Законодавство: Данина на часі

Володимир БОГАТИР

Не встигло суспільство оговтатися від законодавчих пертурбацій, якими відзначився рік, що минув, як напередодні Нового року парламент «вибухнув» новаціями, які поставили шкереберть усю фіскальну систему України

Плоди грудневої роботи Верхов­ної Ради України рясніють численними помилками та внутрішніми суперечностями, які ще тривалий час відгукуватимуться у правозастосовній практиці. Та маємо, що маємо, час уже у цьому всьому розбиратися. Обсяг матеріалу не дає змогу приділити увагу навіть кожній істотній законодавчій новелі, яка чекає на суспільство в 2015 році, не кажучи вже про дрібниці, значення яких буде усвідомлено пізніше. Крім того, деякі з питань (зокрема, просунута одіозним Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» урядова ініціатива стосовно електрон­ного адміністрування ПДВ) уже розглядалися на сторінках «УЮ». Тож приділимо увагу деяким із основних податкових новел, які у 2015 році вже постили або ще постануть перед бізнесом.

 

Менше, але не легше

 

Про намір уряду зменшити кількість податків наприкінці минулого року йшлося ледь не в кожній стрічці новин. Але на тих, хто пов’язує це поняття із поняттям «зменшення податкового навантаження», очікує прикре розчарування. Як ілюстрацію того шляху, яким було досягнуто меншої кількості податків, наведемо лише два приклади.

По-перше, в Україні відтепер немає фіксованого сільськогосподарського податку. Його місце зай­ме четверта група єдиного податку. Окрім перетворення з окремого податку на різновид єдиного, майже нічого (включаючи умови отримання статусу, порядок адміністрування, базу оподаткування, звітні періоди тощо) для платників ФСП не зміниться.

По-друге, з податкової системи України зникли такі податки, як: 1)?плата за землю; 2)?податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 3)?збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Натомість з’явиться податок на майно, який включатиме: 1)?плату за землю; 2)?податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 3)?транспортний податок. Годі й очікувати, що наслідком перетворення окремих податків на складові частини податку буде зменшення сукупного рівня податкового навантаження — якраз навпаки, база оподаткування місцями розширена, а ставки збільшені.

Залишається сподіватися, що внесені зміни хоча б сприятимуть деякому спрощенню адміністрування податків — в іншому випадку їх важко охрестити інакше як «відвертий популізм».

Викликає питання і наближення податкового обліку до бухгалтерського. Так, за словами керівника податкової практики адвокатської компанії «Соколовський і Партнери» Наталії Куріленко, сама ідея визначення об’єкта оподаткування на підставі фінансового результату за правилами бухгалтерського обліку є цілком прогресивною. Але основ­ною проблемою нововведень, на її думку, є делегування фіскальним органам права перевіряти правильність ведення бухгалтерського обліку, адже жоден із працівників податкових інспекцій не є сертифікованим спеціалістом. «Діюча в світі система незалежної оцінки знань бухгалтерів чи аудиторів дає впевненість у правильності їхніх суджень, — говорить вона. — А законодавець пропонує перевіряти бухгалтерський облік податковим інспекторам, які не знають навіть принципів ведення бухгалтерського обліку, не кажучи про правила його ведення».

КІЛЬКІСТЬ ТА ЯКІСТЬ

Наталія КУРІЛЕНКО, керівник податкової практики АК «Соколовський і Партнери», аудитор

Під «зменшенням кількості» податків та зборів законодавець здійснив фактично зменшення їхніх назв, об’єднавши податки. Про яке спрощення адміністрування може йти мова, якщо об’єкти в одного податку (збору) зовсім різні? Дивує також умисне невключення до переліку загальнодержавних і місцевих податків та зборів військового збору. Адже з 1 січня 2015 року не лише подовжили терміни його запровадження на невизначений строк, але й суттєво збільшили об’єкт оподаткування.

Юридично військовий збір не є ані загальнодержавним, ані місцевим збором, а фактично всі фізичні особи при отриманні доходів мають його сплачувати.

Тому незрозуміло, кого арифметика «два пишемо, три в умі» може ввести в оману.

