Проблема: Лобне місце

Сьогодні практика government relations стає невід’ємним елементом просування інтересів підприємців та ефективним механізмом у пошуках компромісу між бізнесом і владою. У той же час більшість українських бізнесменів досі не мають чіткого уявлення про принципи її реалізації, її переваги та можливості

Із зростанням ролі держави в регулюванні економічних процесів в Україні практика налагодження зв’язків із державними органами або government relations (GR) з кожним днем набуває все більшої популярності серед бізнес-структур.

Форми та зміст

Аналізуючи практику розвитку лобізму в Україні, потрібно виділити чотири найбільш розповсюджених форми лобіювання, зокрема: 1) індивідуальне лобіювання, 2) кланове лобіювання, 3) багатовекторне лобіювання, 4) парламентське лобіювання.

Індивідуальне лобіювання належить до тіньового типу лобіювання і являє собою одну з найбільш розповсюджених на сьогодні форм лобіювання, що базується на особистих зв’язках представників бізнесу та державних службовців.

У свою чергу клановий лобізм, що також класифікується як тіньовий тип лобіювання, передбачає представлення інтересів певної групи підприємців і є достатньо ефективним інструментом завдяки матеріальній та технічній базі, доступній для такої групи підприємців.

Багатовекторне лобіювання здійснюється з використанням усіх доступних засобів та способів впливу з метою просування інтересів відповідного бізнесу або групи підприємців. Зокрема, залучається потенціал як міждержавних структур, лобістських асоціацій, парламентських лобістських груп, так і державних комітетів, міністерств та окремих посадових осіб різних рівнів.

Що стосується парламентського лобіювання, то залежно від форми реалізації його можна віднести як до тіньового, так і до відкритого типу лобіювання, що здійснюється в порядку публічної аргументації та прийнятті рішень на колегіальній основі.

Таким чином, лобізм в Україні є, швидше, тіньовим за своєю природою та має індивідуальний характер. Крім того, його використання задля просування та задоволення інтересів (часто протилежних) окремих груп підприємців є хаотичним, у тому числі, через відсутність чіткого правового регулювання.

Лобізм у законі

На сьогодні інститут лобіювання залишається законодавчо неврегульованим — поняття лобізму вимагає чіткого визначення, а лобістська діяльність потребує створення єдиного механізму контролю за існуючою схемою взаємодії громадськості та бізнесу з представниками владних структур.

Проблему відсутності регулятора лобістської діяльності було неодноразово порушено народними депутатами, однак ініційовані законопроекти так і не були прийняті. Наразі на парламентському розгляді перебуває черговий документ — законопроект «Про регулювання лобістської діяльності в Україні» від 20 жовтня 2010 року № 7269, ініційований народним депутатом Валерієм Коновалюком (законопроект).

Цей законопроект містить визначення ключових понять, передбачає систему і порядок реєстрації та акредитації лобістів у відповідному органі, закріплює перелік державних органів, закритих для лобіювання, передбачає обов’язки лобістів щодо надання звітності про здійснену роботу та фінансові потоки тощо.

Однак цей документ має низку недоліків, серед яких вимога про відсутність іноземного елемента в ході лобістської діяльності, що спричиняє необхідність розширення дій даного законопроекту на лобіювання в сфері зовнішньоекономічних відносин. Нарівні з цим, на нашу думку, необхідно закріпити публічний характер звітності лобістів, а також передбачити звітність за результатами лобіювання; врегулювання питань джерела фінансування лобізму, а також розширити перелік закритих для лобіювання державних органів для унеможливлення вчинення корупційних дій під прикриттям лобіювання тощо.

Безумовно, для забезпечення ефективності правової основи як для поліпшення сприйняття поняття лобізму, так і для здійснення лобістської діяльності, ініційований законопроект вимагає ретельного аналізу та доопрацювання. У зв’язку з цим для розроблення успішного закону в даній сфері необхідно взяти до уваги досвід іноземних держав у сфері правового регулювання лобістської діяльності, для подальшого імплементування певних пунктів у вітчизняне законодавство.

