Інтерв’ю: Тарас ПОШИВАНЮК:«Будь-які новаторства державні органи сприймають як вірус, який необхідно знищити»

Судова реформа в Україні — питання, обговорення якого не втрачає актуальності роками, адже, як   будь-яка інша реформа в Україні, через численні пропозиції, винахідливість законодавця та постійні коригування вона може тривати вічність. Так само динамічно розвивається і судова практика. Про очікування юристів-практиків від останніх законодавчих ініціатив, тенденції в судовій практиці, корупцію та інші актуальні проблеми «УЮ» розповів партнер ЮК FCLEX Тарас ПОШИВАНЮК

Пане Тарасе, 28 березня набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд». Як вважаєте, чи принесе він реальні і суттєві зміни до української судової системи? Як загалом оцінюєте Закон?

Ухвалення Верховною Радою України Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» має вкрай важливе значення для подальшого реформування судової системи. У цілому Закон має позитивно вплинути на реформування судової галузі, про що свідчать і позитивні відгуки Венеціанської комісії, ухвалені за результатами аналізу законопроекту. Законом вводиться чимало новел, особливо в частині відповідальності суддів за порушення присяги та гарантій учасника судового процесу щодо належного забезпечення його прав.

Також законодавчий орган наділив Верховний Суд України досить значним обсягом повноважень щодо перегляду рішень судів нижчих інстанцій з метою узагальнення практики та однакового застосування законодавства. Щоправда, ці норми продовжили «добру» традицію дворівневості касаційної інстанції, коли в державі є два види касаційних судів — вищі спеціалізовані та Верховний Суд України.

Вважаю, що цей Закон дасть позитивний результат і в частині захисту прав учасників судового процесу, адже ним передбачено низку спеціальних норм, які унеможливлюють зловживання зі сторони суду під час здійснення судочинства, як-то фіксацію судового процесу без дозволу суду, розширення підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності тощо. Проте ці норми, напевно, використовуватимуться для безпідставного тиску на суд шляхом подання скарг на дії суддів, що, в свою чергу, призведе до суттєвого перенавантаження органів, що здійснюють контроль над суддями. На цьому неодноразово наголошувала Венеціанська комісія у своїх рекомендаціях, ухвалених за результатами аналізу законопроекту.

 

А загалом спостерігаються позитивні тенденції в нелегкій справі боротьби із коруп­цією в судах?

Тенденції є і, на мою думку, вони, безу­мовно, є позитивними для українського суспільства. Відзначу, що політичні та соціальні процеси в державі щодо боротьби з корупцією дають результати. Особливо це відчутно в системі судової влади.

Досить значну роль у цих процесах відіграло ухвалення Верховною Радою України в 2014 році Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», яким передбачено створення Тимчасової спеціальної комісії з метою з’ясування фактів, що свідчать про порушення суддями присяги, наявність підстав для притягнення останніх до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

Саме завдяки цьому Закону сьогодні ми спостерігаємо сталу тенденцію до зменшення корупційної складової у роботі суддів, особливо тих, які здійснюють цивільне та кримінальне судочинство в судах загальної юрисдикції. Ця обставина обумовлена тим, що саме судді районних та міських судів найбільшим чином були використанні владою Януковича для придушення протестних настроїв, що панували в українському суспільстві наприкінці 2014-го — на початку 2015 року.

Пригадую, що при обговоренні проекту цього Закону в юридичних колах поширювалися песимістичні настрої щодо його реальної дієвості. Так, деякі юристи висловлювали думку, що ухвалення Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» та запуск люстраційних процесів призведе до отримання новою владою додаткових адміністративних важелів впливу на судову систему.

Однак негативні прогнози, як на мене, не справдилися, оскільки судді, навчені гірким досвідом революційних подій, нарешті зрозуміли, що влада в нашій державі — це щось тимчасове і швидкоплинне, і жертвувати іменем, кар’єрою та спокійним життям загалом задля виконання забаганок державних функціонерів — справа невдячна.

Крім того, позитивним фактором у реформуванні судової системи щодо незалежності суддів було ухвалення норми щодо виборності посади голови суду самими суддями. Завдяки цьому знято додатковий пресинг зі сторони керівництва суду на простих суддів з метою ухвалення замовних рішень. Навпаки, спостерігається тенденція, за якої голови судів усе частіше публічно виступають в ролі захисників своїх підлеглих.

Без сумніву, перелічені вище процеси є позитивними та в майбутньому дадуть свої результати для суспільства в цілому, принаймні я на це щиро сподіваюся.

 

Ви так оптимістично описали процеси в судовій владі. А як щодо негативних факторів?

