Банківське право: Служба у лоті

Людмила СОЛОП,
радник Gryphon Investment Consulting Group, Government Relations

Успішна реалізація майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення права вимоги за кредитами залежить від якості лотів, пропонованих до придбання фінансовим установам

За останні два роки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) було розпочато процедуру ліквідації стосовно понад 35 банків України. При цьому загальна сума здійснених Фондом відшкодувань вкладникам неплатоспроможних банків уже сягнула 22 мільярдів гривень. З метою швидкого отримання максимальної виручки для поповнен­ня та акумулювання необхідних коштів Фондом здійснюються заходи з реалізації майна неплатоспроможних банків на стадії їхньої ліквідації.

Серед п’яти можливих способів реалізації такого майна найпоширеніші — відкриті торги (аукціони), відчуження на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо), а також шляхом відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення зобов’язань. Перші два способи досить звичні та набули широкої популярності як серед населення, так і у бізнес-структурах. Що ж стосується способу реалізації майна банків шляхом відступлення права вимоги за кредитами, то цей ринок досить стриманий через специфіку лотів, що пропонуються до придбання.

 

Набуття права нового кредитора

 

Згідно з чинним законодавством, реалізація майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення права вимоги за кредитами фінансовим установам здійснюється у формі проведення конкурсу винятково серед банків та небанківських фінансових установ, крім  кредитних спілок.

Власне, успішність проведення конкурсу прямо залежить від якості самого лоту, тобто від фактичної платоспроможності та дисциплінованості боржників, ліквідності заставного майна та інших видів забезпечення зобов’язань, відсутності інших обставин, що можуть вплинути на рівень привабливості активу, в тому числі законодавчих, як-то мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Переважна більшість банків, що ліквідуються, мають вкрай незадовільну якість активів, що прямо пов’язано не тільки зі складним економічним становищем країни, але й з недобросовісною підприємницькою практикою самих банків, які свого часу видавали суттєві кредити пов’язаним особам без достатнього ліквідного забезпечення або дотримувалися політики масової видачі валютних споживчих кредитів без належного підтвердження реальної платоспроможності позичальників.

Тож Фонд через торгові біржі на конкурсах пропонує до придбання як лоти, де права грошової вимоги мають високу вірогідність погашення заборгованості та якісне ліквідне забезпеченням, так і лоти, що не мають жодної комерційної приваб­ливості. Тому потенційні покупці мають ґрунтовно досліджувати та оцінювати можливі ризики майбутнього придбання.

За законом початкова ціна продажу зобов’язань за кредитами визначається уповноваженою особою Фонду під час проведення інвентаризації майна банку і передається організатору конкурсу. При цьому, як правило, кінцева вартість лотів у рази менша за фактичний обсяг заборгованості за кредитними договорами, на яких базуються права грошової вимоги, що відступаються за результатами проведення конкурсу, тобто права вимоги відступаються фінансовій установі — переможцю зі значним дисконтом.

Водночас розпорядженням Нац­комфінпослуг № 352 від 6 лютого 2014 року фінансування клієнтів — суб’єктів господарювання (в нашому випадку — неплатоспроможного банку), котрі уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги (кредитний договір), з одночасним набуттям відступленого права грошової вимоги до боржників за договором, на якому базується таке відступлення, і отриманням плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, визнається фінансовою послугою факторингу.

При цьому фінансова установа має право надавати тільки ті фінансові послуги, які зазначені в додатку до свідоцтва про реєстрацію. Правозастосовна практика попередніх років, що склалася внаслідок стрімкого розвитку ринку боргового капіталу та масових продажів банками портфелів простроченої заборгованості за кредитами, підтверджує таку позицію. Адже Нацкомфінпослуг як державний регулятор ринків небанківських фінансових послуг визнавав факторинговими операції, здійсненні на виконання укладених договорів відступлення права вимоги з дисконтом, та застосовував відповідні заходи впливу стосовно порушників фінансового законодавства.

Таким чином, хоча Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прямо передбачає можливість банків та фінансових установ, крім кредитних спілок, брати участь у конкурсі, однак фактично укласти договір відступлення права вимоги та набути право нового кредитора без ризику застосування санкцій з боку Нацкомфінпослуг зможуть лише банки та факторингові компанії.

 

Узагальнити практику

 

Відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу має низку переваг та недоліків.

З одного боку, укладення договору факторингу є ефективним інструментом захисту нового кредитора від правових ризиків. Так, укладення договору факторингу дає змогу уникнути можливих судових спорів з боржником щодо правомірності здійснення відступлення права вимоги за кредитним договором або договором забезпечення зобов’язань. Адже згідно з імперативною нормою статті 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від домовленості клієнта з боржником про заборону відступ­лення права грошової вимоги.

З іншого боку, можливість подальшого перепродажу факторинговою компанією заставного майна перебуває в зоні правової невизначеності, адже фінансові установи не мають права отримувати комерційну вигоду від діяльності, що не пов’язана з наданням фінансових послуг або прямо не визначена спеціальними нормативно-правовими актами.

Крім цього, за наслідками укладення договору факторингу, на відміну від договору цесії, у фактора — фінансової компанії, що набула право вимоги за результатами конкурсу, виникає обов’язок зі сплати податку на прибуток за базовою ставкою в розмірі 18 %, а сам фінансовий результат розраховується шляхом порівняння сплачених сум клієнту (вартості пропозиції переможця конкурсу) та фактично отриманих фактором від боржника сум за кожним конкретним правом вимоги з моменту укладення договору факторингу в межах кожного звітного періоду.

Неоднорідність за якістю лотів, що пропонуються до продажу на конкурсі, обмежене коло допустимих учасників таких конкурсів, складність оцінки ризиків через відсутність узагальненої правозастосовної та судової практики щодо набуття фінансовими установами права вимоги на конкурсах значно ускладнюють Фонду виконання зав­дання щодо поповнення та акумулювання коштів з метою подальшого їх спрямування на покриття вкладів та інших витрат, пов’язаних з виведенням неплатоспроможних банків з ринку. Однак сьогодні з боку парламентаріїв та уряду вбачається готовність до ургентного вирішення питань, пов’язаних з прийняттям законів та нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення стабільності банківської системи. Тому вірогідно, що цей ринок усе ж таки розвиватиметься, про що свідчить нова політика Національного банку України та Фонду, а також потужне банківське лобі, в тому числі щодо зняття мораторію на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.