Post Scriptum: Борітеся — поборете!

Юлія ВЕРТИПОРОХ,
старший юрист АО IMG Partners

Віднедавна стало актуальним питання проведення позапланових податкових перевірок, призначених за постановою слідчого (прокурора, суду) на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України. Варто зазначити, що раніше це питання не викликало дискусій серед юристів, адже позиція суду була однозначною і зводилася до того, що податковий орган, зважаючи на пункт 86.9 статті 89 ПК України, не має права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набуття чинності відповідним рішенням суду.

Обґрунтовувалася така позиція тим, що з огляду на вимоги пункту 86.9 статті 86 ПК України статус матеріалів перевірки та зроблених на їх підставі виснов­ків податкового органу визначається кримінально-процесуальним законом, тому суд не може давати їм процесуальну оцінку та робити будь-які висновки щодо реальності здійснених господарських операцій до рішення у кримінальній справі, яке набуло чинності.

Однак останнім часом має місце неоднакове тлумачення нової редакції приписів пункту 89.6 статті 89 ПК України, зокрема в частині того, чи поширюється заборона приймати податкові повідомлення-рішення на контрагентів суб’єкта господарювання, стосовно посадових осіб якого порушено кримінальну справу. Причиною такого «непорозуміння» та неоднозначного тлумачення пункту 86.9 ПК України став Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів», який набув чинності 1 січня 2013 року та вніс зміни до пункту 86.9 статті 86 ПК України.

Так, при дослівному прочитанні пункту 86.9 статті 86 ПК України немає однозначності в розумінні положень цієї норми: чи то вона поширюється лише на підприємство, стосовно посадових осіб якого порушено кримінальне провадження, чи то вона стосується всіх підприємств, які перевіряються ДПІ на підставі пункту 78.1.11 ПК України.

Плоди від нормотворчості в стилі «казнить нельзя помиловать» платники податків почали пожинати буквально протягом останнього півроку, і зловживання такою невдало використаною законотворчою технікою в результаті призвело до юридичної невизначеності і колізій.

І, здавалося, тут і мав би прийти на допомогу «супердемократичний» пункт 56.21 статті 56 ПК України, яким передбачено у разі колізій норм права прийняття рішення на користь платника податків, але, на жаль, наші суди досі не готові до його застосування. Таким чином, фактично платнику податків, який отримав податкове повідомлення-рішення, за результатами перевірки, проведеної на підставі пункту 78.1.11 ПК України, незважаючи на, здавалося б, «легкий спосіб» його скасування — законодавчу заборону, не треба цим обмежуватися та все ж таки необхідно надати суду максимальну кількість первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності господарських операцій.

Більше того, не рекомендую відмовлятися від подачі таких документів, керуючись тим, що в засіданні суддя ніби погоджується з правовою позицією щодо законодавчої заборони винесення такого податкового повідомлення-рішення, адже можна отримати судове рішення з «сюрпризом» про відмову в позові з посиланням на те, що позивачем не надано суду документів на підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентом. Однак, як показує практика, навіть ініціатива позивача щодо надання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку може бути залишена непоміченою судом. Яскравим прикладом цього може бути постанова судді Гарник К.Ю. у справі № 826/2690/14, який, незважаючи на надані позивачем чотири томи первинно-бухгалтерських документів, дійшов висновку про їхню відсутність. Але, як-то кажуть, «борітеся — поборете…» і залишається сподіватися, що «сліпота» в даному випадку явище поодиноке та суди наступних інстанцій у повному обсязі дослідять матеріали справи.

Зрозуміло, що кожному платнику податків хотілося б, аби внесли зміни до ПК України і коректно виписали пункт 86.9 та вирішили питання щодо оскарження призначення перевірок за Кримінальним процесуальним кодексом України, але зрозуміло, що нині перед державою стоять більш масштабні питання. Платники податків, як завжди, терпляче сподіваються, що після впровадження концепції реформування податкової системи держава почне дослухатися до їхніх проблем, у тому числі й вищезазначеної, а на цьому етапі вже непогано було б, якби адмінсуди все-таки почали нарешті тлумачити пункт 86.9 однозначно на користь платника податків.