Особистість: Адвокат олімпійських чемпіонів Петро Бондарчук

XXX Олімпійські ігри, які нещодавно завершилися у Лондоні, стали не тільки величним спортивним заходом, що викликав водночас і захват, і обурення мільйонів уболівальників усього світу,­ а й ознаменувалися нечуваним досі обсягом супутньої правової роботи. Так, лишень для організації естафети олімпійського вогню було укладено близько восьми тисяч угод. Що вже говорити про організацію власне Ігор! Мало хто здогадується, з якою кількістю правових нюансів доводиться мати справу учасникам олімпійських команд напередодні, під час та по завершенні найвизначнішого в їхньому житті спортивного заходу. Про все це не з чуток знає адвокат Петро Бондарчук, який виступив юридичним радником групи українських спортсменів, котрі вирушили на змагання до Туманного Альбіону

Пане Петре, напередодні старту Олімпійських ігор стало відомо, що Ви виступаєте адвокатом групи вітчизняних спортсменів-олімпійців. Яким чином Ви опинилися в такій ролі у лавах олімпійської збірної?

Насправді це занадто гучно сказано. Моя роль полягає насамперед у вирішенні правових питань, що постають перед десятьма українськими спортсменами, які вирушили на Олімпіаду до Лондона. Адже, як відомо, організація серйозних спортивних заходів не зводиться лише до тренувань. Такі заходи завжди пов’язані з великою кількістю тонкощів, які перебувають далеко за ме­жами олімпійських стадіонів — політичних, фінансових та не в останню чергу правових. Попри державну підтримку олімпійської збірної та напружену роботу Національного олімпійського комітету, всі ці питання не завжди вдається оперативно вирішити на офіційному рівні. На щастя, в нашій країні є люди, які не байдужі до долі вітчизняних спортсменів і на приватних засадах надають їм допомогу у різних сферах. Так склалося, що я став членом команди, організованої з ініціативи відомого мецената Ігоря Сотуленка, задля всебічної підтримки десятьох українських спортсменів-олімпійців.

Тобто Ви надаєте юридичні послуги спортсменам pro bono, на засадах меценатства?

Саме так. Традиції меценатської підтримки українських олімпійців були започатковані паном Сотуленком ще з часів проведення Олімпійських ігор в Атланті 1996 року. Нині в межах меценатської програми злагоджено працюють представники різних сфер бізнесу. Цього разу, окрім традиційної щомісячної фінансової допомоги та автомобіля за золоту медаль, передбачено також низку інших переваг. Так, меценатські послуги спортсменам надають компанія-виробник харчування, спеціалізовані медичні заклади, санаторій, в якому спортсмени матимуть змогу відпочити та реабілітуватися після змагань. Головне завдання програми — створити спортсменам сприятливі та гідні умови для життя й професійної підготовки, позбавити їх багатьох побутових труднощів, які можуть стати на заваді повноцінній спортивній кар’єрі і, як наслідок, перешкодити успішному виступу спортсменів під українським прапором на міжнародному рівні, насамперед на Олімпійських іграх. Цьогоріч мені запропонували долучитися до меценатської діяльності, взявши на себе її правову складову, на що я залюбки погодився.

Чому з усієї збірної було обрано лише десятьох спортсменів і хто ці щасливці?

Ініціатори нашої меценатської програми не ставили собі за мету організувати супровід усієї збірної команди України. Натомість, взяли на себе певну частку тягаря соціальної відповідальності за добробут та належну підготовку наших олімпійців, яку спроможні ефективно та гідно нести. В іншій частині цей тягар лягає на плечі самих спортсменів, а також інших меценатів, які, сподіваюся, невдовзі з’являться на теренах нашої держави. Адже всі ми відчуваємо гордість за наших чемпіонів. То чому б не зробити свій внесок у досягнення наших спортсменів, якщо для того є відповідні сили та можливості?

Що ж до вибору, то протягом майже півроку до початку Олімпійських ігор-2012 федерації та спортивні товариства України зверталися до нас зі своїми пропозиціями. Ми вивчали потенціал кожної із запропонованих кандидатур та обирали найдостойнішіх, щоб підтримати їх на шляху підготовки до Олімпіади. Тож після ретельного відбору до меценатської команди потрапили такі знані спортсмени, як Олена Костевич, Іріні Мерлені, Віктор Рубан, Вікторія Терещук, Олексій Касьянов, Георгій Зантарая, Сергій Фролов, Інна Осипенко-Радомська, Людмила Йосипенко та Юрій Чебан.

У чому полягають Ваші функції як адвоката олімпійців?

Моя робота не обмежуватиметься лише адвокатською підтримкою спортсменів під час проведення Олімпіади і не зводитиметься винятково до спортивного права. Ми уклали угоду, що передбачає як надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства, підготовку заяв, скарг та інших документів правового характеру, так і можливе здійснення представництва інтересів спортсменів у судах та інших компетентних органах.

