Судова практика: Системний погляд

Чи виправдав рік, що минає, очікування від реформування судової системи в Україні

Динаміка судових спорів 2015 року: найактивніші галузі

Євген СТАРІКОВ,

старший юрист ЮФ ILF

Уже декілька років поспіль статистичні дані підтверджують стабільну динаміку до щорічного збільшення кількості судових спорів. І навіть суттєве збільшення ставок судового збору з вересня 2015 року не дуже стримало позивачів та скаржників, а це свідчить про те, що суд залишається одним із найефективніших шляхів розв’язання спорів.

У цілому 2015 рік за кількістю та якістю судових спорів суттєво не відрізнявся від минулих років. Так, бізнес, як і раніше, активно судиться з фіскальними органами, оскаржує рішення чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, підприємства стягують дебіторську заборгованість, банки звертають стягнення на заставлене майно, ініціюють банкрутство боржників тощо. Водночас не можна не відзначити наплив певних категорії судових спорів, які раніше хоча й були у судовій практиці, але мали більш-менш епізодичний характер.

Так, традиційно активною в судах цього року була представлена банківська сфера. Не останню роль у цьому відіграла ситуація з масовим виводом неплатоспроможних банків з ринку та активним правозастосуванням у зв’язку із цим спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема, стали більш частими господарські спори між банками в ситуації, коли один із них визнано неплатоспроможним, а в іншого у зв’язку з цим виникли труднощі із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за міжбанківськими кредитами.

Але найбільш масовий характер у практиці здобули спори вкладників неплатоспроможних банків з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з приводу відмови Фонду виплачувати гарантовану суму відшкодування за вкладом у банку, що ліквідується. У більшості випадків приводом для звернення до суду були ситуації, коли ліквідатори банків визнавали групи депозитних договорів нікчемними за ознаками «дроблення» вкладів.

На сьогодні судова практика в цій категорії спорів не є однозначною: судді в аналогічних справах по-різному оцінюють правовідносини між банком та вкладником і ухвалюють рішення як на користь одних, так і на користь інших. На жаль, немає сформованої правової позиції і на рівні судів наглядових інстанцій, про що, зокрема, свідчить звернення Верхов­ного Суду України до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв’язку з цим суди останнім часом почали масово зупиняти провадження у зазначених справах до остаточного висновку Конституційного Суду України.

Олександр ОНІЩЕНКО,

керуючий партнер АК «Правочин»

Поза сумнівом, 2015 судовий рік треба визнати багатим на новели, які можна оцінювати по-різному, головне — що їх переважна більшість докорінно змінила або може змінити підходи у певних категоріях справ.

Якщо оцінювати кількісно, то суттєво збільшилася кількість банківських спорів (переважно стягнення депозитів), спорів із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (переважно включення вкладника до реєстру вкладників, що мають право на відшкодування за рахунок Фонду), справ за позовом ліквідаторів банків про визнання договорів нікчемними тощо. З початку 2015 року активізувалася практика за позовами платників податків до органів ДФС щодо протиправності проведення податкових перевірок, що відповідно до висновків, викладених у резонансній ухвалі Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, тягне відсутність будь-яких наслідків такої перевірки.

Серед «свіжих» прикладів у податковій практиці варто згадати абсолютно невиправдану, на мій погляд, фіскальну позицію ВСУ в постанові від 22 вересня 2015 року у справі ТОВ «Фоззі-Фуд» до органу ДФС. Справа абсолютно типова, а тому викладені у постанові позиції ВСУ є актуальними для багатьох платників податків. Отже, найвища судова інстанція вважає, що будь-які документи, винесені від імені осіб, що заперечують причетність до діяльності суб’єкта господарювання, не мають юридичної сили, не посвідчують придбання активів і не можуть підтверджувати право на податковий кредит. Водночас, з точки зору ВСУ, фактичне здійснення операцій суд цікавити вже не повинно.

Для практикуючих юристів у сфері податкових спорів не секрет, що доволі часто предметом дослідження судами на предмет її фіктивності стають угоди платників податків з контрагентами, документи від імені яких підписані невідомими особами або, якщо користуватися термінологією правоохоронців, «не встановленими слідством особами».

