Інтерв’ю: Зфармувати практику

Спори щодо прав інтелектуальної власності на фармацевтичні об’єкти займають особливе місце у судовій практиці через специфіку продукції та жорстку конкуренцію на фармацевтичному ринку. Крім того, такі спори завжди стають об’єктом прискіпливої уваги як конкурентів, так і споживачів. Про нюанси захисту і приклади з практики розповіли патентний повірений України та партнер ЮК «Правовий Альянс» Ілля КОСТІН і радник ЮК «Правовий Альянс» Наталія ЛАВРЕНОВА

Які труднощі сьогодні виникають при захисті прав інтелектуальної власності на фармацевтичні об’єкти?

Наталія ЛАВРЕНОВА (Н.Л.): Швидше йдеться не про труднощі, а про особливості захисту прав інтелектуальної власності на об’єкти фармацевтичної сфери, враховуючи їхній специфічний характер. При захисті прав на такі об’єкти інтелектуальної власності, як винаходи і корисні моделі, необхідними є спеціальні знання одразу в декількох сферах і галузях науки. Тому до ведення справ залучаються фахівці у фармацевтичній сфері, хімії та біотехнології і щодо особливостей законодавчого регулювання реєстрації та обігу препаратів. Супроводження справ, що стосуються торговельних марок і промислових зразків, як правило, не вимагає участі фахівців у галузі хімії та біотехнології, проте також мають свою специфіку, оскільки найменування лікарських засобів, на відміну від решти товарів, формуються з урахуванням діючої речовини, фармакологічних властивостей, області застосування тощо, а це впливає на оцінку схожості найменувань, їхнього смислового навантаження та сприйняття препарату споживачем. Тому фахівці фармацевтичної сфери можуть бути дуже корисними.

Ілля КОСТІН (І.К.): До речі, багато наших клієнтів, прагнучи убезпечити себе від можливих судових баталій, звертаються за допомогою юристів заздалегідь — ще на стадії неймингу, тобто розробки найменування лікарського засобу. Ця послуга останнім часом набуває все більшої популярності. Ми спільно з маркетинговими відділами наших клієнтів розробляємо найменування лікарських засобів, що відповідають вимогам ­законодавства та охороноздатності майбутньої торговельної марки, враховуючи діючу речовину лікарського засобу, сферу його застосування та інші побажання клієнта, також велика увага приділяється препаратам, які вже вийшли на ринок. Після вибору найменування лікарського засобу наша компанія також надає послуги з його реєстрації як торговельної марки.

 

Які особливості має формування доказової бази у таких спорах?

Н.Л.: Усе залежить від того, що саме оскаржується та інтереси якої сторони необхідно захищати. Якщо говорити про захист правовласників охоронних документів на винаходи, то, як і за будь-якого іншого порушення прав, необхідно збирати докази, що підтверджують факт використання всіх істотних ознак винаходу в продукті опонента, факт виготовлення чи розповсюдження такого продукту, відсутність факту передачі прав на такий винахід, інші факти залежно від обставин справи.

Оскільки питання використання об’єкта інтелектуальної власності належить до області спеціальних знань, відповіді на які надають судові експерти, то робота з доказовою базою та її попередня оцінка мають неабияке значення. У справах про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності думка експерта має величезний вплив. Судова експертиза в подібних справах буде необхідною умовою встановлення факту використання об’єкта інтелектуальної власності та прийняття судом рішення. Крім того, часто нам доводиться вдаватися до різних маркетингових і соціологічних досліджень, які також стають частиною доказової бази.

Одним із найскладніших завдань у спорах, пов’язаних з патентами на винаходи і корисні моделі фармацевтичної сфери, є те, що реєстраційні матеріали на препарат, в яких міститься інформація щодо можливого порушення прав правовласника, є суворо конфіденційною інформацією. А це означає, що шляхи отримання достатніх відомостей про препарат конкурента, який може порушувати права правовласника, і формування правової позиції суттєво обмежені. Тому для збору доказів необхідне залучення додаткових зусиль і витрат часу.

І.К.: Серед нашої недавньої практики — судове представництво клієнтів у справах про захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки таких препаратів, як Мезим, Еспумізан, Вагісан, Тамсол тощо.

