Судова практика: Звітна смуга

Із впровадженням податкової реформи бізнес очікує на зменшення кількості спорів з фіскальними органами

Інституційна реформа ДФС: виклики та очікування

Олексій ХОМЯКОВ,
партнер ЮФ «Астерс»

Український бізнес уже неодноразово ставав свідком різних змін, перебудов та переформатувань у структурі державних податкових органів. Однак, на превеликий жаль, здебільшого такі зміни, окрім як зміни назви вивіски, нічого спільного із справжнім реформуванням до цього часу не мали. Звісно, чи не найбільшим викликом запланованої реформи ДФС є необхідність зламати міцно вкорінений у суспільній свідомості стереотип, що кожна реформа податкових органів — це лише імітація діяльності, нові проблеми для підприємців та правила, до яких заново доводиться пристосовуватися.

Чіткі й зрозумілі правила оподаткування та ефективна система їхнього адміністрування — це одна із найважливіших складових економічного успіху держави та добробуту її населення. Змушений констатувати, що в нас нині проблеми як з одним, так і з іншим — правила оподаткування змінюються наскільки часто та хаотично, що достеменно розібратися в них складно як платникам податків, так і податківцям, а податкове адміністрування здійснюється в ручному режимі з численними маніпуляціями з боку контролюючих органів.

У бізнес-середовищі вже давно назрів запит на нову систему адміністрування, яка звільниться від пережитків минулого та відповідатиме вимогам часу. Серед найбільш очікуваного — скорочення чисельності контролюючих органів, підвищення їхньої кваліфікації та відповідальність конкретно взятого службовця за свої дії. Наприклад, згідно зі штатним розкладом ДФС України на 2014 рік, чисельність центрального апарату служби складала 2 129 штатних одиниць, однак уже у вересні 2014 року штат центрального апарату був збільшений на 56 осіб та склав уже 2 185 одиниць. І це при тому, що значна кількість департаментів, по суті, дублює одні й ті самі функції.

Інший аспект — фактична безвідповідальність працівників податкового органу. Як свідчить практика, притягти до відповідальності податківця чи то за ненадання інформації, чи то за неправомірне призначення перевірки дуже складно, а то й узагалі неможливо. Ні про які показники ефективності за таких умов і мови бути не може.

Серед очікувань бізнесу — давно обіцяна демілітаризація податкових органів та припинення втручання у господарську діяльність. Час нарешті покласти край існуванню податкової карально-репресивної машини у вигляді податкової міліції з її безкінечними полюваннями за «фіктивними» підприємствами та відверто шкідливими і некваліфікованими діями.

Також вкрай важливим для ефективного функціонування ДФС є максимально можливе провадження електронних сервісів для платників податків і викорінення різного роду рудиментів у вигляді довідок, дозволів та інших папірців, які по суті вже нічого не контролюють.

Із урахуванням викладеного якісний підбір кадрів для роботи в системі, їхня персональна відповідальність, демілітаризація служби та акцент на інформаційних технологіях дозволить зробити якісно новий перехід на нові стандарти роботи. Сподіваємося, що запланована реформа стане справді реформою по суті, а не черговим перетасуванням карт у колоді.

Наслідки мораторію на перевірки контролюючими органами суб’єктів малого та середнього бізнесу

Олександр БОНДАР,
аудитор, фінансовий директор МЮК «Александров та Партнери»

Ні для кого не секрет, що умови ведення бізнесу в Україні не найкращі. У рейтингу Світового банку щодо прос­тоти ведення бізнесу Україна посідає 96 місце. І цей факт аж ніяк не сприяє розвитку бізнесу. Держава, розуміючи це, намагається виправити ситуацію.

Так, у серпні 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було введено в дію мораторій на проведення перевірок. 28 грудня 2014 року Верховна Рада України Законом № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» та Законом № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» продовжила дію мораторію на перевірки контролюючими органами суб’єктів малого та середнього бізнесу. Це, на думку влади, мало стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу.

І, справді, бізнес сприйняв цю ідею позитивно, що дало змогу сконцентрувати увагу на виробництві продукції, підвищенні продуктивності, створенні нових робочих місць тощо, а не на спілкуванні з контролюючими органами.

За даними Державної регуляторної служби України (ДРС), зав­дяки мораторію на перевірки з боку державних контролюючих органів, впровадженому у серпні 2014 року, кількість перевірок у минулому році проти аналогічного періоду 2013 року знизилася на 68 %. При порівнянні останніх кварталів 2013-го та 2014 років ДРС констатувала зменшення кількості перевірок на 98,5 %.

