Дослідження: Податкова дружба

Владислав КОЧКАРОВ,
керуючий партнер ЮК Prove Group

Чи є можливим запровадження в Україні позасудових способів вирішення податкових спорів, зокрема медіації?

Перефразовуючи Марка Тулія Цицерона, згадаємо вислів: «Краще крихке перемир’я, ніж війна». Якщо екстраполювати думку давньоримського філософа на проблематику сучасної юриспруденції, зокрема на тему позасудового врегулювання спорів в Україні, її актуальність для мене особисто є очевидною.

Навіщо шукати альтернативні судовому способи вирішення конф­лікту? Чи справді позасудовий спосіб вирішення спорів відповідає інтересам учасників споконвічного конфлікту в площині «бізнес — держава» та є більш ефективним, зокрема, у взаємовідносинах платників податків та контролюючих органів? Для здійснення об’єктивного аналізу пропоную визначитися з колом інтересів учасників цих відносин, зважено проаналізувати точку зору кожного з них.

 

Бізнес і держава

 

Почнемо з бізнесу. Отримання прибутку є основною метою під­приємницької діяльності, яка досягається шляхом оперування матеріальними і нематеріальними активами (капіталом). Тому для бізнесу зав­жди, а тим більше сьогодні, вкрай важливим є усвідомлення обсягів власних активів, вільне використання яких можливе в короткостроковій та середньостроковій перспективі. Планування щодо активів, зокрема податкове (як різновид), дає змогу правильно вибудувати стратегію поведінки на ринку і, врешті-решт, зберегти конкурентоспроможність. Бізнес це чітко усвідомлює, тому й готовий платити фахівцям у цій галузі. Будь-яка непередбачувана кореляція цих можливостей, наприклад відхилення від плану як наслідок виникнення податкової заборгованості (застосування ареш­ту активів), негативно вплине на ведення бізнесу і потребуватиме додаткових зусиль, спрямованих на пошук залученого (власного чи запозиченого) капіталу або зміни умов уже укладених контрактів. І перше, і друге в сучасних умовах ведення бізнесу в Україні може стати серйозною причиною зменшення рентабельності і, власне, призвести до банкрутства.

Чи забезпечує «традиційний» спосіб вирішення конфлікту шляхом звернення до суду швидке відновлення комфортних умов? Вочевидь, що ні. Відсутність необхідних роз’яснень Вищого адміністративного суду щодо правозастосовчої практики і загальна завантаженість системи (наприклад, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд призначає на 2015 рік ­слухання за скаргами на рішення, які були прийняті в 2013 році) дають змогу отримати остаточний вердикт щодо правомірності (неправомірності) на­рахування податків і, як наслідок, про наявність (відсутність) у суб’єкта підприємницької діяльності обмежень у використанні активів терміном від одного до трьох років. Причому один рік — це доволі оптимістичний варіант.

Що стосується інтересів держави, чи виграє вона за умови згадуваного вже судового способу вирішення конфлікту? Відповідаємо: ні. І одразу аргументуємо. Реалії полягають у тому, що держава зазвичай не може реалізувати рішення і змушена списувати колосальні суми податкового боргу в повному обсязі. Як правило, це пов’язано з відсутністю активів на момент здійснення виконавчого провадження (причин може бути безліч, у тому числі свідома стратегія платника). Подальша ліквідація суб’єктів господарювання негативно відбивається на стані економіки, коли обставини найкраще ілюструє прислів’я: «різати курку, яка несе золоті яйця». Це той випадок, коли виграш не виправдовує очікування переможця.

Крім того, і для бізнесу, і для держави звернення до суду не є актом партнерства. Таким чином, запит на альтернативні судовому способи вирішення спорів залишатиметься актуальним доти, доки не буде задоволений.

 

Конфіденційна альтернатива

 

Які ж альтернативи пропонує нам світова практика? Найпоширенішим способом вирішення спорів без залучення судових органів, згідно з практикою, є застосування медіації. Так, у Нідерландах, Німеччині, Великій Британії та в багатьох інших країнах наслідком процедури досудового врегулювання спорів стало те, що до суду доходить не більше 10 % податкових спорів.

У чому ж, власне, полягає користь від використання медіації?

