Банківське право: Колізійна модель

Олена ЛИННИК,
керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group, голова Комітету з банківського, фінансового та страхового права АПУ, заступник голови Громадської ради при Нацкомфінпослуг

Правова колізія, що виникла на фінансовому ринку України, позбавляє новостворених юридичних осіб можливості набувати або збільшувати істотну участь у фінансовій установі

Ефективний розвиток фінансового ринку в Україні можливий лише за умови наявності необхідного правового підґрунтя, а саме: ефективної законодавчої бази, якою встановлювалися б чіткі, зрозумілі та однозначні правила для всіх учасників ринків фінансових послуг. Усі зміни, що вносяться до фінансового законодавства, мають бути об’єктивно необхідними, виваженими та спрямованими на встановлення ефективного діалогу між державним регулятором ринків фінансових послуг та їх професійними учасниками.

При цьому нормативно-правові акти, які приймаються Нацкомфінпослуг у межах державного регулювання ринків фінансових послуг, через поспішність їхнього прийняття та, відповідно, недопрацьованість не тільки стримують розвиток фінансового ринку, а й порушують нормальний режим функціонування небанківських фінансових установ.

 

Капітальні вимоги

 

Не стало винятком і внесення змін до розпорядження Нацкомфінпослуг № 152 від 5 грудня 2003 року (щодо порядку реєстрації фінансових компаній), а згодом і до розпорядження Нацкомфінпослуг № 41 (про державний реєстр фінансових установ), згідно з якими фінансові компанії, які надають дві і більше фінансових послуг, з 13 грудня 2013 року зобов’язані мати власний капітал у розмірі не менш ніж 5 млн грн на дату подання документів про внесення інформації про них до Державного реєстру фінансових установ (раніше було не менш ніж 3 млн грн).

Однак ані зазначеними розпорядженнями, ані жодним іншим нормативно-правовим актом Нац­комфінпослуг не було встановлено прямого обов’язку, а також строків (перехідного періоду) для приведення розміру власного капіталу у відповідність до нових вимог тими фінансовими компаніями, які були внесені до Державного реєстру фінансових установ до 13 грудня 2013 року, тобто до набуття чинності новими вимогами до власного капіталу фінансових компаній.

Як наслідок, з вересня цього року до фінансових компаній, які набули статусу фінансової установи до 13 грудня 2013 року та не привели розмір власного капіталу у відповідність до нових вимог, Нацкомфінпослуг почала застосовувати відповідні заходи впливу.

При цьому перед фінансовими компаніями, які з метою уникнення застосування до них санкцій Нацкомфінпослуг, виявили намір збільшити розмір власного капіталу до 5 млн грн та залучити додаткові кошти шляхом включення до складу своїх засновників нових інвесторів або шляхом отримання додаткового фінансування від наявних учасників через збільшення їхніх часток у статутному капіталі понад 10, 25, 50 або 75 %, постала інша проблема, суть якої полягає в такому.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» набуття або збільшення істотної участі (частки понад 10, 25, 50 і 75 %) у фінансовій установі потребує отримання письмового погодження Нацкомфінпослуг. Однак у зв’язку з прий­няттям змін від 29 квітня 2014 року до Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у ­фінансовій установі, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 4 грудня 2012 року № 2531 (розпорядження № 2531), на фінансовому ринку виникла правова колізія, яка фактично позбавляє новостворених юридичних осіб можливості набувати або збільшувати істотну участь у фінансовій установі.

Підпунктом 5 пункту 2.2 розділу ІІ розпорядження № 2531 (з урахуванням внесених змін) передбачено, що новостворені юридичні особи подають лише підтверджений аудитором баланс (звіт про фінансовий стан) станом на будь-яку дату, що передує даті подання заяви про отримання погодження Нацкомфінпослуг на набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі, замість аудиторських висновків щодо фінансової звітності за останній квартал і за останній рік, як це передбачено для не новостворених заявників. При цьому новоствореним заявником визнається юридична особа, запис про державну реєстрацію якої внесений до ЄДРПОУ у тому самому кварталі, в якому така особа згодом подала ­заяву та відповідні документи для отримання нею погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.

 

Стандартизувати звітність

 

Зазначені зміни були внесені до розпорядження № 2531 без їх системного узгодження з іншими положеннями цього нормативно-правового акта, внаслідок чого склалася ситуація, за якої одні норми розпорядження № 2531 унеможливлюють виконання інших. Так, зок­рема, відповідно до абзацу 6 підпункту 5 пункту 2.2 розділу ІІ розпорядження № 2531 для отримання погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі як новостворені, так і інші заявники зобов’язані подати підтверджений аудитором або аудиторською фірмою розрахунок аналітичних показників їхнього фінансового стану. До таких показників належать: коефіцієнт загальної ліквідності, показник фінансового левериджу, розмір власних коштів, розмір власних оборотних коштів, які мають бути розраховані на останню звітну дату, що передує даті подання документів до Нацкомфінпослуг про отримання погодження набуття істотної участі у фінансовій установі, а також ­коефіцієнт рентабельності, який розраховується за останній рік, що передує даті подання такої заяви.

Звітним періодом, станом на кінець якого юридичні особи складають і подають фінансову звітність, є рік і квартал. Таким чином, щоб виконати вимоги розпорядження № 2531 щодо подання до Нацкомфінпослуг розрахунку аналітичних показників свого фінансового стану станом на звітну дату, всі потенційні набувачі істотної участі (10, 25, 50 або 75 %) у фінансовій установі, у тому числі й новостворені, повин­ні розрахувати їх станом на кінець кварталу та за останній рік (якщо вони були зареєстровані в минулому звітному році).

За таких обставин, щоб мати можливість подати до Нацкомфінпослуг розрахунок аналітичних показників станом на кінець кварталу, що передує даті подання документів на набуття істотної участі у фінансовій установі, новостворені заявники — потенційні інвестори — вимушені чекати, доки закінчиться звітний квартал, в якому вони були зареєстровані, і вже у наступному кварталі подавати його до Нацкомфінпослуг разом із заявою про набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.

У результаті цього такі потенційні інвестори втрачають можливість здійснити докапіталізацію фінансової компанії в найкоротші строки. Окрім того, вони також втрачають статус новостворених заявників, оскільки, фактично, не мають змоги подати до Нацкомфіпослуг заяву та документи, необхідні для отримання погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі у тому самому кварталі, в якому вони були зареєстровані як юридичні особи.

У свою чергу, втрата юридичними особами статусу новостворених має наслідком виникнення в них необхідності складати квартальну фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, підтверджувати її в аудитора та подавати такий аудиторський висновок до Нацкомфінпослуг разом із заявою про отримання погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.

Варто зазначити, що вказана правова колізія може бути вирішена Нацкомфінпослуг шляхом внесення змін до розпорядження № 2531, якими передбачалося б або звільнення новостворених заявників від обов’язку розраховувати аналітичні показники своєї фінансової стійкості для отримання погодження Нацкомфінпослуг на набуття (збільшення) істотної участі у фінансовій установі, або встановлення спеціального порядку здійснення розрахунку таких аналітичних показників новоствореними заявниками, а також шляхом врегулювання порядку та строків збільшення розміру власного капіталу фінансовими компаніями, які набули статусу фінансової установи до 13 грудня 2013 року.