Практика: ПЕРЕВІРКА З БОЄМ

Законодавчу ініціативу щодо заборони на проведення повторних податкових перевірок можна було б, безумовно, назвати позитивною, якби перед платниками податків не постало нове непросте завдання — довести, що перевірка справді є повторною

У пакеті змін до Податкового кодексу України, прийнятих у рамках так званої податкової реформи 2015 року, було запроваджено серйозні обмеження щодо проведення повторних позапланових документальних перевірок.

Обмеження діють з 1 січня 2015 року і стосуються як виїзних, так і невиїзних позапланових документальних перевірок.

 

Трохи історії

 

На практиці часто траплялася ситуація, коли податковий орган після проведення документальної комплексної планової перевірки проводив документальну позапланову перевірку вже перевіреного періоду (повторну перевірку). Наприклад, такі повторні перевірки часто стосувалися питань взаємовідносин платника з тим чи іншим контрагентом.

Чи було законним проведення повторних перевірок? Здається, що швидше так, ніж ні. Адже ані Податковий кодекс України, ані будь-який інший нормативно-правовий акт не містив обмежень щодо проведення таких перевірок. Податкові органи мали право призначати ці перевірки на загальних підставах і абсолютно безвідносно до того, чи охоплювалися відповідні періоди попередніми податковими перевірками.

Звичайно, знайдуться ті, хто заперечуватиме правомірність проведення повторних перевірок у минулому. Свою позицію вони можуть обґрунтовувати пунктом 4 «легендарного» Указу Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» (від 23 липня 1998 року № 817/98), а також пунктом 78.1.12 Податкового кодексу України.

Однак заради справедливості варто сказати, що вказані положення указу та Податкового кодексу України регулюють порядок проведення лише окремих і дуже специфічних повторних перевірок. Маються на увазі повторні перевірки, які проводяться податковим органом вищого рівня у порядку контролю за правильністю висновків податкового органу нижчого рівня. Для призначення таких перевірок, зокрема, вимагається службове розслідування/кримінальне провадження щодо осіб, відповідальних за проведення попередньої перевірки. Зазначені положення взагалі не регулюють порядку призначення «класичних» пов­торних перевірок, тобто перевірок, які проводяться тим сам податковим органом, який уже провів попередню перевірку платника.

 

Після реформи

 

З 1 січня 2015 року ситуація змінилася докорінно. До Податкового кодексу України було внесено зміни, якими прямо передбачено заборону на проведення окремих документальних позапланових перевірок, які мають ознаки повторності.

Заборона визначена у розрізі підстав для проведення документальних позапланових перевірок, перелічених у статті 78 Податкового кодексу України. Під заборону потрапляють не всі документальні позапланові перевірки, а лише ті з них, які проводяться з таких підстав:

— ненадання платником протягом 10 робочих днів пояснення чи документального підтвердження на письмовий запит податкового органу, направлений у зв’язку з виявленням фактів, що свідчать про порушення платником податкового законодавства, або виявленням недостовірності даних, що містяться у поданих ним податкових деклараціях (підпункти 78.1.1, 78.1.4 Податкового кодексу України);

— подання платником податкової декларації з сумою бюджетного відшкодування/від’ємного значення ПДВ на суму понад 100 тис. грн (підпункт 78.1.8 Податкового кодексу України);

— рішення суду/прокурора/слідчого про призначення перевірки відповідно до кримінально-процесуального законодавства (підпункт 78.1.11 Податкового кодексу України).

На особливу увагу заслуговує питання визначення повторної ­перевірки. Насправді, таке поняття, як «повторна перевірка», у Податковому кодексі України не використовується. Кодекс оперує дещо іншою конструкцією: «…забороняється проводити документальні позапланові перевірки… у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків».

У багатьох випадках далеко непросто встановити, чи було питання, щодо якого вам призначили документальну позапланову перевірку, охоп­лене під час проведення попередніх перевірок вашого підприємства.

Для прикладу візьмемо найтиповішу ситуацію. Припустімо, що на підприємство, період з 1 січня 2013 року до 1 квітня 2014 року якого був охоплений документальною плановою перевіркою, прийшли з наказом про призначення нової перевірки. Згідно з наказом, призначено документальну позапланову перевірку щодо взаємовідносин з вашим контрагентом ТОВ «ХХХ», які мали місце у березні-серпні 2013 року. Чи було охоплено взаємовідносини з ТОВ «ХХХ» попередньою плановою перевіркою з урахуванням того, що в акті цієї перевірки немає жодної згадки про цього контрагента?

У цій ситуації на місці платника можна стверджувати, що з огляду на комплексний характер планової перевірки, нею було охоплено і питання взаємовідносин з ТОВ «ХХХ». Те, що про ТОВ «ХХХ» не згадується в акті планової перевірки, немає жодного значення. Відповідно, відсутні підстави для проведення нової перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ «ХХХ».

На противагу податковий орган може стверджувати, що планову перевірку не можна розглядати як таку, що охоплює питання взаємовідносин з ТОВ «ХХХ». При цьому податковий орган може посилатися на відсутність в акті планової перевірки аналізу взаємовідносин з ТОВ «ХХХ».

З огляду на неоднозначність змін, внесених до Податкового кодексу України, кожна зі сторін цього «протистояння» по-своєму права. Питання спірне. Можна припустити, що воно не раз поставатиме у «судових баталіях» між платниками і податківцями.

Навіть на момент написання статті, коли відповідним змінам до Податкового кодексу України щойно «виповнилося» три місяці, вже є перша судова практика з цього питання.

Наприклад, у справі за позовом ТОВ «Техно-Буд Сервіс» про скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42929379) Чернівецький окружний адміністративний суд уже встиг зайняти сторону платника. Суд визнав, що питання взаємовідносин позивача з рядом контрагентів, вказаних у наказі на проведення нової перевірки, охоплюються попередньо проведеною документальною плановою перевіркою, а тому немає підстав призначати нову перевірку.

 

Робота на перспективу

 

Податківці не гірше за платників податків розуміють неоднозначність змін до Податкового кодексу України стосовно заборони проведення повторних перевірок. Вони вживають активних заходів щодо мінімізації ризиків успішного оскарження наказів про проведення таких перевірок.

Яскравий доказ того — лист Державної фіскальної служби України (ДФСУ) від 28 січня 2015 року № 2463/7/99-99-22-02-04-17, в якому ДФСУ «з метою запобігання випадків обмеження можливості проведення в подальшому [повторних] позапланових перевірок» переконливо рекомендує територіальним органам чітко визначати у наказах, спрямованих на перевірку та актах/довідках перевірок коло питань, які охоплюються цими перевірками.

Загалом заборона на проведення повторних перевірок є дуже важливою зміною, покликаною послабити адміністративний тиск на платників податків з боку податкових органів. Але, як це часто буває, прогресивність зміни дещо «страждає» через нечіткість юридичних формулювань. Залишається сподіватися на судову практику, яка має розставити всі крапки над «і».