У межах угоди доведеться також мати справу із суто спортивними питаннями. Так, є гостра необхідність в правовій допомозі спортсменам при укладенні з ними контрактів при їхніх трансферах, у питаннях, пов’язаних із членством у спортивних федераціях та інших громадських об’єднаннях, тощо.

Чи відповідає вітчизняне законодавство у галузі спорту її нинішньому стану?

Законодавство у цій сфері на сьогодні обмежене кількома законами України: «Про фізичну культуру і спорт», «Про антидопінговий контроль у спорті» та «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні».

У країні немає єдиного нормативно-правового акта, який систематизував би чинне законодавство про фізичну культуру та спорт і відображав світові тенденції в правовому регулюванні спортивних відносин. А це, звичайно, створює певний гальмівний ефект для розвитку спортивного права. На мою думку, вже настав час законодавцю подумати над кодифікацією правових норм у цій сфері.

А якими є останні тенденції розвитку спортивного права у світі?

Сучасні тенденції спортивного права пов’язуються не тільки зі спортивними змаганнями та досягненнями, а й з діяльністю широкого кола суб’єктів: держави, спортивних організацій (Міжнародний та Національний олімпійські комітети), клубів, спонсорів, виробників спортивного одягу та інвентарю, банків, транспортних і страхових компаній, засобів масової інформації, глядачів. Без цих учасників та чіткого регулювання їхнього правового становища професійний спорт ефективно існувати не може.

Найважливішими спеціалізованими нормативно-правовими документами у цій галузі на сьогодні є регламенти та установчі документи спортивних організацій, об’єднань, контракти та інші акти. Велике значення для функціонування системи спортивних правовідносин мають внутрішні документи спортивних організацій, адже державні та міжнародні правові акти регламентують лише загальні положення. Крім того, у спортивному праві функціонує відособлена система правосуддя.

Підтримка олімпійців — що це для Вас: разовий проект, паралельний з основною діяльністю, чи спроба «перекваліфікуватися» на фахівця у сфері спортивного права?

Це мій перший досвід участі в меценатській підтримці олімпійських спортсменів. Моя основна професійна діяльність зосереджена у групі компаній «АІ Метрополіс», де я обіймаю посаду генерального директора. Про «перекваліфікацію» наразі не йдеться, тим більше, як я уже зазначав, моя адвокатська підтримка не зводиться суто до практики спортивного права. Водночас назвати цей проект «разовим» було б неправильно. Меценатська програма передбачає тривалу співпрацю між її учасниками, в межах якої можуть з’являтися певні відгалуження та нові проекти.

Наскільки значною є юридична складова у Вашій роботі як генерального директора компанії?

Моя кар’єра в групі компаній «АІ Метрополіс» розпочалася 2006 року, тоді ще як юриста. Наприкінці 2009 року перейшов на керівну позицію: спочатку як перший заступник гендиректора, а з травня 2010-го як генеральний директор. Фірма, яку я очолюю, є офіційним дилером автомобілів Mazda і Suzuki, однак це лише «верхівка» групи компаній, що об’єдналися в результаті злиття і спеціалізуються на різних галузях бізнесу.

Наявність професійної юри­дичної освіти та попередньої юридичної практики, як на мене, є значною перевагою при роботі на керівній посаді, адже дає змогу краще усвідомлювати можливі юридичні ризики та будувати бізнес-стратегію у правильному правовому руслі. Юридичних питань виникає безліч — це і побудова та оптимізація корпоративної структури компанії, і податкове планування, і укладення угод, і багато іншого.

Якими є Ваші основні спеціалізації та яким чином відбувалося Ваше становлення як правника? Де Ви навчалися?

У своїй роботі практикую переважно у сфері податкового, корпоративного, авторського права та частково медіаправа. Ці практики залишилися до сьогодні, додалося лише управління бізнесом. Одним із найважливіших напрямів моєї практики була і є розробка та супроводження процедур злиття та поглинання. Насамперед успіх процесу M&A суттєво залежить від ефективності опрацьованої для кожного конкретного випадку юридичної конструкції. Результати правової експертизи надають можливість розробити структуру угоди зі злиття та поглинання таким чином, щоб було враховано інтереси кожного учасника та максимально захищено інтереси клієнта. Адже варіантів можливих схем та методів недружніх поглинань є чимало, а відтак, дії щодо захисту інтересів мають здійснюватися своєчасно.

Юридичну освіту я здобув у Київському національному економічному університеті, спеціалізуючись на правовому регулюванні економіки. Після набуття певного професійного досвіду відчув необхідність в здобутті додаткової освіти, що, врешті, вилилось у диплом фінансиста. До речі, в обох вишах темою диплома обирав оподаткування. Ще три роки тому отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а вже сьогодні моїми підопічними стали олімпійські чемпіони.

