Законодавство: Про реформу

Оксана КОБЗАР,
партнер ЮФ FELIX

Я бачу їх щодня. Це унікальні люди. Вони працьовиті, вольові, винахідливі, талановиті. На старті вони мали лише грандіозні адаптивні здібності і певний авантюризм. Вмотивовані на успіх, вони здатні вижити у ворожому до конкуренції середовищі. Вони самі створюють власну дійсність і можливості для інших, звикли нести відповідальність не лише за себе. Наші клієнти, підприємці.

Вони прагнули змін, готові були інвестувати в них свій час, гроші, інтелект. Але вони не готові й далі годувати державу-паразита… Поріг їхньої терпимості суттєво знизився, розчарування і роздратування зросло. Для багатьох єдиною альтернативою стає еміграція.

Упевнена, що розуміють це і автори «податкової реформи», але чи цікавить їх майбутнє країни, чи пов’язують вони власне майбутнє і майбутнє своїх дітей з цією країною.

Давно минули часи, коли люди боялися влади і стимулювати економіку можна було дрібними поступками, наприклад мораторієм на перевірки. До того ж жодний звичайний сценарій тепер не є ефективним, бо умови — надзвичайні. Ззовні — іноземна агресія. Зсередини — стрімка девальвація. У таких умовах спрацюють лише ті зміни, які насправді заохочують підприємництво, приваблюють капітал, стимулюють інвестиційну діяльність. А не фокуси зі «скороченням кількості податків». Коли держава повністю втратила довіру народу, зміни мають бути досить радикальними, щоб її повернути.

Яку реформу ми отримали… Для «порятунку» банківської системи — податок на відсотки за депозитами. Для «стимулювання» внутрішніх інвестицій — підвищення і розширення бази оподаткування пасивних доходів. Для «боротьби» з «обналом» — запровадження податку на дивіденди для спрощенців. Для «заохочення» інвестицій — імпортний збір, у тому числі на майно, що імпортується як іноземні інвестиції. Щоб «допомогти» бізнесу з оборотними коштами в умовах відсутності доступних джерел фінансування і облікової ставки в 19 %, держава вилучає гроші у вигляді авансових внесків з податку на прибуток і електронного адміністрування ПДВ.

Тим часом вітчизняний виробник, занесений в червону книгу вид (справжній, а не залежний від голки державних дотацій), через шалену девальвацію втрачає імпортну сировину, можливість придбання обладнання. Що робить держава в цій ситуації? Озвучує додатковий імпортний збір і дає команду «фас» митниці. Той самий «рідкісний вид» втрачає ринки збуту, згортаючи бізнес на окупованій території з величезними збитками, але продовжує працювати в середовищі з колосальними ризиками. Що робить держава? Вводить податки на майно, бо прибутків немає… І робить це найбільш примітивним, цинічним і несправедливим способом — незалежно від вартості майна. При цьому, з одного боку, виробнича нерухомість нібито не оподатковується. З іншого — підприємцям не дали часу на зміну структури володіння активами, і орендована у фізичних осіб виробнича нерухомість стала об’єктом оподаткування. Лічені дні залишилися до дати подання розрахунку, а й досі не зрозуміло, наприклад, що вважатиметься майном промислових підприємств та чи будуть оподатковані десятки тисяч метрів складських і логістичних комплексів.

Я не схильна думати, що автори таких новацій мислять настільки примітивно, щоб не розуміти, що посилення податкового тиску спричинить втечу у тінь. Після посилення тягаря практично неможливо буде знову «виманити» капітал з криївки, особливо за такої шаленої недовіри до влади.

Потужний волонтерський рух продемонстрував, що українці щедрі, і річ не в тому, що вони не хочуть платити податки, а в тому, що не бажають платити їх у кишені казнокрадів. Люди починають розуміти, що під будь-які військові збори, транспортні податки та інші рекетирські побори мають бути економічні розрахунки, прозорі звіти та аналіз ефективності. Платники моментально прораховують, який ефект дасть зниження ЄСВ при дотриманні умов, які висуваються до претендентів і одночасному підвищенні мінімального внеску, запровадженні військового збору, підвищенні ставок ПДФО на високі зарплати.

Колеги, ми не можемо дозволити собі байдуже ставлення, адже багато хто з нас — теж підприємці. Податкове навантаження на адвоката, який практикує індивідуально, є безпрецедентним. Тож не байдужість, а методичний професійний вплив на владу. Паралельно з юристами, які пішли у владу, впливати мають і ті, хто залишився у професії. Коли людина отримує владні повноваження, через потужний тиск нового середовища її мотиви серйозно змінюються. Така особа стає членом іншої соціальної групи і учасником іншої гри. Для нас важливо через професійні об’єднання, публікації, адресні письмові звернення продовжувати активну взаємодію з колегами у владі, транслюючи їм свою оцінку, ідеї. Так само, як наші клієнти, ми маємо знизити свій поріг терпимості до брехні, лицемірства, безвідповідальності. У тому числі, серед колег. Тих, хто хвалитиме владу, у державі вистачить. Патріотизм полягає не в любові до влади, а в любові до країни.