 

Олена ПРОЦЕНКО, старший юрист ПГ «Побережнюк і Партнери»

На жаль, скорочення кількості податків у цілому не призведе до зниження податкового навантаження на суб’єктів господарювання, оскільки основні види податків, такі як податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, податок на прибуток тощо, залишилися і не зазнали істотних змін у частині їхніх ставок (розмірів), а в деяких випадках, навпаки, відбулося підвищення ставок таких податків.

Разом із тим такий податок, як «рентна плата», включив: рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин, рентну плату за спеціальне використання води, рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів тощо. До складу місцевих податків віднесено «податок на майно», що включив плату за землю та податок на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки). Тобто відбулася консолідація деяких податків у групи. Крім того, ще на півроку продовжено військовий збір, який не включений до переліку податків, що міститься в Податковому кодексі України. Тож у даному випадку можна говорити тільки про скорочення податків «на папері», для платників податків основні види податків залишилися та, як і раніше, є обов’язковими до сплати. Не відбулося також обіцяного спрощення адміністрування податків.

Анонсоване податківцями «зменшення» кількості податків не вплине на спрощення ведення бізнесу в Україні та не знизить фіскального навантаження на платників податків. Так, при нарахуванні та виплаті податку на доходи фізичних осіб застосовуватиметься ставка у розмірі 15 % у випадку, якщо база оподаткування не перевищує десяти мінімальних заробітних плат (12 180 грн). Разом із тим у випадку, якщо заробітна плата буде вищою, аніж 12 180 грн, на суму перевищення застосовуватиметься ставка податку в розмірі 20 %.

Окрім того, введено оподаткування пасивних доходів, таких як відсотки, інвестиційний прибуток, роялті, — ставка оподаткування таких доходів складе 20 %. З метою оподаткування дивідендів ставка оподаткування встановлена в розмірі 5 % у випадку, якщо платник податку сплачує податок на прибуток (в іншому випадку ставка оподаткування буде 20 %).

 

Ганна САЛІЙ, старший юрист МЮГ AstapovLawyers

Через існування в Україні відмінностей ведення податкового та бухгалтерського обліку у платників податків та податкових органів виникало багато практичних проблем. Такі відмінності відкривали як можливості для зловживань для не законослухняних платників, так і слугували причиною виникнення додаткових питань та підстав для перевірок з боку контролюючих органів. У широкому сенсі гармонізацію податкового та бухгалтерського обліку можна вважати кроком, що певним чином наближає українське законодавство до світових стандартів (у багатьох країнах світу податковий та бухгалтерський облік уніфіковані).

Водночас нові правила містять ряд неврегульованих моментів. Зокрема, не зовсім зрозумілий порядок переходу між методами обліку (у випадку, коли на конкретному підприємстві перетинатиметься рубіж річного доходу у 20 млн грн як у бік збільшення, так і у бік зменшення). Крім того, досить супе­речливою видається норма, яка надає податковим органами додаткову підставу для ведення перевірок на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до українських та міжнародних стандартів. Для проведення ефективних перевірок, особливо у контексті міжнародного обліку, очевидно, потрібна перекваліфікація працівників податкових органів. Інакше ця норма може стати ще однією підставою тиску на бізнес.

 

Вийти з тіні

Запит на зменшення фіскального навантаження на зарплати був настільки сильним у широких верствах суспільства та насамперед у бізнес-середовищі, що було б дивно, якби влада не відреагувала на нього, зробивши відчайдушну спробу досягти неможливого — вивести фонд оплати праці України з тіні. Принаймні саме так позиціонувався перед громадськістю Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

«Ставка ЄСВ знижена до 16 %» — сильний заголовок для ЗМІ. Але ті, хто підозрює, що все не може бути так просто, абсолютно праві. Для того, щоб скористатися пільговою ставкою, доведеться виконати три обов’язкових умови і одну додаткову, від ступеня виконання якої залежатиме, наскільки саме ставка буде знижена.

