Колонка редактора: Крок уперед

«А ти колись рахувала, скільки смуг на твоїй тільняшці?», — якось поцікавився у мене батько. Після секундного збентеження я почала рахувати, але тато зі сміхом зупинив: «Тільки дві, біла і синя, хоча на твоїй, — критично оцінив батько, — є ще сіра». Жартівник…

А от кількість життєвих «чорно-білих смуг» підрахувати складно. У всіх, мабуть, бувають періоди злетів та падінь. І перший, зазвичай, занадто короткий. І другому, здебільшого, немає кінця. Є ще третій — сіра смуга — лінія розмежування, яка символізує початок кінця. Уявіть, ніби під ногами раптом розверзлася земля і вам потрібно зробити крок уперед. Тільки ви не знаєте — злетите вверх чи впадете…

Усі, мабуть, чули щось на кшталт «якби ж то знав, куди впадеш, підстелив би собі соломки». Або таке: «немає значення, скільки разів ти впав; важить тільки те, скільки разів ти піднявся». Або (моє улюблене): «ти нікому нічого не винен» і уточнюють: «ти повинен лишень бути щасливим». А ще полюбляють повчати, мовляв, «цінуєш, коли втрачаєш», та не навчають, як цінувати, коли воно ще тут. Тут і тепер.

Тож читаймо «УЮ» і не слухаймо нікого і нічого, окрім хіба що власного серця.

Христина ПОШЕЛЮЖНА, редактор розділу «Спочатку»