ЄС: Інтелектуальна асоціація

Сергій ОЛЕКСІН,
адвокат Pavlenko Legal Group

Особливості втілення в життя Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у сфері інтелектуальної власності

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є історичним фактом, свідками якого ми стали. Як відомо, Угода є результатом копіткої, наполегливої і тривалої роботи. Проте попереду ще важче завдання — реалізувати її положення на практиці.

Аналіз Угоди дає підстави з упевненістю стверджувати, що одним із важливих питань у відносинах між Україною та ЄС є регулювання і захист інтелектуальної власності. Глава 9 розділу ІV Угоди повністю присвячена регулюванню інтелектуальної власності та охоплює всі її об’єкти. Крім того, положення глави 9 доповнюють та уточнюють зобов’язання підписантів Угоди, які були взяті ними за Угодою ТРІПС та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності. Виконання таких зобов’язань дасть змогу вдосконалити регулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності та урізноманітнить способи захисту об’єктів цієї сфери.

 

Заперечна перевага

Положення Угоди щодо торговельних марок передбачають, що треті особи зможуть подавати свої заперечення на заявки на знаки для товарів і послуг у процесі проведення їхньої експертизи. Ця норма Угоди є надзвичайно ефективною для усунення майбутніх потенційних спорів між заявниками та особами, які вважають, що їхні права будуть порушені у випадку реєстрації оспорюваного знака. Так, подання заперечень забезпечить можливість розгляду такого спору ще на стадії експертизи, не переносячи його до суду. Більше того, при проведенні експертизи буде враховано максимальну кількість інформації та аргументів, наведених заявником та його опонентами, що в результаті створить умови для прийняття виваженого й обґрунтованого рішення.

Варто зазначити, що Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» досить давно передбачає теоретичну можливість подання заперечень на заявку на знак. Проте реалізувати таке право на практиці було фактично неможливо, оскільки інформації про подані ­заявки на знак не було у вільному доступі.

Наразі ситуація докорінно змінилася, оскільки Державною службою інтелектуальної власності створено інтерактивну базу даних «Заявки на знаки для товарів і пос­луг, прийняті до розгляду». Ця база містить заявки на знак для товарів і послуг, за якими проводиться експертиза і рішення про видачу свідоцтва ще не прийняте.

На мій погляд, єдиним недоліком є те, що в Базі містяться заявки, які пройшли формальну експертизу лише після 20 серпня 2015 року, тобто фактичний обсяг заявок поки що є порівняно невеликим.

Таким чином, положення Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» почали діяти на практиці лише після їхнього дублювання в Угоді та створення належних технічних умов для реалізації прав зацікавлених осіб, що є значним досягненням для України.

 

Цікава географія

Положення Угоди не могли оминути такого важливого питання в сфері інтелектуальної власності, як регулювання географічних зазначень. А тому, як і очікувалося, Угода містить положення про охорону географічних зазначень від будь-якого комерційного використання для подібних продуктів, які не відповідають специфікації.

У додатках ХХІІ-С і ХХІІ-D до Угоди викладено перелік географічних зазначень сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, вин, а також ароматизованих вин та алкогольних напоїв країн ЄС, які підпадають під таку охорону.

Більше того, окремо в додатку ХХІІ-D до Угоди викладена Спільна декларація щодо права використання певних назв, яка містить перелік географічних областей нашої держави. Україна зберегла за собою право використовувати в торгівлі вказані в декларації назви. Разом із тим більшість назв із декларації не викликають у пересічних громадян стійкої асоціації з певною ­сільськогосподарською продукцією або продуктами харчування (наприклад, «ялтинский лук»). Це пояснюється тим, що визначені українські географічні назви тією чи іншою мірою є співзвучними з європейськими географічними зазначеннями.

Значно коротшою, але не менш цікавою для виробників вина є Спільна декларація щодо назви «Кагор». Відповідно до цієї декларації, Україна може продовжувати використовувати назви «Кагор» на своїй території для українських кріплених вин, вироблених з місцевих сортів винограду та сусла, бродіння в яких зупинене шляхом додавання етилового спирту з визначеним вмістом алкоголю та цукру.

Окремо зазначу, що Україні вдалося захистити власних виробників при укладенні Угоди. Це підтверджується тим, що стаття 208 Угоди визначає тимчасові заходи щодо дії положень про географічні зазначення. Згідно з тимчасовими заходами, продукти, вироблені і марковані в Україні до набуття чинності Угодою, але які не відповідають їй, можуть продаватися до їх повного закінчення на складі.

Більше того, з дати набуття чинності Угодою встановлюється пільговий 10-річний строк для алкогольних напоїв і 7-річний строк для продуктів, протягом якого, незважаючи на надання охорони географічним зазначенням країн ЄС, українські виробники можуть використовувати подібні позначення для своєї продукції, наприклад «шампанське», «коньяк», «токай». Таким чином, виробникам фактично надано реальний строк, упродовж якого можна привести маркування продукції у відповідність до положень Угоди з мінімальними комерційними втратами.

Таким чином, положення Угоди щодо географічних зазначень демонструють прагнення України крокувати в ногу з часом у сфері захисту об’єктів інтелектуальної власності і, нарешті, припинити використовувати як торговельні марки географічні зазначення країн ЄС.

 

Захист власності

Суттєва новела в сфері інтелектуальної власності міститься і в статті 220 Угоди, згідно з якою передбачається поява нового охоронного документа — додаткового охоронного сертифіката, об’єктами захисту якого можуть бути лише лікарські засоби або продукти для захисту рослин.

Поява нового охоронного документа обумовлена тим, що об’єкти захисту перед виходом на ринок потребують одержання відповідного дозволу, який є результатом проходження тривалої адміністративної процедури. Це, в свою чергу, може суттєво зменшити строк ефективного патентного захисту такого об’єкта.