Обов’язковими умовами є: 1)?збільшення фонду заробітної плати на 30 % порівняно з минулорічним; 2)?досягнення середнього рівня заробітної плати на підприємстві на рівні трьох мінімальних зар­плат; 3)?середній розмір відрахування ЄСВ після перерахунку за заниженою ставкою все одно має становити не менш як 700 грн додатковою умовою підвищення зарплати в 2,5 разу порівняно з минулим роком. Тільки в цьому разі роботодавець заслужить право на омріяний коефіцієнт «0,4», після застосування якого ставка ЄСВ становитиме приблизно 16,4—16,6 % (ставка різниться залежно від класу професійного ризику, для високих класів вона буде помітно більшою за названі цифри).

Якщо трьох обов’язкових умов буде дотримано, але кратність збільшення заробітної плати порівняно з минулорічною буде не настільки вражаючою (наприклад, удвоє), то ставка ЄСВ знизиться не так суттєво: коефіцієнт, на який треба множити діючу ставку, визначатиметься шляхом ділення минулорічної середньої заробітної плати на підприємстві на цьогорічну (так, при двократному збільшення отримаємо коефіцієнт 0,5, ставки ЄСВ в районі 20,1—20,2 %).

Отже, хто від цих нововведень виграє, а кому від них не буде жодної користі?

Почнемо з останніх.

По-перше, роботодавцям, які платять працівникам низьку заробітну плату навіть з урахуванням її «конвертної» складової. Якщо реальна фактична зарплата персоналу є нижчою за 3 654 грн, то на отримання пільги немає жодних шансів. Якщо фактична зарплата трохи вища за цю межу — треба ще переконатися, що розмір відрахування ЕСВ після «легалізації» досягатиме 700 грн на душу. При застосуванні понижувального коефіцієнта 0,4 така сума ЄСВ вийде лише при розмірі фактичної заробітної плати не менш як 4 300 грн, залежно від класу професійного ризику. Годі й говорити, що це набагато менше за середню зарплату по Україні — 3 534 грн за даними Держкомстату на листопад 2014 року.

По-друге, новим підприємствам, створеним у 2015 році. Законодавець дає можливість стати на шлях виправлення лише тим роботодавцям, які мають за плечима досвід виплати «чорної» зарплати у минулому. Тим, хто започатковує бізнес одразу на прозорих умовах, законодавець жодних пільг не пропонує. Прикре розчарування для інвесторів, напливу яких нова влада очікує після підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

По-третє, тим, кому нічого «витягати з конвертів». Зразкові платники податків, які справно платили своїм працівникам повністю офіційні зарплати, не цураючись статусу «білих ворон» у тіньових українських реаліях (як правило, все ті ж іноземні інвестори), не отримають зниженої ставки. Адже вони не матимуть змоги підвищити офіційну заробітну плату персоналу на 30 %, а тим паче в 2,5 разу.

Звідси й мораль — бути повністю добропорядним у нашій державі не вигідно. Треба знати час, коли виходити з тіні.

То на кого ж узагалі розрахований закон? Немає про що хвилюватися тільки невиликому прошарку роботодавців, в яких середня зарплата перевищує 5—6 тис. грн, а офіційна її складова близька до мінімальної — вони єдині зможуть скористатися «подарунком» законодавця сповна. Утім, навіть їм доведеться розщед­ритися на користь державного бюд­жету. Адже ніхто не скасовував та не вводив жодних пільг стосовно утримання із зарплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), ставка якого становить 15—20 %, а до того ж ще й безстрокового військового збору за ставкою 1,5 %. Крім того, «суперпільгова» ставка ЄСВ, навіть для тих, хто зможе її домогтися, діятиме лише до кінця 2015 року — наступного року її змінить «просто пільгова» в районі 24,6—24,9 %. І ще невідомо, як справа обернеться далі.

 

СПРОБУ НЕ ЗАРАХОВАНО

Наталія КУРІЛЕНКО, керівник податкової практики АК «Соколовський і Партнери», аудитор

Створений перед прийняттям закону ажіотаж стосовно суттєвого зниження ставок внеску виявився, мабуть, найневдалішим кроком реформування, оскільки очікування роботодавців та фахівців були безцеремонно обмануті. Адже всі ті, хто платив заробітну плату, не приховуючи фактичних доходів, не отримали жодного зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці. А тим, хто платить лише прийнятний мінімум, запровадження понижуючого коефіцієнта при виконанні умов для його застосування не приносить жодної вигоди, лише зайві витрати.

