Тема: Допоміжна карта
«Антикоронавірусне» законодавство: чи варто сподіватися на допомогу від держави

Звісно, ніхто не був готовий до ситуації, в якій наразі опинився весь світ. Пандемія, зумовлена поширенням коронавірусної інфекції, змусила вжити термінових та невідкладних заходів, спрямованих на підтримку громадян та економіки в цілому. Україна — не виняток. Верховна Рада прийняла ряд законодавчих актів, які повинні були встановити правила поведінки в нових реаліях та надати певні послаблення для господарюючих суб’єктів, щоб вижити в період суттєвого призупинення економіки.
Серед завдань, які потребували вирішення на законодавчому рівні, — створення умов для підтримки бізнесу в умовах карантину і значних фінансових втрат шляхом зменшення податкового навантаження, а також надання гарантій для працівників і громадян шляхом внесення змін до трудового та іншого законодавства.
У березні було прийнято, зокрема, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року (Закон № 530-ІХ) та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року (Закон № 540-ІХ), якими серед іншого було внесено зміни до основних кодексів України, в тому числі, до Податкового кодексу (ПК) України та Кодексу законів про працю України.
Чи передбачають названі закони анонсовану підтримку бізнесу та гарантії для громадян або ж, як ми вже звикли, чи містять ряд винятків та обмежень — давайте проаналізуємо.
Податкові пільги
У засобах масової інформації досить активно обговорювалося питання щодо необхідності надання господарюючим суб’єктам податкових канікул, що дозволило б зменшити фінансові витрати бізнесу за відсутності прогнозованого прибутку.
Зазначимо, що спочатку Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», прийнятим 17 березня 2020 року № 533-IX, було запроваджено більш «лояльні» норми для платників податків шляхом внесення змін до Податкового кодексу України (розділ XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 521–525) та передбачено таке:
— штрафні санкції не застосовуються за порушення податкового законодавства, вчинені з 1 березня по 31 травня 2020 року;
— встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України;
— за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року не нараховуються і не сплачуються плата за землю та податок на нерухоме майно;
— не застосовуються штрафні санкції за порушення, вчинені у періоди з 1 березня по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року, такі як несвоєчасна сплата єдиного внеску, несвоєчасне подання звітності тощо.
З прийняттям у подальшому Закону № 340-ІХ такі послаблення для господарюючих суб’єктів було дещо змінено. Зокрема, зменшено строк податкових канікул із плати за землю, яка використовується у господарській діяльності, та податку на нерухомість, запроваджених Законом № 533-IX. Відтепер така плата за землю та податок на нерухомість не нараховуються та не сплачуються з 1 березня по 31 березня 2020 року (а не як було раніше — по 30 квітня), а з 1 квітня вже мають сплачуватися на загальних підставах.
Так само Закон № 340-ІХ відкоригував положення про мораторій на проведення перевірок, передбачивши додаткові винятки, коли перевірки можуть проводитися, попри дію карантину та введення обмежувальних заходів. Зокрема, перевірятимуть суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність, пов’язану з підакцизними товарами (пальне, спирт етиловий, алкогольні напої, тютюнові вироби). Також, як уже зазначалося, можуть проводитися документальні позапланові перевірки з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України (якщо платник подав декларацію з від’ємним значенням ПДВ, що становить більш ніж 100 тис. грн).
Як убачається, передбачуваності в діях законодавців не спостерігається, оскільки певні пільги скасовуються з прийняттям наступних законодавчих актів. Отже, бізнесу в умовах карантину не вдається побути на «канікулах», а доводиться тримати руку на пульсі у зв’язку з постійними законодавчими змінами.
Гарантії для громадян і працівників
Щодо гарантій для громадян та працівників, то вони передбачені, зокрема, в Законі від 17 березня 2020 року № 533-ІХ, яким врегульовано, що роботу, визначену трудовим договором, працівник може виконувати вдома або ж роботодавець, за згодою працівника, може надати йому відпустку на період карантину без збереження заробітної плати. При цьому строк такої відпустки не включатиметься у загальний строк гарантованої законодавством відпустки.
Окрім того, на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його скасування заборонили:
— нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату платежів за житлово-комунальні послуги;
— припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;
— примусове виселення із житла та примусове стягнення житла під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги тощо.
При цьому, незважаючи на певні тимчасові гарантії, ніхто не звільняє громадян від виконання своїх зобов’язань у подальшому, зокрема зі сплати комунальних платежів, платежів за кредитами тощо. А зважаючи на те, що чимало з них втратили роботу або ж звичний заробіток у зв’язку з відсутністю можливості повноцінно працювати, держава мала б вжити більш дієвих заходів для підтримки своїх громадян, щоб їм не доводилося виживати.
Звісно, ми вже звикли жити в режимі постійної турбулентності та непередбачуваності, однак це справді випробування для кожного з нас. У цей непростий для всіх час хотілося б більш прогнозованого майбутнього та зважених системних дій з боку держави, у тому числі на законодавчому рівні, щоб і бізнес, і громадяни могли мати впевненість у завтрашньому дні.