Можливо, склалося враження, що я занадто ідеалізую ситуацію щодо стану справ в Україні, зокрема в судовій гілці влади… Тоді маю запевнити, що таке враження хибне. Я чудово розумію, що нашій державі ще дуже і дуже далеко до рівня, бодай, країн колишнього соціалістичного табору, як-то Польща, країни Прибалтики та інші, які відносно недавно були прийняті до Європейського співтовариства.

Досить часто під гаслами про подолання корупції ми бачимо зміни лише форми, а не змісту. Я це називаю «процес заради процесу». Як на мене, яскравим прикладом у даному випадку є створення та діяльність Державної реєстраційної служби України та Укрдержреєстру. Було собі Бюро технічної інвентаризації, діяльність якого була зрозуміла більшості наших співгромадян і яке, між іншим, мало статус госпрозрахункової організації. Проте під виглядом реформування створюється два органи виконавчої влади, які фактично дублюють функції один одного. При цьому всім працівникам цих органів присвоюється статус державних службовців, а самі державні установи, звичайно, позбавляються статусу госпрозрахункової організації.

Незрозуміла процедура роботи нових органів, недосконалий порядок реєстрації нерухомості, низький рівень зарплат державних реєстраторів одразу породжують корупційну складову в їхній діяльності. І згодом правоохоронні органи з гордістю звітують про «енну» кількість виявлених корупціонерів в органах, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно. Постає абсолютно закономірне та логічне запитання: «Яка мета цих дій? І кому це вигідно?».

Досить дивним, на мій погляд, є те, що новою владою, зокрема Міністерством юстиції України, не вжито заходів щодо ліквідації чи переформатування роботи органів реєстраційної служби. Час од часу ми чуємо тільки гучні заяви представників Мін’юсту про необхідність змін, проте самих змін годі сподіватися.

Звичайно, подолання корупції є тривалим і складним процесом трансформації держави та суспільства. При цьому потрібно пам’ятати, що державні органи за ­своєю природою — досить інертна і нездатна до трансформування система, яка будь-якими шляхами уникатиме змін усередині себе і новаторства будуть сприйматися як вірус, який необхідно знищити. Тому народна приказка «риба гниє з голови» не може бути виправданням інертності суспільства. Кожен громадянин має брати посильну участь в реформуванні держави. Тільки тоді буде результат. І я щиро вірю в те, що ми подолаємо цей складний період у житті держави.

 

Які проблеми ймовірно будуть розв’язані найближчим часом, а які — ні?

Якщо проаналізувати останні заяви основних функціонерів держави, можна очікувати, що найближчим часом мають бути вирішені питання щодо переформатування чи ліквідації державних органів, що входять до сфери управління Мін’юсту, як-то реєстраційна служба України, Укрдержреєстр, Державна виконавча служба.

Також найближчим часом зазнає змін і Міністерство внутрішніх справ України, проте остаточна концепція до цього часу не затверджена. Сподіваємося, що вказані реформи не буде зведено лише до зміни назви того чи іншого органу.

У той же час, як показала практика, абсолютно безперспективною є реалізація норм законодавства щодо амністії капіталу та застосування податкового компромісу, які торік були задекларовані новою владою.

За сучасних умов та ситуації в державі, коли у бізнесу немає довіри до влади, ці норми, на жаль, так і залишаться на папері.

 

Який внесок у реформування та зміни судової системи робить ваша компанія?

Юристи нашої компанії брали активну участь у розробці проекту Закону України «Про відновлення ­довіри до судової влади», який зробив поштовх для початку люст­раційних процесів в Україні.

Крім того, ми беремо активну участь в різноманітних форумах та круглих столах, що організовуються юридичною спільнотою з метою донесення до законодавця необхідних змін, яких потребує судочинство.

 

У світлі подій, що відбулися в Україні, які категорії спорів, з вашого досвіду, набули популярності останнім часом і які продовжують демонструвати стабільність? З чим це пов’язано?

Популярність, якщо можна так висловитися, тих чи інших видів судових спорів перебуває в прямій залежності від економічної та політичної ситуації в державі. На цей момент ми спостерігаємо глибоку рецесію в економічній сфері, з огляду на що збільшилася кількість спорів, пов’язаних з виконанням кредитних договорів між банківськими установами та позичальниками.

Також спостерігається підвищення попиту на послуги кваліфікованих адвокатів щодо представництва інтересів клієнтів у кримінальних провадженнях, особливо в секторі економічних злочинів. При цьому вказаний пласт юридичних послуг досить часто перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку зі спорами, що виникають з кредитних правовідносин.

Водночас зберігається стала тенденція щодо зменшення спорів з податковими органами та Пенсійним фондом. Здебільшого це зумовлено декриміналізацією частини правовідносин між платниками податків та контролюючими органами та зменшенням обсягів виробництва в реальних секторах економіки.