Наприклад, справа, що стосується торговельної марки Вагісан, є досить незвичною, оскільки конкуруюча компанія вирішила вивести на ринок України свій препарат та звернулася до суду з вимогою прибрати цю торговельну марку з препаратів клієнта. Однак завдяки обраній правовій позиції права клієнта вдалося відстояти.

Справа щодо торговельної марки Еспумізан також була багатогранною і сприяла перегляду тактики її ведення.

На жаль, усе ще є випадки недобросовісних дій як з боку сторін процесу, так і з боку державних органів. Недавно у нас була ситуація, коли, маніпулюючи порядком реєстрації лікарських засобів, фактично частину рішення суду не можна було виконати в силу того, що сторони «жонглювали» номерами наказів, щодо яких розглядалася справа. Однак при всебічному і зваженому підході до формування справи і позовних матеріалів обставини, що виникли, не завадять виконанню рішення суду.

 

Для будь-якого бізнесу судова справа — це певний удар по репутації. Фармацевтичні компанії часто користуються альтернативними способами вирішення спорів?

І.К.: Справді, для нерезидентів у цілому і для фармацевтичних компаній зокрема вступ у судовий процес є несприятливим для ділового клімату і містить потенційні ризики заподіяння шкоди своїй репутації, навіть якщо подібний спір завершується позитивно для сторони. Для нерезидентів звернення до суду для вирішення конфлікту швидше є крайнім заходом. Це пов’язано безпосередньо з тим, що кожне судове рішення залишає свій слід і ніщо, по суті, не може надалі перешкодити ЗМІ, чинним або майбутнім партнерам, потенційним інвесторам або ж споживачам у будь-який момент виявити деталі судового спору. Крім того, до української судової системи, на жаль, є певна частка недовіри. До слова, конфіденційна інформація і торгові секрети сторін можуть у деяких випадках також наражатися на небезпеку.

Однак вирішення спору щодо об’єкта інтелектуальної власності в суді є більш сприятливим, ніж це може здатися. Це пов’язано з тим, що публічний захист прав на об’єкт інтелектуальної власності може стати червоним прапорцем для недобросовісних конкурентів і сигналом для споживача, що його святе право не бути введеним в оману охороняється правовласником.

Н.Л.: На відміну від судових процедур, альтернативне врегулювання спорів, куди відноситься і медіація, дає змогу уникнути виявлення іншими, не причетними до спору, особами самого факту існування спору, не кажучи вже про сторони процесу, його сутність і результат. Досягається це завдяки конфіденційному характерові медіації.

Наприклад, команда «Правового Альянсу», яка складається із сертифікованого медіатора і юриста-експерта, має успішний досвід вирішення конфліктних ситуацій у сфері інтелектуальної власності, що стосуються таких об’єктів, як патенти на винаходи, торговельні марки та авторські права. При цьому особливістю медіації є можливість сторін у результаті їх діалогу за професійної підтримки неупередженого посередника (медіатора) на паритетній основі самостійно приймати рішення, не зав­жди стандартні, в стислі терміни.

Звичайно, говорити про можливість застосування подібного виду досудового врегулювання спору доводиться лише у випадку, коли обидві сторони готові на добровільних засадах взаємодіяти для пошуку компромісного рішення. При цьому варто нагадати, що таке рішення враховує інтереси обох сторін, є взаємовигідним і дає змогу зберегти надалі ділові взаємини між контрагентами або просто гравцями фармацевтичного ринку. Відсутність же волевиявлення однієї зі сторін унеможливлює медіацію.

 

Наскільки активно фармацевтичні компанії використовують об’єкти інтелектуальної власності у своїй боротьбі за частку ринку?

І.К.: Об’єкти інтелектуальної власності можуть бути досить потужним інструментом боротьби фармацевтичних компаній за своє місце на ринку, якщо брати до уваги наслідки порушення прав інтелектуальної власності.

Отримавши охоронний документ на об’єкт інтелектуальної власності, фармацевтична компанія зможе, з одного боку, вивести свій продукт на фармацевтичний ринок України, а з іншого — цілком законно перешкоджати іншим фармацевтичним компаніям у державній реєстрації, виготовленні, ввезенні, продажу їхніх лікарських засобів, якщо при виготовленні таких лікарських засобів будуть порушені діючі права інтелектуальної власності правовласника.

