№11 Листопад 2014 року → У вільний час

Post Scriptum: Мистецтво корпоративної війни

Ольга ВІНГЛОВСЬКА,
радник МЮФ Integrites

Причини виникнення корпоративних конфліктів можуть бути абсолютно різними, але завжди у виграші залишається той, хто добре підготований і вжив хоча б основних превентивних заходів, щоб уникнути можливих негативних наслідків.

Проводячи паралелі з мистецтвом ведення звичайної війни та війни корпоративної, варто зазначити, що як і в першому, так і в іншому випадку працюють головні принципи: найкраща війна — розбити задуми супротивника; краще з кращого — підкорити чужу армію. Той, хто добре бореться, керує супротивником, а не дає йому керувати собою. Якщо ж перекладати на мову юридичних документів та заходів, то треба відзначити, що добре врегульовані відносини з партнером значно зменшать ризики виникнення корпоративних конфліктів.

Одним із інструментів врегулювання відносин у міжнародному праві є укладення угоди акціонерів, що сама по собі передбачає ряд механізмів, а саме: порядок входу та виходу інвестора/партнера у бізнес; порядок управління бізнесом та прийняття важливих рішень; порядок фінансування бізнесу; розподілу прибутків; переходу корпоративних прав у разі ліквідації/смерті партнера/інвестора; ціна продажу корпоративних прав у випадку рішення партнера про вихід або настання тупікової ситуації (deadlock); регулювання тупікової ситуації (deadlock); вибір права, за яким відбуватиметься розгляд корпоративного спору; вибір арбітражу, що забезпечить неупередженість при розгляді спору.

На жаль, корпоративне законодавство України не дає можливості укладення угоди акціонерів. Зазвичай таку угоду можна укласти лише у випадку, якщо відносини партнерів регулюються на рівні іноземних юрисдикцій, наприклад за правом Англії. Тому наступний та взаємопов’язаний крок у напрямі захисту активів та попередження конфлікту — побудова ефективної корпоративної структури.

Багато гучних скандалів із відчуження активів, корпоративних прав пов’язано із підкупом номінальних акціонерів, директорів іноземних компаній, що включені в корпоративну структуру колишніми партнерами по бізнесу. Тож для уникнення відповідних ситуацій потрібно приділяти значну увагу вибору юридичної компанії, яка надає такі послуги, та розробці документів, що регулюють відносини з номінальними директорами та акціонерами (договори, статутні документи тощо).

Крім внутрішніх корпоративних війн на рівні партнерів, конфлікт може виникнути з боку кредиторів, банків, які у разі несвоєчасного повернення кредитів застосовуватимуть усі методи для захисту своїх інтересів. Таким чином, стосункам із кредиторами також необхідно приділяти належну увагу.

Якщо говорити про превентивні заходи на території України, то перш за все це правильно оформлені документи, що свідчать про відчуження корпоративних прав, дотримання процедур, що передбачені корпоративним законодавством України, а також статутними документами компанії, зокрема щодо порядку скликання та проведення загальних зборів учасників, тощо. Ігнорування хоча б якогось документа або процедури надасть можливість недружньому партнерові розгорнути повномасштабні воєнні дії, спрямовані на захоплення бізнесу.

Нетиповим превентивним заходом у корпоративній війні, але абсолютно нормальним у звичайній, є використання «шпигунів» або інсайдерів, зав­дяки яким можливо дізнатися про недобросовісні наміри або недружні настрої партнера чи кредитора заздалегідь, адже добре поінформований означає добре озброєний.

Якщо ж корпоративний конфлікт все ж виник, потрібно враховувати такі важливі фактори, як строки та грошові затрати, що будуть понесені на ведення війни, а також прорахувати можливі вигоди та шкоду, і лише після цього приступати до розробки стратегії війни та формування армії юристів.

Таким чином, повністю уникнути ризиків корпоративної війни неможливо, але використання превентивних заходів надасть змогу їх мінімізувати та запобігти виникненню конфлікту або «підкорити чужу армію, не борючись», тобто виграти корпоративну війну без ведення воєнних дій у судах чи арбітражах.