Фокус: Стихія води

Віолетта ЛОБАН

Юристи також залишаються на гребені хвилі, підкоряючи природні стихії

Нестримний потяг до перемог над собою, а також бажання побороти страх перед могутністю і невідворотністю природних стихій — якості, притаманні сильним й авантюрним особистостям. Водні види спорту дають не тільки відчуття непідробного щастя, але й привчають до дисципліни, самовіддачі, твердості наміру, яких так потребує людина для досягнення мети. Юристи також залишаються на гребені хвилі, підкоряючи нові стихії.

 

ДАЙВІНГ-МЕДИТАЦІЯ

Анна БАБИЧ,

партнер ЮФ Aequo

Дайвінг — це така річ: або любиш, або ні. Без емоцій тут неможливо. Бажання спробувати дайвінг у мене виникло від нудьги. Спочатку великого потягу до пірнання та знущання над власними вухами в мене не було. Але пляжний відпочинок та безкінечні фотосесії аж ніяк не вабили, а книжка закінчилася. Отже, треба було знайти собі заняття днів на п’ять на маленькому острові. Я страшенно люблю вчитися в буквальному сенсі, тож відповідь була очевидна.

Від так званого баблмейкера (bubblemaker) до відносно просунутого юзера можна пройти дуже швидко навіть людині з клаустрофобічними симптомами. Єдина фізична умова — твої ніс та вуха, в принципі, мають погодитися на такі екзекуції.

Багато залежить від першого інструктора — він має надихнути. Узагалі історії інструкторів — це цікава частина дайвінгу. Нові та зовсім інші люди. Мій перший інструктор — Нара, японська дівчина, яка покинула офісне життя заради дайвінгу. Весела і дуже артистична — коли вона показувала, що станеться зі мною як закінчиться кисень, сміялися всі. Коли знайомишся з такими людьми, розумієш, що в житті завжди є вибір, але не всі можуть його зробити.

Ще один інструктор був фокусником. Дуже здібним, маю визнати. Коли Тото не вчив дайвінгу та не працював з туристами, він підробляв фокусником у ресторанах. А все для того, щоб його донька вчилася в медичному університеті. На відпочинку між пірнаннями він навчав нас фокусів. А пірнань у нього було за тисячу — він просто їх уже не рахував.

Головні правила — пірнати з надійним напарником, нічого не рухати під водою і не сідати на корали. Повага до природи — в першу чергу. Я бачила дикуватих туристів, які чіплялися до черепах, а бачила і таких, які, пропливаючи повз пластикові пляшки на дні, підбирали їх з моря на човен. Природа дає нам можливість бути такими, якими ми насправді є. Тільки треба слухати себе.

На мене дайвінг діє як медитація — це можливість збавити оберти, поставити «першу передачу» і дивитися на світ. А світ дивиться на мене неземною красою своїх глибин. Немає телефону, пошти, Інтернету і розмов. Як кажуть драйвери, «nice and slow». Релаксація колосальна, мозок вертається в правильний стан.

А ще іноді можна побачити русалок. Гарних-прегарних із золотим волоссям як у «Піратах карибського моря». І які тебе ще й вітають. І тільки оговтавшись після такого шоку, що ледь втримуєш загубник, мозок розуміє, що це підводна фотосесія модного журналу на фоні затонулого човна.

Шкодую тільки, що не встигла попірнати в Балаклаві. Мабуть, не скоро побачу затонулі літаки з Другої світової.

 

ПРИБОРКУВАННЯ ХВИЛЬ

Микола КОВАЛЬЧУК,

керуючий партнер ЮК L.I.GROUP

Цього літа найкращим видом водного спорту для мене особисто став серфінг. Перебуваючи під час відпочинку у Домініканській Республіці, вперше довелося стати на дошку без парусу. Раніше ми з друзями віддавали перевагу віндсерфінгу — каталися на дошці під парусом у різних країнах світу, та й у нас, в Україні. Тому оволодіти серфінгом було простіше. Тим більше домініканські хвилі вирізняються тим, що вони доволі стійкі й тривалі, а вода досить тепла й приємна. Усе це надає чудову можливість вдосталь насолодитися відпочинком. Та й гарних серф-спотів там безліч, правильний вибір яких є запорукою гарного відпочинку, бо якщо хвиля занадто велика і різка, не відповідає рівню серфінгіста, вона знесе вас умить і може назавжди відбити бажання ставати на дошку. Але якщо підійти до справи розумно, то серфінг навчає людину адекватно оцінювати свої сили, відпускати напруження, віднайти баланс у собі. Та й, урешті-решт, ми отримали неймовірне задоволення, змагаючись у приборкуванні хвиль.