Щодо працівника, то із збільшеного (легального) доходу доведеться сплатити ще й податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, а відтак працівник отримає на руки легальну зарплату, але в значно меншому обсязі.

У будь-якому випадку, невиконані обіцянки уряду щодо зниження податкового тягаря — це лише невдала спроба легалізувати зар­плати.

Необхідно окремо сказати про негативні наслідки проведених реформувань. «Під шумок» збільшили базу нарахування внеску для доходів, що є меншими за мінімальну зар­плату, та зобов’язали фізичних осіб — підприємців на загальній системі оподаткування сплачувати внески і в разі, якщо дохід (прибуток) у звітному році не отримано.

 

Ганна САЛІЙ, старший юрист МЮГ AstapovLawyers

Зміни в сфері ЄСВ не можна розглядати як системну реформу «зарплатних» податків. Нововведення швидше можна охарактеризувати як спробу стимулювання виведення фонду оплати праці з тіні.

Застосовувати знижену ставку ЄСВ (16 %), що визначається як спеціальний коефіцієнт, зможуть фактично лише ті роботодавці, які раніше перебували в тіні, оскільки для того, щоб скористатися перевагами, необхідно виконати низку критеріїв (зокрема, збільшення у 2,5 разу розміру середньої заробітної плати). На практиці роботодавці, які раніше платили «білу» зарплату, не будуть готові зробити цей крок. Такі компанії також навряд чи зможуть скористатися і варіативною ставкою 16,4—41 % (визначається за допомогою коефіцієнта). Критерієм для використання цієї ставки є загальне підвищення кожної окремо взятої заробітної плати, що не має становити менше 30 %, що також малоймовірно для «білих» компаній у нинішній ситуації.

Більше того, зміни фактично не будуть розповсюджуватися на новостворені підприємства. Отже, у дискримінованому становищі опиняться законослухняні роботодавці та новостворені компанії. Таку ситуацію не можна розглядати як фактор, який стимулював би інших роботодавців легалізовувати фонд оплати праці. Ще одним стримуючим фактором може слугувати те, що пільгове оподаткування діятиме лише протягом 2015 року і з 2016-го діятиме єдина ставка — 25 %. Загалом про ефективність законодавчих змін можна буде говорити через деякий час, залежно від наявності динаміки легалізації фонду оплати праці.

Компромісне рішення

 

Не менш гучною реформою в сфері оподаткування виявився податковий компроміс, запроваджений Законом України від 25 грудня 2014 року № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», що набув чинності 17 січня 2015 року.

Власне ідея вражає своїм розмахом — платники податків, що змушені були з тих чи інших причин користуватися незаконними «схемами» з метою оптимізації оподаткування (а нехай навіть і користувалися ними добровільно) можуть отримати пов­ну індульгенцію, сплативши всього 5 % від суми занижених податкових зобов’язань. Інші 95 % їм прощаються. Будь-якої юридичної відповідальності вони не несуть. Чи може така ідея не викликати захоплення в представників бізнесу? Та на практиці це захоплення виявилося дуже обережним.

Уже багато експертів звернули увагу на відмінність поняття «компроміс» від поняття «амністія», і недарма. Для описання всіх тонкощів процедури, прописаної в Законі (та ще й в методичних рекомендаціях, які не забарилася випустити податкова), знадобилася б окрема стаття. Якщо коротко, то: 1) чимало порушень з тих чи інших причин не підпадуть під дію компромісу; 2) сама реалізація цієї процедури надто залежатиме від доброї волі фіскальних органів; 3) обіцяне звільнення від відповідальності критиме в собі кілька лазівок, якими можуть скористатися особливо прискіпливі податкові інспектори та міліціонери.

Іншими словами, доля податкового компромісу залежатиме насамперед від поведінки представників держави — чи оцінюватимуть вони цю процедуру в світлі доброї мети її запровадження, чи за звичкою вишукуватимуть у нормативних актах зачіпки, за допомогою яких подарунок платникам податків можна перетворити на пастку.

