Post Scriptum: «Шахрайський» запит

Денис ШКАРОВСЬКИЙ,
адвокат, радник VB PARTNERS

Навесні цього року в світі кардинально змінилося життя. Час розділився на «до» та «після» коронавірусної інфекції COVID-19. Бізнес чекає на нову кризу та готується до її наслідків.

Як завжди, в часи економічного спаду активізуються ті, хто бажає та намагається заробити неправомірним шляхом. Упродовж останніх тижнів окреслилися декілька тенденцій:

1. Звільнення працівників змушує провести перевірку їхньої діяльності.

Під час перевірки викриваються злочини, які тривали роками. Враховуючи, що такий «аудит» під час карантину проводить менша частина бізнесу, очікую, що після повноцінного відновлення роботи кількість розслідувань збільшиться.

2. «Несправедливе» звільнення схиляє працівників до отримання «справедливого відшкодування».

Один із мотивів вчинення шахрайських дій — відчуття несправедливості. У період звільнень та скорочення робочих годин невдоволені працівники, на жаль, намагаються отримати компенсацію за рахунок компанії (від простої крадіжки коштів чи оплати рахунку за оргтехніку додому до відчуження цінних активів чи нерухомості). Обов’язково необхідно проводити перевірки діяльності звільнених співробітників. Це забезпечить швидке виявлення та припинення шахрайських дій.

3. Криза змушує шукати шляхи оптимізації фінансів. Багато хто бачить такий шлях у припиненні шахрайських схем у компанії.

Корпоративне шахрайство продовжує залишатися головним болем для власників не тільки національних, але й іноземних компаній по всьому світу. Світові втрати бізнесу через це оцінюються у 5 % доходу, а в Україні — 10–15 %. Тому в останні тижні окремі бізнеси намагаються припинити шахрайські схеми для збереження капіталу.

Хоча боротися з шахраєм — це завжди актуально. На моє переконання, в короткостроковій перспективі, в умовах карантину та кризи, яку він спричинив, це не дасть бажаного ефекту. Обсяг внутрішнього корпоративного шахрайства залежить від активності бізнесу. Загальний спад призводить до зменшення чи тимчасового припинення схем.

Окрім того, системна робота в цьому напрямі включає як мінімізацію негативних наслідків, так і попередження подальших випадків. Це — тривалий процес, результати якого можна побачити в середньо- та довгостроковій перспективі.

4. Представники бізнесу все більш чутливо ставляться до законної, але неетичної поведінки щодо своїх компаній.

Не секрет, що в більшості великих компаній впроваджені корпоративні або етичні правила поведінки. Досить часто ці правила мають м’який, рекомендаційний характер. У зв’язку з цим за їх порушення майже неможливо притягнути до відповідальності.

Водночас їх порушення — це непряма шкода бізнесу. Вчинення окремих неетичних дій несумісне з подальшою роботою в компанії. Враховуючи необхідність припинення співпраці, збільшується попит на розслідування таких дій та подальше звільнення менеджерів.

З моєї практики, перемовини щодо таких звільнень досить часто доручають зовнішнім радникам.

5. Криза — не тільки час втрат, але й час можли­востей.

Враховуючи падіння ціни окремих активів, зараз починають укладатися невеликі та непублічні угоди.

Під час due diligence виявляються сумнівні угоди, очевидна недбалість або умисні дії, що призвели до шкоди компанії. Як наслідок, виникає необхідність реагування, розслідування цих випадків та вжиття заходів для відшкодування збитків.

Запит бізнесу на послуги у сфері боротьби з корпоративним шахрайством зростає щорічно. Бо переваги та користь уже очевидні:

— припинення шахрайських дій/розкрадання/ліквідація шахрайської мережі;

— покарання винного, відшкодування завданих збитків;

— показове «покарання» запобігає більшості фактів повторного шахрайства;

— мінімізація відповідальності топ-менеджера за шахрайство з боку співробітників;

— впровадження системи управління ризиками, за якої шахрайство максимально зводитиметься до мінімуму, тощо.

Переконаний, що в умовах очікуваної кризи цей запит збільшиться в декілька разів. А в довгостроковій перспективі це допоможе у формуванні культури боротьби та запобігання шахрайству в Україні.

 

-->