Post Scriptum: Повернути довіру
Повернення довіри до вітчизняних банків є неодмінною передумовою сталого економічного зростання країни
Відповідно до досліджень, які проводилися агентством Moody’s, щорічно, починаючи з 2009-го, загальний стан українських банків оцінювався як негативний, а складні геополітичні та економічні події останніх двох років остаточно виявили їхні суттєві недоліки. Серед системних прогалин, на які передусім треба звернути увагу, була присутність ще минулого року на ринку великої кількості так званих кишенькових установ. Однією з типових ознак таких банків було підпорядкування бізнесовим групам з першочерговими інтересами поза сферою фінансів. Фактично головною функцією відповідних банків було фінансування потреб своїх впливових «патронів» та слугування як конвертаційних центрів. Таким банкам через їхню наближеність до державної верхівки вдавалося залучати значні обсяги депозитів, попри недовгу історію існування або незначну присутність на ринку. Просто наявність у ланцюжку власників високопоставлених чиновників розглядалася багатьма як гарантія надійності відповідних установ за рахунок лояльності регулятора та необмеженого доступу до джерел фінансування. Нещодавні зміни у керівній еліті суттєво вдарили по платоспроможності таких банків та водночас підірвали довіру ринку до банківської системи в цілому.
Повернення довіри до вітчизняних банків є неодмінною передумовою сталого економічного зростання країни. Тому на початку 2014 року Національний банк України за рекомендаціями МВФ оголосив про свої наміри провести реформу та очистити банківський сектор від неефективних банків. Серед першочергових заходів, вжитих регулятором, були жорсткі адміністративні обмеження на валютні операції, переказ й отримання коштів фізичними та юридичними особами, завдяки чому вдалося припинити стрімке вимивання грошей із банківської системи. Наприкінці 2014 року як тимчасовий захід, спрямований на зменшення відтоку капіталу з банків (до 1 січня 2017 року або до прийняття Верховною Радою України рішення щодо втрати ним чинності у зв’язку із стабілізацією фінансово-економічної ситуації в Україні), парламентом було запроваджено мораторій на нарахування, виплату дивідендів, а також на викуп банком розміщених ним акцій. У 2015 році внесено зміни до Цивільного кодексу України, згідно з якими банки більше не зобов’язані повертати клієнтам строкові депозити та нараховані за ними відсотки до настання терміну їх виплати, якщо це не передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Подальші кроки мали на меті посилення відповідальності власників за діяльність підконтрольних їм банків. Зокрема, в березні 2015 року було ухвалено розроблений НБУ закон, яким запроваджено кримінальне переслідування за порушення законодавства та нормативних актів НБУ, що призводять до неплатоспроможності банків. Причому головним адресатом цих законодавчих новел стали власники банків. Наступними стали масштабні регуляторні ініціативи НБУ, спрямовані на виявлення бенефіціарів банківських установ, які до цього часу мали змогу сховатися від контролю шляхом подрібнення своїх часток участі між пов’язаними з ними структурами та використання численних підставних компаній. Наприкінці травня 2015-го НБУ створив нормативну базу для застосування низки вкрай жорстких заходів впливу до банків із непрозорою структурою власності, включаючи: визнання банку проблемним, відмову в наданні кредитів рефінансування або відмову у видачі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Причому відповідальність за розкриття структури власності банків та недотримання відповідних вимог було покладено безпосередньо на банківські установи.
Виходячи з недавніх заяв керівництва НБУ, розпочату 2014 року шокову терапію української банківської системи не завершено. Поки що головним результатом зусиль, спрямованих на стабілізацію фінансової системи країни, стало виведення з ринку безпрецедентної кількості неплатоспроможних банківських установ — близько 60 зі 180. Хоча деякі установи вже повідомляють про збільшення власних депозитних портфелів, що є певним індикатором повільного повернення довіри до банків у країні.
