Опитування: Слабкі ланки
Які державні органи користуються найменшою довірою
Державні органи в Україні не критикує хіба що ледачий. Проте і серед поганих є найгірші. Юристи поділилися думками щодо того, які з державних органів на сьогодні є найслабшими.
Однобічне ставлення
Ганна ПІДДУБНА, партнер АФ «Династія»
На жаль, найслабшими та найнепрофесійнішими органами державної влади є податкові органи, а безпосередньо — податкові інспектори, які проводять податкові перевірки. Їхня слабкість — у шаблонному, поверховому підході до проведення перевірок платників податків. Непрофесійність податкових інспекторів полягає у низькому рівні професійних знань та відсутності їх оновлення. Зокрема, систематичними є випадки застосування інспекторами при проведенні перевірок та у подальшому викладення в актах перевірок нормативно-правових актів, які втратили чинність, або таких, що взагалі не регулюють правовідносини між платниками податків, які безпосередньо є предметом податкової перевірки.
Також системним є однобічне (необ’єктивне) ставлення до платників податків при проведенні перевірок податковими органами, оскільки навіть за наявності всіх підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, належної правоздатності суб’єктів господарювання — учасників господарських правовідносин, інспектори, всупереч очевидної для них самих реальності господарських операцій, доходять висновку про безтоварність або нереальність господарських операцій. Такі дії контролюючих органів змушують платників податків звертатися до судів для оскарження дій податкових, що ніяк не сприяє підвищенню довіри платників податків до контролюючих органів та є одним із найпоширеніших методів тиску на бізнес з боку держави.
Також загальновідомим проблемним органом є управління земельних ресурсів, яке є найбільш корумпованим у системі органів влади. Цьому сприяє велика кількість «кишенькових» фірм, наявних довкола кожного управління земельних ресурсів. Система взаємодії цих органів із громадянами побудована таким чином, що отримати необхідні документи, які виготовляються за законом безкоштовно самим органом, неможливо, тож громадяни змушені отримувати за доволі велику плату у приватних фірм безоплатні за законом послуги.
Оцінка – незадовільно
Ростислав КРАВЕЦЬ, старший партнер АК «Кравець і Партнери»
На мій погляд, найпроблемнішими державними органами є Міністерство юстиції України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України та Державна фіскальна служба України. Однак на сьогодні немає жодного державного органу, якому можна було б поставити за його роботу навіть задовільну оцінку.
Для поліпшення функціонування державних органів перш за все треба вести боротьбу з корупцією та встановлювати відповідальність за вчинені дії. Саме безвідповідальне ставлення до виконання обов’язків, що призводить до знищення бізнесу, є головною проблемою сьогодення. На мій погляд, основною причиною поганого функціонування держорганів є відсутність зацікавленості у роботі та відсутність відповідальності за вчинені дії.
Концептуальні завдання
Андріанна МАРТИНІВ, юрист ЮФ «ОМП»
Очевидно, що Україна перебуває на порозі концептуальних змін, тому будь-яка критика органів державної влади є швидше рекомендацією для зміни правил гри. Юристи — це ті люди, які доволі часто мають справи з державними органами, тому можуть оцінити (може, і суб’єктивно) їхню ефективність та суспільну корисність з позиції букви закону. Передусім потрібно розуміти, що суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти чітко в межах та спосіб, що передбачений законом, тоді як для осіб приватного права діє правило «можна все, що прямо не заборонено законом». Що відбувається, коли два полюси стикаються на одній площині? На сьогодні можна стверджувати, що суспільні перетворення найменше торкнулися податкових органів. Проблема українських фіскалів полягає в розумінні ними суті та мети їхньої роботи. Суть полягає не в тому, щоб викачувати податки в будь-який спосіб. А метою є не наповнення бюджету за рахунок необґрунтованих донарахувань.
На жаль, знадобиться не один рік, щоб правосвідомість податківців вийшла на новий рівень. А поки ми читаємо акти перевірки, де інспектори визнають правочини недійсними чи навіть нікчемними, плутають Європейський суд з прав людини з Європейським судом та констатують, що підприємство діє поза межами «правового поля», а тому є не правосуб’єктне. Юридична безграмотність в актах перевірки — наслідок «виконання планів зібрання полюддя» з бізнесу і неринковими заробітними платами для цих же інспекторів. Останнє зумовлює ту обставину, що фактично адміністративне оскарження актів перевірки, рішень податківців є зовсім неефективним інструментом захисту прав та законних інтересів платників податків, адже представники податкових органів направляють у відповідь звичайні відписки. Можливо, потрібно замислитися над тим, щоб податкові органи контролювалися незалежним професійним органом, який мав би повноваження перевіряти законність та обґрунтованість їхніх рішень, переглядати їх. Податкові органи потребують концептуальних змін, оскільки їхні рішення суттєво впливають на бізнес.
Наступними за податковими органами йдуть державні реєстратори, що займаються реєстрацією речових прав, зокрема йдеться про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки. Податкове законодавство з 1 січня 2015 року пов’язує право на податкові пільги для суб’єктів аграрного бізнесу із зареєстрованим правом оренди на землю. Але внаслідок дуже повільної реєстрації цих прав бізнес змушений доказувати свою правоту в суді, оскільки через формальне розуміння закону є ризик втрати ними податкових пільг (спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, фіксований сільськогосподарський податок). Звісно, за минулі роки в Україні підвищився рівень надання адміністративних послуг. Разом із тим черги на півдня, а то й на цілий день нікуди не поділися. Перед нами є багато завдань, які ми всі разом маємо вирішити.
Відчути різницю
Денис ОВЧАРОВ, партнер практики правової безпеки бізнесу АО «Юскутум»
У державі, як і в організмі, все взаємопов’язано. Якщо погано працюють руки, то рано чи пізно дістанеться і голові. Так само і з державою та її органами. Торік, незважаючи на Революцію Гідності, відзначилися правоохоронні органи. Об’єднавшись в єдиному пориві з співзалежними судами, наприкінці року вони виконали п’ятирічний план з обшуків. У більшості випадків обшуками називали звичайну статтю 186 Кримінального кодексу України, тобто грабіж.
Не сталося поліпшень щодо свободи зібрань. 23 серпня 2014 року було затримано активіста Вадима Згаму, який протестував проти проведення параду під час війни. Методи затримання нічим не відрізнялися від прийнятих у поваленому Майданом режимі.
Торік ми активно ініціювали кримінальні справи проти слідчих як ефективний засіб стримань і противаг з незаконної діяльності. Міліція демонструвала солідарність з народом, щоправда, не зовсім зрозуміло яким. Більшість правоохоронців у Донецькій та Луганській областях поповнили ряди сепаратистів. При цьому найбільш «популярним» методом тиску на бізнес залишалися обшуки та допити, що були приправлені публічними скороспілими звинуваченнями на сайті МВС у сепаратизмі, тероризмі та дитячій порнографії у крайньому разі. Але одне радує: попри труднощі, немає безробіття. Ніхто із захисників порядку не хоче йти. Залучення іноземців хоча б на посади радників вселяє надію на реформи, які співвітчизники не здатні провести.