Інститут медіації у цьому випадку дає змогу податковому органу і платнику:

—?спільно реалізовувати пошук компромісних варіантів, що є абсолютно неможливим під час судового розгляду спору (рішенням суду, зазвичай, задовольняються вимоги тільки однієї зі сторін). Такий підхід дозволяє обом сторонам конфлікту відчувати себе партнерами і відповідним чином діяти;

—?за результатами партнерсь­кого діалогу обидві сторони у стислі терміни, буквально «тут і тепер» можуть визначити як обсяги активів, що підлягають стягненню до бюджету, так і допустиму форму (грошова, товари (послуги), за рахунок дебіторської заборгованості), а також порядок сплати (можливість відстрочки, розстрочки);

—?домовленості, досягнуті в процесі медіації, зазвичай ґрунтуються на реальному стані речей, що не тільки сприяє втіленню їх у життя, а й робить їх існування взаємоприйнятним і природним. При цьому вірогідність виконання зобов’язань, які добровільно були визначені сторонами в результаті використання цієї процедури, стрімко зростає. На сьогодні це доволі важливо передусім для держави, оскільки якість реалізації рішень, прийнятих судом на його користь, достатньо низька (згідно зі статистикою, за повідомленнями-рішеннями близько 10 %).

Вагомим чинником для учасників господарських відносин є і можливість зберегти під час проведення процедур примирення повну конфіденційність інформації щодо обставин спору. Уже тепер можна легко спрогнозувати, що широко розрек­ламований останнім часом так званий податковий компроміс (якщо новообраний парламент прийме відповідні зміни) не дасть очікуваного ефекту, оскільки основною умовою для його застосування є визнання суб’єктом господарювання фактів порушення законодавства. Для багатьох великих платників це неприй­нятно, а з огляду на відсутність будь-якої примітки про конфіденційність відповідної інформації таке ­визнання тягне за собою репутаційні ризики. Насамперед для менеджменту, зокрема осіб, які займаються податковим плануванням.

Важливо усвідомлювати, що внас­лідок прийняття, нехай і остаточного рішення суду, конфлікт не є вичерпаним. Більше того, немає гарантій, що таке рішення не сприятиме його ескалації, що може викликати проведення з боку податківців додаткових перевірок (переперевірок уже перевірених періодів), активізації дій щодо отримання даних (у тому числі в ме­жах кримінального переслідування), які можуть бути оцінені судом як знову виявлені обставини і будуть підставою для скасування раніше прий­нятого рішення. Зрештою, посадові особи державних органів також люди і у подібних випадках їхнє особисте негативне ставлення до того, що відбувається, також важливе.

 

Податковий діалог

 

Саме чітке розуміння всього викладеного стало поштовхом до того, що торік департаментом правової роботи Міністерства доходів і зборів України були підготовлені відповідні зміни до Податкового кодексу України і Порядку адміністративного оскарження, які передбачали можливість вирішення конфлікту в такий спосіб, як залучення медіатора в ході процедури адміністративного оскарження.

Крім того, у жовтні-грудні минулого року як експеримент було проведено низку зустрічей представників бізнесу з керівниками територіальних органів Міндоходів обласного рівня та м. Києва. У результаті діалогу компромісні рішення були досягнуті у 309 справах на загальну суму 5,5 млрд грн. Левову частку від досягнутих мирових угод (95 %) становлять угоди, що були укладені з платниками, які перебували на обліку в Міжрегіональному головному управлінні Міністерства доходів і зборів України — Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Таким чином, уже на сьогодні на практиці доведено, що навіть звичайний діалог, без участі незалежного фахівця, «заточеного» на приведення сторін конфлікту до компромісу, значно ефективніший, аніж позиція «судитися до остаточної перемоги».

Насамкінець відзначимо, що медіація — це гнучка, неформальна, економна і швидка процедура, що дає змогу учасникам спорів врегулювати розбіжності у дусі доб­рої волі. Така процедура допомагає згладити особисте ставлення та емоційну сторону конфліктів, які часто не дозволяють сторонам врегулювати спір у ході безпосередніх переговорів.

На сьогодні є практично всі передумови, в тому числі проекти відповідних нормативно-правових актів, необхідні для того, щоб цей спосіб було імплементоване у вітчизняне законодавство. Доречно буде згадати і той факт, що запровадження власне процедури медіації забезпечить реалізацію положень Директиви Європейського Союзу від 21 травня 2008 року № 208/52/ЕС.