Інвестиції: Інвестиційна лояльність

Оксана КРИЖАНІВСЬКА,
адвокат, партнер Alexandrov&Partners

Найбільший інтерес іноземні інвестори виявляють до українського агроринку, але попитом користуються й інші галузі

Інвестувати потрібно на падаючому ринку, а продавати активи — на зростаючому. За цим правилом працюють багато успішних світових підприємців. Оскільки в Україні на цей момент мало який ринок не стагнує, то саме час інвестувати. Доки зважені європейці оцінюють бізнес-плани, чимало іноземних відчайдухів уже вкладають в українські активи.

За результатами роботи нашої компанії можу сказати, що цікавість іноземного інвестора до можливостей України є активною та високою. Тож які нові напрями інвестування в Україні проявилися у 2015 році та які напрями залишатимуться перспективними у 2016-му?

 

Аграрні потужності

 

Якщо говорити про агросферу, то інтерес іноземного інвестора до придбання (так, саме придбання) українських земель є зростаючим. Допоки діє мораторій, питання набуття землі у власність вирішують через укладення договорів емфітевзису з переважним правом викупу. Деякі інвестори настільки проявляли інтерес до накопичення земельних банків, що активно розглядали такі неоднозначні та малогарантійні для них механізми, як спільна обробка землі з державними підприємствами, обслуговування спадкового майна тощо.

Проте аграрії, які вже мають дос­від роботи на вітчизняному ринку, у 2015 році здебільшого працювали не на збільшення кількісних показників за обсягами земельного банку та виготовленням сировини, а на оптимізацію власного виробництва, економію внутрішніх активів та зменшення рівня відходності. Так, дедалі більших обертів набирає робота, спрямована на протидію шахрайству на підприємствах. Також аграрії, які раніше займалися вирощуванням зернових, переробкою залишків виробництва на палети для обігріву своїх потужностей власними ж продуктами тощо. Логіка аграрія полягає у тому, що не варто купувати на ринку те, що можна зробити самостійно на власних потужностях, якщо такі потужності окупляться за три-п’ять років.

Що буде перспективним в агробізнесі у 2016 році? Будь-які напрями роботи розвиваються, якщо на них є попит. Щоб зрозуміти попит, потрібно озирнутися на світ довкола та збагнути його потреби з двох точок зору: що потрібно іншим країнам та чого потребує природа.

У жовтні цього року у Китаї були зняті обмеження на народження другої дитини. При цьому Китай потребує продовольства. Уже у 2016 році для цієї країни будуть актуальними поставки дитячого харчування (якщо менш амбіційно — то просто продовольства), а Україна може задовольнити цей попит. До слова: вважаю, що давати можливість іноземцям купувати українські сільгоспземлі не варто, а от використовувати інші країни як ринки збуту — цілком розумно.

Також актуальною для Європи є органічна продукція. В Україні ще не розвинуто виробництво органіки на бажаному рівні, але темпи зростання потреб в органіці в європейських країнах пришвидшуються, що також впливає на створення нових ринків збуту для нашої продукції. Проте з органікою дещо складніше, оскільки для євросертифікації ­органічної ­продукції (отримання Euro leaf) необхідно, щоб земля, на якій вирощується органічна сільгоспсировина, кілька років не оброблялася хімікатами. Така необхідність дещо відмежовує Україну від органічного буму. Проте, враховуючи значний інтерес американських та канадських компаній до української органічної сировини, цей вектор розвитку не варто ігнорувати.

У Європі дедалі більшої популярності набуває кукурудза, яка вже навіть використовується у виробництві пива. Ще аграрії роблять ставки на вирощування нових популярних, дорогих у закупці, культур (наприклад, лохини). Новим для ринку та досить перспективним є виробництво біопластику — органічної пластмаси, яка має здатність до розкладання та виготовляється з біомаси (наприклад, з крохмалю, рослинної олії тощо), якої у нас, до речі, вдосталь.

