Дорожні нотатки: Туристична Мекка Індії

Гоа вважається раєм для дауншифтерів, проте найвідоміший індійський курорт може запропонувати значно більше, ніж пляжі й тепле море

Безперечно, Індія — країна непроста і не кожен турист її вподобає, але назвати її нецікавою навряд чи хтось наважиться. Найпопулярнішим місцем в Індії серед українців є штат Гоа, найменший за площею з-поміж 28 штатів. У Гоа, на відміну від Туреччини чи Єгипту, слабко розвинута система all inclusive, він не такий охайний та «прилизаний» для туристів, як Таїланд чи В’єтнам. Гоа або шокує, або закохує у себе, він точно не залишає нікого байдужим. Буде цікавим як любителям вечірок (саме тут зародився музичний напрям Гоа-транс), так і тим, хто шукає спокійний пляжний відпочинок. Знайдеться заняття до душі практикуючим йогу — окрім чималої кількості відповідних шкіл, під час осінньо-зимових сезонів тут влаш­товують виїзні заняття та майстер-класи авторитетні вчителі йоги та інших оздоровчих систем. Бажаючі зануритися у світ індуїзму мають змогу відвідати святині цієї, ­можливо, ­найдавнішої на Землі релігії, що розташовані неподалік.

 

Пляжі

 

Значна частина туристів прямує до Гоа заради моря. І хоча воно не прозоре, а підводний світ бідніший за Червоне море, проте море у Гоа тепле протягом усього року — його температура коливається між 26 та 30 градусами. Морська акваторія цілком безпечна: не було зафіксовано жодного нападу акул на людину, медузи зустрічаються вкрай рідко, а морські змії навряд чи є небезпечними: якщо прийти на пляж рано-вранці, то можна побачити, як місцеві рибалки дістають їх разом із рибою зі своїх тенет голіруч. Окрім рибалок та відпочиваючих на пляжах, часто можна зустріти собак та корів, навіть якщо пляж розташовано перед п’ятизірковим готелем: згідно з індійським законодавством, пляжі не можуть перебувати у приватній власності, а доступ для них має бути відкритим для всіх бажаючих.

Пляжі Гоа умовно можна розділити на два райони: південь і північ, і вони між собою різняться. Відпочинок на південному Гоа є значно спокійнішим, аніж у північній частині штату, зірковість готелів вища, пляжі ширші, чистіші та переважно малолюдні. Звичайною є картина, коли готель знаходиться біля моря, з інших сторін він оточений полями та кокосовими плантаціями, а найближчі магазини та ресторани — далеко. З-поміж пляжів південного Гоа варто виділити Колу, Палолем та Бенаулім.

Північ Гоа має помітно більшу щільність туристів, аніж південь. Ціни тут демократичніші, ресторанів та різних розважальних закладів більше, аніж у південному Гоа. Переважна більшість нічних клубів Гоа розташована саме тут, тут же — на пляжах Кандолім та Вагатор — проводяться і різноманітні культурні заходи під відкритим небом. Ця традиція була започаткована хіпі у 1960-х роках. Це, зокрема, галасливі вечірки з електронною музикою, на які з’їжджається молодь з усієї Індії та де виступають всесвітньовідомі діджеї та російськомовні рок-зірки, а також відбуваються фестивалі джазу, музики new-age. На пляжі Кандолім розташовано португальський форт Агуада, що жодного разу не капітулював перед тими, хто його намагався атакувати. Форт чудово зберігся до наших днів, а маяк 1620 року побудови, що знаходиться на ньому, вважається одним із найкрасивіших старовинних маяків у світі.

Проте з усіх пляжів північного Гоа найбільше виділяється Арамболь. Він є віддаленим і на ньому обмаль готелів, проте багато гостьових будинків, які здають місцеві мешканці. Арамболь славиться високою концентрацією хіпі та різноманітних фріків і має заслужену репутацію найнеформальнішого пляжу Гоа із щовечірніми фаєр-шоу та колективною грою на барабанах на заході сонця. Хоч пляж уже не можна назвати малолюдним, проте на ньому можна знайти відлюдні місця, а також сходити до ­знаменитого баньяну, під яким за легендою сиділи музиканти Beatles.

 

Португальське минуле

 

Особливістю Гоа є його португальське колоніальне минуле — впродовж 451 року він належав Португалії. На час приходу португальців, у 1510 році, Гоа, що славився своїми багатствами, вже тоді був ласим шматочком для завойовників з Європи. Ця територія перебувала у складі мусульманського Біджапурського султанату і через неї активно велася торгівля. Португальці у XV—XVI сторіччях мали один із найпотужніших морських флотів, тому отримали можливість потіснити арабів в Індійському океані. Захоплю­ючи Гоа, португальці спершу діяли як союзники місцевого індуїстського населення. Форт Панджим (нині — Панаджі, столиця Гоа), незважаючи на потужну охорону, було взято без бою навесні 1510 року. Коли тодішній правитель Аділь-Шах повернувся з набагато чисельнішим, ніж у португальців, військом, то він… запропонував обміняти місто на будь-яке інше. Португальці відмовилися, проте і не змогли вийти у море у зв’язку із початком сезону дощів, таким чином опинившись у пастці, не маючи джерел поповнення їжі. Цікава деталь: Аділь-Шах запропонував надати харчі згідно із тогочасним звичаєм, коли ворогуюча сторона допомагала супротивнику їжею, а перемагала лише зброєю. Проте командувач португальців Альфонсо Альбукерке відмовився від такої допомоги. Врешті, їм вдалося вирватись з оточення, а із другої спроби, 25 листопада того ж 1510 року, вони, нарешті, заволоділи Гоа остаточно.

