Бізнес: Ціна помилки

Страхування юридичними фірмами професійної відповідальності: маркетинговий хід чи сувора необхідність?

Про страхування професійної відповідальності юристів сьогодні говорять усе більше, проте цією опцією користується не так багато юридичних фірм. Причини називаються різні — економія, відсутність переваг, недовіра до страхових компаній тощо.

Усі чудово розуміють, що рано чи пізно доведеться застрахуватися, адже для іноземних ринків та, відповідно, іноземних клієнтів, на яких сьогодні спрямовують свої зусилля вітчизняні юридичні фірми, наявність такої страховки — обов’язкова умова роботи, та й законодавець близький до того, щоб ввести подібну норму у дію. «Прагнення української спільноти наблизитися до європейських стандартів надання послуг у сфері юстиції, в тому числі юридичних послуг юристами та адвокатами, зумовлює поступове впровадження страхування ризиків клієнта, пов’язаних із непрофесійністю чи ненавмисними помилками юриста або адвоката при наданні ним юридичних послуг», — ділиться спостереженнями адвокат АФ «Династія» Тетяна Трикоза.

Та поки що попит на такий продукт страхових компаній не має особ­ливих успіхів у зростанні. За словами андерайтера Департаменту страхування майна та ­відповідальності страхової компанії «УНІКА» Юлії Каменюки, компанія пропонує клієнтам досить широкий спектр продуктів зі страхування відповідальності, проте кількість випущених договорів страхування професійної відповідальності саме юридичних компаній не перевищує десяти договорів на рік, а їхня частка за показником зібраних премій у портфелі компанії зі страхування відповідальності не перевищує 2 %.

«Наразі попит на такий вид страхування в Україні вкрай низький. Починаючи з моменту формування страхового ринку України, попит на це покриття підвищився несуттєво, — говорить пані Каменюка. — Очікувати на поступове підвищення попиту на страхування відповідальності та страхування професійної відповідальності зокрема страхові компанії можуть лише у зв’язку із гармонізацією законодавства України з правом Європейського Союзу, яке прямо передбачає обов’язковість такого роду страхування для юридичних фірм».

Сьогодні ж українські юридичні компанії віддають перевагу іншим способам надати гарантії клієнту та уберегтися від помилок.

 

Професійний обов’язок

 

Якщо порівнювати наш юридичний ринок із західними, то масове небажання юридичних фірм страхувати свою професійну відповідальність можна пояснити відсутністю, перш за все, прямої законодавчої вимоги, а також альтернативних механізмів страхування, та й загалом традицій.

«На відміну від країн ЄС або, наприклад, Сполучених Штатів Америки, Україна поки що не має належного досвіду страхування як професійної відповідальності загалом, так і професійної відповідальності юристів зокрема, — пояснює Юлія Каменюка. — У більшості розвинених країн світу наявність договору страхування професійної відповідальності є обов’язковою передумовою ведення професійної діяльності юристів та адвокатів. При цьому форми, в яких таке страхування здійснюється, є різними. Це залежить від вимог законодавства та судової практики кожної окремої країни. Страхування може здійснюватися в обов’язковій чи добровільній формі. У деяких країнах страхування може здійснюватися і без залучення комерційних страхових компаній шляхом формування резервних фондів професійних асоціацій через внесення членських внесків».

На цей момент, як зазначає партнер ПГ «Побережнюк і Партнери» Тетяна Ігнатенко, у нашій країні обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності в сфері надання юридичних послуг передбачене тільки для приватного нотаріуса. Він зобов’язаний застрахувати свою професійну відповідальність на випадок спричинення шкоди третім особам унаслідок вчинення нотаріальних дій та/або функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно. Страхування ж професійної відповідальності юристів здійснюється у добровільній формі.

Звісно, законодавець подеколи намагається запровадити обов’язкову норму щодо страхування професійної відповідальності юридичними фірмами (що з огляду на рівень надання послуг деякими представниками юридичного ринку, навряд чи можна назвати поганою ідеєю), та особливого успіху не має. Але, за словами Юлії Каменюки, «наразі професійною спільнотою такі ініціативи сприймаються без ентузіазму, радше як крок в інтересах страховиків, а не як механізм захисту майнових прав юристів та їхніх клієнтів».

