Інтерв’ю: Аграрна перспектива

Коли мова заходить про інвестиції, у першу чергу завжди згадується така галузь, як сільське господарство, яке об’єктивно має сьогодні найбільші шанси на успіх. Про інвестиційні успіхи аграрного ринку у 2015 році, законодавство, яке йому заважає та допомагає функціонувати, актуальну судову практику та інші аграрні реалії і тенденції «УЮ» говорив із керуючим партнером ALEXANDROV&PARTNERS Дмитром АЛЕКСАНДРОВИМ

Пане Дмитре, з вашого досвіду, які основні тенденції панували на аграрному ринку у 2015 році та як на цю галузь впливали законодавчі інновації?

Сільське господарство у 2015 році, безумовно, стало одним із ключових донорів вітчизняної економіки, продемонструвавши непоганий результат, незважаючи на об’єктивні кризові явища. При цьому аграрний сектор залишився чи не єдиною галуззю, яка зберегла привабливість для іноземних інвесторів, зокрема в практиці нашої компанії були проекти щодо супроводу іноземних інвестицій у сільське господарство у вигляді придбання діючих аграрних підприємств.

Можна відзначити відносне затишшя в сфері злиттів та поглинань серед великих аграрних підприємств, у той самий час окремі компанії продовжували збільшувати свої земельні банки, в тому числі за рахунок придбання інших аграрних підприємств, та інвестувати у виробничі потужності.

Що ж стосується законодавчих змін, які вплинуть на підприємства аграрного сектора, то 2015 рік був напов­нений різноманітними новаціями. Для аграріїв основ­ними законодавчими змінами стали нові правила оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, а також зміна порядку адміністрування податку на додану вартість.

Змін зазнали і норми, які регулюють земельні відносини, зокрема, було змінено мінімальні строки оренди земельних ділянок, істотні умови договорів оренди ­землі та момент передачі земельної ділянки в оренду. Позитивним, гадаю, є прийняття відповідного закону, який дозволив нотаріусам отримати доступ до Державного земельного кадастру та здійснювати державну реєстрацію договорів оренди земель сільськогосподарського призначення.

Також законодавець суттєво спростив обіг агрохімікатів та ветеринарних препаратів, що, безумовно, полегшить здійснення діяльності багатьом підприємствам, які використовують їх у своїй практиці.

Загалом 2015 рік пройшов під гаслами дерегуляції. Аграрний бізнес, як і решта бізнес-середовища України, сподівається, що така тенденція збережеться і у майбутньому.

 

Якою на цей момент є реальна ситуація з інвестиціями в агросферу?

За даними Мінагрополітики, станом на середину червня цього року український агрокомплекс залучив близько 66 млрд грн інвестицій, що на 14 млрд грн більше за аналогічний показник минулого року. Проте, якщо порівнювати червень 2015 року та червень 2014-го, можна сказати, що ситуація на ринку змінилася як мінімум за рахунок підвищення долару США майже удвоє. Тобто зазначене гривневе збільшення залучених коштів у найважливіший сектор економіки України більше свідчить про спад, аніж про підйом інвестицій.

При цьому необхідно констатувати, що аграрна галузь залучає наразі лише 15—20 % від потенційно можливих інвестицій.

На сьогодні агросектор є інвестиційно привабливим. Це — одна з найбільш перспективних і цікавих для інвесторів галузей, якщо не найбільша. З практики нашої компанії можу сказати, що, незважаючи на складну політичну та економічну обстановку в країні, кількість інвесторів, готових вкладати реальні кошти у сільське господарство, збільшується.

 

Що заважає збільшити інвестиції?

Перш за все, це відсутність стабільних умов для ведення агробізнесу, залежність судової влади від політичної номенклатури держави та корумпованість деяких суддів, особливо у справах з потенційними інвесторами, та відсутність реальної боротьби з корупцією.

Крім того, заважає збільшувати інвестиції відсутність реальної дерегуляції економічних відносин в аграрному секторі економіки, що дає змогу органам державної виконавчої влади надмірно впливати на діяльність агробізнесу, а також нестабільність податкового законодавства та відсутність дієвого механізму адміністрування податків. Це все призводить не лише до зменшення інвестицій, але й до їх відтоку.

Необхідно щонайменше створити більш стабільні умови для ведення агробізнесу (з точки зору державного регулювання та оподаткування) й урегулювати кредитний та лізинговий ринок для агросектора.

 

Попри перешкоди, аграрні підприємства все ж таки знаходять можливості для фінансування. Якими традиційними та новими фінансовими інструментами вони користуються?

На жаль, очевидним є те, що банківське кредитування залишається важкодоступним джерелом залучення коштів для агропідприємств, а вартість кредитів, що видаються українськими банками, є занадто високою, тому компанії шукають інші джерела для запозичень.