Португальці планували використати Гоа як плацдарм для подальшого просування вглиб Індії, однак прибуття з часом більш потужних морських флотів Великобританії та Голландії завадили здійсненню цих планів. Проте до приходу європейських конкурентів португальці спромоглися освоїти й інші території Індії, а також заснувати неподалік Гоа найбільше індійське місто Мумбай (до 1995 року Бомбей — з ­португальської «гарна затока») та на південному сході місто Ченнай (четверте за величиною місто в Індії).

З часом португальці почали втрачати свій вплив в Індії, проте Гоа залишався португальською колонією: вони були першими європейцями-колонізаторами Індії і стали останніми, хто з неї пішов. Як відомо, Індія отримала незалежність від Британії у 1947 році, проте Гоа залишався португальським ще 14 років. Індійський уряд неодноразово звертався до Лісабона з приводу добровільної передачі португальських володінь Індії, обґрунтовуючи тим, що колоніальна система в світі розпадається, а корінним населенням Гоа є індійці, які бажають жити саме в Індії. Португальці відмовляли, кажучи, що на той час, коли вони завоювали Гоа, Індії як цілісної держави у сучасному розумінні не було, тому недоречно говорити про спадкоємність. Усе закінчилося тим, що 17 грудня 1961 року Індія ввела війська в Гоа, воєнні дії тривали дві з половиною доби і закінчилися капітуляцією португальців.

 

Лісабон Сходу

 

Португальське панування не залишилося безслідним: численні католицькі храми і сьогодні залишаються візитівкою Гоа. Крім того, третину населення штату складають католики. Єдиний об’єкт всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО на території штату — католицькі храми Старого Гоа. Це колись величне місто засноване ще Біджапурським султанатом у XV сторіччі і було відоме як Гоапурі. Після приходу до Гоа португальців воно стало центром поширення нової релігії у Південно-Східній Азії, а населення досягало 200 тисяч. З огляду на архітектуру з переважаючими елементами португальського стилю мануеліно його іменували не інакше як «Лісабон Сходу».

Сакральним місцем для католиків Індії (які становлять близько 2 % населення країни) є Базиліка Доброго Ісуса — тут зберігаються мощі святого Франциска Ксаверія, якого іменують апостолом Сходу за його величезний внесок у поширення християнства в Азії. Він провів у Гоа близько восьми із 46 років свого життя у першій половині XVІ сторіччя. Хоча Франциск Ксаверій, будучи співзасновником ордену Ієзуїтів, став ініціатором запровадження інквізиції у Гоа, від рук якої постраждало чимало гоанців, старі індуїстські храми та мечеті було знищено, проте місцеві католики переповідають чимало легенд про чудеса зцілення, які являв святий. Чимало шкіл та лікарень у Гоа названо ім’ям Франциска Ксаверія, а на кожну річницю його смерті у Базиліці влаштовуються літургії, на які приїздить багато люду з різних частин Індії.

Поруч із Базилікою розташовано собори святої Катерини та Франциска Ассізького. Собор святої Катерини відомий тим, що є найбільшою за площею християнською церквою в Азії, а на його зведення, що здійснювалося у кілька етапів, пішло 90 років. Храм присвячено святій з Єгипту з тієї причини, що саме в її день португальці заволоділи Гоа. Неподалік знаходиться собор святого Каетана, збудований італійцями, який є зменшеною копією собору святого Петра у Ватикані.

Старий Гоа був столицею португальської Індії до 1847 року, поки її не було перенесено до Панаджі, ближче до моря, причиною якого були епідемії, що спалахували у місті. Після епідемії чуми стіни в храмах Старого Гоа, що покривали фрески, було побілено. У наш час фрески частково відновили, але оскільки у багатьох випадках очистити побілку без шкоди для фресок неможливо, ЮНЕСКО попросило індійську сторону тимчасово припинити роботи з очистки стін, поки не будуть вигадані більш ефективні способи реставрації фресок.

Екскурсії в Гоа

У штаті Гоа, площа якого всього лише 3 700 км2, є чимало цікавих місць, які варто відвідати. Із природних місць можна відзначити 73-метровий водоспад Дудхсагар, розташований у джунглях на самому сході штату, кілька заповідників та річку Зуарі, у мангрових заростях якої водяться крокодили. Привертають увагу і нічні ринки, що влаштовуються по суботах на півночі Гоа в Базі та Арпорі. Вони цікаві не стільки тим, що на них можна купити, скільки концертами та шоу, які там проводяться. Нічні ринки — одне з небагатьох місць у Гоа, де можна побачити виступи етнічних індійських колективів.

Користуються популярністю подорожі до сусіднього штату Карнатака — на південь від Гоа розташовані святі індуїстські місця Гокарна та Мурдешвар. Для тих, хто цікавиться індійською старовиною та індуїзмом, цікавою буде подорож до Хампі (пам’ятка ЮНЕСКО) — столиці могутньої середньовічної імперії, одне із місць, де відбувалися події, описані в індійському епосі Рамаяна. Крім того, у сусідньому штаті Махараштра, з яким Гоа межує на півночі, можна відвідати один із найбільших мегаполісів світу — місто Мумбай.