 

Правила гри

 

Одна з таких законодавчих ініціатив — законопроект «Про внесення змін до деяких законів України (щодо обов’язкового страхування професійної відповідальності адвоката)», який наразі перебуває на розгляді у парламенті.

Аналізуючи його положення, Тетяна Трикоза звертає увагу на те, що разом із впровадженням обов’язковості набуття адвокатом (юридичною фірмою) страхового полісу, що стане необхідною передумовою для дозволу практикувати, доцільно одночасно вирішити на законодавчому рівні пов’язані питання. Зокрема, необхідно закріпити певні стандарти адвокатської практики з надання послуг, що зумовить адекватні пропозиції надійних страхових компанії (надасть їм можливість оцінити ризики настання страхового випадку) та забезпечить ефективність страхового продукту, його працездатність. «В іншому разі замість наближення до євроінтеграції цей інститут створить ще один з багатьох бюрократичних квазімеханізмів, який передбачає лише необґрунтовані витрати (і безпідставний прибуток страхових компаній) за формальними непрацюючими договорами страхування, які неможливо реалізувати», — впевнена пані Трикоза.

Доцільно, на її думку, розробити і механізм запобігання зловживанням з боку споживача, адже не можна виключати навмисні недобросовісні дії, спрямовані на штучне створення так званого страхового випадку для отримання виплати з одночасним створенням негативного впливу на репутацію адвоката (юридичної компанії) тощо. А для цього потрібно передбачити детально розроблений перелік можливих страхових випадків, розтлумачити поняття «ненавмисних професійних помилок або недбалих дій адвоката при здійсненні адвокатської діяльності».

Доволі спірним у згаданому законопроекті пані Тетяна вважає і питання розповсюдження страхового випадку на «недбалі дії помічника адвоката, стажиста адвоката, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, або іншої залученої адвокатом особи», оскільки вищевказані особи не можуть користуватися правами та виконувати обов’язки, наприклад у судовому процесі в інтересах клієнта, бо не є його учасниками.

«Зважаючи на відсутність сталої української практики та власного дос­віду у цій сфері, процес страхування професійної відповідальність юристів/адвокатів потребує багаторічного та поступового розвитку, формування багатоскладової статистики, розробки нових та наближення до європейських стандартів існуючих національних норм, що регулюють адвокатську та страхову діяльність в Україні, а це досягається лише в умовах добровільного характеру страхування», — упевнена пані Трикоза.

Сьогодні ж за умови відсутності відповідного законодавчого врегулювання страхові та юридичні компанії користуються власноруч розробленими підходами та методами для оцінки ризиків співпраці. Так, за словами Юлії Каменюки, аналіз страхувальника проводиться на основі заповненої анкети на страхування та відкритих джерел ­інформації. Для страхування ­професійної ­відповідальності базою тарифікації є валовий дохід страхувальника, адже він є показником обсягу послуг, що нам надаються. Для оцінки ризиковості аналізуються досвід та кваліфікація співробітників, спеціалізація компанії, клієнти, що займають понад 20 % у валовому доході страхувальника, ділова репутація компанії, історія збитковості, позови та претензії до страхувальника за останні п’ять років тощо.

Компенсацію страхові компанії зазвичай відмовляються виплачувати у випадках, що передбачені Законом України «Про страхування», а також у разі, коли випадок підпадає під один із винятків, що передбачені договором страхування. Наприклад, навмисні дії страхувальника; моральна шкода або шкода діловій репутації третіх осіб; порушення авторського чи інтелектуального права, комерційної таємниці; позови, що пов’язані з борговими зобов’язаннями страхувальника, тощо.

Утім, як стверджує Юлія Каменюка, з недобросовісними діями юридичних фірм її компанія поки що не зіштовхувалася. Вирішувати спірні питання щодо страхування професійної відповідальності юристів через суд також не доводилося.

