниці Конвенції вже було винесено рішення стосовного того самого спору, між тими самими сторонами і таке рішення набуло законної сили. Зауважимо, що на території Криму вже діють територіальні органи Федеральної служби державних приставів Російської Федерації, а Державна виконавча служба України продовжує існувати лише на папері.

З огляду на це в кожній конкретній ситуації необхідно вирішувати, за яким саме правом ініціювати судовий розгляд спору та подальше виконання судового рішення, що матиме більш позитивний результат для клієнта.

Олексій ДОРОШЕНКО, керуючий партнер ЮФ PROXIMA

Значна частина кримського бізнесу нині не має можливості або бажання виконувати свої зобов’язання. У цьому разі відстоювати свої права треба в українських судах, але російське право передбачає виконання рішень іноземних судів лише у разі наявності міжнародних договорів про визнання судових актів. Тому у разі колективного звернення до міжнародних судів можливе отримання позитивного рішення, але є багато перепон у цьому питанні.

З 1945 року кордони держав не змінювалися без згоди сторін, тому суди не мають можливостей розглядати спори без згоди однієї зі сторін при відсутності відповідної підсудності. Крім того, Російська Федерація може прийняти законодавство про невизнання рішень міжнародних судів або розірвати наявні міжнародні договори про визнання судових актів. Тому виконання судових рішень буде можливим лише при арешті майна російських компаній, які мають державну частку, або державного майна в Україні та за кордоном. Тож допомогу з вирішення спорів з Кримом має запропонувати держава, яка домовиться про можливість розгляду спірних майнових питань у міжнародних судах, наприклад у судах США. Але це є альтернативою лише для великого бізнесу.

Часткове вирішення спорів можливе ще у разі повернення Криму до складу України та наявності цього спірного майна.

Загалом у питанні власності та спорів з господарськими суб’єктами у Криму запитань більше, ніж відповідей.

Юлія БОЖКО, партнер ЮК «Закон Перемоги»

Тимчасово окупована територія АР Крим та м. Севастополя є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Саме ці положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» мають бути визначальними для страхових компаній у питанні дії договорів страхування, які були укладені до окупації цієї території Російською Федерацією.

Це стосується договорів усіх видів страхування, які були укладені страховими компаніями з фізичними та юридичними особами, зареєстрованими на території АР Крим, або щодо рухомого та нерухомого майна, яке там знаходиться. Такі договори страхування продовжують діяти до закінчення строку договору (або ж до розірвання за згодою сторін чи в судовому порядку) та є обов’язковими до виконання сторонами, крім випадків, коли право на односторонню відмову від договору встановлено договором та сторона скористалася таким правом. Відтак, страховики повинні виконувати зобов’язання перед страхувальниками та потерпілими відповідно до вимог законодавства України й умов укладених договорів (за умови своєчасної оплати страхових премій/платежів). Набуття страхувальником чи власником застрахованого майна статусу нерезидента в період дії договору також не має впливати на його чинність та належне виконання сторонами, оскільки вітчизняне законодавство не містить жодних заборон щодо страхування майна нерезидентів або укладення з ними договорів страхування.

Справді, окупація АР Крим призвела до зупинення надання українськими страховими компаніями страхових послуг на цій території, включаючи врегулювання страхових випадків та виплату страхових відшкодувань. Проблеми були пов’язані, у першу чергу, з поступовим закриттям фінансовими установами (як страховиками, так і банками) своїх відокремлених підрозділів на території АР Крим та м. Севастополя, введенням в обіг на окупованій території іноземної валюти — російського рубля та, відповідно, неможливості здійснювати відповідні розрахунки та платежі згідно з укладеними договорами страхування, належним підтвердженням факту настання страхового випадку відповідно до умов договору тощо.

Сподіваємося, що більшість існуючих проблем дасть змогу вирішити Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», який набув чинності 27 вересня 2014 року.

Марія ОРТИНСЬКА, директор ПЮК IPStyle

1 жовтня 2014 року набрав чинності Федеральний закон «Про введення в дію частини четвертої Цивільного кодексу РФ», відповідно до якого питання щодо захисту прав інтелектуальної власності на території Криму регулюються цивільним законодавством Росії.

Отже, про докорінні зміни. Вони торкнулися, зокрема, корисних моделей. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» об’єктом корисної моделі може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. У Росії інша ситуація — як корисна модель захищається технічне рішення, що відноситься до пристрою (стаття 1351 ЦК РФ). У цьому випадку прийняття без перевірки патенту на корисну модель, об’єктом якої є спосіб, суперечитиме законодавству РФ. Таким чином, у Криму тепер можна отримати патент на корисну модель лише для пристрою.

Що стосується прав інтелектуальної власності, то визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності, які підтверджені офіційними документами України, буде здійснено лише за умови, що об’єкт належить фізичним особам, які проживали на території Криму та отримали громадянство РФ, або юридичним особам, які подали заяву на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ. Варто зазначити, що для такого визнання необхідна лише заява власника. Об’єкти не мають проходити перевірку на критерії правової охорони Росії. У результаті відсутності перевірок з’явиться велика кількість патентних тролів, які блокуватимуть діяльність добросовісних компаній при імпортуванні товарів.

Зміни зачіпають і торгові марки. Відповідно до статті 1478 ЦК РФ власником виключного права на торговий знак може бути юридична особа або індивідуальний підприємець. В Україні, як і в більшості країн світу, власником ТМ може бути будь-яка фізична та юридична особа. Тому для реєстрації ТМ на території Криму вам необхідно бути підприємцем чи юридичною особою. Варто зауважити, торгові марки мають територіальний характер. Може скластися ситуація, коли марка в Україні зареєстрована на одного власника, а в Росії — на іншого. У цій ситуації українським компаніям, які планують працювати в РФ, залишається проводити моніторинг перереєстрації ТМ і у випадку виявлення порушення прав своєчасно оскаржувати такі охороні документи.