Набагато простіше тим компаніям, які мають доступ до іноземних ринків капіталу та можуть здійснювати запозичення за кордоном. Приміром, компанії, які мають материнські компанії нерезидентів або збільшують установчий капітал, або отримують від них фінансову допомогу.

Ще одним інструментом залучення коштів є розміщення компаніями власних цінних паперів, однак емісія цінних паперів та вихід із ними на біржі — це інструмент, який у сучасних реаліях доступний переважно великим публічним компаніям, при цьому низький інвестиційний рейтинг України та проблеми у великих вітчизняних емітентів значно знизили зацікавленість інвесторів у придбанні цінних паперів українських аграрних компаній.

Ще одним інструментом, який могли б використовувати вітчизняні аграрії для залучення, є аграрні розписки. Цей інструмент поки що проходять етап експерименту та опробування і потенційно, в майбутньому, може стати для аграріїв повноцінним способом залучення коштів.

У той самий час бізнес напрацював схеми взаємодії у вигляді надання коштів під фінансування майбутнього врожаю, що фактично є схожим за змістом із аграрними розписками, однак оформлюється через інші юридичні конструкції. Така форма взаємодії полягає у цільовому наданні коштів, які отримувач використовує на вирощування врожаю і розвиток та зобов’язується у майбутньому поставити продукцію кредитору. Переважно надання коштів у такий спосіб супроводжується наданням позичальником істотних гарантій у вигляді застав майна та поручительства перед позикодавцем. Така форма взаємодії дає змогу розподілити тимчасово вільні кошти між учасниками аграрного ринку та профінансувати компаніям виробничі потреби.

 

Дискусійним сьогодні є питання про те, чи потрібна українським сільгоспвиробникам державна підтримка. Як ви вважаєте, чи справді вона необхідна сьогодні і якщо так, то в якому форматі?

З урахуванням того, що зона вільної торгівлі з Європейським Союзом запрацює з 1 січня 2016 року, а сільське господарство стало виробничою галуззю № 1 для України, державна підтримка вітчизняних агровиробників сьогодні потрібна як ніколи.

Щодо державної підтримки шляхом надання прямого фінансування, то поширені за кордоном механізми в Україні не працюють. Доступ до класичного кредитування у виробників сільськогосподарської продукції дуже обмежений, через девальвацію гривні відсоткова ставка складає близько 30 % річних, а компенсація витрат за відсотками, що передбачена Державним бюджетом України (зокрема, на 2015 рік вона складала 300 млн грн), не покриває і третини реальних витрат виробників.

У наших реаліях державна підтримка українських виробників сільськогосподарської продукції фактично пов’язана з особливою системою оподаткування, а саме — наявністю єдиного податку четвертої групи та зі спеціальним режимом сплати податку на додану вартість. Однак під впливом МВФ наша держава задекларувала скасування спеціальної системи оподаткування для аграріїв і їх перехід на загальну систему оподаткування з 1 січня 2016 року. Зокрема, більшість цих положень передбачена проектом податкової реформи, яку недавно було внесено на розгляд до Верховної Ради України.

Звичайно, значне збільшення податкових навантажень призведе до короткострокового додаткового надходження від сільськогосподарських виробників. Але якщо говорити про довгострокові плани, то значне збільшення податкового навантаження може спричинити занепад вітчизняної аграрної галузі, яка єдина демонструє розвиток за умови економічної кризи. Тож на цей момент підтримкою вітчизняним виробникам може бути збереження податкових пільг аграрному сектору.

 

Перейдімо до більш практичних аспектів. Якими є останні тенденції судової практики в агросекторі?

Судові спори у 2015 році можна назвати боротьбою орендарів земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення за своє переважне право на поновлення договорів оренди на новий строк.

Як умовами договорів оренди земельних ділянок, так і статтею 33 Закону України «Про оренду землі» надано орендарю, який належним чином виконував обов’язки за умовами договору, переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Проте територіальні органи Держземагентства України, які в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, не поспішають укладати додаткові угоди до договорів оренди та/або пов­ністю ігнорують листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі, або надають безпідставну відмову. А іноді трапляються випадки, коли, незважаючи на отримання листа-повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право, органи Держгеокадастру укладають договори оренди з іншими землекористувачами.

Усталена судова практика свідчить про те, що суди займають позицію орендаря. Окрім того, зверну увагу на те, що не тільки національні суди захищають порушені права орендарів, а й Європейський суд з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 24 червня 2007 року у справі «Стретч проти Об’єднаного Королівства» встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях статті 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

Також у 2015 році було дуже багато судових спорів, пов’язаних із визнанням незаконною передачі для ведення фермерського господарства кількох земельних ділянок, які не становлять собою єдиного земельного масиву. Судова практика складалася таким чином, що, як правило, суди першої та апеляційної інстанцій відмовляли в задоволенні таких позовних вимог, посилаючись на те, що надання окремо розміщених земельних ділянок для ведення фермерського господарства, тобто не єдиним масивом, не може бути підставою для визнання недійсними та скасування оспорюваних актів. Та суди касаційної інс­танції дотримуються протилежної точки зору і задовольняють такі позовні вимоги.

