Дослідження: Тендерні стереотипи

Ольга ОСИПЧУК,
юрист, АО IMG Partners

Електронні державні закупівлі: світовий досвід та необхідність запровадження в Україні

Одна з найбільших причин корупції у сфері державних закупівель — непрозорі процедури. Непрозорість у поєднанні з людським фактором призводить до того, що тендери як вигравали, так і виграють «потрібні» люди, адже саме такі процедури і надають можливість домовитися. Саме така система і призводить до того, що ми витрачаємо в рази більше коштів при здійсненні державних закупівель, аніж могли б. І саме для того, аби «зламати» існуючу систему, необхідним є впровадження в Україні електронних торгів.

У попередній редакції Закону України «Про здійснення державних закупівель», що діяла до квітня 2014 року, вже було передбачено процедуру їхнього здійснення у виг­ляді електронного реверсивного аукціону. Проте матеріальної бази для реального застосування елект­ронного аукціону так і не було створено, а система, відповідно, так і не запрацювала. У результаті цього положення про такий аукціон не увій­шли до чинного Закону. Це призвело до того, що здійснення процедур закупівель із використанням елект­ронних засобів залишається все ще планами на майбутнє, а відповідна нормативно-правова база лише напрацьовується.

Так, чинний Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 10 квітня 2014 року лише в загальному передбачає, що замовник має право здійснювати процедури закупівлі із використанням електрон­них засобів, проте не надає жодної конкретизації, яким чином, власне, має забезпечуватися проведення електронних тендерів. З огляду на це можемо дійти висновку, що зазначена сфера потребує реформування і змін.

 

Змінити законодавство

 

Які ж, власне, є переваги переходу на електронні державні закупівлі?

По-перше, це забезпечує ліпшу відкритість і доступність до участі в тендері.

По-друге, за рахунок полегшення доступу до участі в тендері розширюється географія учасників, що, в результаті, збільшує конкуренцію і, відповідно, зменшує ціну та витрати підприємств у державному секторі (замовників).

По-третє, це, безумовно, зменшує рівень корупції і можливість застосування корупційних схем.

З огляду на ті позитиви, що може принести запровадження електрон­них торгів, це питання набуває все більшої актуальності і все більша увага приділяється необхідності внесення відповідних змін до існуючого законодавства. Прикладом цього є те, що наприкінці грудня 2014 року на розгляд Верховної Ради України було внесено проект Закону про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» (щодо удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель), що передбачає процедуру електронного реверсивного аукціону.

На жаль, цей проект, як і більшість в Україні, готувався дуже швидко і має чимало спірних моментів, у результаті чого 15 січня 2015 року його розгляд було відкладено. Проте все ж вважаємо за доцільне проаналізувати основні положення зазначеного проекту закону, що стосуються електронного реверсивного аукціону, адже вони відображають позицію уряду. Так, проект передбачає можливість проведення електронного реверсивного аукціону під час проведення процедури відкритих торгів, попередньої кваліфікації та запиту цінових пропозицій на закупівлю товарів, для яких існує постійно діючий ринок і які не виробляються за окремо розробленою специфікацією з метою визначення найменшої ціни за умови, що єдиним критерієм оцінки є ціна.

На жаль, зазначений проект знову (як і до 2014 року) детально не врегульовує процедуру проведення електронних торгів. Так, наприклад, у ньому зазначено, що порядок авторизації електронних майданчиків (на яких, власне, і мають відбуватися торги) визначається Кабінетом Міністрів України. Проте яким чином це має відбуватися, невідомо, адже такий порядок ніде не оприлюднений і, більше того, поки навіть не обговорюється.

Крім того, є ще одна проблема проведення електронного реверсивного аукціону. Суть такого аукціону полягає в зниженні ціни пропозицій, а стартовою ціною визнається найнижча ціна. Зважаючи на те, що проект не встановлює вимоги щодо участі в аукціоні, допускаються лише ті учасники, які відповідають усім вимогам документації, що може призвести до зловживань з боку недобросовісних учасників, які будуть «спеціально» знижувати ціну. Тож за умови проведення електронного реверсивного аукціону більш раціональним було б передбачити допущення до зниження ціни лише тих учасників, які відповідають усім вимогам. Тому сподіватимемося, що положення цього проекту закону будуть переглянуті і поліпшені з метою ефективнішого впровадження електронних тендерів.