Однак мораторій на перевірки не може бути панацеєю від усіх бід. Адже під час дії мораторію держава не може повною мірою виконувати свої функції. Зокрема, щодо контролю за якістю продукції, захисту прав споживачів, сплатою податків тощо. Тому запровадження мораторію на проведення перевірок необхідне лише з єдиною метою — дати час законодавцям для вдосконалення правил ведення бізнесу.

Насправді бізнес не боятиметься перевірок лише за умови, якщо правила його ведення будуть прості та зрозумілі, а поки що без продовження мораторію на перевірки малий та середній бізнес не виживе.

Адміністрування податку на роздрібну торгівлю підакцизних товарів

Василь МІЩЕНКО,
юрист ЮФ Aequo

Впроваджуючи так звану податкову реформу зразка 2015 року, законодавець створив юридичний парадокс у частині встановлення акцизного податку на реалізацію суб’єктами підприємництва роздрібної торгівлі підакцизних товарів. З одного боку, новий податок включений до складу акцизного податку — одного із загальнодержавних податків, передбачених Податковим кодексом України. З іншого — більшість елементів зазначеного виду податку відрізняються від тих, що встановлені для «класичного» акцизного податку. Не говорячи вже про те, що ставка акцизного податку з роздрібних продажів встановлюється місцевими радами, що, в принципі, не передбачено для інших загальнодержавних податків. При цьому місцевим радам закон не надав жодного права вибору ставки податку, яка зафіксована на рівні 5 %.

Згадані особливості вже стали приводом для кількох непорозумінь в окремих місцевих радах. Так, наприклад, у Херсонській області селищна рада прийняла рішення про встановлення ставки акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на її території на рівні 1,5 %. А Тернопільська міська рада своїм рішенням про встановлення ставки податку, прийнятим у кінці січня 2015 року, поширила його дію на період з 1 січня 2015 року. Обидва рішення були успішно оскаржені в судовому порядку, що свідчить не лише на користь штучності позиціонування законодавцем роздрібного акцизу як місцевого податку, але й навряд чи створює визначеність як для платників податків, так і для податкових органів у частині адміністрування податку.

Досі є невизначеність щодо тлумачення об’єкта оподаткування роздрібним акцизом. Зокрема, в окремих платників податків виникають труднощі з обґрунтуванням понять «кінцевий споживач» та «некомерційне використання», через які законодавець визначив об’єкт оподаткування. Як свідчить практика, така проблема постає, перш за все, перед постачальниками пального, що здійснюють його оптовий продаж разом із роздрібним (зокрема, через АЗС).

Наведені проблеми стали очевидними вже після набуття чинності нововведеннями на початку 2015 року. Однак до сьогодні вони залишаються поза увагою законодавця.

Наслідки мораторію на перевірки контролюючими органами суб’єктів малого та середнього бізнесу. Оскарження податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги. Тенденції судової практики

Наталя ДУБИНА,
керівник податкового департаменту АО AVER LEX

Щодо практики контролюючих органів, зокрема з огляду на наслідки та їх масовість, безумовно, найбільшу цікавість викликає діяльність податкових органів. В умовах дії мораторію на перевірки потрібно враховувати, що податківці обходять обмеження шляхом посилання на постанови слідчих як на підставу для проведення перевірки. Таким чином, при наявності у податківців бажання перевірити платника податків, навіть якщо такий платник підпадає під дію мораторію, податківці знайдуть можливість провести перевірку. Крім того, задекларована урядом позиція, яка передбачає як спосіб захисту звернення до прокуратури у разі наміру перевірити платника (незважаючи на те, що мораторій таку перевірку щодо цього конкретного платника забороняє), не діє! А тому необхідно звертати увагу на цю обставину і перевіряти, чи справді є така постанова слідчого і чи має вона відношення до конкретного платника податків. І захищати інтереси своїми силами.

Щодо позиції суду у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, зауважу: завжди приємно поспілкуватися з суддями, оскільки вони доб­ре знають і розуміють податкове законодавство. Також у мене склалося суб’єктивне враження, що суддям уже набридло робити прямо в залі суду податкові перевірки замість ревізорів і витягувати їхні безграмотні акти перевірок. Загальне враження: судді однаково суворо ставляться як до позивача, так і до відповідача. Але позивачам не раджу зловживати — судді об’єктивні. А тому повинні бути належні докази. Звичайно, є вже напрацьовані методики захисту інтересів платника податків у суді, які дають результат. Але кожен похід у суд приносить нові ідеї, незважаючи на те, що адміністративні справи часто дуже схожі. Особисто я завжди отримую щось нове — нові підходи, новий погляд на справи при спілкуванні з колегами.