З точки зору доопрацювання і вдосконалення законопроекту, а також правового регулювання лобіювання в Україні в цілому також може бути корисним впровадження у вітчизняне законодавство окремих положень, які широко використовуються в світовій практиці. Серед подібних положень варто відзначити такі: положення, що обмежують коло осіб, які можуть виступати лобістами (надання цього права здійснюється винятково для фізичних осіб), положення, що визначає обов’язки щодо персональної реєстрації та акредитації осіб, які планують здійснювати лобістську діяльність, а також положення, якими гарантується право лобістів як на працевлаштування в певній компанії на загальних умовах, так і на формування окремих юридичних осіб, утворених внаслідок об’єднання з іншими лобістами.

У процесі прийняття законодавства, яке регулює лобістську діяльність в Україні, необхідно акцентувати увагу на механізмах відповідальності за порушення такого законодавства, особливо на механізмах залучення до відповідальності. Як показує практика певних держав (приміром, в Австралії закон про лобіювання скасували в 1996 році через неефективність, але він був пов­торно прийнятий у новій редакції в 2008 році), неефективність такого механізму унеможливлює реалізацію системи відповідальності, що, в свою чергу, ставить під сумнів ефективність регулювання лобістської діяльності в цілому.

Серед основних перешкод на шляху законодавчого врегулювання лобістської діяльності треба виокремити і суперечливе ставлення громадськості до неї. У свідомості більшості українців поняття лобіювання асоціюється з корупцією, а лобістська діяльність, що насправді спрямована на налагодження прозорих взаємовідносин між бізнесом та владою, розцінюється як протиправні дії.

Власний досвід

Попри відсутність законодавчої бази, лобістська діяльність набуває все більшої популярності серед українського бізнесу. Лобіювання інтересів є досить актуальним для українських компаній, передусім для представників пріоритетних для держав сфер, зокрема галузей тяжкої промисловості, телекомунікації, сільського господарства тощо, а також для суб’єктів господарювання з державною часткою. Крім того, лобіювання цікаве як для іноземних компаній, які вже представлені на території України або здійснюють певну діяльність, так і для нерезидентів, які розглядають можливість або вже планують вихід на український ринок.

Зважаючи на зростаючий попит на послугу GR, різні юридичні фірми, консалтингові компанії розширюють спектр послуг завдяки наданню консультацій у сфері лобізму і безпосереднього лобіювання інтересів клієнтів. Однак на українському ринку є лише кілька компаній — професіоналів у цій сфері. Проаналізувати деякі тенденції розвитку ринку послуг професійного лобіювання можна на прикладі МЮФ Integrites, яка надає такі пос­луги в рамках нещодавно виділеної практики Government Relations. Діяльність практики GR можна окреслити як проектну, консультаційно-лобістську форму діяльності, яка спрямована на потреби та бізнес-цілі конкретного клієнта.

При цьому практика виділяє два основних напрямки діяльності в сфері лобіювання інтересів: 1) консультаційна підтримка, яка здійснюється у вигляді тактичних рекомендацій у сфері взаємодії з професійними державними структурами, 2) стратегічний проектний супровід з урахуванням законодавчих тенденцій в регулюванні профільних галузей діяльності клієнтів.

Варто зазначити, що перший напрямок є невід’ємною частиною в ході юридичного супроводу проектів іноземних інвесторів, зацікавлених у виході та присутності на українському ринку. Успішність даного напрямку більшою мірою залежить від механізмів та ефективності встановленого діалогу з держаними органами.

Таким чином, практика GR являє собою професійну область менеджменту, яка має на меті формувати та підтримувати стратегічні комунікацій з органами влади. При цьому одним з інструментів у реалізації поставлених цілей виступає лобізм у формі розробки та просування проектів відповідних документів і рішень, впровадження інформаційних кампаній, які здійснюються, у тому числі, із використанням позитивного досвіду взаємовідносин із державними службовцями. Отже, за умови належного правового забезпечення такої діяльності лобізм може стати важливим рушієм більш стрімкого розвитку не лише економіки України, але й удосконаленню норм законодавства, що інколи не встигають за швидкістю розвитку нових напрямків бізнесу та нових викликів, що виникають у зв’язку з технологічним прогресом.