Інтелектуальна власність: Творчий конфлікт
Сучасне авторське право пронизане суперечністю між правом суспільства на доступ до результатів творчої діяльності та матеріальними інтересами власників
Жодна інша галузь законодавства не залежить настільки від науково-технічного розвитку, як авторське право, сфера дії якого постійно розширюється внаслідок виникнення і поширення нових технологій. Сьогодні авторське право охороняє всі форми вираження творів — від літературних і художніх (романи, поеми, музичні, аудіовізуальні, фотографічні твори, карти, плани, ескізи тощо) до компіляцій і комп’ютерних програм.
До винайдення друкарської машинки не було необхідності охороняти твори у зв’язку з високими витратами на відтворення їх. Тільки коли вартість відтворення примірників творів знизилася, виник економічний сенс наділення авторів ексклюзивними правами.
До XVIII сторіччя авторське право в Англії було монополією королівської влади, яка зберігала контроль над друком і продажем книжок протягом століть. 1709 року парламентарі ухвалили Закон королеви Анни, який обмежив строк дії авторського права, чим забезпечив можливість вільного опублікування книг після переходу твору в суспільне надбання. Обмеження строку дії авторського права тривалістю у двадцять один рік забезпечило розвиток конкуренції серед видавців та розквіт літературної творчості. Масову суспільно-політичну реакцію викликало запровадження в 1774 році доктрини суспільного надбання. Ці дві події стали чи не найважливішими вехами в історії авторського права.
Відповідно до Бернської конвенції, строк дії авторського права до 1993 року становив життя автора та п’ятдесят років після його смерті. За ініціативою урядів США і країн ЄС він був продовжений до семидесяти років. Тенденція збільшення строку дії авторського права означає збідніння «суспільного архіву» творів і обмеження розвитку науки і культури внаслідок встановлення більш тривалого періоду перебування творів у приватній власності. Батько авторського права Т. Джефферсон завжди побоювався, що авторське право може перетворитися на монополію власників, якщо строк його дії буде продовжено. Це побоювання виявилося виправданим.
Виклики цифрової доби
Дискусії про свободу слова традиційно утримували авторське право у балансі: законодавство в усі часи визнавало право суспільства на використання авторських прав в особистих цілях з некомерційною метою.
Проголошення доктрини добросовісного використання в США означало важливий крок на шляху до обмеження монополії прав власників та забезпечення балансу між приватними і суспільними інтересами. Концепція добросовісного використання виникла з рішень у справах «Gyles vs. Wilcox» (1741 рік) та «Folsom vs. Marsh» (1841 рік). Вона пройшла випробування у прецедентах, після чого була втілена у Законі США про авторське право (1976 рік.) Добросовісним використанням було визнано відтворення твору в повному обсязі з метою критики, для навчання і наукових досліджень.
В Україні доктрина добросовісного використання представлена статтями 21–25 Закону «Про авторське право й суміжні права»: вони містять вичерпний перелік обставин, за яких дозволяється вільне використання твору із зазначенням імені автора.
Виклик доктрині добросовісного використання кинув ухвалений Конгресом США у 1998 році Закон про авторське право цифрової доби (Digital Millennium Copyright Act). Найнебезпечнішим для інтересів суспільства положенням цього документа є Секція 1201(а)(1), яка проголосила, що обхід технічних засобів захисту авторського права (навіть для забезпечення доступу до твору з метою його добросовісного використання) є злочином.
Як нерідко відбувається із законодавством у сфері інтелектуальної власності, це положення американського законодавства з часом знайшло відображення у законодавстві України. Відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право й суміжні права», порушенням авторського права визнаються «будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу».
Глобальні проблеми сучасності
На глобальному рівні авторське право спричиняє три важливих проблеми: обмежений доступ країн периферії до комп’ютерних програм, проблеми охорони фольклору і перекладу книг у країнах периферії.
Однією з глобальних проблем авторського права є обмеження доступу країн периферії до комп’ютерних програм. На Філіппінах відбулися акції протесту проти Microsoft після того, як остання організувала рейди з конфіскації неправомірного комп’ютерного програмного забезпечення у школах та залякувала їх судовими позовами. У Лівані ще у 1997—1999 роках активізувався рух опору правовій охороні комп’ютерних програм. Урядовці зазначали, що комп’ютерні програми не повинні підлягати охороні нормами авторського права, а власників прав на комп’ютерне програмне забезпечення потрібно зобов’язати видавати дозволи на безоплатне використання їхніх прав установами освіти. Цю вимогу не було задоволено. Натомість, Торговельний представник США включив Ліван до списку порушників прав інтелектуальної власності, відомого як «Спеціальні 301», і погрожував застосовуванням торговельних санкцій щодо нього.
Перед видавництвами країн периферії постають проблеми перекладу творів і одержання прав на опублікування книг. У деяких країнах Африки та Азії розпочався опір Бернській конвенції та концепції авторського права в цілому. Цей опір був зумовлений, передусім, неможливістю видавництв країн периферії перекладати літературні твори національними мовами та придбавати ліцензії для повторного опублікування творів, що були опубліковані раніше, але не розповсюджувалися на території Азії або Африки (або ж ціна на які була занадто високою). 1971 року Бернську конвенцію було доповнено Паризьким актом, метою ухвалення якого було розв’язання проблем країн периферії. Паризьким актом передбачена можливість для цих країн одержувати від власників прав інтелектуальної власності обов’язкові ліцензії на переклад творів з навчальною метою та задля здійснення наукових досліджень. Утім, проблема доступу деяких країн до літератури є і тепер у зв’язку з неоднозначним тлумаченням у додатку до Бернської конвенції терміна «країна, що розвивається».
Досить гостро постає проблема ускладнення доступу до творів фольклору, створених у результаті компіляції матеріалу традиційного твору або внесення незначних змін до нього. 1996 року німецька група Enigma випустила хіт «Повернення до чистоти», п’ять мільйонів примірників якого були розпродані у різних регіонах світу. Відомо, що ця пісня була виконана фольклорною групою з Тайваню під час подорожі до Франції. Пізніше запис цієї пісні було продало музичному магнату М. Крету, який записав «Повернення до чистоти» на диску групи Enigma. Такі дії фактично не можна кваліфікувати як неправомірні, оскільки, відповідно до класичної теорії авторського права (втіленої як у Бернській конвенції, так і в Угоді ТРІПС), твір підлягає охороні, якщо він є оригінальним, втіленим на матеріальному носієві та має творчий характер. Тайванському музичному твору бракувало оригінального характеру, оскільки твір був народною піснею.
Сучасне авторське право постало перед проблемою незбалансованості інтересів суспільства з матеріальними правами власників. Норми авторського права вимагають перегляду. Рівень охорони авторського права має бути таким, щоб забезпечити ефективне розповсюдження інформації у суспільстві та можливість її використання для створення нових творів.
