Тема: Лобі друзі

Андрій ЗАБЛОЦЬКИЙ,
старший юрист ЮФ Sayenko Kharenko

Олександра БРОВКО,
юрист ЮФ Sayenko Kharenko

Government Relations в Україні, або Як допомогти владі ліпше чути бізнес

Що таке GR (Government Relations) та лобізм? Чи є законодавче поле для лобізму в Україні? Як допомогти владі ліпше чути бізнес? Ці та інші питання непокоять усіх, хто принаймні один раз намагався побудувати ефективний діалог з органами державної влади в Україні. Особливо актуальним це питання є тепер — коли Україна «реформується» практично в усіх напрямах.

Для пошуку відповідей на нагальні питання дихотомії «влада — бізнес» організовується безліч заходів, які покликані змінити традиційну парадигму сприйняття GR та лобізму шляхом створення комунікаційної платформи для взаємодії органів влади та бізнес-структур, де вітчизняні та іноземні експерти у сфері GR і маркетингу, представники органів державної влади та ділових кіл мають реальний шанс обговорити пріоритети та ключові питання GR в Україні.

 

Почути кожного

 

Важливо розмежовувати теоретичні та практичні аспекти GR і лобізму. До теоретичних аспектів GR відносять, зокрема, питання законодавчого регулювання GR та «нетворкінгу» бізнесу з органами влади. До більш практичних належать питання вибору конкретних інструментів GR та лобізму, галузевої співпраці та побудови ефективної взаємодії галузевих асоціацій з органами влади.

Щодо теорії, то ключовим є питання «Чи працює лобізм без закону про лобізм?». Зокрема, яка наразі в Україні законодавча система координат взаємодії влади та бізнесу? Відомо, що в Україні, на відміну від інших країн (наприклад, США, Канади, Японії), GR та лобізм законодавчо неврегульовані. Тобто в нашій країні немає чіткої процедури та інструментів співпраці між владою та бізнесом. Усе відбувається ad hoc — залежно від ситуації, суб’єктів та бажаного результату. Тому дуже часто комунікація між владою та бізнесом є ускладненою через небажання влади чути бізнес або через неспроможність бізнесу доступно донести до влади свої проблеми. Створення законодавчої бази, яка визначила б правові рамки діалогу «влада — бізнес» та відповідні інструменти і механізми ефективної взаємодії, сприяло би більш швидкому та результативнішому реагуванню держави на виклики і проблеми бізнес-середовища.

Повертаючись до практичної складової, а саме до питання вибору інструментів ефективного GR, варто зазначити, що немає загальної панацеї для всіх, і формат діалогу бізнесу та влади залежить від проблематики конкретної галузі та органу влади, залученого до розв’язання конкретних проблем галузі.

Безперечно, в теорії влада має почути кожного, проте інтереси та проблеми сотень тисяч компаній різняться, і через брак адміністративного ресурсу та часу органи влади не можуть ефективно реагувати на запити окремих гравців різних ринків. Ця ситуація типова не лише для України. Тому узгодження позицій бізнесу під парасолькою галузевих асоціацій — це перший етап на шляху до продуктивного діалогу з владою. До того ж підтримання постійної комунікації серед компаній — членів асоціацій дасть змогу максимально швидко ідентифікувати проблеми, які ускладнюють роботу бізнесу, сформувати позицію галузі, запропонувати шляхи вирішення та об’єднаним фронтом звернутися до влади. Така синергія бізнесу в рамках галузевих асоціацій буде ефективним інструментом горизонтальної («бізнес — бізнес») та вертикальної взаємодії («бізнес — влада»).

Не варто забувати і про такий важливий елемент GR, як РR (Public Relations), оскільки для успішного GR-проекту необхідно побудувати правильну РR-кампанію. Йдеться не лише про публічні комунікації та медіаприсутність. Публічність GR-проекту може допомогти досягти поставленої мети, надавши проблемі резонансу та гостроти. Проте не виключені ситуації, коли залучення ЗМІ до вирішення питань, які є комплексними або чутливими для держави чи галузі, лише ускладнить і без того непростий процес узгодження суперечливих інте­ресів та пошуку компромісів.

 

Агродосвід

 

Досить виразно проблематику GR в Україні ілюструє агросектор. Галузь на сьогодні доводить, що влада та бізнес можуть порозумітися та враховувати інтереси один одного. Причиною цього є як відкритість Міністерства аграрної політики та продовольства України, так і бажання галузі долучатися до формування прозорих правил гри. Зокрема, таким прикладом співпраці є низка підписаних меморандумів щодо обсягів експорту зернових, цін на молоко тощо. Аграрні асоціації беруть активну участь у формуванні та реалізації Агростратегії-2020, вирішенні практичних питань (приклад — Аграрні розписки, система зрошення в Херсонській області тощо).

Очевидно, що в агросекторі, який сьогодні не тільки активно реформується, але й шукає нові ринки збуту, роль асоціацій має бути проактивною. Але, на жаль, лише окремі асоціації мають можливість активно та змістовно представляти позицію галузі в органах влади. Така ситуація пов’язана з великою кількістю асоціацій в агросекторі (понад 100), більшість з яких через низьку корпоративну культуру, відсутність аналітичних, юридичних, PR-служб просто не мають змоги на належному фаховому рівні представляти галузь, особливо в перехідний період, коли асоціації мають надавати органам влади готові концепції реформ із підготовленим пакетом законодавчих актів. Але у більшості випадків численні засідання круглих столів та робочих груп завершуються лише представленням усної позиції.

Беручи до уваги досвід провідних країн світу, ми переконані, що агроасоціації мають відігравати активну роль у просуванні експорту української продукції. Безумовно, для цього потрібна фінансова підтримка, і, на наш погляд, уряд та профільні міністерства мають звернути на це увагу. Як приклад наведемо досвід Зернової ради США (US Grains Council), яка отримує підтримку від уряду США в розмірі щорічних внесків її членів на просування експорту зернових. Як наслідок, Зернова рада США має сьогодні близько десяти представництв у провідних країнах — імпортерах зернових із США, активно просуваються питання входження на іноземні ринки, розробляються стандарти виробництва тощо. Більше того, активно ведеться робота з розробки та реалізації торговельної політики, біотехнологій, балансу попиту та пропозиції зернових, створення доданої вартості на внут­рішньому та зовнішніх ринках, забезпечення продовольчої безпеки.

Україна входить до трійки світових лідерів з експорту зернових, і це при тому, що конкуренція на світових продовольчих ринках тільки посилюється. Ми повинні не лише втримати існуючі позиції, а й відкривати нові ринки збуту. Для цього вкрай необхідна активна міжнародна діяльність профільних асоціацій та провідних експортерів. Без ефективної взаємодії з владою не обійтися.

Підбиваючи підсумки, можна констатувати, що GR та лобізм мають місце в Україні, незважаючи на відсутність прямого нормативного регулювання. Досвід компаній та галузевих асоціацій доводить, що влада може почути бізнес, якщо бізнес правильно формулює та доносить свою позицію до владних кабінетів. Головне — правильно сформулювати стратегію, обрати відповідні інструменти та прорахувати ризики. Комбінація цих елементів разом із підтримкою професійних та досвідчених консультантів уже неодноразово доводила, що немає нічого неможливого, навіть у сфері GR.