Є питання: Комерційна пропозиція

Наталія Мисник,
старший юрист ЮФ «Гвоздій та Оберкович»

Правове регулювання електронної комерції в Україні вже давно не встигає за бурхливим розвитком галузі

За останнє десятиріччя ринок електронної комерції України продемонстрував рекордні темпи розвитку, збільшуючись щорічно в середньому на 25—30 відсотків. Інтенсивний розвиток і значні обороти інтернет-магазинів не могли не привернути увагу з боку держави, яка побачила в електронній комерції наймогутніший ресурс поповнення бюджетних коштів.

Та, попри бурхливий розвиток e-commerce, окремого Закону, що регулює онлайн-торгівлю, в Україні досі немає. Існуюча правова невизначеність у сфері електронної торгівлі ускладнює процес проведення державних перевірок, виявлення правопорушень та притягнення до відповідальності за їх вчинення, що, в свою чергу, суперечить інтересам держави. Крім цього, відсутність чіткого правового регулювання галузі не відповідає інтересам рядових споживачів та вимогам світових стандартів.

 

Спробу зараховано

 

Найбільш близьким до регулювання електронної комерції є законодавство про дистанційну торгівлю. Так, відповідно до позиції Мінеконрозвитку, зазначеної в листі № 3502-05/43517-14 від 19 листопада 2012 року, Інтернет відноситься до засобів дистанційного зв’язку. Отже, суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за допомогою мережі Інтернет, повинні керуватися вимогами законодавства про дистанційну торгівлю, а саме: Правилами здійснення продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Мінекономіки від 19 квітня 2007 року № 103.

Однак цей нормативний акт застарілий і не враховує специфіки інтернет-продажів. Тому підприємці, здійснюючи підприємницьку діяльність у сфері електронної комерції, змушені враховувати численні норми спеціального законодавства в цій галузі. Такими нормами, зокрема, є Закони України «Про електронний цифровий підпис», «Про електрон­ні документи та електронний документообіг», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових рахунків», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Але і ці закони не дають вичерпних визначень для таких термінів, як «онлайн-магазин», «електронна комерція», «онлайн-угода», «елект­ронний договір» та інших ключових понять у сфері інтернет-торгівлі. Неврегульованими залишаються також питання, пов’язані з правилами укладення та формою електронних договорів, способами правового захисту учасників електронної торгівлі, порядком розрахунку тощо.

З метою усунення існуючих прогалин народними депутатами України на розгляд Верховної Ради України було передано низку законопроектів, покликаних врегулювати сферу інтернет-торгівлі, зокрема проект закону про електронну торгівлю № 6086 від 18 лютого 2010 року депутата Полунєєва Ю.В., проект № 6086-1 від 4 березня 2010 року депутата Яценка А.В., проект № ­6086-2 від 16 березня 2010 року депутатів Корж В.Т. і Мороко Ю.М. Однак усі ці законопроекти мали узагальнений характер і не відповідали вимогам ринку.

У червні 2013 року у Верховній Раді України був зареєстрований черговий (четвертий) проект Закону України «Про електронну торгівлю» № 2306а. Розробкою документа зай­малася група народних депутатів з «УДАРу»: Ольга Белькова, Наталія Агафонова, Оксана Продан, Павло Розенко, Олександр Мочков, Валерій Карпунцов, а також регіонали Олександр Риженков та Олексій Азаров і народний депутат від «Батьківщини» Андрій Шевченко. Головна ж відмінність цього документа полягає в тому, що участь у його розробці брали представники ринку. Серед них — Олександр Ольшанський (Internet Invest), Андрій Логвин (ModnaKasta), Владислав Чечоткін (Rozetka.UA) та Євген Сисоєв (AVentures). Участь практикуючих підприємців у розробці нового закону дає змогу сподіватися, що він буде дієвим і зможе розв’язати найбільш гострі проблеми галузі.

 

Нові правила

 

Отже, що пропонує законопроект, який у червні вже був прийнятий у першому читанні? Згідно з пояснювальною запискою, основною його метою є систематизація чинного законодавства в сфері електронної комерції, забезпечення правового порядку дистанційного укладення угод з використанням електронних інформаційно-комунікаційних засобів.

Важливими нововведеннями законопроекту є:

— формулювання основних понять: «електронна комерція», «елект­ронна форма надання інформації», «електронна угода», «електронний підпис» тощо;

— проголошення основних принципів галузі: рівність учасників, ­свобода договору, гарантії судового захисту;

— визначення порядку укладення електронних договорів: встановлено, що укладення договору може здійснюватися шляхом обміну електрон­ними повідомленнями та/або публікації пропозиції на сайті в Інтернеті (інших відкритих мережах). При цьому електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями, прирівнюється за юридичною силою до простого письмового договору;

— встановлення основних умов електронних договорів: крім передбачених Цивільним кодексом України істотних умов, електронний договір може містити умови, що стосуються технології укладення договору, порядку здійснення електронних підписів, способу і порядку акцепту, порядку обміну електронними повідомленнями та документами між сторонами при виконанні ними своїх обов’язків за договором, технічних засобів ідентифікації сторін тощо;

— визначення порядку розрахунків: розрахунки здійснюються будь-яким способом, що не заборонений законодавством України, в тому числі з використанням електронних платежів та інших спеціальних платіжних засобів;

— врегулювання питань, пов’я­за­них із захистом прав споживачів: споживач має право повернути товар в інтернет-магазин протягом 14 днів з моменту здійснення покупки. Однак яким чином встановлюватиметься дата покупки, поки незрозуміло, оскільки, згідно із законопроектом, видача касового чека при оформленні договору не є обов’язковою;

— розподіл відповідальності: проект Закону чітко розмежовує відповідальність сторін електронної комерції і постачальників проміжних послуг (провайдери, реєстратори).

Такі нововведення, безумовно, є ефективними, проте автори законопроекту не зупиняються на досягнутому і продовжують удосконалювати нормативний акт.

На сьогодні законопроект готують до другого читання. До розгляду в другому читанні новим складом парламенту законопроект про елект­ронну комерцію був дещо змінений, а точніше — оновлений. Зокрема, конкретизовані положення, за якими електронна форма договору прирівнюється до паперової. Крім того, докази в електронній формі або у формі паперових копій електронних повідомлень визнаються кримінальними, адміністративними та господарськими судами.

Головне нововведення, яке чекає на ринок з прийняттям Закону, це зобов’язання у видачі чека інтернет-магазинами при купівлі товару. Якщо зараз такої вимоги немає через відсутність відповідного законодавства, то в майбутньому видача чека стане не просто бажаною, а обов’язковою. Таким чином, інтернет-угоди охоронятимуться законом і у разі виникнення будь-яких труднощів права покупця будуть захищені.

Нові вимоги будуть виставлені й інтернет-торговцям — магазини не повинні будуть у процесі продажу збирати «зайву» інформацію про покупця, а тільки безпосередньо ту, яка необхідна для здійснення угоди.

Є імовірність, що в проекті також з’явиться норма, що регулюватиме обов’язки учасників електрон­ної торгівлі боротися з онлайн-піратством, але наразі триває обговорення і вони ще не внесені у текст.

Представники IT-індустрії вважають, що законопроект про елект­ронну комерцію є вельми прогресивним. Експерти галузі впевнені, що прийняття єдиного Закону Ук­раїни «Про електронну комерцію» допоможе встановити чіткі правила ведення електронного бізнесу, подолати фактори, що стримують розвиток ринку, і захистити підприємця від необґрунтованих перевірок з боку контролюючих органів.