Подібний захист власних інвестицій, вкладених у дослідження, розробку, тестування, наприклад нової діючої речовини, часто використовується фармацевтичними компаніями — виробниками оригінальних лікарських засобів заради добросовісного захисту своїх прав проти фармацевтичних компаній — виробників генеричних лікарських засобів.

 

Які методи та інструменти при цьому є найефективнішими?

Н.Л.: За наявності охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності вже можливе планування стратегічних і тактичних прийомів, здатних запобігти появі в цивільному обігу продуктів конкурентів, які порушують права правовласника.

Відповідно до Закону України «Про лікарські засоби», обіг лікарських засобів на території України дозволений тільки після державної реєстрації. У цьому зв’язку, якщо правовласник виявить, що конкурент подав документи для державної реєстрації препарату і такий препарат, на його думку, порушує його права, тоді власник має право звернутися до суду і розпочати дії, спрямовані на призупинення процедури реєстрації препарату і прийняття рішення про відмову в державній реєстрації лікарського засобу.

Якщо ж лікарський засіб, що порушує права патентовласника, зареєстрований, але ще не пройшов митне оформлення, то в судовому процесі правовласник вправі призупинити митне оформлення товару і, встановивши факт порушення прав, заборонити митне очищення і випуск препарату у вільний обіг.

Якщо ж лікарські засоби, щодо яких є підозри в порушенні прав патентовласника, вже перебувають на території України, то в судовому порядку допускається застосування заходів забезпечення і заборони відповідачеві протягом розгляду справи вчиняти дії, пов’язані з використанням винаходу позивача, у тому числі виготовлення та продаж готових лікарських засобів.

За сприятливого для позивача результату спору, тобто встановлення факту порушення прав на об’єкт інтелектуальної власності, суд може заборонити відповідачеві вчиняти дії, пов’язані з використанням винаходу позивача, у тому числі виготовляти і продавати відповідні готові лікарські засоби, визнати недійсними накази про реєстрацію відповідних лікарських засобів і скасувати державну реєстрацію препарату.

 

Які заходи потрібно запроваджувати фармацевтичній компанії, щоб одного дня не отримати позов від конкурента?

Н.Л.: Зазвичай ще до проведення реєстрації прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, торговельні марки, промислові зразки, придбання ліцензії чи майнових прав на них ми радимо нашим клієнтам проводити дослідження щодо відповідних об’єктів інтелектуальної власності, щоб унеможливити порушення прав третіх осіб.

Наприклад, патентний пошук зазвичай включає комплексні дослідження новизни об’єкта інтелектуальної власності, його патентної чистоти (відсутність використання в об’єкті ознак винаходу, на який видано охоронний документ) і, як наслідок, встановлення наявності або відсутності потенційних порушень прав патентовласників. Також можна виявити можливий термін для виведення лікарського засобу на фармацевтичний ринок України, якщо йдеться про патенти конкурентів, термін дії яких закінчується.

У свою чергу, фармацевтичним компаніям — правовласникам ми радимо здійснювати регулярний моніторинг реєстрацій об’єктів інтелектуальної власності та лікарських засобів конкурентів, щоб уникнути допуску на ринок України продуктів, що порушують права таких фармацевтичних компаній. Також не зайвим буде проаналізувати об’єкти інтелектуальної власності на предмет наявності можливих ризиків визнання прав на них недійсними і для подальшого зміцнення позицій.

 

На ваш погляд, на які зміни вже давно зачекалася сфера інтелектуальної власності в Україні?

І.К.: Якщо говорити про фармацевтичний ринок, то важливо усунути головну перешкоду на шляху сумлінних представників цього сектора бізнесу — патентних тролів. Також не завадило б створити відкриті, зручні для користувача бази даних, що містять інформацію про подані заяви на реєстрацію лікарських засобів, щоб власники патентів на винаходи могли ще до моменту реєстрації та введення лікарського засобу конкурента в цивільний обіг запобігти порушенню прав інтелектуальної власності.