Проблема: Адресна шкода

Андрій БАГРІЙ,
юрист ЮФ «Халас і Партнери»

Приховані загрози спонукують власників доменних імен шукати нові шляхи захисту з боку недобросовісних конкурентів

У сучасному світі дедалі більшим попитом користуються інтернет-магазини, що абсолютно зрозуміло, оскільки нам усім хочеться витрачати якомога менше часу на придбання тих чи інших товарів. Також варто зауважити, що це вигідний бізнес, оскільки за такого процесу можна уникнути витрат на оренду приміщення, заробітну плату працівникам, рекламу тощо.

Перед початком такої діяльності варто взяти до уваги те, що з розвитком цієї індустрії майстерність «недобросовісних конкурентів» також вдосконалюється. Розгляньмо простий приклад. Ви є власником торгової марки Switanok. Відкриваєте інтернет-магазин під інтернет-адресою switanok.ua з метою розповсюдження певної продукції. Через деякий час в Інтернеті ви можете натрапити на інтернет-магазин switanok-ua.com (або інший, назва якого суттєво не відрізнятиметься), який завдяки транскордонним можливостям всесвітньої мережі буде зареєстрований у віддаленій країні (наприклад, США). Це неправомірна реєстрація та утримання найменувань доменів, тотожних або схожих настільки, що їх можна сплутати із зареєстрованими торговельними марками, з метою їхнього комерційного використання або продажу власникам торговельних марок. Такі конкуренти, як правило, не зазначають жодних реквізитів, які могли б вказати на причетність конкретних осіб до такої діяльності, тому дуже важко виявити та притягнути зловмисників до відповідальності.

Доменні імена (domain name) — імена, що використовуються для адресації комп’ютерів та ресурсів в Інтернеті, які на сьогодні є діловими чи особистими ідентифікаторами. Хоча доменні імена як такі не є формою інтелектуальної власності, вони виконують функцію ідентифікації, подібну тій, яку виконують знаки для товарів і послуг, надаючи необхідні орієнтири користувачам глобальної мережі та спрощуючи процедуру пошуку сайтів в Інтернеті.

За правом першості

Таке правопорушення отримало назву кіберсквотингу (cybersquatting). Зважаючи на те, що процедура реєстрації доменних імен є відносно недорогою, кіберсквотери реєструють десятки таких імен для реєстрації торговельних марок, фірмових найменувань, прізвищ відомих людей без їхньої згоди. Потім зареєстровані доменні імена пропонується викупити безпосередньо компаніям — власникам торговельної марки за чималу винагороду. Є ще один шлях розв’язання такої проб­леми. Це звернення до Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO) із запитом про закриття даного доменного імені. За межами України дедалі частіше створюються організації, які на платній основі допоможуть вам закрити домен «недобросовісних конкурентів». Середня вартість таких послуг становить 2 000—3 500 доларів США. Проте в Україні така практика ще не набула поширення.

На думку сучасних дослідників, основними перешкодами на шляху розвитку відносин інтелектуальної власності в епоху Інтернету є: конфлікт доменних імен і товарних знаків у глобальній інформаційній мережі, невирішеність питання щодо правомірності патентування способів ведення бізнесу, проблеми охорони творів у цифровій формі, проб­леми охорони баз даних, проблеми максимально широкого доведення до відома суспільства (через мережу Інтернет) інформації про патенти тощо.

На відміну від законодавства з товарних знаків, доменні імена мають режим вільної реєстрації за правилом першості. Відтак, сучасна система реєстрації доменних імен породжує певні суперечності у сфері охорони прав інтелектуальної власності, оскільки з двох компаній, які законно використовують однакові торговельні знаки щодо різних класів товарів та послуг, лише одна може зареєструвати доменне ім’я, що відповідає її торговельній марці, тоді як інша компанія змушена обирати інше доменне ім’я.

Спіймати кіберсквотера

З метою усунення конфліктів з питань інтелектуальної власності в мережі Інтернет ВОІВ ­прийняла рекомендації, які були схвалені Корпорацією Інтернет з присвоєння назв і адрес (ICANN). Відповідно до цих рекомендацій, була введена в дію Універсальна стратегія розгляду спорів щодо доменних імен (UDRP), покликана надавати допомогу власникам знаків для товарів і послуг, які постраждали від кіберсквотингової діяльності. Відповідно до UDRP, була встановлена уніфікована та обов’язкова система адміністративного врегулювання спорів, пов’язаних з кіберсквотингом на основі призначення ВОІВ «нейтральних» експертів з розгляду справ та винесення рішень щодо передачі або анулювання доменних імен.