 

Павло ШОВАК,
юрист ЮФ «Авеллум Партнерс»

Для платників податків продовжує залишатися актуальним питання можливості зарахування авансових внесків з податку на прибутки, сплачених при виплаті дивідендів, у рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток. Державна фіскальна служба України листом № 10269/6/99-99-19-02-01-15 від 14 травня 2015 року підтвердила підхід, викладений у листі її попередника, Міністерства доходів і зборів України, № 3194/7/99-99-19-03-01-17 від 7 лютого 2014 року. Підхід полягає в застосуванні спеціального алгоритму, що дозволяє зараховувати авансові внески по дивідендах у рахунок зобов’язань з податку на прибуток (зокрема, щомісячних авансових внесків) лише при подачі декларації за звітний період.

Виходячи з положень Податкового кодексу України, ряд платників податків не погодилися з підходом податкових органів. Вони наполягали на своєму праві негайно зарахувати сплачені авансові внески по дивідендах у рахунок зобов’язань зі сплати щомісячних авансових внесків. Це призводило до судових спорів між платниками податків та податкових органів з приводу наявності у платників податків такого права.

Таку категорію спорів було розглянуто Вищим адміністративним судом України (ВАСУ), а рішення було прийнято на користь платників податків. ВАСУ підтвердив, що платники податків мають право зменшити суму щомісячного авансового внеску на суму авансових внесків по дивідендах протягом звітного періоду, в якому виплачувалися дивіденди (ухвала від 14 квітня 2015 року у справі № 810/5496/14).

Своїми рішення ВАСУ підтвердив протиправний характер підходу податкових органів до цього питання. Сподіваємося, податківці зможуть визнати помилковість своєї позиції та змінити свій підхід. Хоча не виключено, що подібна практика може продовжитися і надалі. Це пов’язано з тим, що положення Податкового кодексу України з питань зарахування авансових внесків по дивідендах були змінені з 1 січня 2015 року та у новій редакції є дещо менш сприятливими для платників.

Оскарження податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги. Тенденції судової практики

Павло ОДНОКОЗ,
юрист ЮФ «Астерс»

Як відомо, платники податків мають право здійснювати оскарження повідомлень-рішень щодо податкових донарахувань або в межах процедури адміністративного оскарження, або в рамках розгляду справи адміністративним судом. Кожен із зазначених підходів має свої переваги та недоліки. Так, очевидною перевагою процедури адміністративного оскарження для платника податку є можливість більш детального вивчення правової позиції фіскальних органів, що фактично дає можливість ґрунтовно підготуватися до судового процесу та відтермінувати сплату донарахованих фіскальними органами податкових зобов’язань. У свою чергу, з практичної точки зору, на сьогодні розгляд питань адміністративними судами на першій та апеляційній інстанції є досить швидким процесом, та судові засідання зазвичай мають суто формальний характер. Виходячи з останнього, платникам податків при виникненні спірних питань з фіскальними органами вигідно спочатку пройти процес адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, а вже потім оскаржувати донарахування в судовому процесі. Проте дуже важливим моментом у судовому процесі є контроль над процесуальними термінами оскарження повідомлень-рішень. Зокрема, у випадку несвоєчасного реагування на отримані повідомлення-рішення донараховані податкові зобов’язання можуть перетворитися на податковий борг. Останнє є підставою для надсилання такому платнику податку податкової вимоги щодо сплати податкового боргу. У разі непогашення податкового боргу платником податку на вимогу фіскальних органів до такого платника податку можуть бути застосовані різні заходи адміністративного впливу — податкова застава, адміністративний арешт майна платника податків, призначення податкового керуючого тощо.

Щоб побачити справжній стан справ у справах з оскарженням податкових повідомлень-рішень (податкових вимог), звернімося до статистики, яку ДФС України люб’язно надала автору. Як видно з поданої нижче таблиці, серед останніх тенденцій судової практики оскаржень повідомлень-рішень є, зокрема, зменшення загального обсягу донарахованих зобов’язань платникам податків органами ДФС/Міндоходів протягом 2014 року порівняно з попередніми періодами 2011—2013 років. Проте насторожує поступове збільшення відсотку прийняття рішень у зазначених справах на користь фіскальних органів протягом 2011—2014 років, особливо ця тенденція загострилася саме в 2013—2014 роках.

Враховуючи наведену статистику, можемо констатувати, що, незважаючи на зменшення податкового тиску на платників податків за часів головування Ігоря Білоуса, судові рішення загадковим чином приймалися здебільшого на користь фіскальних органів. Сподіваємося, що за часів нового керівництва під головуванням Романа Насірова тенденція зменшення навантаження тиску на бізнес збережеться, а судові рішення виноситимуться з більш глибоким дослідженням суддями матеріалів податкових справ без огляду на поповнення постійно «дефіцитного» бюджету.