 

Іміджевий проект

 

Офіційної статистики щодо настання страхових випадків наразі немає ані в юрфірм, ані у страхових компаній, та, за свідченням обох сторін, вони не є масовими. Керівник відділу маркетингу ЮК «Правовий Альянс» Наталія Дугінова, чия компанія вперше застрахувала свою професійну відповідальність у листопаді 2010 року, запевняє, що за ці п’ять років зі страховкою жодної страхової події не сталося.

За великим рахунком, юридичні фірми не належать до злісних порушників інтересів клієнтів та й загалом завдяки своїм професійним здібностям у змозі самотужки врегулювати конфліктні ситуації полюбовно. Крім того, на думку Тетяни Ігнатенко, саме по собі страхування професійної відповідальності не гарантує стовідсоткового відшкодування клієнту завданих майнових збитків, які, на його погляд, спричинені в результаті надання непрофесійних юридичних послуг. Адже в даному випадку, перш за все, необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між діями (бездіяльністю) адвоката/наданими юридичними послугами та заподіяною шкодою. Окрім того, виникає питання, яким чином довести непрофесійність наданих юридичних послуг.

Тож з фінансової точки зору купівля страхового полісу не завжди є виправданою, а шкоду репутації зав­дає не відсутність договору страхування, а непрофесійні дії юристів. І все ж, як стверджує Наталія Дугінова, клієнти все частіше цікавляться наявністю полісу.

«У національних умовах грамотне маркетингове використання наявності застрахованої професійної відповідальності адвоката або юридичної фірми може вплинути як психологічний важіль для потенційного споживача послуг у питанні його вибору, — погоджується Тетяна Трикоза. — При вдалій презентації наявність страхового полісу матиме вплив на розширення кола клієнтів». Вона пояснює це тим, що західний досвід вчить використовувати таку обов’язковість у прибуткових цілях. З тією лише різницею, що рівень життя в розвинутих країнах передбачає працездатність цього виду страхування, тож поліс являє собою в першу чергу дієвий захисний механізм, який пропонується клієнтові (хоча, зрештою, і забезпечується фактично за рахунок останнього). А в умовах українського законодавства та ринку страхування використання полісу юридичною фірмою характерне лише в рекламному полі, упевнена пані Трикоза.

Про укладення договору страхування професійної відповідальності як іміджевий крок говорить і Юлія Каменюка: «Вітчизняні юридичні компанії, що купують договори професійної відповідальності, в першу чергу, розглядають такий договір як додаткову перевагу для формування свого іміджу надійного партнера або, таким чином, виконують вимоги своїх іноземних партнерів».

Наталія Дугінова, у свою чергу, впевнена, що страхування професійної відповідальності ­красномовно свідчить про високий рівень сервісу компанії, за який вона готова нести, в тому числі, і матеріальну відповідальність. Цей крок також є підтвердженням дбайливого ставлення компанії до своїх клієнтів, для забезпечення майнових інтересів яких компанія добровільно вводить страхування професійної ­відповідальності на випадок ненавмисних професійних помилок, допущених її співробітниками.

А для юридичних фірм, що мають на меті обслуговувати іноземних клієнтів, це взагалі must have. «Для локальних юридичних компаній наявність страхування професійної відповідальності стає вигідною конкурентною перевагою в боротьбі за клієнта, особливо що має іноземне походження, — говорить пані Дугінова. — Політики багатьох глобальних компаній зобов’язують їх обирати для співпраці зовнішніх юридичних радників, здатних і готових відповідати за результат своїх дій і за їхні можливі наслідки. Найцікавіші проекти і доручення клієнти все частіше адресують тим радникам, які готові гарантувати якість сервісу. Але, як кажуть, стовідсоткову гарантію дає або бог, або шарлатан. А клієнт все одно хоче бути впевненим у позитивному для нього результаті. І в такій ситуації відповідною гарантією виступає страхування професійної відповідальності його радника».

---

Коментарі експертів