Одним із чотирьох провайдерів послуг щодо врегулювання спорів у сфері доменних імен є центр ВОІВ з арбітражу та посередництва, на який припадає понад 60 % всіх позовів за процедурою UDRP. 2002 року ВОІВ створила базу даних щодо справ стосовно кіберсквотингу, розглянутих центром з арбітражу. Важливим напрямом розв’язання цієї проблеми стало також надання ВОІВ послуг щодо бази даних у режимі он-лайн для попередньої звірки на предмет відповідності чи невідповідності певної назви домену товарному знаку.

Кабінет Міністрів Україні виступив ініціатором законопроекту «Про внутрішню торгівлю», в якому має намір зобов’язати кожен інтернет-магазин (суб’єкт господарювання, що здійснює дистанційну торгівлю) мати офіційне офісне приміщення, в якому зберігаються документи, пов’язані з господарською діяльністю (в тому числі, з купівлі-продажу товарів), куди могли б звертатися і покупці, і контролюючі органи. Також вищезгаданий законопроект передбачає надання суб’єктами господарювання, що здійснюють дистанційну торгівлю, всім покупцям інформацію про своє найменування, місцезнаходження, відомості про державну реєстрацію, наявність патенту чи ліцензії, товари та умови договору купівлі-продажу шляхом її розміщення у каталогах, буклетах, проспектах, інформаційних мережах, зокрема Інтернеті.

Проте з усіх перелічених змін найбільшу увагу приковує обов’язкова наявність офісного приміщення для провадження торговельної діяльності у формі дистанційної торгівлі. Порушення даної норми загрожує стягненням штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тому з абсолютною впевненістю можна сказати, що норми, визначені в законопроекті «Про внутрішню торгівлю», позитивно позначаться на боротьбі з недобросовісною конкуренцією, а також дадуть змогу з легкістю виявити і притягнути зловмисників до відповідальності.

За іноземним досвідом

Вадим ТУГАЙ,
юрист ЮК «Сетра»

В Україні набула поширення практика так званого кіберсквотингу — зловмисного захоплення фізичними або юридичними особами доменного імені з метою його подальшого продажу власнику торгової марки, якій відповідає це доменне ім’я.

Світове співтовариство розробило ефективні способи захисту від таких посягань. Зокрема, під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності з 1999 року діє Центр посередництва та арбітражу (ЦПА), який розглядає спори, пов’язані із зловмисною реєстрацію доменних імен. Процедура доменного арбітражу прийнята всіма реєстраторами доменів світового рівня (.com, .net тощо), багатьох доменів національного рівня. ЦПА розробив власну практику в доменних спорах, зокрема, встановив заборону на зловмисне захоплення доменних імен, які відповідають іменам знаменитостей, навіть у разі, коли такі імена не зареєстровані як об’єкти права інтелектуальної власності.

В Україні судова практика у сфері захисту доменних імен перебуває на стадії формування, проте кількість таких справ стрімко збільшується із зростанням ролі мережі Інтернет у суспільному житті. Не вистачає узагальнення практики вищими судовими інстанціями, наприклад, доповнення відповідними положеннями Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності» від 10 червня 2004 року № 04-5/1107.

У справах про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності від їх неправомірного використання у доменних іменах судам доводиться використовувати не лише норми чинного законодавства, а й звичаї ділової практики (на підставі статті 7 Цивільного кодексу України). Такими звичаями є, наприклад, Правила домену .ua від 27 липня 2001 року, що давно вже почали використовуватись судами як джерело права (наприклад, у рішенні Господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2006 року в справі № 14/190пд).

Є у цій сфері і міжнародні звичаї на кшталт правил, розроблених інтернет-корпорацією з присвоєння імен та номерів (ICANN), серед яких Єдині правила розгляду спорів про доменні імена від 24 жовтня 1999 року (UDRP). На жаль, дія цих правил не поширюється наразі на домен .ua.

Щодо нестандартних засобів захисту, то до таких можна зарахувати реєстрацію доменного імені як «словесного товарного знаку», вирішення доменних спорів через Антимонопольний комітет України на підставі норм антимонопольного законодавства тощо.

Захист марки

Катерина ОЛІЙНИК,
юрист ППФ «Пахаренко і Партнери»

У ході розвитку Інтернету доменні імена стали одним із ключових елементів ідентифікації окремих юридичних та фізичних осіб у всесвітній мережі. Існування веб-сайту та його функціонування як передумови для доступу до інформації про компанію в інформаційному ресурсі трансформувалися в один із активів підприємства.