 

ОСНОВНІ РИЗИКИ

Леся КАСПРУК, партнер АО IMG Partners

Запровадження податкового компромісу є непоганим способом для бізнесу «закрити» неузгоджені податкові зобов’язання в попередніх податкових періодах. Закон дозволяє досягнути податкового компромісу по широкому колу занижених податкових зобов’язань — від тих, які платник податків самостійно виявляє, до вже встановлених податковою перевіркою, результати якої оскаржуються в судовому порядку. Разом із тим досягнення податкового компромісу буде ефективним лише щодо неузгоджених податкових зобов’язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку. У такому випадку платник податку має справу з чіткою сумою податкового зобов’язання і може оцінити, чи вигідним йому буде компроміс. Якщо платник податку приходить із заявою про проведення податкової перевірки з метою застосування податкового компромісу, наслідки можуть бути плачевними. Платник податків повинен буде погодитися на визначене податківцями зобов’язання незалежно від того, яке зобов’язання він зазначив у заяві, інакше він не зможе застосувати процедуру компромісу. У Методичних рекомендаціях по податковому компромісу від 17 січня 2015 року № 13 ДФС вказує податковим органам, що перевірка має проводитися щодо питань, які стосуються господарських операцій, за якими подано уточнюючі розрахунки. Однак якщо податковий орган визнає нереальними «в додаток» ще й інші операції, закон це не порушуватиме.

Наразі багато хто висловлюється, що досягнення податкового компромісу нестиме ризики для контрагентів, оскільки платник податку фактично визнає нереальність операції. Проте податковий компроміс спрямований на тих платників податків, які користувалися послугами вже відомих податковим органам «податкових ям», тому досягнення компромісу за операціями з ними податківців, у принципі, не здивує.

Єдиним суттєвим ризиком є можливість притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб не за статтею 212 Кримінального кодексу України (від якої закон про податковий компроміс їх страхує), а за підробку документів, фіктивне підприємництво, зловживання повноваженнями, оскільки ці статті зазвичай ідуть паралельно з ухиленням від сплати податків.

Податкова екзотика

 

У рейтингу найбільш суперечливих та неочікуваних податкових новел 2015 року, безумовно, одну з перших сходинок має посісти так званий додатковий імпортний збір. Йдеться про екзотичний різновид імпортного мита, передбачений прийнятими напередодні Нового року Законом України від 28 грудня 2014 року № 73-VIII «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» та Законом України від 28 грудня 2014 року № 74-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо стабілізації платіжного балансу».

Якщо коротко охарактеризувати зміст законодавчих актів, то з усіх товарів, які ввозитимуться на митну територію України після набуття ними чинності, тимчасово (протягом 12 місяців) справлятиметься імпортний збір у розмірі 5 або 10 відсот­ків від їхньої митної вартості, окрім обмеженого переліку життєво необхідних товарів.

Чим насправді вирізнилися закони, то це небаченим для України форматом набуття чинності — з моменту опублікування рішення Кабінету Міністрів України щодо завершення консультацій з міжнародними фінансовими організаціями. Понад місяць минув з дати офіційного опублікування самих законів, а от рішення КМУ, про яке йдеться, досі немає. Попри згадку додаткового імпортного збору в деяких листах (лист ДФС України від 20 січня 2015 року № 116/99-99-25-01-18, лист Мінфіну від 21 січня 2015 року № 31-11310-12-10/1723) наразі імпортний збір ще не справляється.

Імпортери опинилися перед дилемою: чи то терміново спрямувати в Україну товаропотік та забити склади «під зав’язку», доки не пізно, чи то перечекати — може, все ще обійдеться. Вочевидь, їм доведеться ризикувати — про вирішення питання вони, ймовірно, дізнаються постфактум з публікацій в «Урядовому кур’єрі».

Чи треба говорити, як все це поз­начається на інвестиційній при­ваб­ливості країни?

Після того, як ледь не всі політики, експерти та громадські діячі вже пророкували Україні вкрай важкий 2015 рік, немає сенсу повторювати цей банальний прогноз.

Краще вже бути оригінальним та знайти в усьому цьому бодай невеликий клаптик позитиву. У країні, де відбуваються фундаментальні суспільні зрушення, яку лихоманить від економічної кризи, яка бореться із зовнішнім ворогом та водночас намагається подолати споконвічних ворогів внутрішніх, юристи навряд чи залишаться без роботи.