Абсолютно не заповнена в Україні ніша з продажу якісної сільгосптехніки, яка вже була у користуванні. Продаж нової техніки — ­механізм зрозумілий, проте, враховуючи підвищення курсу євро та долара в нашій країні, для середньостатистичного аграрія придбання нового комбайна є майже непосильним. Ринок техніки, що вже була у користуванні, потребує термінового організованого розвитку. Якщо ми самі поки що не можемо виробляти якісну сільськогосподарську техніку, то є сенс замислитися над інвестуванням в існуючі потужності з виробництва такої техніки в інших країнах. Запозичений досвід — це також досвід.

Крім того, Україна має чудовий потенціал для розвитку конярства, хоча поки що іноземні інвестори у цей бік дивляться неактивно.

Хотілося б бачити Україну серед лідерів агроосвіти та селекційної справи. У нас справді значні можливості, проте не завжди вистачає запалу та рішучості.

 

Перспективні галузі

 

У будівництві у 2015 році рентабельність та попит значно знизилися, а конкуренція підвищилася. Проте все не так погано, як здавалося б. Масивів для забудови багато, можливостей теж, тому за розумного підходу цей напрям бізнесу дає позитивну віддачу.

На сьогодні європейські інвестори активно розглядають перспективи будівництва житлових масивів, але із застосуванням енергоефективності та повного циклу обслуговування (ставка на масштабне будівництво житлових кластерів). Плюс уже розробляються проекти забудови економ-класу — квартир, які повністю готові до проживання з моменту видачі ключів (з ремонтом та меблюванням).

Альтернативна енергетика також набирає обертів. Приватні інвестори сьогодні активно використовують сонячні батареї. Проте прибутковість такої інвестиції є мінімальною, а подекуди відсутня взагалі, ми ж у цьому випадку більше говоримо про самоокупність. А от, за оцінками німецьких розробників, майбутнє України — за вітроенергетикою, причому у промислових масштабах з обсягом виробництва електроенергії кожною станцією від 5 МВт. Данія, Німеччина, Іспанія та ряд інших країн вже мають позитивний досвід у вітроенергетиці. Для України це — перспективна галузь, енергетична незалежність та робочі місця.

Також у 2015 році було розроблено понад 15 законодавчих ініціатив, спрямованих на легалізацію букмекерської діяльності, а у деяких законопроектах передбачалося відкриття і грального бізнесу. У серпні 2015 року Олена Макеєва, заступник міністра фінансів України, заявила: «Ми працюємо над легалізацією грального бізнесу, проте за умови, що він буде працювати, як у цивілізованих країнах». Так, це складне соціальне питання, проте з часом усе одно воно вирішиться; буде це 2016 рік чи дещо пізніше — невідомо, проте буде, оскільки вже на рівні вищих рівнів державної влади питання опрацьовується. Ряд європейських представників цього бізнесу вже націлені на вихід на український ринок.

А ще світ заговорив про потребу в українській робочій силі. Зокрема, наші польські колеги на зустрічі кілька місяців тому повідомили, що у Польщі є значний попит на залучення понад 500 000 українських працівників. У Польщі є попит, в України є пропозиція, проблема вирішення питання лежить у візовій площині, проте найближчим часом польська сторона планує спростити отримання робочих довгострокових віз. Трудова міграція все ж набирає обертів.

Також варто сказати про соціальний ефект від інвестиційних процесів. Актуальності набувають плани думаючих та соціально активних великих інвесторів щодо розвит­ку міст-супутників Києва та інших мільйонників. Масштабні інвестори працюють не лише над відкриттям окремих потужностей у маленьких містах, де робота таких потужностей фінансово значно привабливіша, ніж у великих містах, але й розробляють програми соціально-економічного розвитку таких містечок. Це — поки що лише плани, але благородні й такі, що заслуговують на життя.