Чим цікавитесь у житті? Що Вам приносить задоволення?

У моєму випадку захоплення втілилося у професійну діяльність. Адже, як на мене, важко досягти успіхів у будь-якій сфері, якщо це зайняття є лише способом за­робляння грошей. Я цікавився юриспруденцією ще зі студентської лави, і можна сказати, що саме вона і є моїм основним хобі.

Але ж, напевно, є й ще щось, окрім права?

Напружені трудові будні залишають небагато часу на «віддушини». Адже графік роботи 10—12 годин на день. Життя керівника — це постійне перебування на зв’язку, пунктуальність та неперервний вир взаємовідносин із колегами та контрагентами. Коли видається вільна хвилина, цікавлюся журналістикою, полюбляю займатися спортивною стрільбою, а останнім часом віддаю перевагу грі у гольф.

Досить незвичний для України вид спорту…

Я сам відкрив його для себе не так уже й давно. Якось мене запросили на проведення турніру Bentley European Footballer’s Golf Classic, що вперше був організований в Україні Міжнародною федерацією асоціацій професійних футболістів (FIFPro) на честь Євро-2012. На цих змаганнях брало участь чимало відомих футбольних діячів, включаючи Мішеля Платіні та Андрія Шевченка. Там я вперше і взяв у руки ключку.

Чому для Вас важливо розповісти колегам про меценатську підтримку олімпійців?

Передусім я хотів би, щоб колег зацікавила тема меценатства взагалі та у спортивній сфері зокрема. На жаль, у нашій країні поки що більш поширеною є спонсорська допомога, адже меценатство передбачає повну безкорисливість. Спортивні меценати на сьогодні менш відомі, хоча їхня роль у розвитку спорту дуже важлива. Говорячи про свого партнера по меценатському проекту Ігоря Сотуленка, можу сказати, що це не просто благодійник — він має особистий щирий інтерес до справи, яку підтримує. І цей інтерес продиктований не прагненням матеріальної вигоди, а його власним захопленням та бажанням зробити свій внесок у благородну справу.

З гордістю можу зазначити, що троє з наших спортсменів взяли медалі. У змаганнях зі стрільби з пневматичного пістолета Олена Костевич завоювала дві «бронзи». Двічі срібною призеркою стала байдарочниця Інна Осипенко-Радомська. І, нарешті, каноїст Юрій Чебан приніс нам довгоочікуване «золото». За це визначне досягнення Ігор Сотуленко ще в Лондоні одразу після виступу вручив переможцеві сертифікат на автомобіль.

Олімпійські ігри вкотре продемонстрували нам дві речі. По-перше, у наших спортсменів є величезний потенціал для здобуття найвищих нагород на світовому рівні. По-друге, успіхи українських олімпійців могли би бути й кращими. Але чи можна звинувачувати у цьому самих атлетів? Підготовка спортсмена до Олімпіади розпочинається вже по завершенні ігор минулих і триває безперервно й невпинно впродовж усього чотирирічного циклу. Для того щоб ця підготовка виявилася ефективною, замало таланту та завзяття — потрібна ще й хороша матеріальна база, соціальні гарантії, медичне обслуговування, навіть та сама правова допомога. Кожен з нас, хто має відповідну можливість і не байдужий до перемог наших олімпійців, здатен цим перемогам посприяти. Упевнений, що щирий захват від здобутих нашими спортсменами медалей буде гідною винагородою за витрачені кошти і зусилля.

Стисло про головне Петро БОНДАРЧУК

президент ЮФ «Александров та Партнери»

Дата народження: 13 липня 1979 року.

Освіта:

2004 року — закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (спеціальність: правове регулювання економіки; магістр права);

2009 року — отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2011 року — закінчив Національний авіаційний університет, м. Київ (спеціальність: фінанси).

Юридичний стаж: вісім років.

Досвід роботи:

2004—2005 роки — юрист компанії «Ей.Ай.Джі. Правоконсалт — Україна», сфера діяльності: надання аудиторських та адвокатських послуг;

2005—2006 роки — юрист Інституту державних закупівель, сфера діяльності: консультування з питань державних закупівель, адвокатські послуги;

2006—2009 роки — юрист групи компаній «АІ Метрополіс», сфери діяльності: офіційний дилер автомобілів бренду Mazda та Suzuki, адвокатські послуги, девелопмент, санаторний бізнес, інвестиції;

з 2009 року — адвокатська практика;

2009—2010 роки — перший заступник генерального директора групи компаній «АІ Метрополіс»;

з 2010 року — генеральний директор групи компаній «АІ Метрополіс»;

з 2012 року — адвокат олімпійських чемпіонів.

-->