 

КУРС ФОРДЕВІНД

Дмитро ПАВЛЕНКО,

директор податково-юридичного департаменту «Делойт»

Узагалі-то люди, які серйозно захоплюються парусним спортом, не говорять «яхти». Яхта — це коли хочеться насолодитися морським гламуром, постояти на палубі з коктейлем, а потім у білих туфлях зійти з борту одразу на шумну тропічну вечірку. Яхти приваблюють розкішшю і свободою. Але є й інший бік парусного відпочинку, і ті, хто цінуюсь його найбільше, говорять «човни».

На човні, який іде у море, завжди багато чоловічої роботи, особливо якщо береш участь у парусній регаті: треба швидко і точно виконувати накази капітана, ставити паруса, крутити лебідки, в’язати вузли, полювати за вітром, протистояти негоді. Вахта біля штурвала змінюється чергуванням на кухні. У тривалому поході треба бути готовим до обмежень й одноманітності побуту. Але за це ти отримуєш море, небо і вітер без обмежень. І вони ніколи не будуть одноманітними. Веселий бриз зміниться на флегматичний штиль, а той на лютий шторм. Якщо здається, що сухопутна Європа вже не може здивувати, то Європа морська постане перед вами по-новому. Наприклад, лише з моря відкриється вся краса бухти Боніфачо на острові Корсика або бухти Котор у Чорногорії. Не злічити унікальних краєвидів, якщо йти під парусом і швартуватися будь-де від Скагерраку і Каттегату до Босфору і Дарданелл.

 

СВІЙ СЕРЕД ЧУЖИХ

Олександр КОВАЛЬ,

керівник департаменту АФ «Грамацький і Партнери»

Я завжди прагну урізноманітнити спокійний розмірений морський відпочинок якимись активними діями: різноплановими екскурсіями, спортивними забавами, дайвінгом, який досить легко відволікає від життєвої суєти. Незалежно від місця та умов відпочинку, після трьох-п’яти днів передподорожна ейфорія минає, пазл із враженнями від уперше побаченого потихеньку складається і все сильнішою стає потреба у черговій порції адреналіну. І хоч у прославлених хіпі місцях ми не сумували, місцевий дайвінг не залишився поза моєю увагою.

Чимало знавців морських глибин про дайв-сайти північного Гоа висловлюються стримано: мовляв, дайвінг є, проте відчуття суперечливі, а в основному — не вражає: глибини невеликі, морська фауна бідніша порівняно з південним узбережжям штату, нерідко видимість у воді залишає бажати кращого. Особливо важко налаштуватися досвідченим пірнальникам Червоного моря, де дайвінг, незалежно від місця пірнання, завжди залишає про себе яскраві спогади.

Не сподіваючись на щось особливе, я з легкістю змовився з приятелями пірнути з аквалангом та звідати принади підводного узбережжя північного Гоа. І не пошкодував, адже того січневого сонячного дня все нам сприяло: спокійне тепле море, відсутність вітру, видимість у воді до 20 м, веселі настрої в компанії однодумців. Плаваючи під водою навколо залишків затонулого корабля на глибині 13 м, а потім у невеликих печерах на глибині до 8 м, перебуваючи у світі тиші та невагомості, я милувався колоніями морських їжаків на твердих коралах, присмоктаних до піску морських огірків, проявляв цікавість до платаксів, риб-ангелів та риб-папуг, які, не бажаючи того, прийняли чужака. Не очікуючи чогось надзвичайного, був сповнений радістю від свого перебування у дивовижному, наповненому життям, до кінця не пізнаному підводному світі.

