Практика: Підробний інтерес
Антиконтрафактні стратегії у мережі Інтернет: як правильно шукати та ефективно знешкоджувати розповсюджувачів підробок
Інтернет у наші дні дає контрафактникам колосальні можливості продавати свій підроблений товар у більших обсягах, залишаючись при цьому інкогніто. Вони вже давно освоїли соціальні мережі, блоги та коментарі на форумах, адресну електронну розсилку, їхні сайти часто з’являються у перших результатах пошуку на провідних пошукових ресурсах, а товари також просуваються на платформах популярних інтернет-ринків. Залишивши без потрібної уваги онлайн-ринок контрафакту, правовласники ризикують зазнати великих втрат, а іноді й втрати всього ринку. Тож застосування антиконтрафактних стратегій може принести більший прибуток, аніж інвестування тих самих коштів у подальше просування бренду.
У пошуку контрафакту
Перше, з чого потрібно почати, — отримати інформацію про пропозиції контрафактного товару шляхом проведення масштабного дослідження. Отримана інформація у подальшому має бути ретельно проаналізована. На цій стадії помічниками можуть виступити спеціальні комп’ютерні програми, які здійснюють пошук за різними критеріями або ж проводять моніторинг сегменту Інтернету на постійній основі.
Розпізнати контрафактний товар за фотографією часто просто неможливо, оскільки фото можуть бути поганої якості або ж узагалі зображувати оригінальний товар. Часто контрафактний товар видає сукупність ознак, таких як низька ціна, сумнівне джерело розповсюдження, суть пропозиції. Іноді трапляється так, що контрафакт продають в оригінальній упаковці. Стадія попередньої ідентифікації контрафактного товару є свого роду ситом для виявлення очевидніших порушень.
Тактика боротьби з контрафактом в Інтернеті буде більш ефективною, якщо розділити його на сегменти. Це дозволяє серед усіх можливих випадків використання об’єкта інтелектуальної власності (авторизований продаж, кіберсквотинг, реконструкція, секонд-хенд продаж, реекспорт, «сірий» імпорт тощо) сконцентруватися саме на сегменті Інтернету, який більшою мірою використовується саме для контрафактної дистрибуції.
Перед вибором тактичних інструментів необхідно вивчити розмір того чи іншого каналу дистрибуції. Важливо встановити обсяг можливих продаж, територію доставки, строки поставки. Дуже часто на цій стадії доводиться робити тестову закупку для встановлення способу отримання грошей порушниками. Після вивчення розміру каналу дистрибуції для перешкоджання невеликої дистрибуції можна застосовувати такі способи, як блокування повідомлень та профілів (через інформування платформ, що керують контентом, направлення вимог власнику домену або хостинг-провайдеру, інформування пошукових платформ, регістратора та регістранта, а також провайдер платіжних систем).
Не варто розраховувати на те, що вказані дії матимуть великий успіх, адже контрафакція приносить великі гроші, від яких порушники просто так не готові відмовлятися. Вони можуть змінити сайт, телефони, доменне ім’я або введуть обмежений доступ через реєстрацію. В останньому випадку вони, як правило, інформують про це своїх постійних клієнтів, тож важливо, щоб і ви були про це поінформовані. Бути «засланим козачком», якому довіряють порушники, вартує чималих зусиль, але цілком себе окупає.
Джек-потом для будь-якого правовласника стане виявлення основного каналу дистрибуції, що бере початок із-за меж країни, або ж виявлення ланцюга, що веде до виробника контрафакту. Але отримання джек-поту може зайняти багато часу, оскільки порушники ретельно конспіруються. Прив’язка належними доказами інтернет-користувача до реальної людини, якій можна буде висунути підозру у злочині, вимагає великих зусиль. Розвиток електроніки, мобільних пристроїв, розширення доступу до Інтернету через Wi-Fi не сприяють швидкому виявленню порушників за IP-адресами, як це можливо зі стаціонарними комп’ютерами. А численні мобільні додатки ретельно замітають сліди злочинної діяльності через смартфони та планшети.
Практичні поради
Поки що порушення в українському сегменті Інтернету неможливо усувати за спрощеними процедурами UDPR, але хотілося б, щоб найближчим часом ситуація змінилася на краще. Адже на міжнародному рівні вже давно обговорюють удосконалення цієї процедури шляхом надання правовласнику можливості звернутися до арбітражу проти необмеженого переліку сайтів із вимогою їхнього блокування. Це дасть змогу швидко та доволі дешево припинити, у тому числі, й пропозиції до продажу контрафакту в Інтернеті.
В Україні судова практика з порушень у мережі Інтернет складається поки що неоднозначно. У своїй практиці ми намагаємося притягувати до судових процесів і хост-провайдерів, і реєстраторів доменів. На перший погляд, це ускладнює судовий розгляд, але якщо дивитися стратегічно, то треті особи, які прямо чи опосередковано допомають контрафактникам, повинні розуміти міру своєї відповідальності, і практика тут має бути однозначною.
На жаль, в Україні законодавчо не встановлений інститут приватних детективів, і всі справи, пов’язані з контрафактом в Інтернеті, правовласники можуть ефективно і законно розслідувати лише у співпраці з правоохоронними органами. Порушників можна знайти не лише за електронними слідами, а й за матеріальними, приміром через кур’єрську службу або платіжну систему. Але не секрет, що правоохоронці без особливого ентузіазму розслідують справи, пов’язані з контрафактом, у рамках адміністративної справи. Тому найефективніше розслідування може бути здійснене у рамках кримінального провадження — як правило, за статтею 229 Кримінального кодексу (КК) України. Справи, де предметом злочину є права на винахід, відкриваються за статтею 177 КК України.
Попри те, що потерпілий (правовласник) та правоохоронні органи мають діяти спільно на боці обвинувачення, не варто сліпо сподіватися на слідство. Його потрібно обов’язково спрямовувати своїми клопотаннями у правильне русло. Крім того, контроль буде досить доречним, адже нерідко слідчі органи намагаються знайти свої інтереси. Уже в самій заяві про злочин необхідно вказувати всі факти та обставини, які були виявлені під час тестових закупок. Варто пам’ятати, що успіх кримінальної справи в основному залежить від повноти слідства із дотриманням усіх процесуальних процедур.
Важливо також мати у матеріалах справи належні докази, зібрані з дотриманням усіх процедур щодо кожного елемента складу злочину, інакше справа не пройде креш-тест у суді.
Необхідно звернути увагу і на те, щоб на стадії негласних слідчих заходів не було провокацій на здійснення злочинних діянь, оскільки це може обернутися проти правовласника.
Загалом варто відзначити, що повністю викорінити інтернет-контрафактинг — майже неможливе завдання, але його можна суттєво скоротити і для цього потрібні три компоненти: воля правовласника, професійне представництво та ефективні правові механізми. Останній компонент потребує суттєвого доопрацювання, і у цьому напрямі суб’єкти ринку інтелектуальної власності мають спільно попрацювати разом із державою, користуючись сприятливим для змін у державі часом.