Найбільший інтерес для піратів та правопорушників становлять добре відомі торговельні марки. Одним із наслідків цього процесу є кіберсквотерство, практика реєстрації як доменного імені торговельної марки або найменування третіх осіб з метою подальшого «передання» відповідної реєстрації доменного імені за певну винагороду або з метою отримання неправомірних переваг у конкуренції внаслідок незаконного використання торговельної марки іншої особи. При цьому реєстрація доменних імен у доменах верхнього рівня є найбільш привабливою для порушників з точки зору легкості ідентифікації такого домену в мережі Інтернет.

Не є секретом, що приватні домени другого рівня є найбільш ласим шматочком у будь-якій зоні, а необхідність мати зареєстрований знак для реєстрації приватних доменів другого рівня в публічному домені .ua передбачена пунктом 3.2 «Правил зони .ua». На задоволення вказаної вимоги є практика реєстрації кіберсквотерами чужих торговельних марок.

Наразі в Україні спори, пов’язані із порушенням прав інтелектуальної власності на торговельну марку в доменних іменах, розглядаються судами України відповідно до їхньої юрисдикції. Судова практика свідчить про те, що подібні судові процеси є дуже затратними як з точки зору часу, так і коштів. Тож для уникнення судового розгляду спору в Україні власники прав на торговельні марки намагаються врегулювати питання позасудовим шляхом, пристосувавши з цією метою практику надіслання попереджувальних листів власникам, реєстраторам доменних імен.

Беручи до уваги складність та значний бюджет боротьби з кіберсквотерством судовим шляхом у всьому світі, корпорація ICANN на основі рекомендацій Всесвітньої організації інтелектуальної власності прийняла Єдину політику розгляду спорів стосовно доменних імен (The Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (UDRP) та Правила до Єдиної політики. UDRP встановлює правила розгляду доменних спорів стосовно доменних імен верхнього рівня. Однак зона .ua не приєднана до UDRP, що унеможливлює застосування цієї альтернативної процедури у спорах, пов’язаних із неправомірним використанням торговельних марок у доменних іменах в зоні .ua.

Усі на переговори

Едуард Трегубов,
юрист ЮФ «Салком»

На сьогодні жодна компанія, яка зай­мається підприємницькою діяльністю та зацікавлена в популяризації власного бренду на ринку, не може обійтися без власного веб-сайту. Однак разом із перевагами, які надає наявність веб-сайту, в суб’єктів господарювання виникає додатковий клопіт, пов’язаний із забезпеченням належного захисту його доменного імені.

Хоча у статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачається легальна дефініція доменного імені, однак саме доменне ім’я не вважається знаком для товарів та послуг, а отже, не є об’єктом права інтелектуальної власності. Законодавство України не передбачає механізмів укладення угод щодо купівлі-продажу доменних імен чи інших правочинів, особа не може набути право власності на доменне ім’я.

У випадку виникнення доменних спорів, особливості захисту порушених прав залежатимуть від виду публічного домену, в якому зареєстровано доменне ім’я. Так, для вирішення спорів щодо доменного імені .com або .org можливо застосовувати спеціальні процедури, передбачені Єдиною політикою розгляду спорів про доменні імена ВОІВ (UDRP), якщо ж йдеться про домен .ua, то застосовуються відповідні правила домену .ua.

Найбільш поширеним способом захисту прав на доменні імена є реєстрація знаку для товарів та послуг, який використовуватиметься у доменному імені, та отримання відповідного свідоцтва на нього. У такому випадку, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використання без згоди в доменних іменах зареєстрованих знаків вважатиметься порушенням прав власника свідоцтва.

Більш складним видається захист порушених прав у випадку використання третіми особами в доменному імені комерційного найменування суб’єкта господарювання. Судова практика та європейський досвід розгляду доменних спорів свідчить про те, що право на комерційне найменування за загальним правилом не призводить до виникнення прав щодо доменних імен.

На сьогодні суб’єкти господарювання все частіше намагаються вирішити подібні категорії спорів шляхом переговорів, що дає змогу заощадити часові, грошові та репутаційні втрати. У випадку, якщо доменний спір є наслідком недобросовісної конкуренції, можливим варіантом є звернення до органів Антимонопольного комітету України, якщо спір стосується міжнародних доменів — до арбітражу. Однак найпоширенішим інструментом вирішення спорів щодо доменних імен залишається звернення до суду.