 

Які проекти компанії ALEXANDROV&PARTNERS 2015 року вважаєте найбільш вагомими?

У першу чергу розповім про ті проекти, які не можна визначити в матеріальному (грошовому) еквіваленті, але які мають вагоме значення для мене як юриста. Одним з таких напрямів роботи є законотворча діяльність.

У 2015 році наша компанія досить серйозно попрацювала у підготовці законодавчих актів різного рівня, починаючи з участі в різних робочих групах при міністерствах, закінчуючи комплексною підготовкою та супроводженням проектів законів. Наразі ми у співпраці з однією із найбільших асоціацій в аграрній сфері працюємо над підготовкою проекту одного з ключових законів 2016 року. Назву закону поки що не розкриватиму, як і безпосередньо те, що саме ним буде врегульовано, проте зазначу, що появи цього закону чекає вся Україна.

Крім того, ми плідно працюємо і в інших напрямах розширення спектра юридичних послуг в агросекторі. Так, наша компанія вперше комплексно підійшла до проб­леми протидії та боротьби з шахрайством і ­розкраданням матеріальних та нематеріальних активів на агропідприємствах. У результаті 2015 року було розроблено комплексну методику протидії та боротьби з шахрайськими схемами на сільськогосподарських підприємствах і початок процесу її впровадження у наших клієнтів.

Окремо відзначу результативну роботу із земельних питань, у рамках якої експертами нашої компанії було розроблено комплекс договорів, що на практиці слугує альтернативою купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в основу якого покладено договір емфітевзису, відомий всьому світу ще з часів Стародавнього Риму.

 

А чого очікуєте від 2016 року у власній практиці та на ринку загалом?

Останні півроку дещо несподівано виявилися більш продуктивними, ніж попередні півтора року. За результатами 2015 року обсяг роботи за основним напрямом нашої практики (агробізнес) залишився стабільним по широкому спектру продуктів, включаючи М&А, due diligence. Я пов’язую це з тим, що ближче до осені 2015-го у бізнесу виникло відчуття визначеності (як у зв’язку з деякою стабілізацією конфлікту на Донбасі, зниженням ризику дефолту, так і в результаті фінансової стабілізації в українській економіці). Це дало змогу економічним агентам відновити середньо- і довгострокове планування. Суттєво збільшилася кількість угод M&A, оскільки на низькооцінені активи з’явилися покупці. Серед таких покупців значна кількість іноземців-першопрохідців, які, незважаючи на високі супровідні ризики інвестування в Україні, виправдано сподіваються на високий рівень рентабельності місцевого бізнесу.

На 2016 рік дивлюся з обережним оптимізмом. Сподіваюся, що він дасть змогу українським компаніям збільшити кількість клієнтів, які відмовляються від іноземних юридичних фірм. Можу спрогнозувати позитивну динаміку для таких напрямів, як супроводження процедур банкрутства та пов’язаних з ними судів. Серед перспективних індустрій, які у 2016 році потягнуть всю економіку України за собою, можна виділити агросектор (в якому вже на сьогодні формується третина валютних надходжень) та сферу IT. Щодо аграрної сфери, яка є ключовою для нашої компанії, можу спрогнозувати на 2016 рік більш масштабний інтерес іноземних інвесторів, зокрема американських та європейських фондів, до придбання найбільш ефективних представників ринку.

Таким чином, 2016 рік не обіцяє бути простим, у той же час він, безперечно, відкриє для юридичного ринку чимало нових можливостей. І вже від фаховості та професійності кожного з нас залежатиме, яких результатів ми зможемо досягти.

 

Щось побажаєте колегам?

Сьогодні багато хто пророкує Україні занепад та продовження збройних конфліктів, а я, навпаки, дивлюся у майбутнє з оптимізмом та великою надією на розквіт!

Переконаний, що життя — це невпинний рух уперед! Бажаю вам не зупинятися, яких би вершин ви не досягли. Своїм прикладом надихати близьких на нові здобутки!

Відкривати нові горизонти — означає бачити ширше! Отже, бажаю вам «розширеного бачення», адже прощання — це не привід для суму, а можливість для нових ­зустрічей!

Як юрист побажаю позитивних законодавчих змін на шляху до встановлення верховенства права! А як голова компанії та родини бажаю всім терпіння і мужності, злагоди та взаєморозуміння!

Хочу, щоб Україна нарешті здивувала світ, наперекір усім негараздам стала «аграрним тигром»! Мирного неба над головою, хай щастить у Новому, 2016 році!