Оподаткування: Взяти в дохід

Валерія ТАРАСЕНКО,
партнер Pavlenko Legal Group, керівник практики податкового та фінансового права

Закон про контрольовані іноземні компанії має стати інструментом, який змусить платити податки в Україні

Чимало експертів вважають, що закон про розкриття інформації про бенефіціарів юридичних осіб фактично ніяк не бореться з використанням офшорних юрисдикцій українським бізнесом для оптимізації оподаткування та виведення капіталів з країни шляхом використання компаній-нерезидентів.

Чинне податкове законодавство обкладає власників компаній податком тільки при нарахуванні їм дивідендів або при продажі ними акцій (корпоративних прав) у компаніях. Це дозволяє українським власникам створювати холдингові та/або афілійовані компанії за кордоном в юрисдикціях з низьким оподаткуванням і переводити на ці компанії частину операційного доходу або виплату пасивних доходів з України у вигляді дивідендів, відсотків або роялті. Доходи, акумульовані холдинговою компанією за кордоном, підлягають оподаткуванню в Україні тільки в разі їх дистрибуції українському власникові у вигляді дивідендів. Однак на практиці дивіденди від іноземних компаній практично ніколи не виплачуються українським власникам, тож, відповідно, немає і податкових надходжень в український бюджет з таких доходів.

Крім торгових операцій і операцій з перерахування пасивних доходів на низькооподатковувані компанії за кордоном, бенефіціари українських компаній використовують офшорні юрисдикції для опосередкованого продажу акцій (корпоративних прав) у своїх компаніях третім особам за ринковою ціною, щоб звільнити дохід, отриманий від такого продажу, від оподаткування в Україні.

 

Вимоги до резидентів

 

Правила контрольованих іноземних компаній, які спочатку були розроблені і введені в США, ефективно застосовуються країнами західного світу з метою недопущення штучного переміщення ­оподатковуваних ­доходів в офшорні юрисдикції шляхом створення закордонних пов’язаних компаній, доходи яких звільняються від оподаткування.

Основна вимога правил щодо контрольованих іноземних компаній передбачає, що резиденти повин­ні включати в оподатковуваний дохід доходи або частину доходу, отриманого іноземною компанією, яка контролюється таким резидентом або його пов’язаними особами.

Зазвичай ця вимога застосовується до резидентів, іноземні компанії яких отримують пасивні доходи і доходи від здійснення інвестицій, операцій купівлі-продажу товарів, робіт, послуг з пов’язаними особами, які не здійснюють активної операційної (торгової) діяльності, а швидше, ведуть пасивні операції.

Кожна юрисдикція самостійно визначає, яка іноземна компанія є контрольованою, як вона визначається, який відсотковий поріг володіння компанією або ступінь здійснення контролю за діяльністю іноземної компанії, які доходи такої компанії підлягають оподаткуванню в юрисдикції бенефіціара і як визначати суму такого оподатковуваного доходу.

Наприклад, у ФРН акціонер повинен включити в свій оподатковуваний дохід як умовні дивіденди суму, пропорційну його частці у нерозподіленому доході контрольованою компанією, якщо одночасно виконуються такі умови:

1) резидент (фізична особа або компанія) контролює іноземну компанію;

2) така іноземна компанія сплачує податок на прибуток за ставкою нижче 25 % з пасивних доходів.

Для цих цілей «контроль» означає спільне володіння резидентами Німеччини, безпосередньо або через пов’язаних фізичних та/або юридичних осіб, частками (пакетом акцій) у розмірі не менше 50 % статутного фонду в іноземній компанії або наявність права, що забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління іноземної компанії.

Також залежно від юрисдикції правила про іноземні контрольовані компанії можуть поширюватися тільки щодо юридичних осіб, які контролюють або пов’язані з ­іноземною компанією та/або щодо ­оподатку­вання фізичних осіб — бенефіціарів власників іноземних компаній.

Як правило, винятком є отримання доходів від діяльності контрольованих компаній за кордоном, які:

— здійснюють активні операції (виробляють і реалізують товар, торгують з третіми особами і самостійно виконають роботи/послуги тощо);

— сплачують з отриманих доходів податок на прибуток за ставкою не нижче ставки податку, встановленої в юрисдикції бенефіціара, або за схожим правилом;

— отримують дивіденди, що виплачуються з доходів, з яких уже було утримано податок;

— зареєстровані в юрисдикціях, які є в «білому списку», тощо.

 

Підтвердити прибуток

 

Кожна юрисдикція самостійно встановлює, які компанії та операції не підпадають під вимоги конт­рольованих іноземних компаній.

У Російській Федерації закон про контрольовані іноземні компанії набув чинності 1 січня 2015 року. Умови та визначення контрольованої іноземної компанії для цілей оподаткування багато в чому схожі на правила ФРН. Антиофшорний закон встановлює обов’язок російських податкових резидентів декларувати і підтверджувати нерозподілений прибуток контрольованої іноземної компанії. Мінімальний розмір прибутку, що підлягає декларації, в 2015 році складе 50 млн руб., у 2016 році цей поріг буде знижено до 30 млн руб., а після 2017 року — до 10 млн руб. Документом також встановлюється податкова відповідальність за несплату або неповну сплату сум податку, нарахованих або таких, що підлягають нарахуванню, з частки прибутку контрольованих іноземних компаній. Штраф за таке порушення складе 20 % від суми несплаченого податку, але не менш ніж 100 000 руб.

На сьогодні в українському законодавстві немає норм, які регулювали б вимоги для іноземних компаній, підконтрольних резидентам України і, відповідно, для резидентів України використання офшорних компаній залишається легальним способом мінімізації податків і виведенням зароблених капіталів з вітчизняної економіки. В Україні про необхідність введення вимог контрольованих іноземних компаній деякі народні депутати заговорили тільки наприкінці минулого року, проте активні дії з розробки законопроекту з цього питання поки не робляться. Фактично прийняття такого закону дасть змогу оподатковувати в Україні не тільки доходи компаній, контрольованих українськими резидентами в офшорних юрисдикціях, але й доходи компаній, що знаходяться в таких улюблених нашими бізнесменами юрисдикціях, як Кіпр, Нідерланди, Швейцарія тощо. Прийняття такого закону має робити невигідним для резидентів України штучний перерозподіл доходів та їх розміщення в іноземних компаніях з метою мінімізації оподаткування таких доходів.