Якщо раніше, протягом 2011—2014 років, як ВАСУ, так і ВСУ неодноразово в листах, роз’ясненнях та постановах з конкретних справ звертали увагу на необхідність дослідження судами реальності здійснення платником податків операцій крізь приз­му фактичного руху активів або зміну у власному капіталі чи зобов’язання платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю, то, судячи з постанови у справі «Фоззі-Фуд», акцент судової уваги небезпечно зміщуються до встановлення лише факту підписання документа від імені суб’єкта господарювання. До чого це може призвести? Однозначно до активізації органів ДФС у напрямі здобуття доказів фіктивності контрагентів через пояснення їхніх посадових осіб про відсутність наміру здійснення підприємницької діяльності. При цьому аналіз реальності операцій залишається в тіні як такий, що не є визначальним, і ні на що, по суті, не впливає.

Описана тенденція є вкрай небезпечною з огляду на її безперечний фіскальний акцент. Сподіватимемося, що найближчим часом ВСУ відкоригує свою позицію в інших постановах у межах цієї категорії спорів, що дасть змогу повернутися до зваженого, логічного та збалансованого підходу у вирішенні податкових справ.

Ефективність впроваджуваних змін

Дмитро ТИЛІПСЬКИЙ,

юрист ЮК FCLEX

Судова реформа є одним із пріоритетних напрямів для удосконалення законодавства та запровадження нових змін, зокрема і з точки зору тих викликів та вимог, які ставить українське суспільство.

Виконуючи вимоги суспільства, протягом 2015 року Верховна Рада України неодноразово приймала закони, спрямовані на реформування судової системи та поліпшення її ефективності.

1. Оновлення складу ВККС та ВРЮ.

12 лютого 2015 року було прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», який у 2015 році, мабуть, був одним із головних щодо запровадження змін у судовій сфері. Зокрема, цим Законом було запроваджено конкурсний порядок формування Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Виконуючи вимоги Закону, було проведено переобрання членів та оновлення складу Вищої ради юстиції і Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

2. Повернення повноважень Верховному Суду України.

Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» також посилив повноваження Верховного Суду України та повернув його роль як суду четвертої ланки. Наразі ВСУ самостійно вирішує питання доцільності відкриття провадження щодо перегляду рішень касаційної інстанції, а заяви подаються безпосередньо до ВСУ. Також розширено перелік підстав для перегляду судових рішень, у тому числі з процесуальних підстав.

3. Відповідальність суддів.

Було удосконалено інститут дисциплінарної відповідальності суддів. Проведено деталізацію підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, збільшено кількість видів дисциплінарних стягнень, що дає змогу більш індивідуально вирішувати питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

4. «Подорожчання» правосуддя.

Окремо варто виділити Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким були уніфіковані ставки судового збору, скасовані пільги зі сплати судового збору деяким органам державної влади та збільшено максимальну межу в господарському та цивільному процесах, а в адміністративному взагалі скасовано максимальну межу сплати судового збору для юридичних осіб.

Хоча зміни щодо сплати судового збору і не можна віднести до системних змін у судовій сфері, проте вони стосуються кожної особи, яка звертається за захистом своїх прав до суду, та в деяких випадках можуть обмежити особу в доступі до правосуддя.

5. Майбутні конституційні зміни.

У цілому вищевикладені зміни можна охарактеризувати позитивно, проте протягом року не були прийняті головні та основоположні зміни до Конституції України в частині реформування судової системи, зокрема збільшення віку суддів до 30 років, проведення перезавантаження суддівського корпусу (шляхом звільнення всіх суддів та проведення конкурсу щодо призначення нових або шляхом проведення переатестації всіх суддів), зміна системи судів України, зменшення впливу на суддів іншими гілками влади та забезпечення реалізації принципу незалежності суддів.

Станіслав КЛІМОВ,

директор МЮК KODEX

Чи можна говорити про судову реформу як про факт, який відбувся?

На мою думку, цей процес лише почався, і почався досить непогано. Напевно, багато скептиків запитають: «А  що змінилося?».

Справді, на поверхні буденного правового життя зміни поки що непомітні, адже така глобальна реформа не може пройти свій шлях легко і швидко. На жаль, у сучасному правовому житті позитивним змінам зазвичай чиниться багато перешкод, таких як корупція, низька зарплата, відсутність належної професійної підготовки кадрів тощо.