ТА ІНШІ НОВЕЛИ

Марія ЗАГРЯДСЬКА, юрист МЮФ Integrites

 

Значні зміни торкнулися податку на прибуток. Наприклад, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначатиметься коригуванням фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на податкові різниці, визначені Податковим кодексом України.

Виключеною із нової редакції є норма щодо participation exemption із пункту 140.5.7 ПК України щодо фінансового результату податкового (звітного) періоду при різниці, яка виникає при здійсненні виплат дивідендів.

Суперечливі враження від відведення для сільськогосподарських товаровиробників новоствореної окремої четвертої групи платників єдиного податку та введення нової прогресивної шкали податку.

Необхідно також внести уточнення та зміни до підпункту 39.2.1.7 ПК України щодо контрольованих господарських операцій. Рухаючись назустріч бізнесу, потрібно збільшити вартісний критерій для визнання операцій контрольованими до рівня 50 млн грн, при цьому для контролю над істотними операціями можна залишити критерій щодо 3 % доходу.

Леся КАСПРУК, партнер АО IMG Partners

 

Закон № 71 про податкову реформу має чітко виражену цільову спрямованість. Так, внесені наприкінці 2014 року точкові податкові зміни несуть «болючі» наслідки для багатьох груп суб’єктів господарювання: суб’єктів малого підприємництва — об’єднання груп платників єдиного податку та обов’язкове застосування РРО; агровиробників — ускладнення можливості отримання статусу платника єдиного податку четвертої групи (колишнього ФСП) та скасування відшкодування експортного ПДВ; транснаціональні корпорації — зміна правил контролю за трансфертним ціноутворенням. Універсальні зміни, які відобразяться на всіх без винятку суб’єктах господарювання — ПДВ-рахунки та нові правила розрахунку податку на прибуток підприємств.

Єдина мета нових змін — збільшення податкового навантаження, що не є позитивним для бізнесу в нинішніх складних економічних умовах. Разом із цим недавнім податковим нововведенням характерна низька якість законодавчої техніки, яка залишила неясними багато аспектів оподаткування. Наприклад, по податку на нерухомість — це критерії «промислових будівель/будівель промисловості», які не є об’єктом оподаткування; який податковий період місцеві ради можуть визначити першим для сплати податку на нежитлову нерухомість тощо. Податкові органи, звичайно, видають роз’яснення, в яких тлумачать ці моменти на свою користь. І все ж це є неправильним з огляду хоча б на презумпцію правомірності рішень платника податку. До того ж уже тепер зареєстровано безліч законопроектів, які змінюють норми, внесені податковою реформою. Усе це створює додаткові ризики при податковому плануванні. На момент прийняття наприкінці 2010 року Податковий кодекс України являв собою не найкращий приклад законотворчої діяльності. У результаті довготривалого «коригувального» процесу (коли зміни до ПК України вносилися по декілька разів на місяць) наприкінці 2014 року ПК України був уже більш-менш позбавлений багатьох неточностей та протиріч, які стосувалися широкого загалу суб’єктів господарювання. Однак Закон № 1621 про систему електронного адміністрування ПДВ та Закон № 71 про податкову реформу відкинули стан правового регулювання податкових відносин далеко назад…

 

Олена ПРОЦЕНКО, старший юрист ПГ «Побережнюк і Партнери»

 

У ході проведення податкової реформи з 1 січня 2015 року вводиться мораторій на проведення ряду перевірок у 2015-му і 2016 роках. Так, контролюючі органи перевірятимуть підприємства, установи, організації та фізичних осіб — підприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік винятково з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою підприємства про перевірку, за рішенням суду, відповідно до вимог КПК України.

Також з 1 січня 2015 року законодавець заборонив контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки, передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78 статті 78 ПК України, якщо питання, що є предметом цієї перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Хочеться вірити, що ця норма залишиться не тільки «на папері», а сприятиме зменшенню кількості дублюючих перевірок.

Варто звернути увагу і на зміни в частині проведення перевірок контролюючими органами, внесені Законом України від 29 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Ними передбачається, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції) здійснюються протягом січня-червня 2015 року винятково з дозволу КМУ або за заявкою підприємства про його перевірку.

 

 

-->