PR: Колективний імпульс

Однією з основних складових успішного бізнесу є вдало підібраний колектив, у якому вітає командний дух та ефективно налагоджені внутрішні комунікації. Але для того, щоб зробити команду з абсолютно різних людей, потрібно докласти деяких зусиль

Внутрішній PR має для розвитку бізнесу не менше значення, аніж зов­нішній, адже кожен співробітник повинен почуватися потрібним та важливим членом команди. Зрозуміло, що корпоративна культура може успішно жити і без зайвого втручання, але рано чи пізно її розвитком потрібно починати керувати. Інакше атмосфера в колективі з часом може перетворитися на не зовсім здорову.

Операція «мотивація»

На думку pr-менеджера маркетингової агенції Pulse Катерини Тарасенко, юридичній компанії якісний внутрішній PR просто необхідний. «Специфіка юридичного бізнесу накладає відбиток: юридична практика завжди пов’язана з конфіденційністю, і далеко не завжди всі співробітники компанії знають про те, чим саме займаються інші департаменти, — говорить вона. — Але така скритність хороша до певної міри — невідомість завжди створює чудовий ґрунт для поширення чуток і пліток, тому одна з потужних функцій внутрішнього PR — підтримувати певний рівень інформованості співробітників про життя компанії. Люди мають бути в курсі подій».

Керівник департаменту АФ «Грамацький і Партнери» Олександр Коваль додає, що будь-якій юридичній фірмі внутрішній PR необхідний також як мотиваційна складова HR. І потрібен він не лише для формування та розвитку корпоративної культури, філософії фірми (ідей, поглядів, цінностей, що визнаються й підтримуються всіма працівниками фірми), але й для відчуття керуючим партнером «зворотного зв’язку» — психоемоційних настроїв працівників, активного залучення останнього в корпоративні процеси.

«Адвокати — яскраві представники «креативного класу», управління якими ускладнене високим рівнем автономності, індивідуальності тощо, — вважає пан Коваль. — Відтак, матеріальна мотивація працівників юридичної сфери має йти завжди поряд із нематеріальною: кожен адвокат бажає думати, що працює в найкращій фірмі — найкращій хоча б у певній сфері чи за певним значущим критерієм з багатьох. Цю функцію великою мірою й виконує внутрішній PR. Колективу юристів, поєднаному певною корпоративною культурою та особистими ідеалами, необхідна не просто інтуїтивно зрозуміла спільна ідея, а цілком вербалізована формула позиціонування цієї спільноти зовні: хто ми, які професійні та суспільні цінності сповідуємо, чим вирізняємося з-поміж конкурентів і колег?»

Спілкуйся легко

За словами PR-менеджера київського офісу міжнародної юридичної фірми Noerr Наталії Кривицької, для ефективності внутрішніх комунікацій важливо, в першу чергу, сформувати максимально невимушену та доброзичливу обстановку в колективі, без зайвого офіціозу та формальностей.

«Це ефективно і для оперативності зв’язку, і для працездатності персоналу — вони мають сприймати своїх колег з інших департаментів або навіть керівництво не як людей з далекої планети, а як партнерів, які разом з ними працюють для досягнення спільної мети, тобто успіху компанії. І це справді працює», — вважає Наталія Кривицька.

У той же час вона відзначає, що українським компаніям це не притаманно: «Вони віддають перевагу дотриманню субординації та намагаються підпорядкувати комунікацію певній процедурі. А потім десь на корпоративному заході, коли керівництво святкує на рівних з підлеглими, дуже відчувається, як людям ніяково і як їм важко позбутися напруження повсякденного спілкування. І це зводить до нуля всю роботу фахівців внутрішнього PR».

Катерина Тарасенко також підкреслює важливість створення керівництвом юридичної фірми сприятливих умов для постійного спілкування співробітників між собою, у тому числі й неформального. Але в той же час радить і не забувати про інформування співробітників про життя компанії за допомогою внутрішнього сайту, регулярних корпоративних бюлетенів тощо.

Зокрема, вона вважає хорошим інструментом корпоративний бюлетень, в якому можна писати про розпочаті та завершені проекти, плани, досягнення і всі новини в компанії, включаючи нові призначення, дні народження тощо. «Правда, тут є одна притичина: як змусити людей це читати, — зауважує вона. — На жаль, сумний досвід показує, що, з головою поринувши у свою роботу, люди таку інформацію просто ігнорують як білий шум: «Так, бачив, прийшло щось на пошту, але не було часу поглянути». На жаль, і не буде».

На думку пані Тарасенко, варіантів рішення тут два: робити такі бюлетені справді цікавими, а не формальними звітами (тут треба буде покреативити), а також надихати та виховувати в людях таку лояльність до фірми, що будь-яка інформація про неї стає для них по-справжньому важливою, і кожне досягнення вони сприйматимуть як предмет особистої гордості. Але останнє вже питання до працедавця, а не до піарників. «Піар на тлі слабкого менеджменту і зверхнього ставлення до співробітників матиме яскраво виражений зворотний ефект», — відзначає вона.