Тема: Мирний вихід

У переважній більшості випадків при виході партнерів з юридичних фірм сторони намагаються мирно вирішити питання

Таке явище як вихід партнерів з юридичної фірми та супутній відтік клієнтів має давню історію, адже юридичні пос­луги, як і медичні, тривалі роки вважалися послугами, які особисто надаються конкретним професіоналом, особисто до якого і на ім’я якого прийшов клієнт. І саме це свого часу зумовило необхідність вказувати в назвах фірм її провідних партнерів. Законодавство низки країн раніше вимагало цього в обов’язковому порядку, а подекуди такі вимоги зберігаються і сьогодні. Хоча нині з урахуванням кількості партнерів, що обчислюється сотнями, якщо не тисячами, можливість винести всі їхні імена в назву фірми практично виключається.

І все ж, пропрацювавши протягом багатьох років із певним партнером або юристом, при виході партнера з фірми клієнт опиняється перед вибором: залишитися зі своїм добре знайомим фахівцем або з фірмою, яка, можливо, надаватиме послуги на тому самому рівні без будь-яких ускладнень, а може, й ні. Фірмі може знадобитися вивчати клієнта і його справи з самого початку, щоб без шкоди для клієнта представляти надалі його ­інтереси. А це призведе до збільшення ціни на послуги або ж до значних витрат часу, що не завжди буде прийнятно.

Вибір, варто визнати, не з легких. В одному випадку він працюватиме зі своїм перевіреним партнером (а юрист часто сприймається як партнер по бізнесу), але, можливо, в умовах обмежених ресурсів і складного перехідного періоду. В іншому — клієнт розуміє, що з ним працюватиме та ж фірма, її інфраструктура, а також група підтримки юриста, з яким він працював раніше, але під керівництвом нового партнера. Також важливим є питання відповідальності за раніше надані послуги.

Як бути партнерам, які залишилися в колишній юридичній фірмі, і клієнтам, щоб одні могли надавати, а інші отримувати, як і раніше, високоякісні послуги, бажано за ­участю людей, між якими налагоджений контакт і які знають справу клієнта?

Вибір за клієнтом

При оцінці можливого розвитку подій більшість сучасних фірм виходить з того, що все, що створено юристами, в тому числі партнерами, в процесі роботи в юридичній фірмі, є власністю цієї фірми. Більше того, партнерські угоди і трудові договори містять положення, які однозначно вказують на це. Однак не можна забувати про право клієнта на вільний вибір юридичної фірми та юриста. Його не може обмежити ніяка угода, укладена між юристами та партнерами. Для таких випадків немає однозначних рішень для юридичної фірми, яка втрачає не тільки партнера-юриста, але й клієнта.

Практика розв’язання подібних проблем йде шляхом індивідуального врегулювання можливих спорів. Як правило, сторони намагаються вирішити спірні питання мирно, ґрунтуючись на порядності та добрій волі. Прагматизм клієнта також є потужним інструментом, що визначає вибір юридичної фірми, але людський фактор і сформовані особисті відносини часто розмивають тонку межу між розумним і необхідним.

Інакше дивляться на документацію, яка була створена в процесі роботи зі справами конкретного клієнта. Очевидно, що при збереженні права на авторство вся документація, так чи інакше, була оплачена клієнтом і була або отримана, або створена в рамках договору про надання юридичних послуг і, відповідно, належить клієнтові чи його правонаступникові. Копії документів юридична фірма може залишити собі для врегулювання можливих спорів у майбутньому.

Якщо файли не передавалися, то юридична фірма повинна залишатися відповідальною за збереження такої документації протягом усього терміну, обумовленого договором. Ускладненням ситуації, пов’язаної з документацією клієнта, повинні вважатися незакінчені розрахунки взагалі неврегульована ситуація з виконаних робіт та їх оплати. Ці випадки індивідуальні і повинні або вирішуватися в індивідуальному порядку, якщо такий порядок не виписаний у договорі, а спеціальне законодавство про адвокатську діяльність не дає підказки.

Чи можна говорити про переманювання клієнтів у тих випадках, коли партнер, який залишає юридичну фірму, пропонує клієнтам, з якими він працював, йти за ним у новостворюваний юридичний офіс або ж до іншої юридичної фірми? На мій погляд, не можна. Складніше стає, коли партнери починають з’ясовувати, хто привів того чи іншого клієнта і чи може партнер, який працював з ним і тепер йде з фірми, говорити про перехід такого клієнта до нового юридичного офісу. Це — питання порядності і фінансів. Мені знайомі ситуації, коли клієнт підтверджував своє бажання працювати зі своїм звичним партнером-юристом у новому офісі, а партнер при обговоренні умов свого виходу пропонував або приймав пов’язані з цим обмеження, в тому числі й фінансові.

Фінансовий бік справи

Якщо розглядати майнові інте­реси всіх сторін, дотримання яких вимагається при виході партнера з юридичної фірми, то потрібно брати до уваги низку факторів. У багатьох випадках партнери, які керують фірмою (найчастіше це засновники), намагаються не допускати фіксації їхніх зобов’язань у письмовій формі. Тоді все відбувається на розсуд тих партнерів, які залишаються працювати у визначеній фірмі. Як показує мій життєвий досвід, на момент підписання угод вони влаштовують усіх. Коли ж партнери розходяться, перше, що вони намагаються зробити, це визнати договір трирічної давнини недійсним, якщо порядок виходу не відповідає їхнім нинішнім уявленням про справедливість.

Головними факторами при визначенні виплат партнеру, який йде, треба назвати: вклади в статутний капітал, вартість активів фірми і частка партнера, вартість виставленої, але не зібраної дебіторської заборгованості, вартість робіт у процесі, на яку може претендувати партнер, а також інші активи, включаючи гудвіл, тощо. Якщо сума, яка підлягає виплаті, доволі велика, сторони можуть домовитися про розстрочку на кілька місяців чи навіть років.