Однак, незважаючи на згадані негативні чинники, на практиці все ж таки відчуваються деякі ознаки реформування.

Це проявляється насамперед в активізації процесу напрацювання певних законодавчих ініціатив щодо удосконалення процесуального законодавства, виконання рішень суду, посилення заходів боротьби з корупцією в системі, поліпшення процесу прийняття та контролю за роботою працівників суду тощо.

З-поміж очевидних результатів такої активізації відзначу такі: прагнення до створення системи більш якісного кадрового підбору суддів, помічників, працівників суду, задля чого протягом 2015 року досить активно залучалися молоді фахівці; прагнення законодавця вивести судову систему України на достойний рівень довіри населення; удосконалення судової практики в ногу з часом, що відбувається завдяки гнучкому підходу до розгляду кожної справи; суттєве скорочення реальних строків розгляду судових справ порівняно із ситуа­цією, що була два-три роки тому.

Крім цього, не можна не відзначити, що інтернет-ресурси та онлайн-сервіси в системі юстиції з часом стають дедалі ліпшими, а 2015 рік узагалі зробив вагомий прорив у цьому напрямі.

З вищевикладеного очевидно, що реформування судової системи є не одномоментною подією, а тому потребує виваженого ставлення до кожного кроку, рішення чи дії задля досягнення позитивної кінцевої мети.

Закони, які мали найбільший вплив на розвиток судової системи в Україні

Олександр РУЧКО,

старший юрист ALEXANDROV&PARTNERS

Викладення у новій редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» мало, мабуть, найбільший вплив на судову систему саме як на сукупність органів, що відправляють правосуддя. Тут можна було б відзначити певне збільшення повноважень ВСУ.

Водночас не відбулося кардинальних змін у системі судів загальної юрисдикції, які обговорювалися на рівні концепцій, як от, наприклад, скасування господарських судів.

Найбільшого ж впливу від законів, які набули чинності у 2015 році, юристи, котрі працюють у судових практиках, очікують переважно від нових ставок судового збору, тобто від змін у Законі України «Про судовий збір».

Суттєве подорожчання вартості звернення до суду прогнозовано призведе до зменшення кількості судових спорів, а відтак і до скорочення замовлень клієнтів юридичних фірм у цій сфері та зростання конкуренції між ними. Вважаю, що ці фактори змусять значно підвищити якість послуг з представництва у судових спорах, що, зрештою, піде на користь і клієнтам, і самим юристам.

Олександр ЛУГОВСЬКИЙ,

юрист МЮГ AstapovLawyers

Судова реформа в Україні — це тривалий та всеосяжний процес, який залишається актуальним уже багато років. Однак сучасній судовій реформі надається набагато більшого значення, оскільки успішна реалізація цієї реформи слугуватиме не тільки ознакою перезавантаження судової системи та боротьбою з корупцією у судовій гілці влади, але й підтвердженням європейського вектора розвитку та інтеграції України до ЄС.

З точки зору впровадження реформ, порівняно з 2014 роком, не можна не відзначити, що 2015 рік видався більш плідним. Ще у лютому 2015-го було прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», який розроблено спеціально створеною Радою з питань судової реформи при Президентові України. Головна мета цього Закону — забезпечення незалежності та неупередженості судів і, більше того, повернення довіри до українських судів. Законом, серед іншого, передбачено механізм очищення суддівського корпусу, вдосконалено порядок призначення суддів на підставі прозорого конкурсного відбору, запроваджено дієвий та відкритий процес формування Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

У травні цього року Президентом було схвалено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, яка також розроблялася Радою з питань судової реформи. До речі, за дев’ять місяців 2015 року Радою з питань судової реформи було виконано 64 % завдань, поставлених Президентом на виконання.

Проте найважливіші реформи та зміни судової системи ще попереду. Наприкінці жовтня Венеціанська комісія позитивно схвалила проект змін до Конституції України в частині правосуддя. Проект закону про внесення відповідних змін до Конституції найближчим часом буде подано Президентом до Верховної Ради України. Паралельно з цим розробляються зміни до цивільного та адміністративного процесуального законодавства, тож незабаром буде представлений проект нового Господарського процесуального кодексу України.

-->