 

Електронний досвід

 

Світовий досвід демонструє декілька моделей впровадження елект­ронних державних закупівель, а саме: застосування моно-платформи (тобто, одна платформа, на якій проводяться всі державні закупівлі) або застосування мульти-платформ (наявність багатьох майданчиків). Для прикладу: перша платформа використовується в Грузії, друга передбачена законодавством ЄС.

Проаналізувавши досвід Грузії у сфері впровадження електронних державних закупівель, можемо дійти висновку, що їхня методика є дуже ефективною. Особливістю грузинського досвіду є те, що до 2010 року наявна в Грузії система була однією з найбільш корумпованих і непрозорих. Саме це зумовило необхідність значного реформування, і вже за рік було впроваджено абсолютно нову систему здійснення електрон­них державних закупівель. Станом на сьогодні вся інформація про державні закупівлі розміщується на єдиному сайті tendermonitor.ge, що дає змогу здійснювати пошук і, головне, моніторинг процесу державних закупівель та аналіз контрактів, що укладаються замовниками. Таким чином, на сучасному етапі грузини мають змогу знайти абсолютно всю інформацію про тендерну документацію, пропозиції, подані іншими учасниками, а також усі укладені контракти. Саме це дає змогу контролювати кожен етап державних закупівель. Крім того, важливим є також те, що система передбачає можливість подати електронну скаргу у випадку порушення норм законодавства, Такі скарги також публікуються на веб-порталі для подальшого ознайомлення. Це все перетворило систему державних закупівель у Грузії з однієї з найбільш корумпованих на одну з найбільш прозорих і чесних.

Що ж стосується досвіду Європейського Союзу, то станом на сьогодні в ЄС лише розробляється та поступово впроваджується система електронних державних закупівель, хоча сама необхідність переходу на електронні торги була визначена ще в квітні 2012 року. Прийняття відповідної резолюції Європейською комісією було зумовлене, в першу чергу, можливістю значно зменшити вит­рати, адже практика впровадження електронних державних закупівель окремими замовниками ЄС свідчила про те, що така система дає змогу заощадити від 5 до 20 %. ­Відповідно до дослідження Європейської комісії за умови заощадження навіть 5 % це може в результаті зекономити 100 мільярдів євро на рік. Якщо зіставити це з українськими цифрами та реаліями, то 5 % передбачатиме економію в розмірі близько 7,75 мільярда гривень. А це доволі значна сума.

Хоча в ЄС повноцінне впровадження електронних державних закупівель усе ще очікується, вже зараз існує веб-портал, на якому розміщується інформація про всі наявні тендери, що значно спрощує процедуру пошуку. Досвід же окремих держав ЄС також чітко продемонстрував переваги впровадження електрон­них торгів. Так, наприклад, запровадження електронних держзакупівель у лікарнях Португалії призвело до зниження витрат на 18 %. Скорочення витрат, у першу чергу, були зумовлені зниженням цін за рахунок підвищення конкуренції. Вивчення досвіду замовників Нідерландів показало, що перехід на електронні державні закупівлі дає змогу зекономити близько 8 500 євро на кожному тендері. Практика запровадження електронних державних закупівель у Норвегії продемонструвала три основних переваги, а саме: збільшення кількості заявників, зниження цінових пропозицій і зменшення часу, витраченого на проведення кожного тендера.

 

По-українськи

 

Як було зазначено вище, на жаль, в Україні поки що так і не розроблено детального механізму функціонування електронних закупівель. На цьому етапі лише впроваджується пілотний проект, що передбачає проведення допорогових торгів в електронній формі, проте вже навіть це є дуже позитивним. Більше того, група розробників уже провела перше пілотне тестування, проте держава все ще не створила законодавчого механізму для передачі системи допорогових торгів органам влади.

Незважаючи на всі політичні труднощі при реформуванні системи, варто розуміти, що впровадження електронних торгів може справді побороти корупцію і забезпечити повноцінну прозорість на всіх етапах проведення тендера — від його оголошення до підписання договору. І лише тоді, коли ми послуговуватимемося принципом «всі все бачать» і коли кожна зацікавлена особа матиме можливість перевірити будь-який етап проведення закупівлі, вивчити всю документацію і організатора, і переможця тендера ця система стане справді ефективною і некорумпованою. Тому основа основ — прозорість.

Разом із тим зрозуміло, що впровадження повноцінних електрон­них державних закупівель не є безкоштовним і вимагає фінансових ресурсів. Проте витрачені кошти одного разу дають змогу суттєво зекономити їх у майбутньому. Більше того, Україні не потрібно «створювати новий велосипед». У світі вже є напрацьована практика здійснення електронних закупівель. Варто лише обрати той варіант, що максимально підходить нам.