Додатковий охоронний сертифікат пропонується видавати на строк, який обраховується за формулою «період з моменту подання заявки на патент і до отримання першого дозволу для випуску продукту на національному ринку мінус п’ять років».

Національне ж законодавство України розв’язує окреслену проб­лему через положення статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», якою передбачається продовження строку дії патенту на винахід за клопотанням власника на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання дозволу, але не більш ніж на п’ять років. Очевидно, що вказана стаття національного законодавства зазнає змін з метою її адаптації до положень Угоди.

З одного боку, нововведення, запропоноване в Угоді, стимулюватиме фармацевтичні компанії розроб­ляти нові лікарські засоби, оскільки подальше виробництво запатентованого лікарського засобу принесе прибутки, які зможуть окупити дос­лідження, проведені для створення лікарського засобу.

З іншого боку, тривалий захист лікарського засобу правами інтелектуальної власності не дасть можливості іншим фармацевтичним компаніям виготовляти генерики або біологічно подібні лікарські засоби, які продаються, як правило, за нижчою ціною. Це пов’язано з тим, що капітальні витрати на розробку таких лікарських засобів є меншими, ніж оригінальних.

Таким чином, у першому варіанті суспільна користь полягає у виготовленні якісно нових ліків, але монопольне становище виробника в короткостроковій перспективі може створити такі ціни, що зробить препарат на період його захисту недоступним для широкого кола споживачів. Другий варіант передбачає можливість знизити ціну на подібні лікарські засоби, проте в довготривалій перспективі це може призвести до відсутності нових досліджень у фармацевтичній галузі.

 

Нові проекти

З метою реалізації вищевказаних положень Угоди щодо додаткового охоронного сертифіката Державною службою інтелектуальної власності вже розроблено проект Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань інтелектуальної (промислової) власності», який направлено на узгодження до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Цей законопроект також містить норми правової охорони біотехнологічних винаходів, що цілком кореспондується зі статтею 221 Угоди, яка передбачає охорону винаходів у галузі біотехнологій та адаптацію національного законодавства для надання такої охорони.

Крім того, Державною службою інтелектуальної власності також розроблено проект Закону України «Про колективне управління майновими правами авторського права і суміжних прав». Варто відзначити, що потреба в такому законі існувала вже досить давно, оскільки на сьогодні питання діяльності організацій колективного управління майном врегульоване лише кількома статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Отже, укладення Угоди простимулювало прискорення процесу розробки та прийняття названих законопроектів.

Зокрема, положення статті 168 Угоди передбачають необхідність укладення угод між організаціями колективного управління України та країн ЄС з метою взаємного обміну інформацією, а також забезпечення взаємної передачі авторської винагороди за використання творів або інших об’єктів, що охороняються.

Також Угодою декларується необхідність досягнення організаціями колективного управління високого рівня ефективності та прозорості при виконанні своїх завдань.

Як підсумок, вакуум правового регулювання організацій колективного управління давно потребував заповнення, тож підписання Угоди лише прискорило цей процес.

Додатковим бонусом Угоди є те, що Державною службою інтелектуальної власності для імплементації Угоди розроблено також законопроект «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України», спрямований на посилення охорони прав інтелектуальної власності.

Новаціями законопроекту є можливість подання превентивних позовів і створення нових видів відшкодування збитків за порушення прав інтелектуальної власності.

Четвертим розробленим Державною службою інтелектуальної власності проектом є Закон України «Про внесення змін в законодавчі акти відносно регулювання питань авторського права і суміжних прав», спрямований не тільки на імплементацію положень Угоди в національне законодавство, але й на узгодження норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Таким чином, підписання Угоди сприяє не тільки створенню нових нормативних актів у сфері інтелектуального права, а й гармонізації вже діючих актів між собою.

 

Цифра і факти

Увагу в Угоді також приділено і захисту інтелектуальної власності в цифровому просторі. Треба відзначити, що країни ЄС більше просунулися у цьому напрямі, ніж Україна. Саме тому в Угоді міститься положення, згідно з яким Україна бере на себе зобов’язання імплементувати положення Угоди щодо відповідальності постачальників посередницьких послуг протягом 18 місяців після набуття Угодою чинності. У зв’язку з цим Україні надано перехідний період, щоб розробити дієву практику захисту об’єктів інтелектуальної власності в цифровому просторі на національному рівні.

Необхідно відзначити, що положення Угоди також спрямовані на якомога більше врегулювання спорів у межах Державної служби інтелектуальної власності, а не в судовому порядку. З цією метою Угодою передбачено подання заперечень на рішення Державної служби інтелектуальної власності щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності. Такі заперечення розглядаються Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності, яка вже давно виконує такі функції.

Реалізовуючи європейський дух Угоди щодо максимальної відкритості дій державних органів, Державна служба інтелектуальної власності на своєму офіційному сайті, починаючи з 2015 року, забезпечила відкритий доступ до рішень Апеляційної палати, що, в свою чергу, добре позначиться на якісному рівні захисту об’єктів інтелектуальної власності в Україні.

Підсумовуючи викладене, можна відзначити, що підписання Угоди дало інтенсивний поштовх до розвитку національного законодавства в сфері інтелектуальної власності. Результатом такого поштовху є чотири розроблених законопроекти, введення нового охоронного документа, створення нових способів захисту прав інтелектуальної власності та гармонізація національного законодавства. Сподіваюся, що це не останній крок на шляху розв’язання проблем у сфері інтелектуальної власності в Україні і європейський досвід й надалі імплементуватиметься в національне законодавство.