Банківське право: Камінь спонукання

Олена ЛИННИК,
керуючий партнер gryphon investment consulting group, керівник практик корпоративних фінансів, врегулювання проблемної заборгованості, реструктуризації, член експертної ради фонду гарантування вкладів фізичних осіб, експерт-консультант міжнародної фінансової корпорації (група світового банку)

Впровадження НБУ комплексу заходів, спрямованих на сприяння капіталізації та реструктуризації банків, спонукатиме фінансово стабільні банківські установи приймати на себе зобов’язання проблемних і неплатоспроможних банків

Підтримання стабільності банківської системи України, особливо в період глибокої фінансової кризи, є пріоритетним напрямом антикризових заходів, здійснюваних українською владою в рамках стратегії недопущення економічної катастрофи в державі.

На сьогодні очевидним є той факт, що переважна більшість українських банків (а їх понад 160) не здатні самостійно підтримувати свою платоспроможність на належному рівні, оскільки вони не мають необхідного обсягу ліквідних активів, а їхні власники в силу різних причин не виконують вимог закону щодо своєчасної докапіталізації банків, якими вони володіють.

Як наслідок, банк визнається спочатку проблемним, а потім неплатоспроможним і виводиться з ринку. Так, протягом 2014 року неплатоспроможними визнано 33 українських банки, а щодо 14 з них було розпочато процедуру ліквідації.

Очевидно, що такий сценарій є невигідним ні для держави, змушеної надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) цільові позики для здійснення виплат компенсацій за вкладами в межах 200 тис. грн, ні для вкладників та інших кредиторів банків, які втрачають усі або значну частину своїх коштів.

 

Спрямовані заходи

 

Ризик стати неплатоспроможним передусім несуть банки з невеликими обсягами активів та нерозвинутою системою залучення коштів від фізичних та юридичних осіб, а також вузькоспеціалізовані банки.

Тож перед державою стоїть складне завдання: розробити й впровадити систему ефективних механізмів підтримання платоспроможності українських банків, спрямовану на їх збільшення шляхом докапіталізації або приєднання проблемних банків до фінансово спроможних таким чином, щоб на ринку залишилися лише фінансово стійкі банки зі значними обсягами активів, які здатні повною мірою виконувати свої зобов’язання перед державою та споживачами фінансових послуг.

Так, з цією метою, а також задля виконання умов отримання фінансової допомоги від Міжнародного валютного фонду в рамках програми Stand-by наприкінці 2014 року Верховною Радою України було прий­нято Закон України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків», яким на строк до 1 січня 2017 року впроваджується комплекс заходів, спрямованих на спрощення процедури капіталізації, реструктуризації чи реорганізації проблемних та неплатоспроможних банків.

Зазначеним законом передбачено, що Національний банк України (НБУ) може ініціювати проведення в банках діагностичного обстеження із залученням визначеної НБУ аудиторської фірми. Аудиторська фірма має перевірити дотримання банком показника достатності основного капіталу та нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу. Зазначені показники розраховуються за базовим і песимістичним макроекономічними сценаріями на період 2014—2016 років.

Якщо за результатами такого обстеження аудиторська фірма надала висновок про те, що банк не дотримується вимог щодо достатності основного (регулятивного) капіталу, на такий банк покладається обов’язок забезпечення власної докапіталізації (реструктуризації) в розмірі, у строки та в порядку, які визначені погодженою з НБУ ­програмою капіталізації (реструктуризації) банку.

Якщо банк не надав НБУ програми своєї капіталізації (план реструктуризації) або якщо власники такого банку виявилися неспроможними його докапіталізувати, НБУ дає можливість піти одним із таких шляхів:

1) віднести банк до категорії неплатоспроможних із приміткою, що виведення його з ринку має бути здійснене в загальному порядку;

2) віднести банк до категорії неплатоспроможних із приміткою, що виведення його з ринку має бути здійснене з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків»;

3) надати Кабінету Міністрів України (КМУ) пропозицію про забезпечення капіталізації банку державою.

 

Обрати шлях

 

Перший спосіб є стандартною процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку: НБУ відносить банк до категорії ­неплатоспроможних, Фондом у ньому вводиться тимчасова адміністрація, і банк виводиться з ринку в один із п’яти обраних Фондом способів (ліквідація банку, продаж його інвестору, передання всіх або частини його активів приймаючому або перехідному банку з подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку).

Другий шлях, який може обрати НБУ, фактично є дублюванням першого, однак має певні особливості. Зокрема, виведення банку з ринку може бути здійснене винятково в один із таких способів:

а) передача всіх або частини активів неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з подальшою його ліквідацією;

б) реорганізація неплатоспроможного банку шляхом його приєднання до платоспроможного.

Зазначені способи виведення неплатоспроможного банку з ринку спрямовані у першу чергу на збільшення таких банків та збереження їхніх активів.

За пропозицією НБУ в капіталізації банку може взяти участь держава (в особі КМУ або Міністерства фінансів України). Так, зокрема, держава може придбати додатково розміщені акції банку в обмін на державні облігації України або надати банку позику у вигляді державних облігацій України на умовах субординованого боргу під заставу, яка надається власниками банку, із забезпеченням можливості держави користуватися та розпоряджатися акціями такого банку в обсязі не менш ніж 75 %.

При цьому держава може капіталізувати винятково той банк, який відповідає критеріям та умовам участі держави в банках, визначеним Експертно-аналітичною радою з питань участі держави у статутному капіталі банків, створеною 1 квітня 2014 року.

У разі ж якщо проблемний банк має бажання та фінансові ресурси для здійснення власної докапіталізації (реструктуризації) або реорганізації, він може це зробити за спрощеною процедурою, яка передбачає скорочення строків:

— проведення загальних зборів акціонерів банку;

— здійснення додаткової емісії акцій;

— погодження в НБУ змін до статуту банку;

— отримання погодження АМКУ на концентрацію;

— отримання нової банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Окрім цього, спрощується порядок прийняття загальними зборами акціонерів банку рішень, необхідних для проведення його капіталізації чи реорганізації (зокрема, рішень щодо збільшення/зменшення статутного капіталу банку, затвердження результатів розміщення акцій тощо). Так, для їх прийняття достатньо простої більшості голосів акціонерів.

Також НБУ надається право продовжувати з шести місяців до одного року строк, протягом якого проб­лемний банк зобов’язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог НБУ. Зазначена норма спрямована на те, щоб надати банкам достатньо часу для здійснення своєї докапіталізації.

На час дії Закону України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків», тобто до 1 січня 2017 року, банку, який за результатами діагностичного обстеження потребує додаткової капіталізації, заборонено здійснювати розподіл свого чистого прибутку (виплачувати дивіденди тощо) та викупати розміщені ним акції.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що основ­ною метою введення зазначених заходів є реалізація взятого державою курсу на своєчасне виявлення проб­лемних банків та на їх швидку реабілітацію. Однак для цього потрібні, по-перше, значні фінансові вливання, по-друге, бажання та реальна здатність великих і фінансово стабільних банків приймати на себе всі або частину зобов’язань проблемних і неплатоспроможних банків. Наскільки ефективними виявляться впроваджені державою заходи — покаже час.

-->