 

ЯСКРАВІ ПАРУСИ

Олена КОЖОКАР,

юрист ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери» Україна

Уперше я спробувала ходити на віндсерфінг декілька років тому у Лос-Анджелесі. На той час він сприймався мною як заокеанська розвага під час відпустки. Проте, повернувшись до Києва, хвилі, швидкість та яскраві паруси не полишали мої думки. З часом я знайшла школу віндсерфінгу у Києві і продовжила навчання. Наразі я вже досить непогано орієнтуюся в цьому спорті. І тому, можливо, наступного року кину собі новий виклик, спробувавши зимовий віндсерфінг на льоду.

Мені часто ставлять запитання: чи складне це заняття? Як на мене, ні. Головне — хороша фізична підготовка та бажання. За дві-три години можна навчитися стояти на дошці і повільно віндсерфіти, але, як показує практика, далі прогрес є повільнішим.

Наостанок скажу, що віндсерфінг — це спосіб життя, це інший світ, світ вітрозалежних людей.

 

РОЗФАРБУВАТИ ВІДПОЧИНОК

Володимир ЮРЧЕНКО,

юрист ЮК L.I.GROUP

Віндсерфінг — дошка з вітрилом, море або озеро, сила вітру і ти. Цей вид спорту надзвичайно захоплює й одразу ж тягне тебе в море.

Основу цього парусного спорту становить вміння керувати легкою дош­кою невеликих розмірів на водній поверхні. Управління дошкою здійснюється нахилами щогли з вітрилом, а якщо рухатися глісируванням, то дошку потрібно нахиляти з борту на борт.

Аби впевнено контролювати дошку і вітрило, потрібен не один день практики і не один раз доведеться впасти, а може, й не тисячу. Але якщо тебе «зачіпило», ти все одно ставатимеш на дошку. Щоб відточити майстерність та керувати вітрилом площею шість квадратних метрів, потрібна чимала фізична сила, адже чим сильніший вітер, тим більше навантаження.

Цей динамічний і захоплюючий спорт розфарбує відпочинок, а незабутні враження вам гарантовано.

 

МОРСЬКА РЕГАТА

Дмитро ТАРАНИК,

радник ЮФ Sayenko Kharenko

Ми живемо у прекрасні часи. З одного боку, наразі для кожної людини, незалежно від її статку та віку, відкриті кордони майже всіх країн світу. З іншого — в світі ще є місця, де можна сховатися від набридливих туристів і насолодитися тишею чистої природи або невеликих міст та селищ.

Одним із таких місць є акваторія Світового океану. Подорож морем від острова до острова, від порту до порту на вітрильному судні є моїм найулюбленішим видом спорту влітку. Ми подорожуємо вже кілька років, обійшли (ні в якому разі не пропливли) половину островів Хорватії, Греції, подорожували турецьким берегом. Коли немає нагоди вийти в солоне море надовго, ми виходимо хоча б на декілька годин на море Київське. Підняти вітрила, вимкнути мотор і ловити вітер, розмірковуючи про свої юридичні справи в природній тиші, що може бути кращим?

Я кажу «ми», бо в нас є своя команда. Усі люди різні. Хтось любить стояти за штурвалом човна, хтось — просто відпочивати, а дівчата — готувати смачні бутерброди та каву під час тривалих переходів з острова на острів й, одягнені в дивовижні сукні, дефілювати ввечері морськими набережними… А я люблю фізичні навантаження, тому зазвичай займаюся тим, що ставлю та прибираю вітрила. Відпочинок, поєднаний зі спортом і з найкращими в світі lamb chops на грецьких островах.

До речі, в останні декілька років усе більше і більше екіпажів з України можна зустріти в різних іноземних портах. Коли зустрічаєш своїх на морі, завжди є можливість влаштувати перегони до ближнього або найдальшого острова — регату.

Якщо ви запитаєте мене, чи планую я отримувати посвідчення шкіпера і купувати власну яхту, я відповім так: «Поки що ні. Є дуже багато справ на землі. Одна з них — продовжувати будувати найкращу в Україні команду з конкурентного права, перемагати, отримувати нагороди. Так само, як регата, але займає більше часу» (Прим. ред. — Посміхається).